Рішення

від 08.09.2020 по справі 914/1918/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2020 справа № 914/1918/20

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кияк І.В., в порядку спрощеного позовного провадження, розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник , м. Львів

про: стягнення 519 525,71 грн. за договором поставки від 28.01.2020р.

за участю представників сторін:

від позивача: Патько Н.Я. - представник

від відповідача: Гусманов А.А. - представник

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник про стягнення 519 525,71 грн. заборгованості за договором поставки з яких: 468 374,40 грн. основний борг, 6 476,33 грн. 3% річних, 8 034,43 грн. інфляційних втрат та 36 640,55 грн. пені.

Ухвалою від 03.08.2020р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву та доказів по справі, а також призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.09.2020р.

04.09.2020р. на адресу суду надійшов відзив відповідача.

08.09.2020р. від позивача поступила заява із запереченнями проти обставин викладених у відзиві.

В судовому засіданні 08.09.2020р. суд розпочав розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження, в ході якого судом було з`ясовано наступне:

28.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки №11, за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупцю товар (цегла М-125), у кількості та якості, що зазначається у видаткових накладних, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Сторонами в п. 4.3 - 4.5 договору було обумовлено, що оплата за товар здійснюється покупцем у вигляді 100 % передоплати в якості авансового платежу до моменту поставки товару.

В той же час, як визнається сторонами, без проведення повної передоплати, позивачем поставлявся товар згідно договору, про що свідчать наступні видаткові накладні:

- №48 від 28.01.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №49 від 28.01.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №57 від 30.01.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №58 від 30.01.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №65 від 03.02.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №72 від 05.02.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №84 від 10.02.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №101 від 14.02.2020р. на суму 28 022,40 грн.;

- №102 від 14.02.2020р. на суму 8 006,40 грн.;

- №126 від 19.02.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №133 від 20.02.2020р. на суму 36028,80 грн.;

- №149 від 25.02.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №153 від 26.02.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

- №162 від 28.02.2020р. на суму 36 028,80 грн.;

Судом встановлено, що накладні підписані обома сторонами без зауважень та застережень

Позиція позивача.

Позивач стверджує, що прийняття товару відповідачем, та підписання без жодних застережень накладних, свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за договором.

В той же час, як зазначає позивач, після прийняття товару, відповідач з ним не розрахувався.

Так, 03.07.2020р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав перерахувати заборгованість за поставлений товар в розмірі 468 374,40 грн.

Водночас, відповідач, листом №198 від 16.07.2020р., визнав загальну заборгованість в розмір 468 374,40 грн., однак покликався на неможливість вчасного виконання грошового зобов`язання та запропонував останньому погодити графік погашення заборгованості.

Оскільки позивач не погодився на пропозицію відповідача про розтермінування сплати заборгованості в позасудовому порядку, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 468 374,40 грн. основного боргу та 6 476,33 грн. 3% річних, 8 034,43 - інфляційних втрат, 36 640,55 грн. пені - в судовому порядку.

Позиція відповідача.

У своєму відзиві на позов відповідач частково визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 468 374,40 грн. Однак заперечив щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних в розмірах заявлених позивачем у позовній заяві.

Так, відповідач стверджував, що позивач, поставивши товар без його повної передоплати, як визначено згідно договору, відійшов від змісту останнього, а тому нарахування за прострочення виконання зобов`язання потрібно здійснювати з моменту отримання претензії, а саме з 15.07.2020р.

В той же час, оскільки позовну заяву було подано до суду 29.07.2020р., то на думку відповідача, пеня, 3% річних та інфляційні втрати мають нараховуватися з моменту невиконання виставленої претензії, а саме з 15.07.2020р.

Відтак, на думку відповідача, до стягнення підлягають 468 374,40 грн. основного боргу, 2 303,48 грн. пені та 575,87 грн. 3% річних.

