Постанова

від 03.09.2020 по справі 922/376/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 922/376/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,

прокуратури - Скрипки М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 (колегія суддів: Хачатрян В. С. - головуючий, Россолов В. В., Склярук О. І.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 (суддя Погорелова О. В.), у справі

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області

до Фізичної особи - підприємця Сідорова Ігоря Семеновича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. Заступник прокурора Харківської місцевої прокуратуру № 6 Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області (далі - селищна рада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Сідорова Ігоря Семеновича (далі - ФОП Сідоров І. С.), в якій просив внести зміни до пунктів 5, 9 Договору оренди землі, який укладено 20.03.2012 селищною радою з ФОП Сідоровим І. С., зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1741391963251, номер запису про інше речове право: 29836286 (далі - договір), щодо земельної ділянки загальною площею 0,0886 га, кадастровий номер 6325158200:00:009:0076, розташованої за адресою: Харківська область, Харківський район, вул. Поштова, 7 (далі - земельна ділянка).

1.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 позовну заяву прокурора залишено без руху; зобов`язано усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати суду докази оплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

1.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2019 відкрито провадження у справі.

1.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до фізичної особи-підприємця Кульова Анатолія Олександровича залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

1.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 залишено без змін.

1.6. Господарські суди виходили з того, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту інтересів держави, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті. За змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Доказів того, що селищна рада не має можливості самостійно захистити права у цій справі, як і неналежності здійснення нею такого захисту, прокурор не надав, а матеріали справи не містять.

1.7. Спростовуючи доводи заявника апеляційної скарги щодо зазначення у резолютивній частині рішення відомостей про особу, яка не є учасником провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем у справі є ФОП Сідоров І. С., про що зазначено у вступній, описовій та мотивувальній частині ухвали. У резолютивній частині ухвали місцевий суд зробив описку, яка може бути виправлена в порядку, передбаченому статтею 243 Господарського процесуального кодексу України, та не є підставою для скасування оскарженої ухвали.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 і ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 у справі № 922/376/19, заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 і ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 у справі № 922/376/19, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

2.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заступник прокурора Харківської області зазначив, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, неправильним тлумаченням норм статей 23, 24 Закону України "Про прокуратури", а також неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірного залишення позову без розгляду. Скаржник наголошував, що незабезпечення упродовж останніх 5 років внесення змін до договору після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про зміну розміру орендної плати свідчить про неналежне здійснення службовими особами селищної ради владних повноважень. Про наведені у позовній заяві порушення інтересів держави, необхідність проведення претензійно-позовної роботи, місцева прокуратура неодноразово інформувала селищну раду, зокрема, листами від 25.01.2017 № 04-28-443вих-17, від 24.05.2017 № 04-28-2787вих-17, від 16.03.2018 № 04-28-1346вих18. Однак селищною радою на час звернення прокурора до суду дієвих заходів цивільно-правового характеру з цього приводу не вжито, питання щодо припинення дії договору або внесення змін до нього в частині збільшення розміру орендної плати не вирішено, що свідчить про бездіяльність селищної ради. На думку скаржника, безпідставними є висновки судів щодо необхідності надання прокурором під час розгляду спору вироку щодо службових осіб, здійснення досудового розслідування щодо їх службової недбалості, доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців в обґрунтування бездіяльності селищної ради, оскільки такі вимоги не передбачені чинним законодавством України.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

3.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Случ О. В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 у справі № 922/376/19 у порядку письмового провадження.

Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2019 зупинено провадження у справі № 922/376/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Великою палатою Верховного Суду 26.06.2019 ухвалено постанову у справі № 587/430/16-ц, яка була оприлюднена 30.09.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження у справі № 922/376/19 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження.

25.10.2019 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про здійснення розгляду справи № 922/376/19 у відкритому судовому засіданні 07.11.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 зупинено провадження у справі № 922/376/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Великою палатою Верховного Суду 26.05.2020 ухвалено постанову у справі № 912/2385/18, яка була оприлюднена 20.07.2020.

12.08.2020 від заступника Генерального прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 922/376/19.

На підставі розпорядження Верховного Суду від 12.08.2020 № 29.3-02/1651 у зв`язку з відпусткою судді Случа О. В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 922/376/19.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Чумак Ю. Я., Зуєв В. А.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 поновлено провадження у справі № 922/376/19 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження.

Враховуючи усунення обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у даній справі та поновлення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 922/376/19 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

3.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

3.4. Предметом позову у цій справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі селищної ради , про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

3.5. Предметом касаційного перегляду є постанова, винесена за результатами перегляду ухвали про залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України , обґрунтована тим, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

3.6 . Звертаючись до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, колегія зазначає, що суди невірно застосували пункт 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку про те, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

3.7. Однак, відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції установив відповідність процесуальної дієздатності органу, в інтересах якого прокурор звернувся до суду. Суд зазначив, що селищна рада є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження по розпорядженню земельними ділянками, укладати відповідні договори, вносити до них зміни та вчиняти дії направлені на відповідність чинним нормам права, вирішувати питання місцевого значення, у тому числі шляхом звернення до суду.

3.8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, зазначив, що не встановив обставин невиконання або неналежного виконання селищною радою своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади, отже підстави для представництва прокурором не доведені.

3.9. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

3.10. У цій справі прокурор звертався саме за процедурою, передбаченою абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначаючи, що захист законних інтересів держави селищна рада не здійснює, хоча до її компетенції належать повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади. До позовної заяви прокурор долучив листи від 09.01.2019 № 0428-75/вих-19 (а.с.101, т. 1), від 14.01.2019 № 89 (а.с.73, т.1), які, на думку прокурора, свідчать про наявність у нього підстав для здійснення представництва інтересів держави у цій справі.

3.11. Натомість суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з порушенням положень статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", залишив без розгляду позовну заяву прокурора без надання правової оцінки листам від 09.01.2019 № 0428-75/вих-19 (а.с.101, т. 1), від 14.01.2019 № 89 (а.с.73, т.1), які були долучені прокурором до позовної заяви на підтвердження підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Суди з порушенням положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України не перевірили наявність чи відсутність факту бездіяльності селищної ради, про яку стверджував прокурор з посиланням на обставини незабезпечення упродовж останніх 5 років внесення змін до договору після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про зміну розміру орендної плати.

3.12. Крім того, суди помилково зазначили про необхідність надання прокурором доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України, вироку суду щодо службових осіб, доказів накладання дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

Проте, відповідно до пункту 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

3.13. З огляду на викладене, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтування прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Таким чином, суди невірно застосували положення пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин та з урахуванням аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає передчасними висновки судів про залишення без розгляду позовної заяви прокурора.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.2. Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

4.3. Частиною 2 статті 300 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.4. Таким чином, за наявності допущеного судами порушення положень пункту 1 частини 1 статті 226, статті 86 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити, а справу передати до місцевого господарського суду для продовження розгляду, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 і ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 у справі № 922/376/19 скасувати, справу передати до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак