Рішення

від 09.09.2020 по справі 703/2100/19

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2100/19

2/703/142/20 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Бойко Л.М.

за участю представника позивача Крушельницької М.Р.

представника відповідача Ігнатенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє представник позивача Крушельницька Марія Романівна до Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра-ЛК , 3-тя особа реєстраційна служба Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним, -

встановив:

ОСОБА_2 в інтересах якої діє представник позивача Крушельницька М.Р. звернулася до суду з позовом до ТОВ Деметра-ЛК , 3-тя особа реєстраційна служба Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідно до свідоцтва про права на спадщину, за заповітом № 484 виданого 10 серпня 2017 року Смілянською державною нотаріальною конторою Черкаської області ОСОБА_2 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,38 га. кадастровий номер 7123787200:02:001:0482, яка розташована на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Зазначена вище земельна ділянка належала спадкодавцю - ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 13-17-493 виданого 31 травня 2002 року Ротмістрівською сільською радою Смілянського району Черкаської області.

02 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та відповідачем укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки, який зареєстрований реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 27 лютого 2014 року, про що в Державному реєстрі вчинено запис за № 4819213.

Зазначений договір, як пояснював відповідач, був типовий для усіх земельних ділянок, які він мав намір взяти в оренду, тому містив прочерки у графах: орендодавець, об`єкт оренди, строк дії договору, реквізити орендодавця та місце для підпису сторін, які заповнювались орендодавцями шляхом вписання даних кульковою ручкою.

Вказаний договір у двох екземплярах було заповнено у присутності ОСОБА_3 , після чого відповідач забрав заповнені екземпляри договору для проведення їх державної реєстрації.

Під час оформлення права власності на спадкове майно, позивач отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна дізналася про те, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 лютого 2014 року за індексним № 11265028 зареєстровано право оренди за договором строком на 10 років.

Позивач вважає, що договір у редакції, яку надано державному реєстратору не відповідав ні внутрішній волі орендаря, а також не відповідає внутрішній волі позивача та припускає наявність факту підробки договору що є підставою для визнання його недійсним.

Укладаючи оспорюваний правочин сторони досягли домовленості істотних умов, в тому числі строку дії договору, а саме 5 років.

Зареєстрований примірник договору строком уже на 10 років не відповідав волевиявленню та внутрішній волі спадкодавця та позивача, що є підставною для визнання його, недійсним.

Як, зазначила представник позивача, ОСОБА_3 мала намір укласти договір оренди строком на п`ять років, що було погоджено відповідно до другого примірника договору, який знаходився у орендаря та був переданий разом з правовстановлюючими документами на землю позивачу. Після державної реєстрації договору, один екземпляр було повернуто орендарю, в даному екземплярі строк договору становить п`ять років.

Відповідач повертаючи екземпляр договору не вказував, що ним в односторонньому порядку змінено строк дії договору та подано державному реєстратору вже зовсім інший договір оренди землі строком на 10 років. Також, відповідач не повідомляв про те, що строк дії договору змінено, навмисно вводячи в оману орендаря та в подальшому позивача, як нового власника земельної ділянки.

Просили визнати договір оренди землі (кадастровий номер 7123787200:02:001:0482) загальною площею 3,38 га. укладений між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Деметра-ЛК (код ЄДРПОУ 33327302) зареєстрований у реєстраційній службі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 27 лютого 2014 року за № 11265028, недійсним та скасувати його державну реєстрацію прав та обтяжень.

В судовому засіданні представник позивача Крушельницька М.Р. заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просила визнати договір оренди землі (кадастровий номер 7123787200:02:001:0482) загальною площею 3,38 га. укладений між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Деметра-ЛК (код ЄДРПОУ 33327302) зареєстрований у реєстраційній службі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 27 лютого 2014 року за № 11265028, недійсним та скасувати його державну реєстрацію прав та обтяжень.