Крім того, у відзиві відповідач покликався на п. 5.6 договору, згідно якого, у разі несплати вартості товару покупцем, в порядку та строк та у порядок, визначений договором, покупець на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Разом з тим, в ході судового засідання по розгляду справи по суті, представник відповідача заявляв усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості укласти мирову угоду з позивачем. Однак, представник відповідача зазначив, що в нього відсутні повноваження від свого довірителя на укладення від його імені мирової угоди, а тому просив суд розглядати спір по суті.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, між сторонами по справі було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами в п. 4.3 - 4.5 договору було обумовлено, що оплата за товар здійснюється покупцем у вигляді 100 % передоплати в якості авансового платежу до моменту поставки товару.

Однак, як встановлено судом, позивач без проведення повної передоплати відповідача здійснив поставку товару, що підтверджується вищенаведеними видатковими накладними, які підписані обома сторонами.

Позивачем було всього поставлено відповідачу товар на суму 468 374,40 грн.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов визнав свою заборгованість.

З огляду на наведене, в частині стягнення основного боргу в розмірі 468 374,40 грн. позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу 6 476,33 грн. 3% річних, 8 034,43 - інфляційних втрат та 36 640,55 грн. пені.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд дійшов висновку, що до задоволення в повному обсязі підлягають стягнення 6 476,33 грн. 3% річних та 8 034,43 - інфляційних втрат. В той же час, пеня підлягає до задоволення частково в сумі 2 303,48 грн. При цьому суд виходить з наступного:

Я зазначав відповідач, строки нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені повинні починатися з 15.07.2020р., тобто з моменту виставлення претензії позивачем.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки в договорі сторонами була обумовлена повна передоплата поставленого товару. Так як, сторони відійшли від даного пункту договору та поставка товару відбулася без проведення такої передоплати, то в дію вступає норма ч. 1 абз. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В даному випадку такою подією, яка настала, є поставка товару.

Враховуючи вищенаведене, перебіг строку виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем починається з моменту прийняття товару, що зафіксовано у видаткових накладних.

Відтак, що стосується нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, то такі мають нараховуватись у даній справі з моменту підписання кожної видаткової накладної окремо, що і було здійснено позивачем.

Водночас, покликання відповідача на ч. 2 ст. 530 ЦК України не заслуговує на увагу, оскільки така норма застосовується до випадків, коли сторонами взагалі не визначено в договорі строку оплати за поставлений товар.

В той же час, суд не погоджується з позивачем стосовно строку від якого починається нарахування пені у даній справі.

Так, позивач здійснив розрахунок пені аналогічно розрахункам по 3 % річних та інфляційним.

Однак, суд звертає увагу сторін на п. 5.6 договору поставки згідно якого, у разі несплати вартості товару покупцем, в порядку та строк та у порядок, визначений договором, покупець на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

На відміну від інших нарахувань, в даному випадку сторонами в договорі було визначено початок нарахування пені з моменту пред`явлення вимоги позивачем.

Тобто, оскільки претензія відповідачем була отримана 15.07.2020р., то саме з цього моменту можливе нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на це судом здійснено перерахунок пені, а саме виходячи із періоду нарахування з 15.07.2020р. по 29.07.2020р. та встановлено її розмір 2 303,48 грн.

Підсумовуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 468 374,40 грн. основного боргу, 6 476,33 грн. 3% річних, 8 034,43 - інфляційних втрат та 2 303,48 грн. пені. Натомість, в задоволенні 32 033,59 грн. пені суд дійшов висновку відмовити.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в сумі 7 312,40 грн. пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник (81092, Львівська область, с. Бірки, вул. Окружна, 1, код ЄДРПОУ 40247315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7, код ЄДРПОУ 22395766) 468 374,40 грн. основного боргу, 6 476,33 грн. 3% річних, 8 034,43 інфляційних втрат, 2 303,48 грн. пені та 7 312,40 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. В частині позовних вимог про стягнення 32 033,59 грн. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.09.2020р.

Суддя М.В. Юркевич