Постанова

від 03.09.2020 по справі 495/2701/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1925/20

Номер справи місцевого суду: 495/2701/18

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 495/2701/18

Номер провадження: 22-ц/813/1925/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлова С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) Товариство з додатковою відповідальністю Алкалія , 2) Комунальне підприємство Департамент державної реєстрації Одеської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Алкалія , Комунального підприємства Департамент державної реєстрації Одеської області про розірвання договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Алкалія на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Прийомової О.Ю. об 11 годині 21 хвилині 20 березня 2019 року,

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищенаведеним позовом, в якому просить: 1) розірвати договір № 178 від 01.12.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія про оренду земельної ділянки; 2) розірвати договір № 179 від 01.12.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія про оренду земельної ділянки; 3) скасувати рішення про державну реєстрацію (номер запису 23978594) від 16.12.2017 року № 38774829 права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 178 виданого 01.12.2010 (з виправленням на 2012 рік), видавник ТзДВ Алкалія та ОСОБА_1 ; 4) скасувати рішення про державну реєстрацію (номер запису 23978760) від 16.12.2017 року № 38775001 права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 179 виданого 01.12.2010 року (з виправленням на 2012 рік), видавник ТзДВ Алкалія та ОСОБА_1 ..

Вищевказані позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є власником земельної ділянки площею 4,0409 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 109886 та земельної ділянки площею 1,2052 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 109885.

Вказані земельні ділянки розташовані на території Карналіївської сільської ради масив НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_2 (4,0409 га) та масив НОМЕР_3 ділянка НОМЕР_4 (1,2052 га), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.12.2010 року між нею та юридичною особою - ТзДВ Алкалія було укладено договір оренди землі № 178, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 4,0409 га, кадастровий номер 5120883200:01:002:0430. Строк дії договору - 10 років.

Крім того, 01.12.2010 року між нею та ТзДВ Алкалія було укладено договір оренди землі № 179, відповідно до якого в оренду передалась земельна ділянка, загальною площею 1,2052 га, кадастровий номер 5120883200:01:001:0403. Строк дії договору - 10 років.

Маючи намір самостійно обробляти свої земельні ділянки, вона повідомила ТзДВ Алкалія , та в липні 2014 року звернулась до Білгород-Дністровської районної адміністрації з метою встановлення факту державної реєстрації договорів оренди землі від 01.12.2010 року.

Згідно відповіді від 05.09.2014 року їй було повідомлено, вказуючи, що договори оренди земельних ділянок не пройшли державної реєстрації, тому у відповідності до ст. 125 ЗК України, вказані договори оренди земельних ділянок не набрали чинності, тому вона має право використовувати їх на власний розсуд.

На підставі вказаного, вона стала розпоряджатись своїм майном, а саме земельними ділянками площею 4,0409 га та 1.2052 га на власний розсуд.

З червня 2014 року відповідач не сплачував орендні платежі, не здійснював обробку земельної ділянки, вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

Проте, у січні 2018 року, їй стало відомо, що 13.12.2017 року комунальним підприємством Департамент державної реєстрації здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія стосовно земельної ділянки НОМЕР_2 масив НОМЕР_1 , загальною площею 4,0409 га строком на 10 років та договору оренди землі від 01.12.2010 року № 179, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія стосовно земельної ділянки НОМЕР_4 масив НОМЕР_3 , загальною площею 1,2052 га строком 10 років.

Вказані дії суперечать принципам свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності. Ще в червні 2014 року дію договорів від 01.12.2010 року № 178 та № 179 було припинено за взаємною згодою сторін на підставі п.п. 1 п. 24 договору.

В подальшому жодні дії, які б свідчили про продовження дії договору, сторонами не здійснювались.

