Рішення

від 14.09.2020 по справі 912/1791/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 рокуСправа № 912/1791/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу № 912/1791/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал", вул. Велика кільцева, буд. 7, с. Петропавлівська Борщагівка, Святошинський район, Київська область, 08129

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Агрохім", пр. Інженерів, 8, м. Кропивницький, 25014

про стягнення 183 697,13 грн

Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" (далі - ТОВ "Терравіта Кемікал", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Агрохім" (далі - ТОВ "Люкс-Агрохім", відповідач) про стягнення 153 931,56 грн основного боргу, 8 307,49 грн 10% річних, 21 458,08 грн пені, з покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору поставки товару №ТВК-99-19 від 16.04.2019 з додатками, в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 01.06.2020 господарським судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1791/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено розгляд справи № 912/1791/20 здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження 26.06.2020. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

19.06.2020 засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Агрохім" від 17.06.2020 про відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження строку подання відзиву на позов на строк до закінчення карантину.

26.06.2020 ухвалою суду задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Агрохім" від 17.06.2020. Відкладено розгляд справи по суті до 03.08.2020 або до внесення змін у процесуальне законодавство. Продовжено строк подання відзиву на позов до 03.08.2020.

Ухвалою від 20.07.2020 повідомлено сторін, що згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

23.07.2020 відповідачем через канцелярію суду подано відзив, у якому із посиланням на п.10.1 Договору, ст. 4 ГПК України, ч. 5 ст. 55 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що на дату звернення із позовом у позивача не були порушені права та у нього не виникло право на судовий захист.

06.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивачем із посилання на рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 по справі № 1-2/2002 зазначено, що передбачений договором порядок вирішення суперечностей між сторонами є факультативним способом вирішення спору, і що незастосування сторонами заходів досудового врегулювання спору не свідчить про відсутність факту порушення прав позивача за договором та не позбавляє позивача права на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини спору, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2019 між ТОВ "Терравіта Кемікал" (Постачальник) та ТОВ "Люкс-Агрохім" (Покупець) укладено Договір поставки товару № ТВК-99-19 (далі - Договір, а.с. 7-11), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується продати і передати, а Покупець купити і прийняти продукцію, якою є засоби захисту рослин та мікродобрива, що надалі іменуватимуться "Товар".

Відповідно до п. 2.1. Договору, кількість та номенклатура Товару вказується у Додатках до цього Договору.

Як передбачено п. 4.1. Договору, сторони передбачають можливість застосовувати при проведенні розрахунків за Товари курс продажу іноземних валют (Долар США/Євро) до гривні, що встановлений Українською міжбанківською валютною біржею, надалі курс МБВ (див www.minfin.com.ua). Про застосування чи не застосування курсу продажу іноземних валют при проведенні розрахунків за Товар буде окремо зазначено щодо кожної окремої партії Товару у відповідному Додатку до Договору.

Згідно п.5.1. Договору, оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, визначається в Додатках до цього Договору.

У п. 5.2., 5.3. Договору передбачено, що Покупець оплачує вартість Товару на підставі рахунку-фактури, сформованого Постачальником па підставі відповідного укладеного Додатку до Договору та направленого у вигляді сканованої або факсимільної копії - на електронну адресу або факс Покупця, та у вигляді письмового документа - на поштову адресу Покупця. Рахунок-фактура має містити відбиток печатки Постачальника та підпис головного бухгалтера або іншої уповноваженої особи Постачальника.

Якщо інше не обумовлено Сторонами у відповідному Додатку до Договору, рахунок-фактура є дійсним для сплати за ним вартості Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати його виставлення (дати, вказаної на рахунку-фактурі).

За п.13.1 Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання взятих на себе зобов`язань - до моменту повного їх виконання Сторонами. (а.с.7-11)

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

02.05.2019 між ТОВ "Терравіта Кемікал" та ТОВ "Люкс-Агрохім" укладено Додаток № 2 до Договору, предметом якого, є поставка товару, а саме: Кассент 400 КС, кількість - 30 л, ціна за 1 л/кг 892,73 грн, вартість товару без ПДВ 26 781,90 грн; Стайер 500 КЕ, кількість товару - 140 л/кг, ціна за 1 л/кг - 724,96 грн, вартість товару без ПДВ - 101 494,40 грн. Всього з ПДВ 153 931,56 грн.

