Рішення

від 14.09.2020 по справі 925/783/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/783/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Довганя К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/783/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозорі закупівлі Черкаси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання" про стягнення 51070,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 51070,45 грн заборгованості по договору про надання інформаційно - консультаційних послуг від 21.09.2018 за №260/9/18 з яких: 18500,00 грн. основний борг, 31540, пеня, 513,50 грн. інфляційні та 516,95 грн. 3% річних.

Ухвалою від 19.06.2020 суд прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозорі закупівлі Черкаси", відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Про розгляд справи відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ Укрпошта форми № 119.

08.07.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заявлені позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що ним в грудні 2018 року не надавалося позивачу жодних замовлень та/або документів необхідних для надання послуг відповідно до умов Договору, і як наслідок послуги позивачем відповідачу не надавалися, а відтак підстави для нарахування плати за надання послуг у позивача відсутні.

Відповідач зазначив, що жодних рахунків ні разом з Актами, ні після підписання Актів ним від позивача не отримував, тому строк оплати вартості послуг не настав і, як наслідок, підстав для нарахування пені, 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання за Договором, а також суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції немає, оскільки нарахування пені, 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання за Договором, а також суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції повинно здійснюватися через п`ять днів з моменту отримання відповідного рахунку відповідачем, тобто строк виконання зобов`язання не наступив.

На думку відповідача, підстави для нарахування позивачем пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, відсутні з тих підстав, що в договорі розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

14.07.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

21.09.2020 між сторонами був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №260/9/18, відповідно до умов якого відповідач (Замовник) доручив, а позивач (Виконавець) прийняв на себе зобов`язання з надання Виконавцю консультаційних та інформаційних послуг стосовно публічних закупівель (далі - Послуги), у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі (далі - Договір).

Розділом 2 Договору сторони узгодили вартість та порядок розрахунків.

Вартість Послуг, надаються Виконавцем протягом терміну дії Договору, встановлена у національній валюті України і складала 3500 грн. щомісяця (п.2.1).

За умовами п.2.2 і п.2.3 Договору Виконавець передає, а Замовник приймає надані Послуги шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Оплата послуг здійснюється протягом 5 днів з дня отримання від Виконавця рахунку на оплату послуг.

22.01.2019 сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою були внесені зміни у п.2.1 Договору, а саме сторони погодили вартість Послуг, що надаються Виконавцем протягом терміну дії Договору в розмірі 5000 грн.

Таким чином, відповідач мав сплачувати позивачу за надані останнім Послуги з 21.09.2018 по 22.01.2019 - 3500,00 грн. щомісячно, а з 22.01.2019 по 01.10.2019 - 5 000.00 грн. щомісячно.

01.10.2019 між сторонами була укладена Додаткова Угода щодо зміни розділу 9 щодо строку дії договору. Строк дії Договору: з 21.092018 по 01.10.2019.

На виконання умов Договору між сторонами були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № 887 від 21.09.2018 на суму 3500,00 грн.;

- № 915 від 23.10.2018 на суму 3500,00 грн.:

- № 951 від 22.11.2018 на суму 3500,00 грн.;

- № 9 від 22.01.2019 на суму 5000,00 грн.;

- № 31 від 21.02.2019 на суму 5000,00 грн.:

- № 54 від 22.03.2019 на суму 5000,00 грн.:

- № 92 від 25.04.2019 на суму 5000,00 грн.:

- № 114 від 31.05.2019 на суму 5000,00 грн.;

- № 133 від 20.06.2019 на суму 5000,00 грн.;

- № 169 від 24.07.2019 на суму 5000,00 грн.;

- № 190 від 30.08.2019 на суму 5000,00 грн.;

- № 337 від 19.09.2019 на суму 5000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Акт № 968 від 12.12.2018 із рахунком № 968 від 12.12. 2018 на суму 3500,00 грн. були відправлені позивачем відповідачу 12 грудня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ Укрпошта (ідентифікатор пошуку: 1800196703853).

Оформлений належним чином вказаний Акт відповідач позивачу не повернув, будь-яких заперечень щодо мотивів не підписання цього Акту, або якості наданих Послуг, позивач від відповідача не отримував.

28.02.2020 позивачем відповідачу була відправлена повторна претензія щодо погашення заборгованості за Договором разом з доданими до неї копіями рахунків та підписаних Сторонами Актів: №169 від 24.07.2019 (рахунок №169 від 24.07.2019); №199 від 30.08.2019 (рахунок №190 від 30.08.2019); №337 від 19.09.2019 (рахунок №337 від 19.09.2019), яка відповідачем була отримана 05.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Борг відповідача по вище вказаним Актам за надані позивачем Послуги становив 18 500,00 грн. (3500 грн.+15000 грн.).

П.5.1 та п. 5.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення зобов`язань Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством України. За несвоєчасне виконання/порушення своїх грошових зобов`язань Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Станом на 16.06.2020 позивач відповідачу нарахував за неоплачені відповідачем Послуги відповідно вище перелічених Актів і рахунків 31 540,00 грн. пені.

На підставі положень, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 516,95 грн. 3% річних та 513,50 грн. втрат внаслідок інфляції на суму невиконаного грошового зобов`язання.

Розрахунок 3% річних від суми простроченого грошового зобов`язання за Договором здійснювався позивачем таким чином:

- по рахунку № 968 від 12.12.2018 (сума боргу 3500,00 грн) за період з 17.12.2018 по 16.06.2020 в сумі 157,36 грн.;

- по рахунку № 169 від 24.07.2019 (сума боргу 5000,00 грн) за період з 29.07.2019 по 16.06.2020 в сумі 132,74 грн.;

- по рахунку № 190 від 30.08.2019 (сума боргу 5000,00 грн) за період з 04.09.2019 по 16.06.2020 в сумі 117,53 грн.;

- по рахунку № 337 від 19.09.2019 (сума боргу 5000,00 грн) за період з 24.09.2019 по 16.06.2020 в сумі 109,32 грн.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції за Договором був здійснений позивачем таким чином:

- по рахунку № 968 від 12.12.2018 (сума боргу 3500,00 грн) за період з 17.12.2018 по 16.06.2020 в сумі 3678,50 грн.;

- по рахунку № 169 від 24.07.2019 (сума боргу 5000,00 грн) за період з 29.07.2019 по 16.06.2020 в сумі 5100,00 грн.;

- по рахунку № 190 від 30.08.2019 (сума боргу 5000,00 грн) за період з 04.09.2019 по 16.06.2020 в сумі 5155,00 грн.;

- по рахунку № 337 від 19.09.2019 (сума боргу 5000,00 грн) за період з 24.09.2019 по 16.06.2020 в сумі 5080,00 грн.

Сума втрат внаслідок інфляції складає 513,50 грн.

Положеннями ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 901, 902, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ст.173 Господарського кодексу (далі - ГК) України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ч.1 ст. 179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови договору № 260/9/18 від 21.09.2019 суд вбачає, що договір укладений і виконувався сторонами, його дія в установленому законом і умовами договору порядку не була припинена. Предметом договору є правовідносини сторін щодо замовлення та надання інформаційно-консультативних послуг на щомісячній основі та додаткові послуги, які оформляються у вигляді Замовлень (додатків до договору).

Предметом спору у справі є саме факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань по щомісячній оплаті послуг (основне зобов`язання).

За умовами п.4.1.3 Договору на відповідача (Замовника за Договором) покладений обов`язок приймати від Виконавця (позивача) документи у зв`язку із наданням Послуг.

Факт погодження надання Послуг за Договором щомісяця, сторонами не оспорюється. Після направлення позивачем відповідачу відповідного Акту та Рахунку, від Замовника (відповідача) будь-яких заперечень, претензій щодо наданих на щомісячній основі послуг за грудень 2018 року не надходило.

Відтак, суд вважає, що послуги у грудні 2018 року були надані позивачем належним чином та відповідно до умов Договору та з відповідача підлягає до стягнення прострочена сума грошового зобов`язання у сумі 3500,00 грн. за грудень місяць 2018 року (сума основного простроченого зобов`язання за Договором).

Також, доказів оплати відповідачем за надані позивачем Послуги на загальну суму 15000 грн за Актами: №169 від 24.07.2019, №199 від 30.08.2019, №337 від 19.09.2019 до суду не подані.

Таким чином, борг відповідача по вище вказаним Актам за надані позивачем Послуги становить 18 500,00 грн. (3500 грн.+15000 грн.).

Твердження відповідача щодо відсутності підстав для нарахування йому пені, 3% річних від суми простроченого грошового зобов`язання за Договором, а також втрати внаслідок інфляції, суд вважає необґрунтованими, оскільки докази письмового звернення до відповідача щодо виконання грошових зобов`язань за Договором містяться в матеріалах справи:

- лист позивача від 28.02.2020 із відповідним додатком, в тому числі із поштовими документами про відправку та отримання;

- підписані між сторонами Акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) разом із рахунками, які не оплачені;

- рекомендоване повідомлення №1800101975553 з відміткою про отримання Листа з копіями документів відповідачем 05.03.2020.

