Ухвала

від 14.09.2020 по справі 522/21698/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/21698/19

Провадження №1-кс/522/12408/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання слідчого в ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 32019160000000090 від 20.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 212 КК України, про накладення арешту на майно.

В С Т А Н О В И В:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

Слідчий в ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, мотивуючи наступним.

Слідчим управлінням ГУ ДФС в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР під № 32019160000000090 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 212 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами, які тривалий час здійснюють переміщення через державний кордон з метою подальшого збуту на територію України фальсифікованих підакцизних товарів (алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, який використовується для незаконного виготовляються тютюнових виробів та недоброякісної сировини (спирту), який в подальшому використовується для незаконного виготовлення алкогольної продукції. Незаконно виготовлена алкогольна продукція та тютюнові вироби, виготовляються без будь-яких дозвільних документів та можуть становити загрозу для життя та здоров`я людей, тобто спричинити тяжкі наслідки.

22.12.2019 року в рамках кримінального провадження проведено обшук вантажного автомобіля з напівпричепом державний номер НОМЕР_1 в ході якого виявлено та вилучено підакцизні товари без марок акцизного податку України, а саме тютюн для кальяну різних торгівельних марок («White Angel», «Jibiar», «Gixom») у пачках, відрах та банках різної ємності, усього у кількостіблизько 25725 кг.

Разом з тим, під час досудового розслідування встановлено, що в контейнері № MRKU 6370705 відповідно до ВМД № UA 500110/2019/200831 здійснювалось ввезення на митну територію України товару: плівка із полівінілхлориду виготовлена з вторинної сировини (отримана з продуктів поліприєднання), багатошарова, неориста, не самоклейна, на основі, в рулонах, рулони намотані на тубуси, обгорнуті полімерним матеріалом для захисту від пошкоджень під час транспортування. Для виготовлення скатертин. Всього 2187 рулонів, запаковано у 2187 пакунків. Даних про виробника немає.

Відповідно до вищевказаної ВМД відправником даного товару є компанія OZLEM BEBE CAMASIR VE TEK.SAN.TIC.LTD.STI, отримувачем є підприємство ТОВ «Інтер Транс Капітал» (код ЄДРПОУ 39012605).

01.07.2020 по факту проведення вказаного обшуку ГСУ ДФС України зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження за №32020000000000078 за ч. 2 ст. 212 КК України.

07.07.2020 матеріали досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 32019160000000090 від 20.12.2019, за ознаками злочинів, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України та №32020000000000078 від 01.07.2020, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України об`єднано в одне провадження та зареєстровано в ЄРДР під № 32019160000000090.

12.08.2020 за № 459/9/15-97-03-01-09 на адресу Одеської митниці Держмитслужби направлено лист щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтер Транс Капітал» (код ЄДРПОУ 39012605) з питання митного оформлення та повноти сплати митних платежів при ввезені товарів за митною декларацією ВМД № UA 500110/2019/200831.

Листом Одеської митниці Держмитслужби від 17.08.2020 №7.10-1/19/8.16/12435 повідомлено, що інформація, яка зазначена у листі № 459/9/15-97-03-01-09 передана до Галицької митниці Держмитслужби для вжиття відповідних контрольно-перевірочних заходів.

Так, 02.09.2020 на адресу слідчого управління ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист від Галицької митниці Держмитслужби щодо надання інформації та відомостей, що свідчать про порушення ТОВ «Інтер Транс Капітал» законодавства України з питань митної справи в тому числі відомості про надання статусу виявлених у контейнері № MRKU 6370705 товарів, їх фізичні та вартісні характеристики.

Однак, для визначення фізичних та вартісних характеристик товару, необхідно залучити фахівців, які володіють спеціальними знаннями для проведення ряду досліджень (аналізів, експертиз) в експертних установах (організаціях)

Згідно Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 грудня 2016 року N 1058 - дослідження (аналізи, експертизи) під час здійснення податкового контролю, митного контролю та митного оформлення, у справах про порушення митних правил призначаються, якщо виникла потреба у послугах фахівців, які володіють спеціальними знаннями у галузях науки, мистецтва, техніки, економіки тощо.

Взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) проводиться уповноваженими посадовими особами митних органів на підставі вмотивованого рішення керівника цього органу або особи, яка виконує його обов`язки, або постанови про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил.

