Рішення

від 10.09.2020 по справі 914/1487/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 справа № 914/1487/20

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Громадської організації "Маєш діяти", м. Львів

про стягнення 5 211,53 грн. заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участю помічника судді Пукач М.В.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача : не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів до відповідача: Громадської організації "Маєш діяти", м. Львів про стягнення 5 211,53 грн. заборгованості, з яких: 5 211,53 грн. заборгованості.

Предметом позову є вимога про стягнення з Громадської організації "Маєш діяти", м. Львів заборгованості з орендної плати за користування приміщення за період з 01.01.2019 року до 19.06.2019 року за умовами договором оренди нерухомого майна № Л-10955-18 від 31.01.2018 року та неустойки з 20.06.2019 року по 19.11.2019 рік, в розмірі 5 211,53 грн.

Підставою позову є обставини, з якими пов`язується неналежне виконання умов договору оренди нерухомого майна № Л-10955-18 від 31.01.2018 року, щодо сплати орендної плати та неустойки, яку позивач нарахував на підставі с. 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.07.2020.

Протокольною ухвалою суду від 30.07.2020 року , враховуючи неявку відповідача та неподання ним процесуальних документів, враховуючи карантинні заходи, що встановлені на території України, судове засідання відкладено на 10.09.2020 року.

В судове засідання 10.09.2020 позивач явку повноважного представника не забезпечив. 03.09.2020 на через канцелярію суду представником позивача подано через канцелярію суду клопотання за вх.№25841/20 від 03.09.2020 року про відкладення розгляду справи, у зв`язку з великою навантаженістю юристів управління комунальної власності та перебування багатьох працівників юридичного відділу у відпустці, відтак представник у даній справі не в змозі забезпечити явку в дане судове засідання.

В судове засідання 10.09.2020 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

Ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Однак, поштове відправлення у справі, надіслане на адресу відповідача повернулось на адресу суду з відміткою органу зв`язку про причини невручення: ухвала суду від 30.06.2020 про відкриття провадження у справі повернулась з відміткою за закінченням терміну зберігання (поштове відправлення). Ухвала суду про виклик від 30.07.2020 про відкладення розгляду справи по суті вручена відповідачу 28.08.2020 року, що підтверджується списком №720 відправлень рекомендованих листів господарського суду Львівської області. (№ повідомлення 7901413341097, відповідно до треку відправлення - відправлення вручено особисто).

Зважаючи на вказане, оскільки суд надсилав ухвалу про відкриття на юридичну адресу громадської організації, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з положеннями статті 242 Господарського процесуального кодексу, Громадська організація "Маєш діяти" належним чином повідомлена про розгляд справи.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення сторін про розглядуваний спір.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у Постанові від 16.05.2018р. №910/15442/17.

Зважаючи на зазначене, суд констатує, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий процес, про що свідчить вручення ухвали про виклик в судове засідання та надсилання кореспонденції на належну адресу відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як встановлено судом, згідно із матеріалами справи, ухвала про відкриття провадження винесена 30.06.2020, якою зобов`язано відповідача впродовж 15 календарних днів подати відзив та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду.

Відповідач, у відповідності до ст.165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав.

Вищезазначені обставини не перешкоджають розгляду справи по суті, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення доказів.

Господарський суд Львівської області наголошує, що відповідачу надано можливість всі необхідні документи надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався.

Отже, відповідачу неодноразово надано можливість подати до господарського суду всі можливі докази на обґрунтування обраної правової позиції, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.

Суд констатує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Аргументи сторін

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач уклавши договір оренди нерухомого майна № Л-10955-18 від 31.01.2018 року, зобов`язаний сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі .

Однак відповідачем не здійснено своєчасної та повної оплати орендної плати за період з 01.01.2019 року до 19.06.2019 року за умовами договором оренди нерухомого майна № Л-10955-18 від 31.01.2018 року та неустойки з 20.06.2019 року по 19.11.2019 рік, внаслідок чого станом на 30.05.2020 р. існує заборгованість в розмірі 5 211,53 грн., яка виникла за вищезазначений період, що підтверджується актом державного виконавця, відповідно до якого об`єкт оренди відповідачем повернуто 19.11.2019 року та наданий позивачем розрахунком.

Разом з позовною заявою позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються, а саме:

- 2102,00 грн сплаченого судового збору.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

30.01.2018 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Позивач), та Громадською організацією "Маєш діяти" (далі - Відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-10955-18 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, що розташовані за адресою; м. Львів, вул. Смайленка, 36, загальною площею 23,0 м.

Відповідно до п. 5.1. Договору, розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затведженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 року №897 і складає 245,28грн. за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). (п.5.2.) Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексі інфляції за попередній місяць (п.5.3.) Орендну плати орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця. (п.5.6.)

