Рішення

від 14.09.2020 по справі 580/2652/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року справа № 580/2652/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Старе село Мліївської сільської ради про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

16.07.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м.Черкаси, вул.Благовісна, буд.269/105; код ЄДРПОУ 21368023) (далі - позивач) про стягнення з Комунального підприємства Старе село Мліївської сільської ради (19510, Черкаська обл., Городищенський р-н, с. Старосілля, вул. Грушевського, буд.2; код ЄДРПОУ 35743192) на його користь адміністративно-господарських санкцій в сумі 42954,17грн. за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та пені у розмірі 773,10грн.

Позов обгрунтованоим тим, що відповідач не дотримався вимог закону щодо працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019року та добровільно не сплачено спірних сум коштів. Позивач акцентує, що подана відповідачем звітність форми 3-ПН за 4місяці до кінця звітного періоду - 23.08.2019 та не відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, її не подано до базового центру зайнятості, натомість подано до Городищенської філії центру зайнятості, що не надала позивачу однозначної інформації щодо перевірки актуальних вакансій безпосередньо у відповідача. Тому позивач вважає, що відповідач не вжив достатніх заходів для такого працевлаштування.

Ухвалою суду від 21.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження. Вказану ухвалу згідно з даними рекомендованого повідомлення про поштове відправлення позивач та відповідач отримали 28.07.2020.

29.07.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 30.07.2020 у задоволенні такого клопотання відмовлено.

17.08.2020 відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказував, що подавав до центру зайнятості протягом 2019 року звіти про попит на робочу силу та наявність вакансій водія автотранспортних засобів, тракториста, у коментарях до яких зазначалось про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю. Тому вважає, що вжив усі заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

27.08.2020 представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач всупереч законодавству подав звіт не до базового центру зайнятості, а до Городищенської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості, тобто до структурного підрозділу регіонального центру зайнятості. Крім того, звіти стосувалися 2018року, а не заявленого - 2019року.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що згідно з даними звіту відповідача форми 10-ПI про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, поданого відповідачем 29.01.2020 позивачу, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві у 2019 році складала 12 осіб. У графі середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність кількість відповідних осіб не вказана (графи не заповнені).

Остання звітність відповідача за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) подана до Городищенської районної філії Черкаського обласного центру занятості 23.08.2019, в якій зазначена кількість вакансій (усього) 2 з відміткою у розділі ІІ щодо інвалідів.

Листом від 04.02.2020 №285/01-27 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2019 році в сумі 42954,17грн.

Оскільки добровільно зазначені кошти відповідач не сплатив, позивач звернувся в суд із зазначеним вище позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість їм вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Оскільки середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2019 році становила 12 осіб, нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для позивача є 1 штатна одиниця.

Частиною 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з висновком Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.245 КАС України обов`язковий для врахування, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Абзацом 2 п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI) (у редакції до 15.12.2019 на час виникнення підстав вказаного позову) встановлено обов`язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) .

Відповідно до п.3 Розділу 1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

На підставі п.5 Розділу Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії . Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд встановив, що на виконання вказаного обов`язку відповідач подав 23.08.2019 Городищенській районній філії Черкаського обласного центру зайнятості звіт форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вакансій водія автотранспортних засобів, тракториста, у коментарях до цих вакансій зазначалось про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, відповідач виконав установлений наведеними нормами закону обов`язок щодо повідомлення відповідного територіального органу державної влади про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Тому доводи позивача про неподання такого звіту базовому центру зайнятості суд не врахував. Крім того не враховані посилання на відсутність інформації про актуалізацю даних вакансій, оскільки обов`язок з її здійснення Порядком №316 у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476 покладена саме на базовий центр зайнятості. Тож у випадку неналежного виконання ними покладених нормативно-правовими актами завдань і функцій негативні ризики не можуть покладатися на суб`єктів господарювання з огляду на принцип необхідності належного врядування органу державної влади.

Згідно з даними листа Городищенської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 21.05.2020 №01-20/686 зареєстрованих осіб за даними вимогами не виявилось.

Отже, фактичних відмов у працевлаштуванні осіб з інвалідністю відповідач не здійснив, а позивач таких доказів суду не надав.

Оскільки суд не встановив, а позивач не довів належними та допустимими доказами відмову відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю на вакантні робочі місця, суд дійшов висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені не є обґрунтованим.

ВС у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 зауважив, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач не довів наявності відкриття відповідачес вакансій після дати подання останннього звіту форми №3-ПН, у т.ч. відсутності факту звітування з такого приводу. Отже, відповідач вживав в межах власних повноважень достатні дії задля забезпечення працевлаштування на відкриту вакансію особи з інвалідністю відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі - ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Частини 1-2 ст.218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з висновком ВС у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 у подібних правовідносинах суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Частинами 1-2 ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З аналізу вищезазначених норм законодавства ВС у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 дійшов висновку, що законодавець чітко визначив, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону №875-ХІІ пошук належної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань здійснює Державна служба зайнятості.

Відтак на підприємство покладається обов`язок працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. У свою чергу, Закон №875-ХІІ не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах ВС від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі №819/639/17.

Доводи позивача не спростовують вказаних висновків.

Тому суд дійшов висновку, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не довів обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що вони не підлягають задоволенню, а понесені відповідно до платіжного доручення від 15.06.2020 №44 судові витрати зі сплати судового збору на суму 2102,00грн. - поверненню.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 21368023) про стягнення з Комунального підприємства Старе село Мліївської сільської ради (код ЄДРПОУ 35743192) на його користь адміністративно-господарських санкцій в сумі 42954,17грн. за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та пені у розмірі 773,10грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 14.09.2020.