Рішення

від 14.09.2020 по справі 260/2654/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/2654/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

за участю:

представника позивача - Огородник О.В.

представника відповідача - Венжега М.Р.

представник ГУ ПФУ України в Закарпатській області - Міськова Н.В.

представник ГУ ДПС в Закарпатській області - Дацків В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський" до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, Головне управління Державної податкової служби в Закарпатській області, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Племінний завод "Закарпатський" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати протиправною бездіяльність Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо відмови у знятті арештів з майна (коштів) та зобов`язати Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зняти арешти накладені за постановами про арешт коштів боржника № 9-33832762 від 13 червня 2013 року, № 9-31351540 від 01 липня 2013 року, № 9-41600525/14 від 25 квітня 2014 року та № 9-41600525/14 від 25 квітня 2014 року (арешт коштів, що містяться у касі боржника).

Позовні вимоги мотивує тим, що на примусовому виконанні в Ужгородському МВ ДВС перебували виконавчі провадження за № 33832762 та № 41600525 та зведене виконавче провадження № 31351540, боржником в яких є Приватне акціонерне товариство "Племінний завод Закарпатський". Вказані виконавчі провадження, у тому числі, і зведене виконавче провадження були завершені, що не заперечується самим відповідачем. На підставі наведеного до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було подано заяву про зняття арешту з коштів товариства. Однак, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", відповідач листом від 24 червня 2020 року повідомив про відсутність підстав для виконання постанови про зняття арешту з майна (коштів) боржника, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 серпня 2020 року.

Ухвалою суду від 19 серпня 2020 року залучено до розгляду даної справи в якості третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головне управління Державної податкової служби в Закарпатській області, а також повторно витребувано від відповідача матеріали зведеного виконавчого провадження, за наслідками якого були винесені постанови про арешт коштів та запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, зокрема вказавши на те, що чинним законодавством передбачено процедуру зняття арешту з коштів боржника (у тому числі по завершеним виконавчим провадженням), а саме - відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника". Разом з тим, вказав на п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до якого, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця сум коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.

Представник третьої особи Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області проти позову заперечив, однак у судовому засіданні пояснив, що перед податковою службою у позивача відсутня заборгованість, навіть є переплата.

Представник третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у судовому засіданні проти позову заперечила, однак пояснила, що сьогодні адміністрування єдиного внеску проводиться Головним управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області, вказала на те, що перед пенсійним фондом по вищевказаним виконавчим провадженням позивач заборгованості не має.

Заслухавши думку сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що на примусовому виконанні у відповідача перебували виконавчі провадження № 33832762, № 41600525 та зведене виконавче провадження № 31351540, боржником в яких виступало Приватне акціонерне товариство "Племінний завод Закарпатський".

У ході примусового виконання вищевказаних виконавчих проваджень заступником начальника Ужгородського МВ ДВС Венжегою М.Р. були винесені постанови про арешт коштів боржника - Приватне акціонерне товариство "Племінний завод Закарпатський", а саме:

1. постанова про арешт коштів боржника (на банківських рахунках) № 9-33832762 від 13 червня 2013 року (а.с. 15);

2. постанова про арешт коштів боржника (на банківських рахунках) № 9-31351540 від 01 липня 2013 року (а.с. 16);

3. постанова про арешт коштів боржника (на банківських рахунках) № 9-41600525/14 від 25 квітня 2014 року (а.с. 17);

4. постанова про арешт коштів боржника (арешт коштів, що містяться у касі боржника) № 9-41600525/14 від 25 квітня 2014 року (а.с. 18).

Як вбачається із матеріалів справи, виконавче провадження за № 33832762 було завершено 18 грудня 2013 року відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу; виконавче провадження № 41600525 завершено відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15 листопада 2017 року; виконавчі провадження, які входили у зведене виконавче провадження № 31351540 завершені відповідно до постанов про повернення виконавчого документа стягувачу від 15 листопада 2017 року. Даний факт підтверджується листом відповідача за № 65964 від 24 червня 2020 року (а.с. 14).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20 грудня 2011 року було порушено провадження у справі № 5008/1818/2011 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Племінний завод Закарпатський", яке у подальшому було перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Племінний завод Закарпатський" та введено процедуру розпорядження майном боржника. У справі про банкрутство ПрАТ "Племінний завод Закарпатський" було укладено, схвалено та підписано Мирову угоду між боржником - ПрАТ "Племінний завод Закарпатський" в особі його керівника та кредиторами, яку було узгоджено із податковим органом. Вказану мирову угоду затверджено Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05 червня 2015 року у справі № 5008/1818/2011 (Постановою Львівського апеляційного господарського суду Закарпатської області від 05 червня 2015 року у справі № 5008/1818/2011 залишено без змін) (а.с. 26-37).