Згідно з п.4.1 Договору, термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 31 січня 2018 року по 31 січня 2021 року включно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2019р., за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Громадської організації "Маєш діяти", позов задоволено повністю. Стягнуто з Громадської організації "Маєш діяти"(79015,м.Львів, вул. Кульпарківська буд.59.корп.42 , ідентифікаційний код 40682011) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл. Галицька,15, ідентифікаційний код 25558625) - 3418,10грн. заборгованості по орендній платі та 5763,00 грн судового збору. Розірвано договір оренди нерухомого майна 31.01.2018 року №С-10955 - 18укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл. Галицька,15, ідентифікаційний код 25558625) та Громадською організацією "Маєш діяти"(79015,м.Львів, вул. Кульпарківська буд.59.корп.42 , ідентифікаційний код 40682011). Зобов"язано Громадську організацію "Маєш діяти" (79015,м.Львів, вул. Кульпарківська буд.59.корп.42 , ідентифікаційний код 40682011) звільнити та повернути об"єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 23,0 м.кв. ,що розташовані за адресоюм.Львів,вул.Самійленка 36

01.07.2019р. на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2019р. у справі №914/914/394/19, яке набрало законної сили 19.06..2019р., видано накази про зобов"язання Громадську організацію "Маєш діяти" (79015,м.Львів, вул. Кульпарківська буд.59.корп.42 , ідентифікаційний код 40682011) звільнити та повернути об"єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 23,0 м.кв. ,що розташовані за адресоюм.Львів,вул.Самійленка 36.

Згідно акту державного виконавця від 19.11.2019р. боржника - відповідачем у цій справі повернуто об`єкт оренди, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 20.11.2019 року ВП №60078905.

Як зазначає позивач, з 20.06.2019 року до 19.11.2019 рік (момент звільнення приміщення згідно акту державного виконавця від 19.11.2019 року) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об`єктом оренди за договором, відтак відповідача виникла заборгованість 5 211,53грн., що складається з орендної плати за період з 01.01.2019 року по 19.06.2019 рік та неустойки з 20.06.2019 року по 19.11.2019 рік.

Враховуючи наведене позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаної заборгованості.

Норми права та висновки суду .

Предметом доказування є коло фактів, що підтверджують факт укладення договору, його припинення та повернення майна, несвоєчасну сплату орендної плати за спірний період.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 31.01.2018р. між Орендодавцем, позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-10955-18.

Згідно з п.4.1 Договору, термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 31 січня 2018 року по 31 січня 2021 року включно.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч.2 ст.291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зважаючи на те, що всупереч умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі в зв`язку із чим в нього виникла заборгованість та не вносив орендну плату протягом строку, який складає більше трьох місяців підряд, позивач звернувся до Господарського суду Львівської з позовом про розірвання договору оренди та зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди шляхом його виселення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2019р. у справі №914/394/19 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Громадської орагнізації Маєш діяти про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди нерухомого майна від 31.01.2018р. №Л-10955-18, зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, позов задоволено повністю. Зобов"язано Громадську організацію "Маєш діяти" (79015,м.Львів, вул. Кульпарківська буд.59.корп.42 , ідентифікаційний код 40682011) звільнити та повернути об"єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 23,0 м.кв. ,що розташовані за адресою м.Львів,вул.Самійленка 36.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.9.1. Договору, повернення позивачу Об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст.785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У п.9.5 Договору зазначено, що Об`єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Згідно акту державного виконавця від 19.11.2019р. відповідачем було звільнено та повернуто об`єкт оренди.

Отже, відповідачем порушено виконання, передбаченого Договором, обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди позивачу. При цьому, Об`єкт оренди фактично повернуто позивачу лише під час виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2019р. у справі №914/394/19.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

За умовами ч. 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Суд встановив, що договір оренди нежитлових приміщень №Л-10955-18 від 31 січня 2018р. припинив свою дію 19.06.2019 року.

Відтак, станом на день прийняття рішення, доказів оплати заборгованості по орендній платі та неустойці не представлено, відтак заборгованість з орендних платежів та неустойки у відповідача перед позивачем становить 5 211грн. 53коп.

Відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність вини відповідача у простроченні виконання обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди позивачу. Більше того, умисне невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди після припинення договірних відносин підтверджується фактом повернення такого позивачу під час примусового виконання наказу, виданого на виконання рішення суду.

Перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми нарахованої заборгованості суд зазначає, що такий позивачем здійснено правильно, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоча йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення позивачу об`єкта оренди у зв`язку із припинення дії Договору, а також зобов`язань щодо сплати нарахованої заборгованості, беручи до уваги наявність вини відповідача, відсутність доказів повного чи часткового погашення заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, перевіривши розрахунок нарахованої заборгованості, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5211,53грн. заборгованості з орендних платежів та неустойки є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Підпунктом 1 п.1 ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, юридичною особою сплачується ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На 1 січня 2020 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб у відповідності до Державного бюджету становить 2102,00 грн.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись статями 10, 12, 20, 73,76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Маєш діяти (79015, м.Львів, вул. Кульпарківська, буд.59, корп.42, код ЄДРПОУ 40682011) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) заборгованість в сумі 5 211,53 грн, та 2102,00 грн судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Повний текст рішення складено 14.09.2020р.

Суддя С.М. Коссак