Представник відповідача Ігнатенко В.М. надіслав суду письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що укладений сторонами договір оренди був зареєстрований в реєстраційній службі Смілянського МУЮ Черкаської області 27 лютого 2014 року і вважає, що саме з цього моменту він набув чинності. Як зазначено в п. 44 оскаржуваного договору, його складено в 3-х примірниках: один з яких після реєстрації передано позивачу, другий - відповідачу, третій зберігається в установі, що провела реєстрацію. Вказані примірники договору мали бути ідентичними, у протилежному випадку державна реєстрація такого договору, здійснена не була б. Позивач, зазначаючи, що орендодавець фактично отримала примірник договору з іншими істотними умовами, а саме строком дії договору, фактично вказує на вчинення кримінального правопорушення зі сторони органу, що здійснив державну реєстрацію, але на даний час такого факту доведено нею, не було.

Як у відповідача, так і в установі, що здійснила державну реєстрацію містяться примірники, у яких вказаний строк дії договору 10 років, саме які і було зареєстровано. Тому, представник відповідача допускає, що першу сторінку договору було замінено саме позивачем, оскільки доказів вчинення таких дій іншими особами нею надано не було.

Як зазначив представник відповідача, ТОВ Деметра-ЛК належним чином виконувало на протязі всього часу умови договору, а орендодавець приймала таке виконання і за свого життя не ставила питання про недійсність договору, так само як і не цікавилася питанням його пролонгації, оскільки знала що термін його дії - 10 років. Щодо цієї істотної умови договору волевиявлення орендодавця було вільним та жодних застережень нею не заявлялось.

Представник відповідача, вважає, що позивачем не доведений факт порушення її (орендодавця) суб`єктивного права при укладенні та реєстрації спірного договору, за захистом якого вона звернулася до суду. Крім того зазначив, що волевиявлення позивача на укладення договору саме на таких умовах було вільним.

Орендодавець протягом всього свого життя отримувала орендну плату, жодного разу не ставила питання про розірвання договору оренди або ж визнання його недійсним, а тому представник відповідача вважає, що це свідчить про те, що вона не заперечувала проти істотних умов даного договору.

Разом з тим, моментом коли їй стало відомо про вказані умови договору - було підписання та реєстрація вказаного договору, тобто початок строку його дії. Доказів заміни будь-якою особою примірника договору суду не надано, відтак про вказану умову орендодавець, як вважає представник, була обізнана з 2014 року, а отже строк звернення до суду з вимогою недійсності правочину з цих підстав минув у 2017 році, в тому числі для позивача.

Крім того, позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом у серпні 2017 року, проте звернулася до суду лише 21 травня 2019 року, що свідчить про те, що їй було відомо про умови договору вже близько двох років, а тому вважає, що вона пропустила строки позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Представник відповідача в письмових поясненнях зазначив, що орендодавець не повідомила орендаря про відмову у поновленні договору оренди, а тому вказаний факт свідчить про те, що їй було відомо, що договір оренди земельної ділянки укладений на десять років.

Вважає, що позивач не надала суду жодних доказів, що орендодавець була обманута чи помилилася стосовно умов укладеного договору, та не надала суду необхідних та достатніх об`єктивних доказів, на підставі яких можливе задоволення її позовних вимог.

А тому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача Ігнатенко В.М. просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження порушеного її права.

Представник 3-ї особи реєстраційної служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області в судове засідання не з`явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ТОВ Деметра-ЛК укладеного договір земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123787200:02:001:0482, загальною площею 3,38 га. Договір зареєстрований в Смілянському міськрайонному управлінні юстиції Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 лютого 2014 року за №4819213 (а.с.8-9).

В п. 8 договору зазначено, що договір укладено на п`ять років.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №16637384 від 13 травня 2019 року вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 484 виданого 10 серпня 2017 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею3,3823 га для ведення товарного сільскогоподарського виробництва, кадастровий номер 7123787200:02:001:0482 (а.с. 10).

Окрім того, з актуальної інформації довідки про державну реєстрацію іншого речового права №4819213 від 26 лютого 2014 року, вбачається факт зареєстрованого права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі серія та номер: б/н, виданий 02 рудня 2013 року між ТОВ Деметра-ЛК та ОСОБА_3 , строк дії договору десять років (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, отже ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу право оренди ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння й користування ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як передбачено ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно із ч. 2 ст.15 Закону України Про оренду землі відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

На підставі ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповіднодо ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

У чч.1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, а вільне волевиявлення особи на вчинення правочину є обов`язковою умовою його дійсності. Набрання чинності договором оренди законодавець пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ст.215 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину. прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 08 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 вказав, що тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.2,3 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

На підставі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що представником позивача не надано жодних доказів на предмет підтвердження зазначених нею обставин в обґрунтування заявлених позивачем позовних вимог, щодо укладення договору оренди земельної ділянки шляхом обману її орендаря, чи підробки документів або ж з порушенням істотних його умов, які не відповідали внутрішній волі позивача та її волевиявленню.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 02 грудня 2013 року був укладений строком на п`ять років. Будь-які інші договори, в ході розгляду справи не досліджувалися та сторонами не надавалися для приєднання їх до справи.

Клопотань від позивача чи її представника про проведення експертизи, щодо з`ясування обставин, зазначених позивачем у позовній заяві в частині підробки договору від 02 грудня 2013 року до суду не надходило, що спростовує їх доводи про недійсність договору.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Термін дії договору оренди земельної ділянки укладений між ТОВ Деметра-ЛК та ОСОБА_3 від 02 грудня 2013 року наявний в матеріалах справи сплив 26 лютого 2019 року відтак, припинив свою дію.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 31 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі:закінчення строку, на який його було укладено.

При здійсненні державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, важливою є саме підстава припинення договору оренди землі.

Оскільки, підстави для визнання договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2013 року недійсними відсутні, а строк дії договору припинений, відтак дана обставина зумовлює необхідність скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, державним реєстратором.

Суд також має зазначити, що лише у разі відмови державного реєстратора у скасуванні державної реєстрації права оренди земельної ділянки позивач не обмежена буде захистити невизнане чи порушене право в судовому порядку, обравши відповідний спосіб його захисту.

Представник відповідача Ігнатенко В.М. просив застосувати у даній справі строки позовної давності в межах яких позивач мала право на звернення до суду для захисту, на його думку, порушеного права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки, судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, а позовна давніть підлягає застосуванню лише при доведеності порушеного, чи невизнаного права, відтак у задоволенні заяви представника відповідача Ігнатенка В.М. щодо застосування строків позовної давності звернення позивача до суду з даною позовною заявою, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , ст. 41 Конституції України, ст.ст. 6, 13, 14, 15, 19 ЗУ Про оренду землі № 161-ХІV від 06 жовтня 1998 року, ст.ст. 2, 26, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV від 01 липня 2004 року, ст.ст. 204, 207, 229, 230, 253, 256, 267, 316, 317, 319, 626, 627, 631, 638, ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 19, 79-81,141, 211, 263-265, 354 ЦПК України, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах якої діє представник позивача Крушельницька Марія Романівна до Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра -ЛК , 3-тя особа реєстраційна служба Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, а особами, які не були присутніми під час проголошення судового рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст рішення суду виготовлений 13 вересня 2020 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_2 ,жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача Крушельницька Марія Романівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000902 видане Радою адвокатів Черкаської області 02 квітня 2018 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра-ЛК , юридична адреса: с. Ротмістрівка, Смілянського району, Черкаської області, вул. Шевченка, 34 А, код ЄДРПОУ 33327302.

Представник відповідача Ігнатенко Володимир Миколайович, діє згідно ордера серія ЧК №83249від 30 червня 2019 року.

3-тя особа Реєстраційна служба Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, юридична адреса: м. Сміла, вул. Чапаєва, 2, Черкаська область, код ЄДРПОУ 38029906.

Головуючий О.П.Опалинська