Рішення

від 11.09.2020 по справі 917/1261/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2020 Справа № 917/1261/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/1261/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нанотехнологія" пр-т Лісний, буд.35, кв.85, м. Київ,02166

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір електрики" вул. М.Бірюзова, 27, оф.203, м. Полтава, Полтавська область,36007

про стягнення 61 830,00 грн. заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 04.08.2020 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нанотехнологія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір електрики" про стягнення 61 830,00 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1261/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2020 року була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також дана ухвала своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Однак поштове відправлення не вручено відповідачу та повернулося до суду року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку про невручення поштового відправлення у зв`язку з - "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевикладене, судом було належним чином та завчасно повідомлено відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов`язки.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.09.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нанотехнологія" (позивач) здійснено поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Мір електрики" (відповідач) ламп розжарювання на загальну суму 102 330,00 грн. Факт поставки підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами видатковою накладною №176 від 13.09.2019 року на суму 102 330,00 грн. та Товарно-транспортною накладною №Р176 від 13.09.2019 року (арк. с.5).

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару здійснив лише частково в сумі 40 500,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку (арк. с. 6-9).

Отже, за відповідачем рахується заборгованість за отриманий від позивача товар у розмірі 61 830,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 12.06.2020 за вих. №120 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 61 830,00 грн. за поставку товару (арк. с. 10-11). Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 61 830,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №176 від 13.09.2019 року.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію видаткової накладної №176 від 13.09.2019 року, копію товарно-транспортної накладної №Р176 від 13.09.2019 року, банківські виписки, претензію від 12.06.2020 за вих. №120 з доказами її направлення відповідачу, інформацію з ЄДР.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України, яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, господарський договір за загальними правилами укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи із характеру господарських правовідносин, які виникли, між сторонами, останні мають ознаки договору поставки, укладеного у спрощений спосіб шляхом внесення покупцем передбачуваному постачальнику передоплати за товар, який має поставитись.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання з поставки відповідачу товару на загальну суму 102 330,00 грн. Зазначене підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими печатками видатковою накладною №176 від 13.09.2019 року та товарно-транспортною накладною №Р176 від 13.09.2019 року на загальну суму 102 330,00 грн.

В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив вартість поставленого за вказаною видатковою накладною товару, заборгованість останнього на момент пред`явлення даного позову до суду та розгляду справи у суді складає 61 830,00 грн. Факт отримання товару від позивача за вказаними видатковими накладними, наявність боргу та його розмір відповідач не спростував.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 61 830,00 грн. заборгованості за отриманий товар обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підтягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач зазначає, що ним понесло витрати по сплаті правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав: копію договору про надання послуг адвоката №22/02/2020 від 22.02.2020 року; копію акту приймання-передачі адвокатських послуг №01 від 22.07.2020 року; копію платіжного доручення №95 від 15.07.2020 року про сплату 5000,00 грн.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію ордеру на надання правової допомоги № 1039107 від 24.07.2020 року; (арк. с. 19-24).

Предметом Договору про надання послуг адвоката №22/02/2020 від 22.02.2020 року є здійснення захисту прав і законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нанотехнологія" при стягненні кредиторської заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір електрики" (п.1.1 договору).

Факт надання адвокатським бюро позивачу послуг за Договором про надання послуг адвоката №22/02/2020 від 22.02.2020 року підтверджується наявною у матеріалах справи копією акт приймання-передачі адвокатських послуг №01 від 22.07.2020 року (арк. с. 23).

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач сплатив адвокатському бюро Арго 5000,00 грн. згідно платіжного доручення №95 від 15.07.2020 року (арк. с. 19).

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, тому витрати, на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір електрики" (вул. М.Бірюзова, 27, оф.203, м. Полтава, Полтавська область,36007, ідентифікаційний код 41962777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нанотехнологія" (пр-т Лісний, буд.35, кв.85, м. Київ,02166, ідентифікаційний код 37985018) 61 830,00 грн. заборгованості за отриманий товар, 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 11.09.2020 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко