Рішення

від 03.09.2020 по справі 916/1503/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1503/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Сьомик К.Ю.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" про стягнення заборгованості в загальній сумі 719064,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" про стягнення заборгованості в загальній сумі 719064,13 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № ДГ-21012020 від 21.01.2020 р. щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар.

Зокрема, позивач вказує, що за укладеним між сторонами договором поставки № ДЕ- 21012020 від 21.01.2020 р. позивач (постачальник) зобов`язався поставляти і передавати у власність відповідачу (покупцеві), а останній зобов`язався приймати та сплачувати на умовах даного договору жерсть білу ЕЖК (товар), ціна, кількість і якісні характеристики якого вказані в специфікаціях, погоджених сторонами і які є невід`ємними частинами даного договору.

Так, згідно із специфікацією № 1 від 23.01.2020 р. ТОВ "Торговий дім "Вігор" зобов`язався поставити ПрАТ "ІЗТПВ "Дунай-Пак" товар на суму 646586,51 грн. протягом січня 2020 року. При цьому відповідно до умов специфікації позивач поставляє товар на наступних умовах: ЕХW Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Аеродромне шосе, буд. 2/Б; відстрочка платежу 30 календарних днів від дати поставки товару; датою поставки вважається дата прийняття партії товару покупцем. Під поняттям "партія" в договорі розуміється сукупність товару, поставленого відповідно до однієї видаткової накладної.

За ствердженнями позивача, по вищезазначеній специфікації позивач 24 січня 2020 року відвантажив відповідачу товар на загальну суму 646586,51 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9 від 24.01.2020 р.

Наразі позивач зазначає, що відповідачем було сплачено в рахунок вартості товару 46586,51 грн., а саме: 24.01.2020 р. на суму 15000,00 грн., 21.02.2020 р. - 10000,00 грн. та 18.05.2020 р. - 21586,51 грн. Таким чином, як стверджує позивач, у відповідача існує заборгованість в сумі 600000,00 грн.

При цьому позивач зауважує, що в п.п. 7.1, 7.2 договору поставки № ДГ- 21012020 від 21.01.2020 р. передбачена відповідальність за неналежне виконання своїх зобов`язань сторонами у вигляді нарахування штрафу 15% від вартості поставленого, але несплаченого товару, та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати. Таким чином, сума нарахованого позивачем штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань становить 90000,00 грн. (600000,00 грн.х15%), а сума пені - 29064,13 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2020 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1503/20, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 30.06.2020 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.06.2020 р. у справі № 915/1503/20 підготовче засідання відкладено на 21 липня 2020 р. з огляду на неявку повноважних представників сторін.

10.07.2020 р. від позивача до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Наразі під час підготовчого засідання 21.07.2020 р. представник відповідача зазначив, що між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом, тому просив суд відкласти підготовче засідання з метою надання часу для укладання мирової угоди.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 21 липня 2020 року по справі № 916/1503/20 було протокольно оголошено перерву до 07 серпня 2020 року о 11 год. 10 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2020 р. у справі № 916/1503/20 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03 вересня 2020 р.

Наразі відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

21.01.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" (покупець) укладено договір поставки № ДГ- 21012020, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцеві, а відповідач як покупець зобов`язується приймати і оплачувати на умовах цього договору жерсть білу ЕЖК, іменовану надалі "товар" на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору виробник товару, асортимент, ціна, кількість і якісні характеристики вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору. Специфікації на товар, які підписані уповноваженими представниками та оформлені належним чином є невід`ємними частинами даного договору, іменовані надалі "специфікації".

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється партіями. Під поняттям "партія" в цьому договорі розуміється сукупність товару, поставлена у відповідності до одного рахунку або видаткової накладної, або однієї специфікації. Покупець погоджує з постачальником асортимент, кількість і термін поставки товару.

За умовами п. 2.2 договору замовлення на поставку товару оформляється покупцем заявкою в письмовій або усній формі і надсилається на адресу постачальника за допомогою факсимільного або електронного чи телефонного зв`язку. Постачальник відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє специфікацію і передає її на адресу покупця за допомогою факсимільного або електронного зв`язку.

Згідно п. 2.3 договору умови поставки товару із застосуванням Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2020 року (якщо інше не зазначено в специфікаціях) зазначаються в специфікаціях до цього договору.

В п. 2.4 договору зазначено, що строки поставки партії товару зазначаються в специфікаціях.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару. До цього моменту всі ризики, пов`язані з пошкодженням, втратою товару та випадкового знищення, несе постачальник.

За положенням п. 2.6 договору датою поставки товару вважається дата прийнятні товару (дата зазначена у видатковій накладній, товарно-транспортній накладній тощо).

Згідно п. 2.7 договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту оформлення видаткової накладної

В п. 3.1 договору зазначено, що ціна товару, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях.

За положеннями п. 3.2 договору умови і порядок оплати товару, термін відвантаження, а також інша додаткова інформація вказується в специфікаціях і додаткових угодах до даного договору

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем в національній валюті та в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. За письмовою згодою сторін допускається інша форма розрахунків, яка не суперечить законодавству України.

Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5 договору).

