Рішення

від 10.09.2020 по справі 130/2519/19

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/174/2020

130/2519/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сенько Л.Ю.,

за участю секретаря Даніловської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринці за загальними правилами позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Курланд до ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в :

Представник позивача 4 грудня 2019 року звернувся до суду з цим позовом та вказав, що 26 січня 2007 року між позивачем як орендарем та ОСОБА_2 , як орендодавцем був укладений договір оренди землі №14-49, відповідно до якого ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,3155 га, кадастровий номер 0521085800:03:003:0130, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району, в оренду строком на 25 років ТОВ Курланд . Цей договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 10 травня 2007 року за №040785800063. Відповідна земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВН №034557, виданого 23 квітня 2001 року на підставі рішення 14 сесії 3 скликання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 27 грудня 2000 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №169. Таким чином, з 10 травня 2007 року вказана вище земельна ділянка вибула із володіння власниці і була передана в користування позивачу до 08 травня 2032 року включно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадщину після її смерті згідно заповіту успадкував ОСОБА_1 , якому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 жовтня 2010 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯП №536901, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №052100001001507. 05 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Курланд було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі №14-49 від 16 січня 2007 року, відповідно до якої всі права та обов`язки за договором оренди землі перейшли до спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . На початку 2018 року позивачу від відповідача СТОВ Агрокряж стало відомо, що ОСОБА_1 в період чинності вказаного вище договору оренди землі, а саме 04 березня 2016 року уклав новий договір оренди вказаної земельної ділянки із СТОВ Агрокряж-1 , правонаступником якого є СТОВ Агрокряж . Представник позивача вважає такі дії відповідача ОСОБА_1 незаконними, оскільки договір оренди вказаної вище земельної ділянки від 26 січня 2007 року не втратив чинності у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , а продовжує діяти. Таким чином, оспорюваний договір оренди землі укладений та зареєстрований з порушенням прав позивача, оскільки право користування відповідним майном на момент укладення договору з СТОВ Агрокряж-1 були передані позивачу. На підставі викладеного представник позивача просив визнати недійним договір оренди землі №0521085800:03:003:0130 від 04 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Агрокряж-1 , правонаступником якого є СТОВ Агрокряж , щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,3155 га, кадастровий номер 0521085800:03:003:0130, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 1921,00 гривень сплаченого судового збору (а.с.2-5).

На підтвердження своїх позовних вимог представник позивача надав копію Договору оренди земельної ділянки №14-49 від 26 січня 2007 року, копію Додаткової угоди до договору оренди землі від 05 лютого 2016 року, копію інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, копію документів, які підтверджують повноваження представника позивача.

В судове засідання представник позивача - адвокат Старцун М.І. не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі за наявними в справі доказами, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення. 20 лютого 2020 року від нього надійшла заява, в якій він позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив справу розглянути без його участі (а.с.48).

Представник відповідача СТОВ Агрокряж 17 січня 2020 року подав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що представлений представником позивача договір оренди землі, укладений між ТОВ Курланд та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 травня 2007 року Вінницькою регіональною філією Центр ДЗК за відсутності законних підстав та повноважень, оскільки дія Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель на підставі якого проводилась реєстрація відповідного договору, зупинена з 18 червня 2007 року. Тому, на думку відповідача, даний договір оренди землі не пройшов державну реєстрацію у порядку встановленому законом. Про факт проведення державної реєстрації права оренди за договорами оренди землі, що укладені до 1 січня 2013 року відповідно до чинного на той момент законодавства може свідчити внесення всіх необхідних відомостей до державного реєстру земель. Зокрема, такі відомості повинні міститися в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та в поземельній книзі, оскільки такі є складовими елементу державного реєстру земель. В свою чергу представником позивача не було надано належних доказів реєстрації договору оренди земельної ділянки №14-49 від 26 січня 2007 року, а також не надано належним чином зареєстрованого додатку до відповідного договору, який є його невід`ємною частиною. Крім того, представник відповідача вказав на те, що позивач як орендар земельної ділянки, якою на його думку близько 4 років користуються інші особи, повинен був цікавитися підставою такого користування, знати про стан своїх майнових прав. Тому представник відповідача вважає, що позивачем в даному випадку пропущено строк позовної давності, який розпочав свій перебіг з моменту державної реєстрації оспорюваного договору оренди, тобто 04 березня 2016 року. У зв`язку з цим представник відповідача просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в повному обсязі в задоволенні позову (а.с.36-38).

В судове засідання представник відповідача СТОВ Агрокряж не з`явився, попередньо подавши 31.01.2020 до суду письмову заяву в якій просив провести розгляд справи без представника відповідача. Також просив застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.43).

Справа передана до провадження судді 4 грудня 2019 року, що видно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с.19).

Ухвалою від 20 грудня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.23).