Зокрема, вона не вимагала, а відповідач добровільно не сплачував орендну плату в розмірі, строки та в порядку, передбаченому п. 5-9 договору; відповідно до п. 10 договору, ТДВ Алкалія не нараховувалась пеня та не направлялись вимоги з метою спонукання до сплати заборгованості; відповідач не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, не обробляв її та не здійснював вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур. В той же час, позивач самостійно господарює на належних йому земельних ділянках, залучивши до співпраці ФГ Наташа , а тому вважає, що договори оренди № 178 та № 179 від 01.12.2010 року є розірваними за взаємною згодою сторін з вересня 2014 року через відсутність їх державної реєстрації.

Однак, зважаючи на те, що ТзДВ в грудні 2017 року звернувся до КП Департамент державної реєстрації та представив договори оренди землі від 01.12.2010 року (з виправленням в році укладання на 2012 рік) № 178 та № 179 як такі, що є чинними та дія яких продовжується, відповідно безпідставно, зареєстрував право оренди земельних ділянок.

Зважаючи на викладене, вона вважає, що спірні договори оренди земельних ділянок мають бути розірваними в судовому порядку, у зв`язку з невиконанням орендарем істотних умов договору, а саме систематичної несплати орендних платежів в період з червня 2014 року по березень 2018 року.

Окрім того, у зв`язку з тим, що на порушення ч. 1 ст. 22 та п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор прийняв до розгляду виправлені документи, які стали підставою проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок, а вказані виправлення свідчать про недійсність даних документів та викривають дійсні наміри сторін щодо істотних умов договорів, чим порушують свободу волевиявлення при укладанні угод, тому вважає, що підлягає скасуванню на підставі рішення суду й рішення про державну реєстрацію прав.

З урахуванням усього наведеного вище, вона і звернулась до суду за захистом своїх прав (Т. 1, а. с. 5 - 13).

06.06.2018 року до суду першої інстанції надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Посилався на те, що будинок було придбано на законних підставах, шляхом укладення з ТОВ ДІМЕЛ договору купівлі-продажу, завіреного у нотаріуса. Позивачі не надали суду докази того, що вони є тітками померлої та, що інших спадкоємців немає. Доводи викладені у позові грунтуються на припущеннях, тому у задоволенні позову слід відмовити (Т. 1, а. с. 75 - 80).

У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка та її представник підтримали доводи та вимоги позовної заяви.

Інші учасники справи у судове засідання суду першої інстанції не з`явились (Т. 1, а. с. 139 - 140).

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2019 року вказані вище позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір № 178 від 01.12.2010 року (з виправленням на 2012 рік), укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія про оренду земельної ділянки та договір № 179 від 01.12.2010 року (з виправленням на 2012 рік), укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія про оренду земельної ділянки.

Скасовано рішення про державну реєстрацію (номер запису 23978594) від 16.12.2017 року № 38774829 права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 178 виданого 01.12.2010 року (з виправленням на 2012 рік), видавник ТзДВ Алкалія та ОСОБА_1 та рішення про державну реєстрацію (номер запису 23978760) від 16.12.2017 року № 38775001 права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 179 виданого 01.12.2010 року (з виправленням на 2012 рік), видавник ТзДВ Алкалія та ОСОБА_1 ..

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції було достовірно встановлено факт виправлення у даті укладання вищевказаних договорів оренди, що підтверджується витребуваними матеріалами № 495/2333/2018, що ставить під сумнів вірність дати їх укладання саме у 2012 році, у зв`язку з чим не спростовані ствердження позивачки про їх укладання саме 01.12.2010 року.

Крім того, прийнявши до уваги не виконання відповідачем істотних умов договорів оренди № 178 та № 179, навіть після їх реєстрації 13.12.2017 року, що свідчить про відсутність жодних належних та допустимих доказів відповідної сплати орендної плати, що визнається обома сторонами договорів, що у сенсі розуміння вимог чинного законодавства та умов договору є підставою для визнання його розірваним, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині розірвання договору № 178 від 01.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія про оренду земельної ділянки та договору № 179 від 01.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія про оренду земельної ділянки.