Згідно п. 3.8 договору фактична загальна сума договору складається з сумарної вартості товару, поставка якого здійснюється за цим договором, а також вартості всіх витрат, передбачених цим договором.

За положенням п. 3.9 договору при відстроченні платежу допускається визначення ціни за товар в гривні по курсу долара США. В такому випадку, ціна за відвантажений товар в гривні підлягає перерахунку по курсу долару США, умови перерахунку вказуються в специфікаціях.

Відповідно до п. 4.1 договору кількість, номенклатура товару вказується в специфікаціях до цього договору.

За умовами п. 4.2 договору загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, складається з кількості товару, що поставляється по усіх специфікаціях, оформлених до цього договору.

Згідно положень п. 5.1 договору товар відвантажується постачальником відповідно до умов, узгоджених в специфікаціях.

В п. 5.2 договору передбачено, що приймання товару здійснюється покупцем за кількістю - на підставі документів, відповідно до яких здійснюється перевезення/поставка товару (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо); за якістю - на підставі документу, що посвідчує якість товару (сертифікату якості виробника). Претензії менше ніж 1% від об`єму поставленої партії товару не приймаються постачальником.

При виявленні невідповідності кількості та/або якості отриманого товару стандартам, технічним умовам, технічним угодам, або даним, що містяться в сертифікаті якості та/або товаросупровідних документах, покупець зобов`язаний викликати представника постачальника товару для участі в прийманні та складання актів приймання товару по кількості і/або якості (п. 5.3 договору).

Згідно п. 5.9 договору претензії по кількості продукції і/або за якістю можуть бути заявлені постачальнику протягом двадцяти днів з моменту поставки. Претензії повинні бути пред`явлені в письмовій формі, підписані уповноваженим представником і скріплені печаткою покупця, з додаванням належним чином завірених копій (у випадках передбачених законодавством оригіналів) всіх документів, що підтверджують обґрунтованість викладених у претензіях відомостей і вимог, супроводжуватися актами, складеними з урахуванням п. 5.2 цього договору.

Відповідно до п. 5.11 договору покупець зобов`язується не пізніше 15 робочих днів від дати направлення постачальником відповідних видаткових накладних, за необхідності, коригувань до них та товарно-транспортних накладних повернути продавцю один примірник зазначених документів, оформлених належним чином, підписаних уповноваженими представниками та скріплених печаткою покупця, або надати мотивовані заперечення проти підписання зазначених документів. У разі, якщо протягом вищевказаного строку мотивовані заперечення до вищевказаних документів не надані або такі підписані документи не надійшли на адресу постачальника, то відповідно видаткові накладні, за необхідності, коригування до них та товарно-транспортні накладні вважаються прийнятими і підписаними покупцем.

В п. 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України, умовами цього договору, специфікаціями та іншими додатками до нього.

Згідно п. 9.1 договору суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього договору, по можливості вирішуватимуться шляхом переговорів.

Відповідно до п. 9.2 договору якщо суперечки і розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню господарським судом, відповідно до чинного законодавства України.

В п. 10.1 договору постачальник і покупець прийшли до взаємної згоди про те, що в тексті цього договору, додаткових угодах, специфікаціях і т.д., металопродукція, що поставляється за даним договором, може позначатися терміном „Товар" та/або „Продукція".

За положеннями п. 10.3 договору всі зміни і доповнення до цього договору мають юридичну силу в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками сторін.

Пунктом 10.11 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 21.01.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторона зобов`язань виникли в період дії даного договору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № ДГ-21012020 від 21.01.2020 р. між позивачем та відповідачем складено специфікацію № 1 від 23.01.2020 р. до договору № ДГ-21012020 від 21.01.2020 р. на загальну суму 646586,51 грн., в якій сторонами погоджені строк поставки - січень 2020 р.; умови оплати - відстрочка платежу 30 календарних днів від дати поставки товару; датою постави вважається дата прийняття партії товару покупцем. Під поняттям "партія" в договорі розуміється сукупність товару, поставленого відповідно до однієї видаткової накладної. Також відповідно до умов специфікації позивач поставляє товар на наступних умовах: ЕХW Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Аеродромне шосе, буд. 2/Б.

Вказана специфікація, яка підписана представниками постачальника і покупця, підписи яких також скріплені відповідними печатками товариств, є невід`ємною частиною договору згідно п. 1.2. При цьому згідно п. 10.17 договору будь-які умови, узгоджені сторонами в специфікаціях, мають перевагу перед умовам, встановленими цим договором.

Термін „EXW" Інкотермс 2020 (франко-завод/…назва місця), вказаний в умовах означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. У даному випадку товар мав бути поставлений на склад відповідача за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Аеродромне шосе, буд. 2/Б.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № ДГ-21012020 від 21.01.2020 р. позивачем - ТОВ "Торговий дім "Вігор" у січні 2020 року було здійснено поставку обумовленого договором товару - Жерсть біла ЕЖК/твердість Т 3, покриття 2.2/2.2/ на склад відповідача (м. Ізмаїл, вул. Аеродромне шосе, буд. 2/Б) на загальну суму 646586,51 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9 від 24.01.2020 р. на суму 646586,51 грн.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підпису начальника цеху Астапенка Олексія Ігоровича на вищезазначеній накладній, а також скріплено відповідною печаткою покупця. Наявність повноважень у начальника цеху Астапенка О.І. на отримання товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності № 3 від 23.01.2020 р. (а.с. 12).

