Рішення

від 07.09.2020 по справі 477/816/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/816/20

Провадження №2/477/498/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

за участі секретаря судового засідання - Оселедченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Північного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про скасування арешту на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ :

18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати арешт, накладений на належне йому нерухоме майно, який зареєстрований 18 жовтня 2013 року о 22.35 годині за №6968675 відділом державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції (код в ЄДРПОУ 34203170), підстава для обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 13015990, виданого державним виконавцем відділом державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Огородником Костянтином Ярославовичем 17 жовтня 2013 року, обтяжувач - відділ державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції.

В обґрунтування позову вказав, що він на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №033108 від 14 липня 2004 року є власником земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 4823381000:03:000:0336, та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 091554 від 19 травня 2004 року є власником земельної ділянка площею 1 га, кадастровий номер 4823381000:03:000:0205, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах Зеленогайської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. При зверненні до нотаріуса для вчинення правочину йому стало відомо, що на належне йому нерухоме майно накладено арешт, а підставою для такого обтяження стала постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про існування якого він не знав. Указував, що станом на день звернення до суду жодних підстав для наявності обтяжень на належне йому нерухоме майно немає.

Ухвалою суду від 22 травня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02 липня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Від представника позивача - адвоката Тумакової О.В. надійшла заява, в якій представник просила справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Північного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання свого представника не направив, надіслав заяву в якій просив розглянути справу за відсутності їх представника на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності досліджені докази, суд установив наступне.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ Про перейменування окремих населених пунктів та районів Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 1 га кожна для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 4823381000:03:000:0336 та 4823381000:03:000:0205, які розташовані в межах Зеленогайської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, що об`єктивно підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії МК №033108 від 14 липня 2004 року та серії МК № 091554 від 19 травня 2004 року (а.с.18, 19).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27 березня 2020 року №205537922 (далі - Інформація з реєстрів), сформованого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Боненко Т.Л. у спеціальному розділі міститься запис обтяження за №2955639, згідно якого на все нерухоме майно позивача накладено арешт (а.с.8-16).

Відповідно до зазначеної у вказаному спеціальному розділі Інформації з реєстрів, обтяження у виді арешту на все нерухоме майно позивача зареєстроване відділом державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції, 18 жовтня 2013 року о 22.35 годині за №6968675, підстава для обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 13015990, виданого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Огородником Костянтином Ярославовичем 17 жовтня 2013 року, обтяжувач - відділ державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції (код в ЄДРПОУ 34203170).

Листом від 05 лютого 2020 року за №17320 Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Північного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що зняття арешту виконавчою службою, передбачене частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавчу службу , згідно яких, правові підстави для здійснення такої дії відносно майна позивача відсутні (а.с.17).

Крім цього, з зазначеного листа вбачається, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №13015990 з виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду Миколаївської області по справі №2-610 від 26 жовтня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Указане виконавче провадження завершено 30 грудня 2013 року на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону України Про виконавчу службу . У зв`язку із завершенням виконання, виконавче провадження знищено відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Мін`юсту України від 25 грудня 2008 року №2274/5 через закінчення трирічного строку зберігання завершених виконавчих проваджень.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 10 грудня 2013 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Указаний обов`язок зняти арешт, що накладений на майно боржника у разі закінчення виконавчого провадження міститься й у чинній на день розгляду справи статті 40 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, закриваючи виконавче провадження №13015990 з виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду Миколаївської області по справі №2-610 від 26 жовтня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, державний виконавець свого обов`язку, передбаченого частиною першою статті 50 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 10 грудня 2013 року не виконав, арешт, накладений на все нерухоме майно позивача ОСОБА_1 не зняв.

Підстави для зняття арешту з майна боржника містяться в статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Так, згідно частини четвертої вказаної статті підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Норми Закону України Про виконавче провадження не передбачають здійснення державним (приватним) виконавцем будь-яких виконавчих дій після завершення виконавчого провадження, у тому числі й після знищення за строками зберігання.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пункті 71 рішення ЄСПЛ у справі Звежинський проти Польщі (заява № 34049/96) суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі Pressos Compania Naviera S. та інші проти Бельгії від 20 листопада 1995 року, серія A, № 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (рішення у справі Спорронга і Льонрота).

ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 2011 року у справі Серков проти України (пункти 42-44) зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі якості закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинно бути законним , позбавлення майна можливе лише на умовах, передбачених законом (Рішення ЄСПЛ від 06 листопада 2008 року у справі Ісмаїлов проти Росії ).

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

На підставі викладеного, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, що є наслідком його задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 258-259, 263-265, 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрованого відділом державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції, код в ЄДРПОУ 34203170 від 18 жовтня 2013 року о 22.35 годині за №6968675, підстава для обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 13015990, виданого державним виконавцем відділом державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Огородником Костянтином Ярославовичем 17 жовтня 2013 року, обтяжувач - відділ державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції (код в ЄДРПОУ 34203170).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування сторін:

позивачу - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

відповідач - Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Північного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 34203170.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО