Рішення

від 14.09.2020 по справі 920/665/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.2020 Справа № 920/665/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/665/20

за позовом: Приватного підприємства Завод ПЕМ (40030, м.Суми, вул.Петропавлівська, 98-А; код ЄДРПОУ 30267733)

до відповідача: Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 60 244 грн. 73 коп.,

Справа розглядається без виклику сторін

встановив:

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 60 244 грн. 73 коп. заборгованості, з яких: 58675 грн 45 коп - основного боргу за договором № 79/9-113-19 від 11.11.20119, 669 грн 97 коп - 3% річних, 899 грн 31 коп - інфляційних втрат, а також просить стягнути з відповідача 2102 грн судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 79/9-113-19 від 11.11.20119, укладеного між сторонами щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2020 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі.

Відповідач відзиву на позов та доказів проведення розрахунку із заборгованості суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

11.11.2019 між Приватним підприємством Завод ПЕМ (постачальник) та Дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних та ведучих труб (покупець) був укладений договір № 79/9-113-19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах в порядку і в терміни, встановлені договором. Найменування, кількість та якість товару, що поставляється відповідно до договору, інші характеристики товару вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Сторонами у справі були підписані специфікації від 11.11.2019, 19.11.2019, 10.12.2019, в яких було погоджено товар, що поставляється, ціна, та строк поставки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 58675 грн 45 коп, що підтверджується актами приймання, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладним.

Пунктом 3.4. договору передбачено, умову оплати - 30 календарних днів з моменту оплати.

Позивач виставляв рахунки на оплату товару, однак відповідачем рахунки залишися не сплаченими.

Відповідач в порушення умов договору, в установлені строки, оплату не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 58675 грн. 45 коп.

Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар на суму 58675 грн. 45 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких зауважень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договору, укладеного між сторонами, та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Відповідач доказів оплати товару суду не надав, не надав і обґрунтованих заперечень вимогам позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про правомірність вимог щодо стягнення з відповідача 58675 грн. 45 коп боргу за договором № 79/9-113-19 від 11.11.20119.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 669 грн. 97 коп. - 3% річних, 899 грн 31 коп - інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до абз.4.3.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 669 грн. 97 коп. - 3% річних, 899 грн 31 коп - інфляційних втрат, визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов Приватного підприємства Завод ПЕМ до Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб - задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Приватного підприємства Завод ПЕМ (40030, м.Суми, вул.Петропавлівська, 98-А; код ЄДРПОУ 30267733) 669 грн 97 коп - 3% річних, 899 грн 31 коп - інфляційних втрат та 2102 грн 00 коп - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко