Постанова

від 03.09.2020 по справі 511/1559/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1844/20)

Номер справи місцевого суду: 511/1559/18

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж.В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до громадської організації Об`єднання садоводів масиву Христинівський , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру Одеської області, Державного підприємства Центр обслуговування громадян , третя особа: Єгорівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішень, витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2018 року до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов позов від ОСОБА_2 до громадської організації Об`єднання садоводів масиву Христинівський , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру Одеської області, Державного підприємства Центр обслуговування громадян , в якому просив: визнати незаконним та скасувати п. 5,6 рішення Ради садівничого товариства Христинівський , що оформлено протоколом № 7 від 23.10.2016 року, якими його виключено із членів ОСМ Христинівський та відібрано у нього земельну ділянку № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , скасувати наказ головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.02.2018 року № 15-1289/13-18-СГ, на підставі якого ОСОБА_1 отримала у власність належну йому земельну ділянку і відповідно скасувати рішення № 40804343 від 25.04.2018 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,06 га, витребувати від ОСОБА_1 на користь позивача вищевказану земельну ділянку (т. 1, а.с. 2-7).

Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року з числа відповідачів було виключено державного реєстратора ДП Центр обслуговування громадян Соломикіну І.С. (т. 1, а.с. 168).

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Ради садівничого товариства "Христинівський", викладене в п.5 протоколу №7 від 23.10.2016 року щодо виведення садовода ОСОБА_2 (ділянка № НОМЕР_1 ) із членів садівничого товариства "Христинівський" за систематичну багаторічну несплату членських внесків та сплати за комунальні послуги. Визнано незаконним та скасовано рішення Ради садівничого товариства "Христинівський", викладене в п.6 протоколу №7 від 23.10.2016 року щодо переоформлення ділянки НОМЕР_1 на ОСОБА_1 на основі заяви та поданих документів. Скасовано наказ головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.02.2018 року №15-1289/13-18-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" щодо надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 5123981400:01:001:3106 для ведення садівництва, розташовану в ОСМ "Христинівський", ділянка № НОМЕР_1 на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Скасовано рішення №40804343 від 25.04.2018 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 5123981400:01:001:3106. Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 га, розташовану на території об`єднання садового масиву "Христинівський" Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Стягнуто з Об`єднання садового масиву "Христинівський" на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2819,20 грн (т. 2, а.с. 137).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що вказане рішення прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосування норм матеріального права, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню. Надані позивачем докази є неналежними, а викладені обставини, на які посилається суд є як неналежними доказами, так і не відповідають дійсності, позивачем обрано невірний спосіб захисту прав. Апелянт вважає неналежним доказом - Державний акт на земельну ділянку, так як не зазначено, що він де-небудь зареєстрований. На думку апелянта ділянка вказана на плані акту не відповідає фактичному плану ділянки № НОМЕР_1 розміщеної в ГО ОСМ Христинівський на який відповідно у 2017 році здійснювався проект землеустрою. Апелянт зазначає, що членська книжка позивача має позначення що вона відноситься до садівничого товариства Сигнал , не ГО ОСМ Христинівський , що, на його думку, є неналежним доказом по справі, також дії голови ОСМ Христинівський ОСОБА_3 , щодо надання довідки, яка засвідчує факт належності ділянки ОСОБА_2 не має під собою законних підстав та відповідний доказ є неналежним та необґрунтованим. Крім того, заборгованість членських внесків станом на жовтень 2016 рік - існувала та рішення Ради садоводів було обґрунтованим та відповідало Статуту ОСМ. Апелянт вважає, що позивач не міг фізично отримати спірну ділянку, отримати земельну ділянку в СТ СИГНАЛ без зазначення номеру, доки її не отримав ОСМ Христинівський . Апелянт вказує, що добросовісно набув земельну ділянку, також позивачем не зазначено жодних обґрунтувань, щодо порушення чинного законодавства з державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 жодним відповідачем. Разом з тим, апелянт стверджує, що докази отримані ним спростовують твердження позивача ОСОБА_2 , надані ним щодо наявності права власності на земельну ділянку. Також на думку скаржника, були порушені норми процесуального права, зокрема, не сплачено належним чином судовий збір. За таких порушень, позов не мав бути прийнятий до розгляду. Тому апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в позовних вимогах повністю (т. 2, а.с. 150-155).

В судовому засіданні апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали. При цьому апелянта наголосила на необхідності компенсації зроблених нею витрат за два роки та у разі компенсації цих витрат про відсутність будь-яких претензій на спірну земельну ділянку. Позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник Головного управління Держгеокадастру Одеської області апеляційну скаргу підтримав, зазначив про відсутність будь-яких порушень під час оформлення державного акту відповідачці. Позивач та його представник - ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, апеляційний суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ради садового товариства Христинівський від 23.10.2016 року, викладене в п. 6 протоколу №7 від 23.10.2016 року стосовно переоформленні на ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , є незаконним, та таким, що прийнято в порушення вимог ст.ст.116, 118, 143,144 ЗК України, а відтак підлягає скасуванню, так як ОСМ "Христинівський не має повноважень відповідно до закону щодо позбавлення садоводів право власності на земельну ділянку, відтак оскільки приватизувати безоплатну земельну ділянку для ведення садівництва в порядку ст.118 ЗК України можливо лише відповідно до ст.35 ЗК України лише ту, яка перебуває в державній або комунальній власності, то є незаконним і наказ головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.02.2018 року №15-1289/13-18-СГ про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно членської книжки садовода ОСОБА_2 з 25.11.1988 року є членом садового товариства Сигнал садового товариства Христинівський , що розташований на території с. Христинівка Роздільнянського району Одеської області, отримав в користування земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 га. Вказана земельна ділянка була розташована в межах наданої масиву Христинівський земельної ділянки загальною площею 85,6 га. (т.1, а.с.21).

ОСОБА_2 працював в Одеському автотранспортному підприємстві на посаді лікаря та за рішення профкому АТП 1562 за №25 від 25.11.1988 року йому було виділено земельну ділянку площею 0,06 га в с. Христинівка Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (т.1, а.с.233).

Згідно рішення Роздільнянської районної ради від 19.01.1989 року за №16 було зареєстровано статут СТ Сигнал , копія якого надана суду і наявна в матеріалах справи (т.1, а.с.248, т.2, а.с.47).

Рішенням Роздільнянської районної ради від 28.02.1989 року підприємству було надано в користування земельну ділянку для садівництва (т.2, а.с.43).

ОСМ Христинівський як громадська організація зареєстровано 19.12.2006 року (т.2, а.с.17).

Згідно довідки ОСМ Христинівський №2 від 19.01.2019 року ОСОБА_2 є членом ОСМ Христинівський , має земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 г з 18.07.1990 року. Також ОСМ Христинівський підтвердили, що садове товариство Сигнал , яке існувало раніше в якості автономного члена ОСМ Христинівський злилося з іншими садівничими товариствами підприємств міста Одеси та реорганізовано в ОСМ Христинівський з правом юридичної особи (т.1, а.с.225).

Згідно статуту ОСМ Христинівський останній є правонаступником Ради садівничих товариств масиву Христинівський . Загальна площа масиву 85,6 га, розміщується в Роздільнянському районі Одеської області, виділена в безстрокове користування рішенням Роздільнянської РВК за №16 від 19.01.1989 року (т.1, а.с.30).

На підставі Державного акту про право приватної власності на землю ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,06 га, виділеною йому для садівництва і розташовану в с. Христинівка Роздільнянського району Одеської області (т.1, а.с.18).

Даний державний акт видано на підставі рішення Єгорівської сільської ради №13 від 23 грудня 1993 року, дана земельна ділянка відведена в натурі, визначено її межі, даний державний акт завірено печаткою Єгорівської сільської ради та підписано головою ради (т.1, а.с.18) , однак не зареєстровано в книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Єгорівською сільською радою надана суду архівна довідка від 21.01.2019 року, якою вони підтвердили факт передачі у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 на підставі рішення 13 сесії Єгорівської сільської ради від 23.12.1993 року ОСОБА_2 (т.1, а.с. 222).

Далі з архівної довідки Єгорівської сільської ради від 21.01.2019 року встановлено, що рішенням №38 Єгорівської сільської ради від 20.09.2006 року земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на земельну ділянку замість адреси с. Христинівка Роздільнянського району Одеської присвоєна нова адреса Одеська область Роздільнянський район Єгорівська сільська рада ОСМ Христинівський , ділянка НОМЕР_1 (т.1, а.с.223).

Оскільки відповідачем оспорювався зміст наданих Єгорівською сільською радою довідок від 21.01.2019 року, сільська рада в подальшому надала довідки, якими підтвердила джерела отримання ними даної інформації.

Так із довідки від 23.01.2019 року встановлено, що книги Реєстрації Державних актів про право власності на земельні ділянки Єгорівської сільської ради в 2008 році були передані в відділ Держгеокадастру м. Роздільна, а відповідні рішення сесії Єгорівської сільської ради по 2015 рік передані до архіву м. Роздільна (т.1, а.с.239).

Із змісту довідок Єгорівської сільської ради від 25.03.2019 року за №125/ 02-07, довідки №292 від 26.07.2019 року встановлено, що відомості щодо належності ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 в ОСМ Христинівський рада надала на підставі оригіналу Державного акту про право власності на земельну ділянку, який надав їм ОСОБА_2 . Рішення щодо зміни юридичної адреси земельної ділянки конкретно ОСОБА_2 радою не приймалося, а приймалися рішення стосовно зміни юридичних адрес садових товариств, розташованих на території Єгорівської сільської ради (т.2 а.с.14, 83).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю: право приватної власності набувається в порядку визначеному законом: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

До прийняття чинної Конституції України право приватної власності на землю громадян передбачалось Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 року .

Ст.6 Земельного кодексу України 1992 року було передбачено передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам, в тому числі і для ведення садівництва.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України 1992 року передача земельних ділянок у колективну власність здійснювалась радами, на території якої знаходились земельні ділянки.

Відповідно до ст.22 ЗК України 1992 року право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникало після встановлення меж земельної ділянки в натурі і одержання документа , що посвідчує це право .

Згідно ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.2007 року №280/97 п.10 до відання виконавчих органів сільських селищних рад належав облік та реєстрація об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та його обмежень від 01.07.2004 року №1952 право власності та інші речові права на нерухоме майно набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою. Відповідно до цього закону реєстрація речових прав на нерухомість здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника або володільця.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження форм державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 2 квітня 2002 року №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Таким чином, посилання апелянтки на відсутність у позивача прав власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю реєстрації за ОСОБА_2 таких прав, відповідно до вимог діючого ЗК України є необґрунтованими, оскільки приписи законів, якими з часом змінювались форми державних актів на землю є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норм матеріального права щодо права власності на землю та його набуття громадянами. ОСОБА_2 отримав державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,06 га на території с. Христинівка Єгорівської сільської ради для ведення садівництва в той час, коли виходячи з вимог ст.22 ЗК України (1992 року), на відміну від нині діючого Земельного кодексу, виникнення права власності на земельну ділянку не було пов`язано з його реєстрацією і набувалось після встановлення меж земельної ділянки в натурі та отримання державного акту. При цьому сам акт недійсним в судовому порядку не визнавався.

Щодо посилань представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на відсутність реєстрації держакту в Книзі реєстрації державних актів, а також відсутність самого рішення Єгорівської сільської ради, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, та наголошує, що ОСОБА_2 не несе відповідальності і не може бути позбавлений права власності на землю в зв`язку з тим, що державні органи не здійснили його реєстрацію та не забезпечили схоронність рішень Єгорівської сільської ради щодо передачі земельних ділянок у приватну власність.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що наведені доводи апеляційної скарги по суті дублюють заперечення висловленні у суді першої інстанції, обґрунтовану оцінку яким дано судом першої інстанції.

Відтак обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку відповідно до ст.22 ЗК України (1992 року) набув право власності на спірну земельну ділянку і з того часу вона перебувала у нього на законних правах.

Посилання апелянта на неналежність членської книжки позивача як доказу, оскільки вона відноситься до садівничого товариства Сигнал , а не ГО ОСМ Христинівський , апеляційний суд відхиляє, виходячи з того, що зазначені відповідачем розбіжності пояснюються фактом злиття СТ Сигнал з іншими садівничими товариствами підприємств міста Одеси та їх реорганізацією в ОСМ Христинівський (т.1,а.с.225) .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначає, що заявлені позивачем вимоги не можуть стосуватись саме земельної ділянки № НОМЕР_1 , оскільки ОСОБА_2 отримав земельну ділянку в СТ Сигнал без зазначення номеру, присвоєння ж номеру спірній земельній ділянці відбулось у 1989 році ОСМ Христинівський .

Як вже було зазначено вище, садове товариство Сигнал , яке існувало раніше в якості автономного члена ОСМ Христинівський злилося з іншими садівничими товариствами підприємств міста Одеси та реорганізовано в ОСМ Христинівський з правом юридичної особи (т.1,а.с.225) , присвоєння чи зміна номеру земельній ділянці не можуть бути підставою позбавлення її законного власника прав на неї.

Окрім того, обґрунтованість позовних вимог позивача саме до ОСОБА_1 підтверджує також факт вилучення у ОСОБА_2 спірної земельної ділянки рішенням Ради Садівничого товариства Христинівський №7 від 23.10.2016 року з подальшою передачею земельної ділянки в користування, а потім у власність відповідачці.

Доводи апеляційної скарги щодо хибності висновку суду першої інстанції про відсутність заборгованості позивача та незаконність рішення щодо виключення його з членів ОСМ Христинівський за систематичну несплату членських внесків та не сплату за комунальні послуги, які ґрунтуються на поясненнях свідка ОСОБА_7 апеляційний суд також не приймає, оскільки твердження свідка, щодо занедбаності спірної ділянки, отримання ним інформації від виконавчого органу ОСМ про існування заборгованості ОСОБА_2 перед СТ Христинівський , а також твердження ОСОБА_7 , що він бачив листи спрямовані позивачу, щодо необхідності сплати боргу по членських внесках, необхідності прибуття та оброблення земельної ділянки, запрошення на Раду об`єднання на 23.10.2016 року не є достатніми та достовірними доказами, оскільки спростовуються дослідженими під час розгляду справи у суді першої інстанції доказами. Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за час користування, а в подальшому володіння земельною ділянкою та за час свого членства в СТ Христинівський своєчасно сплачував членські внески в установленому товариством розмірі на користь СТ, а потім ОСМ Христинівський , що підтверджується як, в першу чергу, записами в його книжці садовода, з відповідними відмітками ОСМ Христинівський про оплату членських внесків, так і виданою на адресу суду довідкою ОСМ Христинівський з посиланням на бухгалтерські документи про відсутність у садовода ОСОБА_2 боргу по сплаті членських внесків та за комунальні послуги (т.1, а.с.154). Крім цього в підтвердження даних фактів позивачем у судовому засіданні 31 жовтня 2019 року, надано оригінали платіжних документів.

Крім того, прийняте стосовно позивача рішення щодо виключення його з членів ОСМ Христинівський за систематичну несплату членських внесків та не сплату за комунальні послуги є незаконним і тому, що п.2.5 Статуту ОСМ Христинівський , наданого суду (т.2, а.с.21), на підставі якого і відбулось подальше виключення позивача з членів ОСМ, прийнятий товариством в порушення діючого земельного законодавства, зокрема вимог ст.140-151 ЗК України. Так даною нормою статуту передбачено як припинення членства в об`єднанні у випадку не сплати членських внесків, так і позбавлення членів садового об`єднання прав на землю самим об`єднанням, а не в судовому порядку або за рішенням органу місцевого самоврядування, що суперечить вимогам чинного та діючого на момент вчинення спірних актів законодавства.

Щодо посилань апелянта на недоведеність позивачем порушення жодним із відповідачів вимог законодавства з державної реєстрації прав приватної власності на спірну земельну ділянку, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положення ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з положенням частини 1 статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 25.02.2014 року), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 25.02.2014 року), державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

За правилом статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 25.02.2014 року), записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Так, оскільки судом першої інстанції було встановлено незаконність рішень від 23.10.2016 року Ради СТ Христинівський щодо позбавлення прав на земельну ділянку ОСОБА_2 і незаконність дій щодо передачі землі в користування ОСОБА_1 , скасування наказу головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.02.2018 року №15-1289/13-18-СГ та рішення №40804343 від 25.04.2018 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 5123981400:01:001:3106 є закономірним правовим наслідком, оскільки відповідач ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку без відповідної правової підстави.

Посилання апелянтки на відкликання Єгорівською СР архівних довідок №128 від 21.09.2019, №127 від 21.01.2019 року, №235 від 20.02.2018 року, №236 від 20.02.2018 року - на вирішення справи по суті не впливають, оскільки не є єдиним джерелом інформації, на підтвердження обставин на які посилається позивач. Так, зокрема, зі змісту довідок Єгорівської сільської ради від 25.03.2019 року за №125/02-07, довідки № 292 від 26.07.2019 року встановлено, що відомості щодо належності ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 в ОСМ Христинівський рада надала на підставі оригіналу Державного акту про право власності на земельну ділянку, який надав їм ОСОБА_2 . Рішення щодо зміни юридичної адреси земельної ділянки конкретно ОСОБА_2 радою не приймалося, а приймалися рішення стосовно зміни юридичних адрес садових товариств, розташованих на території Єгорівської сільської ради (т.2, а.с.14, 83).

Також попри посилання у апеляційній скарзі на преюдиційнійність обставин, встановлених у рішенні Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 червня 2019 року у справі №511/120/19 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , тим не менш, не зазначає яке відношення до предмету позову у даній справі мають встановлені у наведеному вище рішенні обставини.

Посилання ж апелянтки на неможливість застосування положень ст. 387 ЦК України ґрунтуються на незгоді відповідача із обґрунтованим висновком суду першої інстанції щодо належності спірної земельної ділянки позивачу, апеляційний суд відхиляє виходячи з встановлених вище обставин. Визнання ж чи невизнання ОСОБА_8 добросовісним набувачем спірної земельної ділянки не впливає на можливість витребування зазначеного нерухомого майна ОСОБА_2 , згідно п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України,. в порядку віндикації, оскільки як правильно було встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка площею 0,06 га, розташована в ОСМ "Христинівський", ділянка № НОМЕР_1 на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, вибула з володіння власника не за його волі.

Щодо посилань апелянта на порушення процесуального права, через яке провадження у справі, на думку апелянтки, взагалі не повинно було бути відкрито, апеляційний суд звертає увагу, що сплата позивачем судового збору за подачу позовної заяви у невідповідному розмірі, відповідно до вимог ч.3 чт. 375 ЦПК України не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Щодо твердження апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ст. 265 ЦПК України та інших доводів апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо посилань апелянтки на необхідність компенсації понесених витрат пов`язаних з обробкою земельної ділянки та приведення її у належний стан, то суд роз`яснює, що оскільки земельна ділянка витребувана у добросовісного набувача, то згідно зі ч.ч. 3,4 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. У разі відмови позивача від відшкодування понесених витрат за звичайними цінами, характерними для цієї місцевості, відповідачка має право на звернення до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи вище наведене, положення діючого цивільного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, оскільки доводи апелянта не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і фактично зводяться до переоцінки доказів, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст цієї постанови виготовлено 14 вересня 2020 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

03.09.2020 року м. Одеса