Рішення

від 14.09.2020 по справі 706/655/20

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 706/655/20

2/706/342/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е )

14 вересня 2020 року м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді: Орендарчука М.П.

за участю секретаря Карбівська Я.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Христинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позов обґрунтовано тим, що 04 вересня 2013 року її вітчим ОСОБА_3 зробив заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті яким заповів їй на випадок своєї смерті усе своє майно. Означена інформація міститься у заповіті посвідченому приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Осикою Л.М.., зареєстрований у реєстрі №3597.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

11.10.2017 року вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Христинівського районного нотаріального округу Бевзюка В.П. яким заведено спадкову справу №203 за 2017 рік.

На час смерті спадкодавець володів нерухомими майном, серед іншого земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованою на території Кузьминогребельської сільської ради площею 2.2401 га кадастровий номер 7124683000:04:002:0252.

12.06.2020 року нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Право власності спадкодавця на землю підтверджується державним актом серії ІІІ-ЧР №020775 виданий на ім`я спадкодавця 15.10.2003 року на підставі рішення Кузьминогребельської сільської ради.

Позивач у судовому засіданні був відсутній, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить його справу задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про день час та місце розгляду справи, проте до судового засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, тому суд ухвалив слухати справу на підставі наявних у справі доказів, у відсутність відповідача, згідно ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.03.2018 року.

ОСОБА_3 являється позивачу вітчимом.

Згідно заповіту який зареєстрований в реєстрі за № 3597 вбачається, що ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було та з чого не складалось, і взагалі все те, на що буде мати право на день смерті, заповідає позивачу ОСОБА_1 .

На час смерті спадкодавець володів нерухомими майном, серед іншого земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованою на території Кузьминогребельської сільської ради площею 2.2401 га кадастровий номер 7124683000:04:002:0252.

З відповіді приватного нотаріуса від 12.06.2020 року наданої позивачу ОСОБА_1 слідує, що їй відмовлено у зв`язку з тим у зв`язку з відсутності правовстановлюючих документа на земельну ділянку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно положень Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Положення ч.ч. 1-4 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1266 ЦК України встановлено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно п. 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5).

У відповідності до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частини 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц (провадження № 61-21211св18) зроблено висновок, що законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини , і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оскільки судом встановлено факти того, що: після смерті ОСОБА_3 , якому належала земельна ділянку кадастровий номер: 7124683000:04:002:0252, його падчерця ОСОБА_1 прийняла спадщину, та відповідно є спадкоємцем за правом представлення та подала заяву про прийняття спадщини, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, вона є спадкоємцем згідно заповіту, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту, а позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 15-16, 1218, 1223, 1266, 1268 - 1270, 1296, ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 89, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку площею 2.2401 га кадастровий номер 7124683000:04:002:0252 в адміністративних межах Кузьминогребельської сільської ради, Христинівського району , Черкаської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: М.П. Орендарчук