Рішення

від 09.09.2020 по справі 604/1089/19

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/1089/19

Провадження № 2/604/132/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Сташківа Н.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №б/н від 13 травня 2016 року в розмірі 115281,79 грн та судових витрат. Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 13 травня 2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 28000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яка станом на 18 серпня 2019 року складає 115281,79 грн, з яких: 53368,34 грн - заборгованість за тілом кредиту, 51599,39 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4348,26 грн- заборгованість за нарахованими відсотками, а також штрафи - 500,00 грн фіксована частина, 5465,80 грн процентна складова. Враховуючи наведене, з метою захисту порушених прав, представник позивача просить позов задовольнити, справу розглянути у їх відсутності, стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості та сплачені судові витрати.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

13 травня 2016 року між ПАТ КБ ПриватБанк , правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У відповідності до заяви відповідач погодився, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг; ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення, згідний з його умовами, зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку.

За наслідками підписання відповідачем зазначеної анкети-заяви банк надав відповідачу кредиту розмірі 28000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок

Відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 18 серпня 2019 року складає 115281,79 грн, з яких: 53368,34 грн - заборгованість за тілом кредиту, 51599,39 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4348,26 грн- заборгованість за нарахованими відсотками, заборгованість за штрафами -5965,80 грн.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до вимог ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13 травня 2016 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Крім того, у ній відсутні і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім наданого розрахунку заборгованості, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (https://privatbank.ua) як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (https://privatbank.ua), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, підвищення процентної ставки, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд також вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком у період з часу виникнення спірних правовідносин (13 травня 2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (25 листопада 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, у якій зазначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зауважила, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно реалізувати своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг, та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ ПриватБанк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, за захистом яких він вправі звернутися до суду шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, повинні бути враховані при застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі.

Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача в позовній заяві на постанову Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 755/2720/16-ц. Так, у вказаній постанові зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. По-перше, позивачем не надано доказів, що, підписуючи анкету-заяву від 13 травня 2016 року відповідачу були надані для ознайомлення саме ті Умови, які долучені до позовної заяви, і що саме ці Умови були чинними під час укладення договору. По-друге, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, прийнята пізніше, а при розгляді справи № 755/10947/17 в постанові від 30 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. З цих же підстав є необґрунтованими посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №356/1635-16ц, у якій Верховний Суд вказав, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, та частково проводив повернення зазначених коштів. Будь яких заперечень відносно того, що він підписував вищевказану Анкету-Заяву про отримання кредиту, отримував в АТ КБ"ПриватБанк" кредитну картку, а також користувався нею, отримуючи від банку кредитні кошти, тобто те, що він отримав від АТ КБ "ПриватБанк" кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку - Відповідачем не надано.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість по тілу кредиту, який отримав відповідач від АТ КБ ПРИВАТБАНК , станом на 18 серпня 2019 року складає: 53368,34 грн - заборгованість за тілом кредиту та 51599,39 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, які, як установлено судом, відповідачем у добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13 травня 2016 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до переконання про порушення права позивача на повернення відповідачем фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 104967,73грн.

Таки чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, та не надав суду доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, а тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПРИВАТБАНК в частині стягнення вищевказаної заборгованості за тілом кредиту та по простроченому тілу кредиту.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення штрафів :500 грн фіксована частина та 5465,80 грн процентна складова - до задоволення не підлягають, оскільки їх сплата умовами заяви-анкети, підписаної сторонами, не передбачена, а Тарифи і Умови, якими передбачається порядок їх нарахування та розміри, відповідачем не підписані, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 травня 2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також, при вирішенні позову в частині стягнення 4348,26 грн заборгованості за відсотками, судом встановлено, що умовами заяви-анкети, підписаної сторонами, сплата відсотків за користування кредитними коштами не передбачена, відтак дана вимога до задоволення також не підлягає.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк заборгованість за договором № б/н від 13 травня 2016 року, що станом на 18 серпня 2019 року складає 104967,73 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 36 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Позивачем при подачі позову до суду заявлено позовні вимоги про стягнення 115281,79 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 104967,73 грн, що становить 91 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1748,11 грн, що складає 91% від 1921 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, заборгованість за договором № б/н від 13 травня 2016 року, що станом на 18 серпня 2019 року складає 104967,73 грн ( сто чотири тисячі дев`ятсот шістдесят сім гривень сімдесят три копійки), з яких: 53368,34 грн - заборгованість за тілом кредиту, 51599,39 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також судовий збір в розмірі 1748,11 гривень (одну тисячу сімсот сорок вісім гривень одинадцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - підпис

Згідно з оригіналом:

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області Сташків Н.Б.