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № ДГ-21012020 від 21.01.2020 р. та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Згідно п. 3.2 договору умови і порядок оплати товару, термін відвантаження, а також інша додаткова інформація вказується в специфікаціях і додаткових угодах до даного договору.

Наразі у специфікації № 1 від 23.01.2020 р. до договору поставки № ДГ-21012020 від 21.01.2020 р. сторони встановили в умовах оплати товару відстрочку платежу 30 календарних днів від дати поставки товару.

Так, як з`ясовано судом, позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату поставленого товару № 20 від 23.01.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наразі, як свідчать матеріали справи, відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 46586,51 грн., а саме 24.01.2020 р. здійснено оплату в розмірі 15000,00 грн. згідно платіжного доручення № 39 від 24.01.2020 р. на суму 15000,00 грн.; 21.02.2020 р. здійснено оплату в розмірі 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 96 від 21.02.2020 р. на суму 10000,00 грн.; 18.05.2020 р. здійснено оплату в розмірі 21586,51 грн. згідно платіжного доручення № 21586,51 від 18.05.2020 р. на суму 21586,51 грн.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 600000,00 грн. (646586,51 грн. поставлено товару - 46586,51 грн. сплачено відповідачем).

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем отриманого товару згідно умов договору поставки № ДГ-21012020 від 21.01.2020 р., в матеріалах справи відсутні. Наразі відповідач не оспорив наявність у нього невиконаного зобов`язання з оплати за поставлений позивачем товар в розмірі 600000,00 грн. згідно вказаного договору. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаною накладною в межах спірного договору поставки № ДГ-21012020 від 21.01.2020 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 600000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 15% штрафу за прострочення оплати за поставлений товар в сумі 90000,00 грн. та пені в сумі 29064,13 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем як покупцем всієї вартості поставленого товару у встановлений строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, які встановлені цим договором та/або специфікаціями до нього, покупець зобов`язаний виплатити продавцю штраф у розмірі 15 % вартості поставленого, але не оплаченого товару в строк зазначений у специфікації та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період прострочення.

За положеннями п. 7.3 договору для розрахунку розміру неустойок, передбачених цим договором, вартість товару приймається з урахуванням ПДВ.

В п. 7.4 договору передбачено, що оплата неустойки (штрафу, пені, відшкодування збитків) не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 15% у розмірі 90000,00 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 29064,13 грн., розрахунки яких наведено в позові (а.с. 2).

Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо оплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано штраф та пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 90000,00 грн. (600000,00 грн. х 15%), судом встановлено, що розрахунок штрафу було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 90000,00 грн.

Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).

Також слід зазначити, що п. 7.2 договору поставки № ДГ-21012020, яким на відповідача як покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь постачальника пені та штрафу за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань щодо сплати поставленого товару, не оспорювався відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відтак, за загальним правило частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 29064,13 грн., суд вважає його арифметично помилковим. Так, судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено із врахуванням невірного періоду прострочення, оскільки день фактичної часткової сплати вартості товару не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені (17.05.2020 р.). Відтак, вірним слід вважати період прострочення сплати відповідачем суми боргу в розмірі 621586,51 грн. із зазначеного позивачем моменту (25.02.2020 р.) і до моменту часткової сплати боргу, тобто по 17.05.2020 р. включно). Тому розмір пені на суму боргу в розмірі 621586,51 грн. за поставлені товари складають за розрахунком суду 27139,21 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 621586.51 25.02.2020 - 12.03.2020 17 11.0000 % 0.060 %* 6351.73 621586.51 13.03.2020 - 23.04.2020 42 10.0000 % 0.055 %* 14265.92 621586.51 24.04.2020 - 17.05.2020 24 8.0000 % 0.044 %* 6521.56

Розмір пені на існуючу суму боргу в розмірі 600000,00 грн. за вказаний позивачем період з 19.05.2020 р. до 25.05.2020 р. (6 дн.) за поставлені товари складають за розрахунком суду 1573,77 грн. (600000,00 грн. /100%х 8%х2/366 дн. х 6 дн.).

Таким чином, загальна сума пені за прострочення оплати за поставлений товар згідно умов спірного договору складає 28712,98 грн. (27139,21 грн. + 1573,77 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на допущені помилки при розрахунку пені.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 10780,69 грн. (718712,98 грн.х10785,96 грн./719064,13 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" про стягнення заборгованості в загальній сумі 719064,13 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2Б; код ЄДРПОУ 00383716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, офіс 408; код ЄДРПОУ 31139857) заборгованість в сумі 600000/шістсот тисяч/грн. 00 коп., пеню в сумі 28712/двадцять вісім тисяч сімсот дванадцять/грн. 98 коп., штраф в сумі 90000/дев`яносто тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 10780/десять тисячі сімсот вісімдесят/грн. 69 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 вересня 2020 р.

Суддя В.С. Петров