Рішення

від 27.08.2020 по справі 466/1880/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/1880/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Молінській С.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,

у с т а н о в и в:

11 березня 2020 року ОСОБА_1 пред`явила в суд позов до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дітей, в якому просить ухвалити рішення, яким змінити розмір та спосіб стягуваних з відповідача аліментів на утримання дітей та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень) щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття, з проведенням щорічної індексації розміру аліментів відповідно до чинного законодавства.

Як на підставу своїх вимог зазначала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у період з 02 липня 2005 року по 12 листопада 2018 року. За час перебування у шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львові від 12 листопада 2018 року у справі №462/761/18 шлюб між ними було розірвано.

05 листопада 2018 року Залізничним районним судом м. Львова за результатами розгляду її заяви було видано судовий наказ в справі №462/6545/18, яким вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її, позивача, користь аліменти на утримання їх трьох дітей у розмірі половини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

З листопада 2018 року по серпень 2019 року відповідач сплачував на її користь аліменти в розмірі 50% від середньої заробітної плати у даній місцевості, що становило від 4 096,00 грн. до 4 864,50 грн. на місяць.

Однак з вересня 2019 року по січень 2020 року відповідач почав сплачувати аліменти на трьох дітей у розмірі половини від мінімальної заробітної плати, що становить в середньому 1 700 грн. на місяць. Вона припускає, що це пов`язано з тим, що відповідач оформився директором на одному з своїх підприємств на мінімальну заробітну плату, яку він декларує як єдиний свій дохід.

Однак фактично відповідач ОСОБА_2 добре матеріально забезпечений, оскільки він є одноособовим власником та керівником ТОВ Пілснер-В (ідентифікаційний код 42973423) зі статутним капіталом у розмірі 1 000 000,00 грн., він є співвласником ТОВ Виробничо-комерційна фірма Галлеоміт (ідентифікаційний код 42557561) з часткою у статутному капіталі у розмірі 250 000,00 грн., він зареєстрований як фізична особа-підприємець і здійснює підприємницьку діяльність. Крім цього, відповідач регулярно їздить відпочивати за кордон.

Викладене свідчить про те, що у відповідача є цілком достатньо коштів на власні потреби, при цьому на кожного зі своїх трьох дітей він чомусь вважає за необхідне виділяти лише по 500-600 грн. на місяць, в той час як вона, позивач і мати дітей, вимушена самостійно дітей матеріально утримувати, забезпечити їх виховання та задоволення їхніх потреб у належному морально-психологічному розвитку, що є явно несправедливим.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи, що актуальний розмір аліментів, що сплачуються відповідачем, є практично вдвічі нижчим за мінімальний розмір аліментів на утримання дітей, визначений чинним законодавством, зважаючи на наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти у значно більшому розмірі, вона, позивач, змушена звернутись з даним позовом в суд.

Враховуючи викладені обставини та положення ст. ст. 141, 180, 181, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України просить позов задовольнити.

Ухвалою від 12 березня 2020 року провадження за позовом ОСОБА_1 було відкрито та вирішено проводити судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

06 серпня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Почкіна О.М. подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначила наступне.

Відповідно положень ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак позивач ОСОБА_1 не представила суду доказів, які підтверджують обставини зазначені в позовній заяві, а тому її твердження базуються на припущеннях, виходячи з такого.

В позовній заяві фактично об`єднано дві позовні вимоги: зміна способу стягнення аліментів на утримання дітей - з 1/2 частини доходу на тверду грошову суму; зміна розміру аліментів - з 1742,40 грн. на 12 000 грн.

Наказом Залізничного районного суду м. Львова від 05.11.2018р. у справі №462/6545/18 дійсно було визначено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі половини заробітку (доходу) відповідача, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття. Вказаний судовий наказ виконувався примусово, що підтверджується розрахунками заборгованості приватного виконавця.

На підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_1 покликається на те, що актуальний розмір аліментів, що сплачуються відповідачем, є практично вдвічі нижчим за мінімальний розмір аліментів на утримання дітей, визначений чинним законодавством, а також на те, що відповідач матеріально забезпечений.

Приписами ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України дійсно передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Однак та обставина, що актуальний розмір аліментів, що сплачуються відповідачем, є практично вдвічі нижчим за мінімальний розмір аліментів на утримання дітей, визначений чинним законодавством, не є підставою для зміни розміру аліментів.

Зокрема, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.06.2019р. у справі № 632/580/17 вказав, що аналіз змісту ст. 192 Сімейного кодексу України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 цього Кодексу.

Верховний Суд також звернув увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України Про виконавче провадження доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Як зазначив Верховний суд, юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої ст. 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України.

Приватним виконавцем при здійсненні примусового виконання вищевказаного судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дітей було враховано положення постанови Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року. якою затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб , інші акти законодавства та стягнення аліментів здійснювалося із усього доходу відповідача, в тому числі і від підприємницької діяльності як ФОП, від отриманих доходів в зв`язку із діяльністю юридичних осіб відповідача, від відчуження корпоративних прав, тощо.

Відповідач ОСОБА_2 дійсно є власником та керівником ТОВ Пілснер-В (код ЄДРПОУ 42973423) зі статутним капіталом 1 000 000 грн., однак це не свідчить про зміно його матеріального стану відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України.

ТОВ Пілснер-В (код ЄДРПОУ 42973423) створено 25 квітня 2019 року, отримані відповідачем доходи від господарської діяльності цього підприємства також підлягали включенню до всіх доходів, з яких здійснювалося стягнення аліментів. Заявлений розмір статутного капіталу цього підприємства є не сформований, про що свідчить інформація з ЄДРПОУ, надана позивачем ОСОБА_1 .

На момент звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом 11 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 вже не був одним із власників ТОВ Виробничо-комерційна фірма Галлеоміт (код ЄДРПОУ 42557561). Вказане товариство створено 17 жовтня 2018 року, що підтверджується інформацією із ЄДРОПУ. Відтак наявність корпоративних прав ОСОБА_2 в цьому товаристві вже було враховано судом при визначенні розміру аліментів при виданні Залізничним районним судом м. Львова судового наказу від 05.11.2018 р. у справі №462/6545/18. Отриманий же відповідачем дохід від відчуження корпоративних прав ТОВ Виробничо-комерційна фірма Галлеоміт також підлягав включенню до всіх доходів, з яких здійснювалося стягнення аліментів.

Вважає, що посилання позивача ОСОБА_1 на ту обставину, що відповідач їздить за кордон, не підтверджено жодним доказом.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п.81) вказала: Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду від 2.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п.41). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. п.43 постанови Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18) .

Відтак наявність корпоративних прав само по собі не свідчить про зміну майнового стану відповідача, також не свідчить про його достатній заробіток.

Відповідач ОСОБА_2 погоджується на сплату аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому просить позов задовольнити частково.

В судовому засіданні 18 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Головань В.М. позов підтримали, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Почкіна О.М. в судовому засіданні 18 серпня 2020 року проти позову заперечила, покликаючись на доводи, які викладені у відзиві на позовну заяву, та додатково пояснила, що її довіритель не заперечує проти стягнення з нього аліментів на кожну дитину в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В судове засідання, яке після оголошення перерви було призначено на 27 серпня 2020 року о 11.00 год. учасники процесу не з`явились та подали заяви про завершення розгляду справи без їх участі.

У відповідності до приписів ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання 27 серпня 2020 року всіх учасників процесу, фіксування цього судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Голованя В.М., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Почкіної О.М. з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому з 02 липня 2005 року, який був розірваний між ними рішенням Залізничного районного суду м. Львові від 12 листопада 2018 року у справі №462/761/18.

За час перебування в шлюбі від подружнього життя в них народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з матір`ю - позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають по даний час.

05 листопада 2018 року Залізничним районним судом м. Львова за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було видано судовий наказ в справі №462/6545/18, яким вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання їх трьох дітей у розмірі половини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

З листопада 2018 року по серпень 2019 року відповідач сплачував на її користь аліменти в розмірі 50% від середньої заробітної плати у даній місцевості, що становило від 4 096,00 грн. до 4 864,50 грн. на місяць. З вересня 2019 року по січень 2020 року відповідач ОСОБА_2 став сплачувати аліменти на трьох дітей у розмірі половини від мінімальної заробітної плати, що становить в середньому 1742 грн. на місяць.

Вказані вище обставини підтверджуються поясненнями позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_8 , представника відповідача ОСОБА_4 , долученими до справи копіями свідоцтв про народження дітей, судового наказу Залізничного районного суду м. Львова від 05 листопада 2018 року у справі №462/6545/18 та копіями розрахунку заборгованості по аліментах, який складений 01.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., та розрахунку заборгованості по аліментах, який складений 19.02.2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук К.С., та ці обставини в судовому засіданні ніким з учасників процесу не оспорювались.

У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей.

Згідно з положеннями ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. .Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно положень ч.3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак позивач ОСОБА_1 не представила суду доказів, які підтверджують обставини зазначені в позовній заяві, а тому її твердження базуються на припущеннях, виходячи з такого.

В позовній заяві об`єднано дві позовні вимоги. а саме: про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей - з 1/2 частини доходу на тверду грошову суму; про зміну розміру аліментів - з 1742,40 грн. на 12 000 грн.

На підтвердження своїх вимог позивач ОСОБА_1 покликається на те, що актуальний розмір аліментів, що сплачуються відповідачем, є практично вдвічі нижчим за мінімальний розмір аліментів на утримання дітей, визначений чинним законодавством, а також на те, що відповідач матеріально забезпечений.

Судом встановлено, що приватним та державним виконавцем при здійсненні примусового виконання вищевказаного судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дітей було враховано положення постанови Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року. якою затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб , інші акти законодавства та стягнення аліментів здійснювалося із усього доходу відповідача, в тому числі і від підприємницької діяльності як ФОП, від отриманих доходів в зв`язку із діяльністю юридичних осіб відповідача, від відчуження корпоративних прав, тощо.

З матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_2 дійсно є власником та керівником ТОВ Пілснер-В (код ЄДРПОУ 42973423) зі статутним капіталом 1000 000 грн., однак це не свідчить про зміну його матеріального стану відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України.

ТОВ Пілснер-В (код ЄДРПОУ 42973423) створено 25 квітня 2019 року, отримані відповідачем доходи від господарської діяльності цього підприємства також підлягали включенню до всіх доходів, з яких здійснювалося стягнення аліментів. Заявлений розмір статутного капіталу цього підприємства є не сформований, про що свідчить інформація з ЄДРПОУ, надана позивачем ОСОБА_1 .

На момент звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом 11 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 вже не був одним із власників ТОВ Виробничо-комерційна фірма Галлеоміт (код ЄДРПОУ 42557561). Вказане товариство створено 17 жовтня 2018 року, що підтверджується інформацією із ЄДРОПУ. Відтак наявність корпоративних прав ОСОБА_2 в цьому товаристві вже було враховано судом при визначенні розміру аліментів при виданні Залізничним районним судом м. Львова судового наказу від 05.11.2018 р. у справі №462/6545/18. Отриманий же відповідачем дохід від відчуження корпоративних прав ТОВ Виробничо-комерційна фірма Галлеоміт також підлягав включенню до всіх доходів, з яких здійснювалося стягнення аліментів.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що відповідач часто їздить за кордон, не підтверджено жодним доказом.

З пояснень представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Почкіної О.М. вбачається, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на кожну дитину в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що в даному випадку буде складати більшу грошову суму, яка ним фактично сплачується на утримання дітей.

Враховуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, матеріальне становище сторін по справі та положення вищевказаного матеріального і процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову 11 березня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в доход держави в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 01 вересня 2020 року.

Суддя В. І. Кавацюк