На даний час, виникла необхідність у зміні місця зберігання речових доказів. Крім цього, вилучене майно є вилученим із обігу та існують підстави вважати, що воно використовувалося як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення. З урахуванням вищевикладеного сторона обвинувачення просить накласти арешт із визначенням місця зберігання речових доказів.

Позиція учасників судового розгляду.

До судовогозасідання слідчийчи прокурорне з`явилися,про час,дату тамісце судовогорозгляду булиповідомлені належним чином. Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання за її відсутності.

Власник майна до судового засідання не з`явився.

Неявка вказаних осіб, відповідно до ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Положення Закону, якими керувався слідчий суддя, під час постановлення ухвали.

Кримінальний процесуальний кодекс

Стаття 170. Накладення арешту на майно

1. Арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Стаття 171. Клопотання про арешт майна

1. З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

2. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

3. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

5. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Стаття 172. Розгляд клопотання про арешт майна

1. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

2. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

4. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Стаття 173. Вирішення питання про арешт майна

1. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

3. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

4. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

5. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) перелік майна, на яке накладено арешт;

2) підстави застосування арешту майна;

3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;

4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;

5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

6. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

7.Копія ухвалинегайно післяїї постановленнявручається слідчому,прокурору,а такожприсутнім підчас оголошенняухвали .

У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

8. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому, перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Стаття 100.Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію

1. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Мотиви, із яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.

Так, згідно зі ст. 2 КК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як вбачається із клопотання та його додатків, 22.12.2019 року в рамках кримінального провадження проведено обшук вантажного автомобіля з напівпричепом державний номер НОМЕР_1 в ході якого виявлено та вилучено підакцизні товари без марок акцизного податку України, а саме тютюн для кальяну різних торгівельних марок («White Angel», «Jibiar», «Gixom») у пачках, відрах та банках різної ємності, усього у кількостіблизько 25725 кг.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2019 року накладено арешт на вилучену продукцію.

Відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Завданням заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження такого майна. Крім цього, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, жодними нормами Кримінального процесуального кодексу України не передбачено можливість повторного накладення арешту на те саме майно, якщо арешт з нього скасований не був. Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту, може бути застосований не тільки з метою забезпечення збереження речових доказів, а і з інших підстав. Саме питання щодо повторного накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, на майно, на яке уже накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів у цьому ж кримінальному провадженні суперечить вимогам ст. ст. 131-132, 170 КПК України, та засадам кримінального провадження.

Відповідно до загальних засад кримінального провадження, вказаних у ст. ст. 8, 9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмежене. Ці обмеження повинні мати законну мету і бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

У рішенні у справі «Христов проти України» від 19.02.2009, заява №24465/04, Європейський суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не можеставитися підсумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» [GC], №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII).

Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторногорозглядута винесення нового рішення у справі.

Крім цього, згідно зі ст. 532 КПК України ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Згідно зі ст. 534 КПК України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

З урахуванням вище викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що заявлення клопотання про накладення арешту на майно, на яке уже накладено арешт може свідчити про намагання сторони обвинувачення здійснити перегляд судового рішення у невстановленому законом порядку, що не відповідає Закону.

Що стосується визначення місця зберігання речових доказів, то слідчий суддя повинен зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені доїх повноважень цим Кодексом.

При системному аналізі ст. ст. 170-172 КПК України, вбачається, до повноважень слідчого судді належить виключно: перевірка наявностіпідстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту на майно та визначення способуі обсягу обмеження права власності особи на майно якої накладається арешт (чи то заборона чи часткове обмеження користування або розпорядження таким майном). Вирішення питання щодо місця або порядку зберігання арештованого майна не входить до кола повноважень слідчого судді.

При цьому, як вказано у клопотанні, наразі виникла необхідність у зміні місця зберігання речових доказів. В той же час, відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слідчий суддя уповноважений приймати рішення, яке стосується речових доказів, під час досудового розслідування тільки при вирішенні питання про реалізацію, знищення чи технологічну переробку речових доказів, якщо такі товари або продукція відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля, та якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан.

Слідчий суддя, звертає увагу, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливе тільки в порядку, та на підставі Закону, з урахуванням вище викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про накладення арешту варто відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-175, 372, КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого в ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 32019160000000090 від 20.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 212 КК України, про накладення арешту на майно - залишити без задоволення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів.

Слідчий суддя:

14.09.2020