Так, погашення узгодженої заборгованості проводиться позивачем з червня 2016 року згідно умов Мирової угоди, що зумовило відсутність фактів повторного пред`явлення стягувачами виконавчих документів до їх примусового виконання до органів виконавчої служби.

Вирішуючи спір по суті, суд також враховує, що порядок примусового виконання рішень визначений Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV), що був чинний на момент відкриття виконавчого провадження, у якому було накладено арешт на кошти позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні згідно з ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, виконавче провадження № 33832762 було завершено 18 грудня 2013 року відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" із можливістю повторного повторного пред`явлення у строк до 18 грудня 2014 року.

Статтею 22 вищевказаного Закону було встановлено наступні строки пред`явлення виконавчих документів до виконання:

1. посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у спорах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. - протягом трьох місяців;

2. інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачене законом.

Разом з тим, виконавче провадження № 41600525 та зведене виконавче провадження № 31351540 були завершені 15 листопада 2017 року відповідно до постанов про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідні виконавчі документи були повернуті стягувачам на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII із можливістю їх повторного пред`явлення у строк до 15 лютого 2018 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем було встановлено строк до 15 лютого 2018 року для повторного пред`явлення виконавчих документів для виконання.

У судовому засіданні встановлено, що стягувачі по вищевказаним виконавчим документам повторно не пред`являли виконавчі документи до виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, реальне виконання вимог стягувачів забезпечується шляхом здійснення щомісячних грошових перерахунків згідно взаємоузгоджених домовленостей, що відображені у затвердженій Мировій угоді. Погашення заборгованості проводиться позивачем з червня 2016 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 41-143).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у судовому засіданні представник податкової служби та представник пенсійного фонду вказали на відсутність заборгованості позивача перед ними, зокрема представник податкової служби зазначив, що у позивача наявна переплата. А представник відповідача підтвердив той факт, що у виконавчій службі відсутні виконавчі провадження, де боржником є ПАТ "Племінний завод Закарпатський".

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу наведеної норми слідує, що позивач має право звернутись до суду з позовом про зняття арешту з майна, а суд має право прийняти рішення про зняття арешту з майна (коштів).

Суд зазначає, що доказів винесення постанови про зняття арешту з коштів позивача, відповідачем суду не надано. Так само, не надано доказів існування інших незавершених виконавчих проваджень щодо ПрАТ "Племінний завод Закарпатський", зокрема щодо стягнення з нього виконавчого збору чи витрат, а також наявність будь-якої іншої заборгованості, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на його кошти арешту.

Разом з тим, п. 8 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Не зняті та діючі на даний час арешти на банківських рахунках позивача порушують право на вільне розпорядження такими рахунками, що призводить до неможливості використання коштів, які містяться на них, обмежують право на свободу підприємницької діяльності, що виражається у поширенні дії постанов про арешт коштів на всі нові рахунки, які будуть відкриті, на повноцінну співпрацю з банківськими установами та іншими контрагентами, що також суперечить принципам розумності та справедливості.

Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом встановлено бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з коштів позивача при поверненні виконавчих документів стягувачу, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є зняття у відповідності до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешту з належного позивачеві нерухомого майна (коштів), накладених на підставі постанов № 9-33832762 від 13 червня 2013 року, № 9-31351540 від 01 липня 2013 року, № 9-41600525/14 від 25 квітня 2014 року та № 9-41600525/14 від 25 квітня 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних постанов.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду згідно платіжного доручення № 341 від 24 липня 2020 року було сплачено судовий збір у розмірі 8408,00 грн. Відтак, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у вказаному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 139, 242-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський" до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, Головне управління Державної податкової служби в Закарпатській області - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправною бездіяльність Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо відмови у знятті арештів з майна (коштів).

3. Зобов`язати Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 10, код ЄДРПОУ - 35045459) зняти арешти накладені постановами про арешт коштів боржника № 9-33832762 від 13 червня 2013 року, № 9-31351540 від 01 липня 2013 року, № 9-41600525/14 від 25 квітня 2014 року та № 9-41600525/14 від 25 квітня 2014 року (арешт коштів, що містяться в касі боржника).

4 Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Племінний завод Закарпатський" (90231, Закарпатська область, Берегівський район, с. Гать, вул. Головна, буд. 63, корпус Б, код ЄДРПОУ - 00845648) з Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд.10, код ЄДРПОУ 35045459) за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 8408,00 грн. (вісім тисяч чотириста вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Судове рішення проголошується та вручається учасникам справи з урахуванням особливостей, передбачених положеннями статті 271 Кодексу адміністративного України.

У справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

СуддяС.А. Гебеш