За п.3 Додатку № 2 до Договору, Покупець оплачує вартість Товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, шляхом безготівкового перерахування платежів на рахунок Постачальника наступним чином: 100% оплата до 10.10.2019 року (а.с.12).

Додаток № 2 до Договору підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Для оплати товару позивачем надано відповідачу рахунок на оплату № 124 від 02.05.2019 на суму 153 931,56 грн (а.с.15).

На виконання умов Договору поставки товару № ТВК-99-19 від 16.04.2019 позивачем було поставлено визначений у Додатку № 2 до Договору товар на підтвердження чого надано видаткову накладну № 112 від 03.05.2019 на суму 153 931,56 грн (а.с.13).

Представником відповідача на підставі Довіреності № 1-14/8, виданої від 02.05.2019 директору Онищенко Дмитру Анатолійовичу та дійсної до 12.05.2019, отримано поставлений позивачем товар, про що відповідальною особою зроблено відмітку у наданій видатковій накладній № 112 від 03.05.2019 із поставленням підпису та печатки (а.с.14).

Однак, як вказує позивач, станом на дату звернення із позовом жодних платежів від відповідача в рахунок поставленого товару не надходило.

Таким чином, розмір основного боргу складає 153 931,56 грн.

Враховуючи відсутність своєчасної оплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

При розгляді справи господарський суд враховує наступні положення законодавства.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивачем у порядку та у строки визначені Договором поставки товару № ТВК-99-19 від 16.04.2019 та Додатком № 2 до вказаного Договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 153 931,56 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується виданою позивачем видатковою накладною № 112 від 03.05.2019 на суму 153 931,56 грн.

В свою чергу, відповідач згідно положень п.7.2. Договору зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі сплатити вартість Товару у відповідності з умовами Договору.

Задля оплати поставленого товару позивачем виставлено у порядку п.5.2. Договору, рахунок на оплату № 124 від 02.05.2019, який згідно п.3 Додатку № 2 до Договору потрібно оплатити у розмірі 100 % до 10.10.2019.

Відповідач, у наявному в матеріалах справи відзиві на позов, не заперечив з приводу поставки товару позивачем та його отримання відповідачем, а також з приводу не проведення оплати у встановлені строки.

Однак, відповідачем у відзиві на позов вказано, що за умовами п.10.1. Договору, будь-які невідповідності, суперечності або претензії, що випливають з цього Договору або у зв`язку з цим Договором, які не можуть бути усунені за взаємною згодою Сторін протягом 30 днів після дати, на яку одна сторона надіслала іншій стороні повідомлення про таку суперечність, повинні вирішуватись у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно тверджень відповідача сторони фактично визначили обов`язковий для себе досудовий порядок врегулювання спору. Однак позивач не звертався до відповідача ні з претензією, ні з будь -яким іншим листом, в якому б виклав свої претензії. Тому, відповідач вважає, що на дату звернення з позовом у позивача не були порушені права та у нього не виникло право на судовий захист.

Позивачем у відповіді на відзив заперечено доводи відповідача, зокрема зазначено, що передбачений договором порядок вирішення суперечностей між сторонами є факультативним способом вирішення спору та не позбавляє позивача на звернення до суду із даним позовом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Визначення поняття порушення зобов`язання визначено ст. 610 Цивільного кодексу України, а саме порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав зобов`язання із повної оплати вартості товару у домовлені із позивачем строки, а тому основний борг у розмірі 153 931,56 грн підлягає стягненню із відповідача у повному обсязі, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 307,49 грн 10% річних за період з 11.10.2019 по 24.04.2020.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником, зокрема, процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

У пункті 8.4. Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за даним Договором на вимогу Постачальника Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позивача 10% річних за період з 11.10.2019 по 24.04.2020, суд встановив неправильність їх нарахування.

Як зазначено в пункті 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Розрахунок процентів річних здійснюється по формулі:

Сума = С х Z х Д : 365 : 100, де

С - сума боргу,

Z - процент річних, визначений в договорі.

Судом враховано, що при розрахунку процентів річних за прострочку у 2020 році, необхідно враховувати 366 днів.

Здійснивши власний розрахунок 10% річних в межах розрахунку позивача, з врахуванням у розрахунку кількості днів у 2020 році, за період з 11.10.2019 по 24.04.2020 з суми боргу 153 931,56 грн, суд встановив, що сума 10% річних становить 8 294,84 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині 10% річних в межах заявлених позивачем вимог на суму 8 294,84 грн за період з 11.10.2019 по 24.04.2020.

Крім цього, за прострочення виконання зобов`язань з оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 458,08 грн за період з 11.10.2019 по 24.04.2020.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання за Договором виконував неналежним чином, чим порушив його умови, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 21 458,08 грн.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони в п. 8.5. Договору передбачили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором Покупець на вимогу Постачальника має сплатити йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення зобов`язання, від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 8.9. Договору, нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання зобов`язань за Договором не обмежується строком шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та припиняється в день повного виконання стороною зобов`язання.

Перевіривши обґрунтований розрахунок пені наданий позивачем, судом встановлено що вимоги про стягнення 21 458,08 грн пені за період з 11.10.2019 по 24.04.2020 заявлено правомірно та вони підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Терравіта Кемікал" до ТОВ "Люкс-Агрохім" підлягають частковому задоволенню в розмірі 183 684,48 грн, з яких: 153 931,56 грн основного боргу, 8294,84 грн 10% річних та 21 458,08 грн пені. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2755,27 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про судові витрати, господарський суд виходить з наступного.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2019 між Адвокатським бюро "Сергія Потьомкіна" (бюро) та ТОВ "Терравіта Кемікал" (клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №19-19 (а.с. 47-49), відповідно до умов якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання здійснювати захист клієнта, його представництво або надання йому інші види правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та відшкодувати фактичні витрати, здійснені адвокатським бюро, що необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі. Безпосереднє виконання взятих на себе зобов`язань від імені бюро здійснюватиметься адвокатом Потьомкіним С.О. (п. 1.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги).

До Договору про надання правової (правничої) допомоги 01.10.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №1, згідно якої продовжено строк дії договору до 31.12.2020.

23.04.2020 між сторонами підписано Додаток №2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а бюро зобов`язується, зокрема надати представництво інтересів клієнта з питань стягнення заборгованості, пені, відсотків річних, штрафів, інфляційних втрат та інших коштів з ТОВ "Люкс-Агрохім" (п. 1.1. Додатку №2). В п. 2 Додатку №2 сторони обумовили ціни за одиницю послуг, що надаються на підставі договору.

19.05.2020 виставлено рахунок №042, зокрема на оплату послуг за складання позовної заяви ТОВ "Терравіта Кемікал" до ТОВ "Люкс-Агрохім" на загальну суму 2500,00 грн (а.с. 52); між сторонами підписано акт надання послуг №042, де зокрема визначено, що виконавцем виконано роботи по складанню позовної заяви ТОВ "Терравіта Кемікал" до ТОВ "Люкс-Агрохім" на загальну суму 2500,00 грн (а.с. 53) та згідно платіжного доручення №186 адвокату сплачено кошти згідно рахунку №042 від 19.05.2020.

Згідно попереднього розрахунку судових витрат позивачем заявлено орієнтовну вартість витрат на професійну правничу допомогу - 2500,00 грн.

Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.

Враховуючи зазначене, надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у пропорційно до задоволених позовних вимог розмірі - 2499,83 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Агрохім" (пр. Інженерів, 8, м. Кропивницький, 25014, і.к. 38268425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" (вул. Велика кільцева, буд. 7, с. Петропавлівська Борщагівка, Святошинський район, Київська область, 08129, і.к. 42389741) 153 931,56 грн основного боргу, 8294,84 грн 10% річних та 21 458,08 грн пені, а також 2755,27 грн судового збору та 2499,83 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.09.2020.

Суддя В.Г. Кабакова