Постанова

від 09.09.2020 по справі 520/1522/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 р.Справа № 520/1522/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 07.04.20 року по справі № 520/1522/2020

за позовом Приватного підприємства "ЄВРОМЕДІЯ"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "ЄВРОМЕДІЯ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, у якому просить скасувати наказ від 04.02.2020 р. № 694 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ЄВРОМЕДІЯ".

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваний наказ виданий відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а саме відсутності підстав, які дають право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що свідчить про його протиправність.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Харківській області від 04.02.2020 р. № 694 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ЄВРОМЕДІЯ". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим за умов неправильного застосування норм матеріального права, таким, що прийняте без повного і всебічного з`ясування всіх обставин в справі, на підставі висновків, що суперечать дійсним обставинам справи. Вказує, що у зв`язку з виявленими за наслідком аналізу податкової інформації фактами, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, податковим органом було направлено позивачу запит про надання інформації. Оскільки підприємством не було в повному обсязі надано запитувані документи, відповідач правомірно прийняв оскаржуваний наказ про призначення документальної позапланової виїзної перевірки. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач відхиляє вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року без змін.

Сторони по справі в розумінні вимог КАС України повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управління ДПС у Харківській області направлено на адресу ПП "ЄВРОМЕДІЯ" запит № 6111/10/20-40-05-11-16 від 22.10.2019 р., по якому контролюючий орган просив надати документи по господарським відносинам підприємства з ТОВ "АДВ ТОРГ" за липень 2019 р., ТОВ "АЗИМУТ ГРУП" за лютий 2019 р. (а.с. 8 - 9).

14.11.2019 року ПП "ЄВРОМЕДІЯ" надано відповідь на вказаний запит із копіями первинних документів (а.с. 10 - 52).

З посиланням на п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України ГУ ДПС у Харківській області прийнято наказ № 694 від 04.02.2020 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ЄВРОМЕДІЯ" (а.с. 6 - 7).

В якості підстави для винесення вказаного наказу податковий орган вказав на факт ненадання підприємством протягом 15 робочих днів з дня отримання, у запитуваному обсязі пояснень та документального підтвердження на обов`язкові письмові запити від 22.10.2019 року № 6111/10/20-40-05-11-16 (лист отримано 29.10.2019 року) за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ПП "ЄВРОМЕДІЯ" даних щодо взаємовідносин з ТОВ "АЗИМУТ ГРУП" з за звітний період декларування ПДВ лютий 2019 року з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати передбачених ПК України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю прийняття оскаржуваного наказу, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач своєчасно надав пояснення та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, а відповідач не навів обґрунтування щодо недоліків наданої відповіді, відсутні встановлені підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, в зв`язку з чим, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України, контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно зі ст. 72 Податкового Кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків, в тому числі і та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах, а також інформація від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація яка надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналізованими нормами Податкового Кодексу, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Під час розгляду справи встановлено, що на підставі результатів аналізу податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до ст. 72, 73, і 74 Податкового Кодексу України, з використанням даних Єдиного реєстру податкових накладних, інформаційних баз ДПС України та узагальненої податкової інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.09.2019 р. № 1339/04-36-52-30/41001325 ТОВ "АВД ТОРГ" (податковий номер 41001325), від 13.09.2019 р. № 205/04-36-55-30 ТОВ "АЗИМУТ ГРУП" (податковий номер 42068464), контролюючим органом був складений запит №6111/10/20-40-05-11-16 від 22.10.2019 р. В зазначеному запиті контролюючий орган просив надати позивача первинні документи.

У встановлений строк позивач надав відповідь на запит та первинні документи.

Натомість відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, не зазначив конкретних недоліків поданих позивачем пояснень або документів, а також обґрунтованих причин, чому поданих позивачем документів є недостатньо, та не конкретизував, яких саме документів не вистачає.

Апелянт зазначає , що позивачем на запити було надано не в повному обсязі запитувані документи, наприклад : не було надано відомості щодо основних фондів, які перебувають у підприємства на праві власності чи користування, їх функціональне призначення та місце розташування; відсутня інформація щодо рівня освіти, кваліфікації, професійних знань, фахової належності робітників підприємства, неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій; неможливо встановити транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення ТМЦ; не було надано сертифікати якості продукції.

Також, апелянт посилається на постанову Верховного Суд від 26.02.2019 по справі № 2а/0470/11561/11, в якій зазначено що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства , можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунути наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Щодо наведених доводів апелянта , колегія суддів зазначає наступне.

Підприємство користується на правах оренди приміщеннями за адресою: м. Харків, вул. Сущенська, 67; м. Харків, вул. Тимурівців, 62/1 згідно з Договором оренди від 26.02.2018 № 3 та Договором оренди від 01.10.2018 № 01/10. На балансі підприємства перебувають такі основні засоби: друкарська машина HEIDELBERG CYLINDER, однофарбова друкарська машина MAN ROLAND Practica 01, про що свідчить інформаційна довідка.

Вказані документи додані позивачем до відповіді на запит податкового органу.

Стосовно відсутності інформації щодо рівня освіти, кваліфікації, професійних знань, фахової належності робітників підприємства, внаслідок чого неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій , колегія суддів зазначає , що жодних вимог до рівня освіти та кваліфікації для проведення господарської операції із закупівлі паперу та картону не передбачено, тому ця інформація взагалі не стосується цих правовідносин. Крім того , підприємством до відповіді на запит було надано штатний розпис з інформацією про кількість працівників та їх посади.

Щодо неможливості встановити транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення ТМЦ колегія суддів зазначає, що на вимогу контролюючого органу надані первинні документи щодо транспортування продукції (один з пунктів запиту) ( товарно-транспортні накладні). Перевезення здійснювалося орендованим автомобілем.

Стосовно посилань Відповідача на ненадання до перевірки сертифікатів якості продукції (папір офісний і картон) варто зазначити, що з 01.01.2018 року в Україні було скасовано обов`язкову сертифікацію продукції. Разом з цим навіть до визначеної дати папір офісний та картон не входили до переліку продукції, що підлягала обов`язковій сертифікації.

Тобто, підприємство надало відповідь на запит контролюючого органу у повному обсязі, а доводи щодо неповноти відповіді спростовані наведеним вище.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про відсутність у податкового органу обґрунтованих сумнівів нереальності операцій позивача з контрагентами ТОВ "АДВ ТОРГ" і ТОВ "АЗИМУТ ГРУП" та визначених діючим законодавством підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, а тому оскаржуваний наказ є протиправним.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №826/12168/17.

Також, не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.02.2019 по справі № 2а/0470/11561/11, оскільки є відмінність у обставинах справи № 2а/0470/11561/11 з даною справою.

Так, у справі № 2а/0470/11561/11 на письмові запити контролюючого органу позивач взагалі не надав пояснень та підтверджуючих документів по фінансово-господарським операціям, тоді як у цій справі позивач виконав вимоги контролюючого органу та надав відповідні пояснення та документи на всі запити.

В даному випадку, колегія суддів вважає правомірними посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 813/112/18, оскільки предмет та обставини справи є тотожними.

Так, відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у зазначеній постанові, виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. При цьому у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки та оспорити його у суді, тоді суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на те, що фактичною підставою для прийняття спірного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача податковий орган визначив ненадання пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, тоді як така відповідь була надана позивачем у визначений законодавством строк, а відповідач не навів обґрунтування щодо недоліків пояснень позивача та їх документального підтвердження, наданих у відповідь на запит, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного наказу про призначення перевірки.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року по справі № 520/1522/2020 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 14.09.2020 року