Рішення

від 08.09.2020 по справі 372/1014/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1014/20

Провадження № 2-1096/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Бенчук О.О.

за участю представника позивача Яндульського Д.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ ПриватБанк , звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 09.02.2018 року ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ Приватбанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку чим підписав Анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 09.02.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 367950, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, внаслідок чого станом на 09.02.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 580889, 98 грн., з яких: 302225,13 грн. - заборгованість за кредитом; 250527, 23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 27637,62 грн. штрафу (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ ПриватБанк просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

13 квітня 2020 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

07 липня 2020 року представником відповідача подано відзив на позов.

05.08.2020 року представником позивача подано письмові пояснення.

18 серпня 2020 року ухвалою судді закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача Яндульський Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив задовольнити, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків та не погашає заборгованість за договором, в результаті чого утворилась значна заборгованість, яку він просив стягнути в судовому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні вимог, оскільки позивачем не надано підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідки про умови кредитування, доказів того, що картки передбачені умовами заяви були видані відповідачу, не надано відомостей, що підтверджують тип та строк дії карток, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картки. Крім того не надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунків виписки по рахункам, наявність чи відсутність заборгованості, а доданий до матеріалів справи Витяг з Тарифів вважає таким, що не містить відомостей про тип картки, яка була надана відповідачу, відомостей про отримання документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з обраним Тарифом кредитування, які не містять будь-яких даних про суму погодженого банком кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 09.02.2018 року відповідач звернувся до ПАТ КБ ПриватБанк , назву якого змінено на АТ КБ Приватбанк , із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою він висловив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку та надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту на його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Факт отримання відповідачем банківської картки та користування грошовими коштами не заперечується представником відповідача.

Відповідно до зазначених у позовній заяві розрахунків, банком нараховано загальну заборгованість за кредитом в розмірі 580889, 98 грн., з яких: 302225,13 грн. - заборгованість за кредитом; 250527, 23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 27637,62 грн. штрафу (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ ПриватБанк просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

До позову додано роздруківку витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача з саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку. Вказаний витяг не має будь-яких позначок, з які б вказували, який саме з видів карткового рахунку був обраний відповідачем, та чи взагалі відповідач ознайомився із цими тарифами банку по обраному виду карткового рахунку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ Приватбанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, а саме заборгованість за відсотками, нараховану пеню та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.09.2016 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст. 13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом.

Окрім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили письмово відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та розмір відсотків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 ( провадження №14-131цс19).

З огляду на наведене, не підлягають задоволенню вимоги Банку про стягнення із відповідача 250527, 23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 27637,62 грн. - штрафу (процентна складова), оскільки у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та умови про встановлення розміру відсотків.

Крім того, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування свідчить про подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.02.2018 року в розмірі 302225,13 грн. за тілом кредиту в іншій частині позовні вимоги Банку задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 4533 грн. 38 коп., виходячи з розрахунку: 302225 грн. 13 коп. (розмір задоволених позовних вимог) * 8713 грн. 35 коп. (сума сплаченого судового збору) / 580889 грн. 98 коп. (розмір заявлених позовних вимог) = 4533 грн. 38 коп.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549-552, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, та керуючись, 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.02.2018 року у розмірі 302225 грн. 13 коп. та судові витрати у розмірі 4533 грн. 38 коп., а всього стягнути (триста шість тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 51 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 вересня 2020 року.

Суддя Т.В. Проць