За умовами п.2.1 Договору відповідач зобов`язаний оплачувати послуги щомісяця.

Суд, досліджуючи розмір нарахованої позивачем відповідачу пені в сумі 31540,00 грн. вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Акт і рахунок № 968 від 12.12.2018 був направлений відповідачу 12.12.2018, тому період нарахування пені має здійснюватися з 17.12.2018 по 17.06.2019.

Акти за №№ 169 від 24.07.2019; 190 від 30.08.2019; 337 від 19.09.2019 відповідачем підписані без будь-яких зауважень, що підтверджує факт належного виконання умов Договору.

П.2.3 Договору визначено, що оплата послуг здійснюється протягом 5 днів з дня отримання від Виконавця рахунку на оплату послуг.

Натомість, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 31540,00 грн. за період, що складає більше ніж шість місяців.

Оскільки відповідач згідно поштових документів отримав рахунки по вказаним трьом Актам саме 05.03.2020, то суд приходить до висновку, що пеня має нараховуватись за період, починаючи з 05.03.2020 по 16.06.2020.

Також, суд вважає, що підстави для нарахування позивачем пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, відсутні, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких -застосування штрафних санкцій.

Правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549-552, 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 2 ст. 551 ЦК України передбачає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 2 ст. 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

П.5.2 Договору зазначено, що за несвоєчасне виконання/порушення своїх грошових зобов`язань Замовник сплачує Виконавцю розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відтак, суд приходить до переконання, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

За правилами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, розмір пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача згідно калькулятору програми ЛІГА:ЗАКОН є наступним:

- по Акту № 968 і рахунку від 12.12.2018 (борг 3500 грн.) за період з 17.12.2018 по 17.06.2019 - 626,64 грн.;

- по Актам та рахункам: №169 від 24.07.2019; №190 від 30.08.2019; №337 від 19.09.2019 (5000 х 3 = 15000 грн.) за період з 11.03.2020 по 16.06.2020 - 708,20 грн.

Суд, дослідивши наданий позивачем до суду розрахунок господарських санкцій (3% річних та інфляційних) вважає його безпідставним, оскільки позивачем невірно визначений період цих нарахувань.

Суд вважає, що за порушення відповідачем умов господарського зобов`язання згідно положень, передбачених ст.625 ЦК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути:

- по Акту № 968 від 12.12.2018 та рахунку до нього за період з 17.12.2018 по 16.06.2020 - 157,36 грн. 3% річних;

- по Актам: №169 від 24.07.2019; №190 від 30.08.2019; №337 від 19.09.2019 та рахункам до них за період з 11.03.2020 по 16.06.2020 - 120,49 грн. 3% річних.

Розмір втрат внаслідок інфляції становить:

- по Акту № 968 від 12.12.2018 та рахунку до нього за період з 17.12.2018 по 16.06.2020 - 215,78 грн.;

- по Актам: №169 від 24.07.2019; №190 від 30.08.2019; №337 від 19.09.2019 та рахункам до них за період з 11.03.2020 по 16.06.2020 - 317,26 грн.

Розрахунок здійснений судом за допомогою калькулятору програми ЛІГА:ЗАКОН

З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи законодавства суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та втрат внаслідок інфляції підлягають до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути:

-1334,84 грн. пені;

- 277,85 грн. 3 % річних;

- 533,04 грн. втрат внаслідок інфляції.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 5000 грн. витрат, які пов`язані із наданням професійної правничої допомоги.

В якості доказів понесених витрат позивач надав суду:

- договір про надання правової допомоги від 28.02.2020 № 15/2020 та Додаткову угоду № 2;

- акт прийнятих-наданих послуг від 17.06.2020;

- детальний опис виконаних робіт адвоката та їх вартість від 16.06.2020;

- платіжне доручення № 106 від 17.06.2020 на суму 5000 грн.

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи вище викладене, приходить до висновку, що заявлена вимога позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання" (код ЄДРПОУ: 40876326; вул.Прикордонна, буд.3, с.Іркліїв, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозорі закупівлі Черкаси" (код ЄДРПОУ: 40646785; вул.Гоголя, буд.583, кв.93, м.Черкаси, 18006) - 18500,00 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот грн) боргу, 1334,84 грн. (одна тисяча триста тридцять чотири грн. ) пені, 533,04 грн. (п`ятсот тридцять три грн. 04 коп.) втрат внаслідок інфляції, 277,85 грн. (двісті сімдесят сім грн. 85 коп.) 3% річних, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн) витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. (дві тисячі грн) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.09.2020.

Суддя К.І.Довгань