Також, ураховуючи те, що суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність розірвання договорів оренди № 178 та № 179 від 01.12.2010 року (з виправленням від 01.12.2012 року), то суд першої інстанції також дійшов до висновку про необхідність внесення запису про скасування державної реєстрації прав ТзДВ Алкалія на вищевказані земельні ділянки, у зв`язку із скасуванням документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав (Т. 1, а. с. 143 - 151).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2019 року заяву директора ТзДВ Алкалія - ОСОБА_3 про перегляд вищевказаного заочного рішення (Т. 1, а. с. 154 - 157) було залишено без задоволення (Т. 1, а. с. 172 - 174).

Директор ТзДВ Алкалія - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вищевказаного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що вказані вище, встановлені судом першої інстанції виправлення, факт яких, на думку апелянта не є доведеним, не мають наслідком задоволення вимог позову. Крім того, зазначає про необхідність доведення саме позивачкою факту систематичної несплати орендної плати відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кузьменко М.Б., діючий від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги. Вказує на те, що дата укладання договору є істотною умовою договору, оскільки безпосередньо впливає на строк дії договору. Зазначає про доведення стороною позивачки факту систематичної несплати орендної плати (в період з 2014 по 2019 роки) відповідачем за зазначеними вище договорами.

У судовому засіданні адвокат Кузьменко М.Б., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечував проти апеляційної скарги. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заочне рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Заяв, клопотань не надали.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені спору, освідомленість учасників справи про її розгляд, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про необхідність задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 202, 203, 252, 254, 530, 629, 631, 638, 640, 759, 761 ЦК України, ст. 13, 14, 18, 20, 21, 22 Закону України Про оренду землі ) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,0409 у межах згідно з планом, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, Карналіївська сільська рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 (за межами населеного пункту), цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120883200:01:002:0430, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 109886, виданого на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 27.05.2002 року № 294/2002 (Т. 1, а. с. 15).

Окрім того, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,2052 у межах згідно з планом, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Карналіївка, масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 (за межами населеного пункту), цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120883200:01:001:0403, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 109885, виданого на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 27.05.2002 року № 294/2002 (Т. 1, а. с. 16).

Позивач вказує, що 01.12.2010 року між нею та юридичною особою - ТзДВ Алкалія було укладено договір оренди землі № 178, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 4,0409 га, кадастровий номер 5120883200:01:002:0430. Строк дії договору - 10 років.

Крім того, 01.12.2010 року між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія було укладено договір оренди землі № 179, відповідно до якого в оренду передалась земельна ділянка, загальною площею 1,2052 га, кадастровий номер 5120883200:01:001:0403. Строк дії договору - 10 років.

29.07.2014 року позивач звернулась із заявою до Відділу Держкомзему з проханням надати їй інформацію щодо реєстрації договорів оренди від грудня 2010 року на земельні ділянки (пай), надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з ТДВ Алкалія (Т. 1, а. с. 17).

Згідно відповіді № М-833/5477 від 05.09.2014 року з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації повідомлено, що в ході проведення збирання інформації з`ясовано, що договори оренди земельних ділянок площами 4,0409 га (масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 ) та 1,000 га (ділянка № НОМЕР_5 ) при укладанні з ТзДВ Алкалія не пройшли державної реєстрації.

Крім того зазначено, що у зв`язку з тим, що до теперішнього часу договори оренди земельних ділянок не пройшли державної реєстрації і не набрали чинності, тому ОСОБА_1 може використовувати свої земельні ділянки на свій розсуд, відповідно до цільового призначення (Т. 1, а. с. 18).

У відповідності до довідки № 69 від 22.03.2018 року, виданої Карналіївською сільською радою, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,0409 га (кадастровий номер 5120883200:01:002:0430) та площею 1,2052 га (кадастровий номер 5120883200:01:002:0403) гр. ОСОБА_1 , які розташовані на території Карналіївської сільської ради за межами населеного пункту, з червня 2014 року не знаходяться в користуванні ТзДВ Алкалія та використовуються власником на власний розсуд (Т. 1, а. с. 21).

Позивач в обґрунтування правдивості стверджень вільного користування власних земельних ділянок із залученням співпраці ФГ Наташа приєднала до матеріалів справи відомості податкових декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік, копії податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи за 2016 - 2017 роки, копії платіжних доручень, вказуючи, що з 2014 року ФГ Наташа здійснювало нарахування та сплату фіксованого сільськогосподарського податку, єдиного податку з урахуванням перебування в оренді земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 22 - 69).

Проте, з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна їй стало відомо, що 13.12.2017 року КП Департамент державної реєстрації здійснено державну реєстрації договору оренди землі від 01.12.2012 року № 178, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія стосовно земельної ділянки НОМЕР_2 масив НОМЕР_1 , загальною площею 4,0409 га, строком на 10 років та договору оренди землі від 01.12.2012 року № 179, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ Алкалія стосовно земельної ділянки НОМЕР_4 масив НОМЕР_3 . Загальною площею 1,2052 га, строком на 10 років (Т. 1, а. с. 19 - 20 зворотна сторона).

Позивачка вказує на безпідставну реєстрацію договорів земельних ділянок, оскільки у них відповідачем ТзДВ Алкалія було самостійно виправлено дату укладання договорів № 178 та № 179 від 01.12.2010 року на 01.12.2012 року.

Судом першої інстанції було витребувано матеріали справи № 495/2333/18, сформовані на підставі ухвали про забезпечення доказів від 16.03.2018 року.

Так, з наданих на запит суду матеріалів справи № 495/2333/18 судом першої інстанції встановлено, що державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок № 178 та № 179 відбулась на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, наданої директором ТзДВ Алкалія , а також документів, поданих для проведення державної реєстрації, а саме відповідних договорів та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Враховуючи надані на запит суду матеріали справи № 495/2333/18 судом першої інстанції було встановлено про наявність виправлень у договорах оренди землі № 178 та № 179 в даті їх укладання.

Між учасниками справи виникли правовідносини з договору оренди земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

За правилами частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Судом першої інстанції встановлено, апелянтом не спростовано наявність виправлень у договорах оренди землі № 178 та № 179 в даті їх укладання, а тому посилання позивачки на факт виправлень дати укладання спірних правочинів апеляційний суд вважає доведеним.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, сторонами не заперечується, що строк дії договору є істотною умовою договору.

Апеляційний суд вважає обгрунтованими доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що дата укладання договору безпосередньо впливає на строк дії договору, який є істотною умовою договору, а отже може мати наслідком задоволення вищевказаних позовних вимог.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату напевний строк.

Згідно з частиною 1 статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

У відповідності до частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 21 ЗУ Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до частин 1, 2 статті 22 ЗУ Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі.

За умовами договорів, а саме у пункту 5 договорів оренди № 178, 179, сторони обумовили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі 1500 кг зерна за один повний пай.

Згідно пунктами 7 договорів оренди, орендна плата вноситься до 20 числа першого місяця за звітним роком.

Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (пункти 8 спірних договорів).

В супереч норм чинного законодавства та умов договорів оренди, відповідач ТзДВ Алкалія не надав суду жодного належного та допустимого доказу виконання ним зобов`язальних відносин щодо сплати орендної плати, що є істотною умовою таких договорів.

Доводи апеляційнійної скарги щодо необхідності доведення саме позивачкою факту систематичної несплати орендної плати відповідачем не конкретизовано.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на визнання відповідачем систематичної несплати останнім орендної плати передбаченої вищевказаними договорами оренди, що знаходить своє відображення у відзиві на позовну заяву (Т. 1, а. с. 78).

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки також не мають наслідком її задоволення.

Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ТзДВ Алкалія у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Алкалія - залишити без задоволення.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе