Рішення

від 13.09.2020 по справі 620/3823/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2020 року о 13:51 м. Чернігів Справа № 620/3823/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

суддів Падій В.В., Соломко І.І.,

за участі секретаря Якуш І.В.,

представника позивача Торбєєва М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом суб`єкта виборчого процесу ОСОБА_1 до Остерської міської територіальної виборчої комісії Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

11.09.2020 о 16 год. 40 хв. суб`єкт виборчого процесу ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Остерської міської територіальної виборчої комісії Чернігівського району Чернігівської області (надалі також - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у формі постанови від 06.09.2020 № 5 Про утворення багатомандатних виборчих округів з перших виборів депутатів Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області ;

зобов`язати відповідача утворити територіальні виборчі округи з перших виборів депутатів Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області 25.10.2020 відповідно до положень статті 199 Виборчого кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що утворені виборчі округи з виборів депутатів Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області 25.10.2020 утворено з грубим порушенням частини шостої статті 199 Виборчого кодексу України. Практичний вигляд таких округів мав бути таким, що до їх складу включаються виборчі дільниці без розривання та перетинання їх меж. Тобто, виборчий округ може складатися з однієї виборчої дільниці або з декількох виборчих дільниць. Однак, в жодному разі такий виборчий округ не може складатися з частин декількох дільниць.

Додатковим обґрунтуванням, що підсилює обмеження виборчих прав позивача, а отже і незаконність такого рішення (постанови) Відповідача є і та обставина, що позивач зареєстрований саме в місті Остер, де окремі виборчі дільниці розірвано по різних виборчих округах, що обмежує право позивача у виборі виборчого округу, як потенційного кандидата у депутати до Остерської міської ради.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей розгляду категорії термінових адміністративних справ, визначених статею 273 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення діяв у відповідності до вимог виборчого законодавства України. Крім того, відповідач наголошує, що оскаржуваною постановою жодним чином не порушуються права та інтереси позивача, як виборця.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Центральна виборча комісія (надалі також - ЦВК) постановою від 08.08.2020 № 160 призначила перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25.10.2020 та згідно додатку № 24 визначила перелік сільських, селищних, міських територіальних громад Чернігівської області, у яких призначаються перші місцеві вибори.

06.09.2020 відповідачем прийнято постанову № 5 Про утворення багатомандатних виборчих округів з перших виборів депутатів Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області , якою утворено виборчі округи з виборів депутатів Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області 25 жовтня 2020 року.

Вважаючи, що вказане рішення не відповідає вимогам виборчого законодавства та порушує права, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач звертається до суду, обґрунтовуючи своє право на звернення з таким позовом наявністю у нього статусу виборця. При цьому позивач посилається на статтю 22 Виборчого кодексу України, яка відносить виборців до суб`єктів виборчого процесу та статтю 273 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень частини першої статті 64 Виборчого кодексу України, суб`єкт виборчого процесу може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Загальне право на подання позову в спорі, пов`язаному з виборчим процесом, відповідно до положень статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України, належить суб`єктам виборчого процесу.

Частиною першою статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму.

Водночас відповідно до частини другої статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України, виборець може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі.

Відтак суб`єктам відповідного виборчого процесу, крім виборців, надано право на звернення до суду з позовами незалежно від того, чи порушені їхні права, свободи та інтереси, або від того, чи уявно вони вважають про таке порушення.

Отже виборці мають право на звернення до суду у вказаному порядку лише в разі порушення їхніх виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі особисто.

Основними виборчими правами громадян є право вільно обирати (право голосу на виборах) та право бути обраними.

Що стосується прав чи інтересів щодо участі у виборчому процесі, то відповідно до положень статті 9 Виборчого кодексу України, яка визначає права виборців на участь у виборчому процесі, пов`язані з правом голосу, виборці мають право:

1) бути членами виборчих комісій, які організовують підготовку та проведення відповідних виборів;

2) отримувати та поширювати інформацію, що стосується підготовки та проведення відповідних виборів;

3) брати участь у проведенні передвиборної агітації на відповідних виборах;

4) здійснювати спостереження за проведенням відповідних виборів;

5) оскаржувати порушення власних виборчих прав, інших власних особистих прав та законних інтересів, пов`язаних з участю у виборчому процесі.

Також положення статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондується із положеннями частин першої та третьої статті 64 Оскарження в судовому порядку та з частиною другою статті 65 Предмет та суб`єкт оскарження до виборчої комісії. Суб`єкт розгляду скарг Виборчого кодексу України.

Так, з аналізу положень частини другої статті 65 Виборчого кодексу України, якою визначено вичерпний перелік обставин, які законодавцем визначаються такими, що становлять законний інтерес виборця у виборчому процесі, вбачається, що Виборець може оскаржити до відповідної виборчої комісії рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів оскарження, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують особисто його виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі, у тому числі на участь у роботі виборчої комісії, на здійснення спостереження, на присутність на засіданні виборчої комісії у визначених цим Кодексом випадках, під час проведення голосування відповідно до цього Кодексу, незабезпечення встановлених цим Кодексом умов для голосування виборців з порушенням здоров`я (у зв`язку з інвалідністю, тимчасовим розладом здоров`я, віком) .

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту вищенаведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу, а отже і матеріально-правової заінтересованості є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням вищенаведених загальних підходів суд дійшов висновку, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу - фізичній особі.

Зазначені обставини свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і встановлені лише під час судового розгляду справи.

В той же час, встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд також враховує, що Верховний Суд у справі № 522/3665/17 (постанова від 20.02.2019) звернув увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та з урахуванням того, що позивачем належними засобами доказування не підтверджено, що оскаржуваним рішенням порушено саме його персоніфіковані суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси, як виборця, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача у формі постанови від 06.09.2020 № 5 Про утворення багатомандатних виборчих округів з перших виборів депутатів Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області 25 жовтня 2020 року.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674 Про судовий збір встановлено, що з 01.01.2020 за подання фізичною особою до суду позову немайнового характеру, справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн).

Частиною першою статті 9 вказаного Закону передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вимог частини 9 ст.273 Кодексу адміністративного судочинства України суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про стягнення з позивача судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 257, 273 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп на рахунок UA028999980313161206084025002, отримувач коштів УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код отримувача 38054398, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 22030101.

Рішення суду в порядку ст.ст. 273, 278 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку у дводенний строк з дня його проголошення.

Позивач: суб`єкт виборчого процесу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Остерська міська територіальна виборча комісія Чернігівського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17044, код ЄДРПОУ 43807873).

Повне судове рішення складено 13.09.2020.

Головуюча суддя О.М. Тихоненко

Судді В.В. Падій

І.І. Соломко