Ухвалою від 20 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду (а.с.50).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в підготовче засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Досліджуючи факти та питання права, що лежать в основі спору, суд встановив, що відповідно до копії Договору оренди земельної ділянки №14-49 від 26 січня 2007 року ОСОБА_2 передала ТОВ Курланд належну їй земельну ділянку, площею 3,32 га, кадастровий номер 0521085800:03:003:0130, розташовану на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району строком на 25 років з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки в користування орендарю. Як видно з пункту 7.2.6 цього договору, при переході земельної ділянки (її частини) у спадщину, спадкоємці набувають всі права та обов`язки орендодавця згідно даного договору. Згідно з пунктом 10.4 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.6-11). Цей договір зареєстровано в Державному реєстрі Вінницької регіональної філії Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель 10 травня 2007 року зроблено запис №040785800063.

Згідно 7.2.6 договору, при переході земельної ділянки (її частини) у спадщину, спадкоємці набувають всі права та обов`язки орендодавця згідно даного договору.

Відповідно до Додаткової угоди від 05 лютого 2016 року до договору оренди землі №14-49 від 26 січня 2007 року ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 після смерті останньої та ТОВ Курланд дійшли згоди про зміну сторони орендодавця у відповідному договорі на ОСОБА_1 (а.с.14).

Відповідно до копії Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 04 березня 2016 року за відповідачем СТОВ Агрокряж було зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_1 . Державну реєстрацію права оренди здійснено Реєстраційною службою Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області (а.с.15-16).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку суд не приймає доводи представника відповідача СТОВ Агрокряж , які викладені у його відзиві щодо нечинності договору оренди земельної ділянки № 14-49 від 26 січня 2007 року у зв`язку з тим, що дане питання не є наразі предметом позову, тоді як згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Натомість, предметом позову являється матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним договору оренди землі, який був укладений між відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем СТОВ Агрокряж 4 березня 2016 року. Підставою позову є наявність у позивача права оренди цієї ж самої земельної ділянки відповідно до договору оренди від 26 січня 2007 року, строк якого не закінчився.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача СТОВ Агрокряж , які викладені у його відзиві щодо пропущення позивачем строків позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що лише на початку 2018 року дізнався про існування договору, який був укладений з відповідачем СТОВ Агрокряж , предметом якого є земельна ділянка, яка перебуває в оренді позивача. Таким чином з викладеного випливає, що позивач звернувся з позовом в межах трирічного строку. Натомість відповідач, всупереч загального правила встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не довів, що позивач дійсно пропустив строк позовної давності, посилаючись лише на те, що про порушене право позивач повинен був дізнатися з того часу, як був укладений оспорюваний договір, тобто з березня 2016 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги те, що з позовом позивач звернувся до суду в грудні 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, наслідки спливу такого строку застосуванню не підлягають.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Такими законами є, зокрема ЗК України, Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір, оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19).

Відповідно до частин другої-четвертої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру , який в силу статті 106 Конституції України є обов`язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов`язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

На виконання вказаного Указу Президента України Державним комітетом України по земельних ресурсах було видано наказ від 02 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель , який втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 07 липня 2012 року № 408 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Держкомзему України від 02 липня 2003 року № 174 .

Тимчасовим порядком функції щодо внесення відомостей до Державного реєстру земель покладалися на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , які, крім іншого, здійснювали видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, реєстрацію договорів оренди землі (суборенди), а також вели Книгу реєстрації договорів оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За положеннями частини першої статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець не має права вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком, викладений Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 229/4059/19, за наявності діючого договору оренди орендодавець не має права передавати земельну ділянку в користування іншій особі. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав користування (оренди) на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до позбавлення позивача як орендаря права самостійно господарювати на землі, що є порушенням положень статті 95 ЗК України та частини першої статті 25 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, укладений між ТОВ Курланд та ОСОБА_2 договір оренди землі №14-49 від 26 січня 2007 року був зареєстрований відповідно до законодавства, що діяло на момент проведення такої реєстрації Вінницькою регіональною філією Центр ДЗК , про що 10 травня 2007 року вчинено запис у Державному реєстрі земель за №040785800063 та проставлено відповідну відмітку в договорі.

В свою чергу у матеріалах справи відсутні відомості щодо розірвання, скасування чи припинення дії договору оренди земельної ділянки №14-49, укладеного між позивачем ТОВ Курланд та ОСОБА_2 26 січня 2007 року.

За вказаних обставин, з урахуванням наведеного вище та визнання позовний вимог відповідачем ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Визнати недійним договір оренди землі №0521085800:03:003:0130 від 04 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрокряж-1 , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокряж , щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,3155 га, кадастровий номер 0521085800:03:003:0130, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, номер запису про право ( в державному реєстрі прав) 13615261.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж (код ЄДРПОУ 36187994) в рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Курланд (код ЄДРПОУ 34657396) судовий збір в розмірі по 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. з кожного за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя