Постанова

від 08.09.2020 по справі 735/1328/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 вересня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/1328/17

Головуючий у першій інстанції - Балаба О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/905/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

із секретарями: Бивалькевич Т.В., Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 року (ухвалене о 15:01, повний текст рішення складено 11 квітня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила:

- зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту ним частину належної їй земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0016 га, та знести улаштований на її ділянці паркан;

- зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту нею частину цієї ж ділянки площею 0,0001 га та прибрати частину нежитлової будівлі, що розміщена на її земельній ділянці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власницею земельної ділянки, площею 0,0727 га, кадастровий № 7422255100:01:001:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; у власності ОСОБА_2 мається земельна ділянка площею 0,0847 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 0,0583 га. Всі ці ділянки є суміжними. Відповідачі порушили у вищеописаний спосіб межі земельної ділянки позивачки, у зв`язку з чим вона подавала відповідне звернення до Коропської селищної ради. Створена цією радою комісія після проведення відповідного обстеження рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до компетентної проектної організації для встановлення факту порушення межі належної їй ділянки. Факт порушення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 межі належної ОСОБА_1 ділянки встановила фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , провівши відповідне обстеження та задокументувавши його результати. 12.07.2017 державним інспектором Відділу контролю з використання та охорони земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області було проведено перевірку, у ході якої встановлено, що згідно з складеною фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 схемою ОСОБА_2 самовільно зайняв частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, відокремивши цю її частину від решти ділянки ОСОБА_1 парканом, а ОСОБА_3 самовільно зайняла 0,0001 га ділянки ОСОБА_1 , спорудивши на ній нежитлову будівлю. Приписано відповідачам усунути порушення прав позивачки, але ці приписи вони не виконали.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції з посиланням на ч. 1 ст. 81 ЦПК України, виходив з того, що:

- надані позивачкою документи на підтвердження її вимог є недопустимими доказами: складені посадовцем системи ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.07.2017 № 153-ДК/142/АП/09/01/-17 та приписи про усунення відповідачами порушень земельного законодавства не підписані особами, які були присутні при перевірці, приписи не підписано інспектором, що їх склав, відсутні відомості про вручення згаданого акту відповідачам;

- спори про межу між сусідами, коли один із сусідів вважає, що інший зайняв частину його земельної ділянки, вимагають застосування спеціальних знань, але з клопотанням про призначення у справі судової технічної експертизи позивачка не зверталась.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Олєйніков Г.О. просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги з покладанням судових витрат на відповідачів, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом І інстанції безпідставно не взято до уваги належні та допустимі докази, якими є:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою № 153-ДК/142/АП/09/01/-17;

- приписи головного спеціаліста відділу контролю з використання та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ріпи С.М. від 12.07.2017 року № 153-ДК/0097Пр/03/01/17, № 153-ДК/00981Пр/03/01/17;

Заявниця зазначає, що для доказу самовільного захвату відповідачами частини земельної ділянки ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 розроблено технічну документацію із землеустрою і 06 липня 2017 року ним на місцевості із спеціальними приборами проведено роботу щодо встановлення (відновлення) меж належної їй земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0727 га, яка підтверджує первинні межі земельної ділянки позивачки і самовільний захват відповідачами її частини.

Наголошує, що відповідач ОСОБА_2 незаконно використовує земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0016 га, а відповідач ОСОБА_3 незаконно використовує земельну ділянку площею 0,0001 га, з порушенням вимог ст. 116, 125 ЗК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як об`єктивне, виважене та професійне.

Вимоги, які пред`являє ОСОБА_1 з приводу незаконного зайняття земельної ділянки (0,0001 га - одного квадратного метра), вважає безпідставними, такими, що не відповідають нормам ЗК України та механізму встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, які визначені Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Вказує, що акт обстеження земельної ділянки та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою, які складені головним спеціалістом відділу контролю з використання та охорони земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області державним інспектором Ріпою С.М., оформлені з порушеннями, в них відсутні підписи посадових осіб Коропської селищної ради, які брали участь у перевірці.

Наголошує, що при переоформленні права власності позивачки на земельну ділянку за заповітом координати даної земельної ділянки були внесені до Національної кадастрової системи (далі по тексту - НКС) з помилкою. За актом приймання-передачі межових знаків, складеним ФОП ОСОБА_4 , межі земельної ділянки кадастровий № 7422255100:01:001:0063 по АДРЕСА_1 були встановлені так, що вони не співпадають з капітальною забудовою та стаціонарною огорожею.

Зазначає, що у Технічній документації на земельну ділянку, яку виконав ФОП ОСОБА_4 , у змісті під № 11 вказано, що в документації наявний акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, однак такий відсутній з невідомих причин.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення Коропського районного суду залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам ЗК України, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що після придбання ним земельної ділянки по АДРЕСА_2 , за погодженням з попередньою власницею сусідньої земельної ділянки ОСОБА_5 , особисто відновив паркан по тій межі, на якій він був раніше збудований, де на сьогоднішній день паркан і стоїть, при цьому, згідно плану меж земельної ділянки паркан заглиблений на територію його приватизованої ділянки на 0,76 м.

Вказує, що 06.07.2017 комісією було встановлено, що координати земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в НКС внесені невірно, про що зазначено членами комісії в Акті обстеження земельної ділянки від 06.07.2017.

Наголошує, що при порівнянні схем правовстановлюючих документів на землю і за фактичним використанням видно, що внаслідок встановлення бетонної огорожі Коропською селищною радою, збільшилася вся земельна ділянка ОСОБА_1 і становить значно більше ніж 0,0727 га. Рішенням сесії Коропської селищної ради № 699 від 21.08.2017 Про розгляд земельного спору було зобов`язано ОСОБА_1 звернутись у відділ у Коропському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області для виправлення координат земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в НКС, однак остання проігнорувала дане рішення сесії і його не виконала.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олєйнікова Г.О. задоволено, рішення Коропського районного суду від 04 квітня 2018 року - скасовано, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 й ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняті ними частини земельної ділянки АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , а саме:

- зобов`язано ОСОБА_2 відповідно до кадастрового плану земельної ділянки № НОМЕР_1 по

АДРЕСА_3 ) перенести фактичну поворотну точку В у точку В1 на 0,43 м у бік належної йому земельної ділянки № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 ;

2) перенести фактичну межу між земельними ділянками ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з відрізку між точками В і Д на відрізок між точками В1 і Г та вирівняти межу В1 - Г - Г1, улаштувавши у такий спосіб паркан.

Зобов`язано ОСОБА_3 :

- демонтувати (знести) частину належної їй господарської споруди, площею 0,55 м2, що розташована: від точки Г до точки Д (0,38 м), від точки Д до точки Е (2,44 м) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Межі вищевказаних земельних ділянок прокласти у спосіб, зображений у додатках №№ 2 - 5 висновку судової земельно-технічної експертизи від 25.01.2019 № 41-18, що складений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 .

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравченка В.В., які підтримали апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , які просили залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, а також доводи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2014 року є власником земельної ділянки, площею 0,0727 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063, яка розташована на АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 111611, виданого Коропською селищною радою 11 квітня 2004 року (т. 1 а.с. 4-7, т. 2 а.с. 64).

Суміжними землевласниками позивачки за фактичним користуванням є ОСОБА_2 , якому на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 388987, виданого на підставі рішення Коропської селищної ради від 31 жовтня 2006 року, належить земельна ділянка 0,0847 га, що розташована на АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 73, т. 2 а.с. 74-81, т. 3 а.с. 127-129) та ОСОБА_3 , якій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 899721, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 січня 2007 року, належить земельна ділянка площею 0,0583 га на АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 136-142, т. 2 а.с. 82-99, т. 3 а.с. 124-126).

З травня до жовтня 2017 року ОСОБА_1 письмово зверталася до Коропської селищної ради, народного депутата України ОСОБА_8 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Чернігівській області з приводу порушення відповідачами її права користуватися успадкованою після смерті ОСОБА_5 земельною ділянкою (т. 1 а.с. 10, 15, 18, 56, 57, 61).

04 травня 2017 року на звернення ОСОБА_1 комісією, створеною Коропською селищною радою, складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яким виявлено, що конфігурація та проміри меж земельних ділянок сторін не співпадають у державних актах та на місцевості; рекомендовано для встановлення наявності порушення межі земельної ділянки, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_1 та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) звернутись до проєктної організації, що володіє технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованою (т.1, а. с. 9).

30 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_4 із клопотанням про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0727 га кадастровий номер 7422255100:01:001:0063 за адресою АДРЕСА_1 , в якому зобов`язалась погодити технічну документацію із суміжними землевласниками (землекористувачами) та зацікавленими службами (т. 1 а.с. 149 зворот, 197).

ФОП ОСОБА_4 розроблено на замовлення ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0727 га кадастровий номер 7422255100:01:001:0063 за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 147-155, 193-210). У пояснювальній записці до вказаної технічної документації ОСОБА_4 зазначено, що зовнішні межі даної земельної ділянки встановлені в натурі (на місцевості) по фактичному їх положенню в присутності (замовника) і узгоджені із суміжними землевласниками (користувачами) землі, про що складено відповідний акт. При цьому, в технічній документації відсутній акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, про наявність якого зазначено у змісті (т. 1 а.с. 148).

До позовної заяви ОСОБА_1 додано акт приймання-передачі межових знаків на зберігання від 06 липня 2017 року, складений інженером-землевпорядником Захарченком С.В., головою Коропської селищної ради Мельоха О.В., головним спеціалістом земельного відділу Коропської селищної ради Дорошенком Л.О. в присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про те, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка, де межа земельної ділянки не співпадає з капітальною забудовою або стаціонарною огорожею, у кількості 11 шт. Відновлено межові знаки належної ОСОБА_1 земельної ділянки, встановлено їх згідно з координатами, які внесено до Національної кадастрової системи. В даному акті приймання - передачі межових знаків на зберігання, зазначено, що члени комісії Коропської селищної ради ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та ОСОБА_3 мають претензії щодо розміщення встановлених межових знаків з огляду на неправильне внесення в базу НКС координат земельної ділянки ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 відмовився від його підписання (т. 1 а. с. 12).

06.07.2017 на заяву ОСОБА_1 комісією Коропської селищної ради в складі голови комісії Мельоха О.В., головного спеціаліста земельного відділу Коропської селищної ради Дорошенко Л.О., члена комісії ОСОБА_11 складено акт обстеження земельної ділянки згідно якого встановлено, що координати земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в НКС внесені невірно, рекомендовано звернутись в районний відділ Держгеокадастру в Коропському районі Чернігівської області для внесення в НКС правильних координат земельної ділянки (т. 2 а. с. 44).

12.07.2019 головним спеціалістом (державним інспектором) Відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Ріпою С.М. одноособово складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 153-ДК/142/АП/09/01/-17, в яких зазначено, що під час перевірки встановлено порушення відповідачами земельного законодавства, а саме: ОСОБА_2 самовільно вигороджено дерев`яним парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, а ОСОБА_3 на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, побудовано нежитлову будівлю, внаслідок чого самовільно зайнято 0,0001 га належної останній земельної ділянки. У копіях цих актів відсутні підписи головних спеціалістів Коропської селищної ради Дорошенко Л.О., Євтушенка Ю.В. , Комар Ю.В. , за участі яких (як зазначено в актах) вони складені, відомості про вручення примірника чи копії акта відповідачам (т. 1, а. с. 52-54, 58- 60, т. 2 39-34).

12.07.2017 та 31.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області складено відповідно приписи № 153- ДК/0097Пр/03/01-17, № 153-ДК/0098Пр/03/01-17 та № 315- ДК/0295Пр/03/01-17 та № 315-ДК/0296Пр/03/01-17, за якими відповідачі мають у 30 - денний термін з дати отримання цих приписів усунути вчинені ними порушення земельного законодавства, а саме: ОСОБА_2 повинен звільнити самовільно пригороджену дерев`яним парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0016 га, а ОСОБА_3 - звільнити частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0001 га від самовільно побудованої на ній нежитлової будівлі (т. 1, а. с. 13, 14, 16, 17).

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області листами від 12 липня 2017 року № 31-25-0.446-263/90-17 і від 01 червня 2018 року № 0-25-0.16-293/90-18 повідомило ОСОБА_1 про те, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 самовільно пригороджено парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, та що ОСОБА_3 на належній ОСОБА_1 земельній ділянці споруджено нежилу будівлю, внаслідок чого самовільно зайнято 0,0001 га належної останній земельної ділянки. У зв`язку з цим ОСОБА_2 й ОСОБА_3 направлено приписи з вимогою у 30-денний термін усунути вищевказані порушення земельного законодавства (т. 1 а. с. 15, 235-236).

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Чернігівській області листом від 28 липня 2017 року № 40-1025-7/1514-17 повідомило ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 на своїй земельній ділянці улаштувала малу архітектурну форму - навіс із полегшуючих конструкцій без влаштування фундаменту. У зв`язку з цим Управління не має передбачених законом повноважень для вжиття до ОСОБА_3 заходів реагування (т.1 а. с. 19).

21 серпня 2017 року рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Коропської селищної ради № 699 при розгляді земельного спору запропоновано ОСОБА_1 звернутися у відділ у Коропському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області для виправлення координат земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в Національній кадастровій системі та привести у відповідність межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 із суміжними землевласниками та землекористувачами (т. 2 а.с. 46).

07.05.2018 постановами головного спеціаліста (державного інспектора) Відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Ріпи С.М. справи про адміністративне правопорушення щодо самовільного зайняття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок за вказаними вище фактами відносно відповідачів закриті за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (т. 1 а.с. 237-252).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 25 січня 2019 року № 41-18, що складений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 , роз`ясненням цього висновку, що виконане останньою, від 17 березня 2019 року № 48 (т. 2, а. с. 126-154, 179-180) встановлено, що:

1) фактична площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 739 кв. м (що на 12 кв. м більше, ніж згідно з правовстановлюючими документами);

фактична площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , становить 818 кв. м (що на 29 кв. м менше, ніж згідно з правовстановлюючими документами);

фактична площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , становить 509 кв. м (що на 74 кв. м менше, ніж згідно з правовстановлюючими документами);

згідно візуального обстеження належна ОСОБА_1 земельна ділянка межує з земельними ділянками, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_4 , які належать відповідачам, і відокремлена від них огорожею та стінами будинку і господарської будівлі;

2) між сторонами по справі має місце порушення меж земельних ділянок, визначених правовстановлюючими документами:

порушення межі земельних ділянок АДРЕСА_5 , а саме поворотна точка В на 0,43 м зміщена у бік ділянки АДРЕСА_2 і частина належної ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 4,85 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_2 ;

порушення межі земельних ділянок № НОМЕР_1 на АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 , а саме частина належної ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,55 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_3 - на ній розташована частина належної ОСОБА_3 господарської споруди;

порушення межі земельних ділянок АДРЕСА_2 і № НОМЕР_3 на АДРЕСА_4 , а саме частина належної ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 5,2 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_3 - на ній розташована частина належної ОСОБА_3 господарської будівлі, межа ділянок від точки М до точки Л зміщена в бік ділянки № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_2 ;

3) для усунення невідповідностей потрібно виконати такі дії:

на земельній ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 фактичну поворотну точку В перенести в точку В1 кадастрового плану на 0,43 м в бік земельної ділянки № НОМЕР_2 на АДРЕСА_4 ;

перенести фактичну межу ВД (між земельними ділянками ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на межу згідно кадастрового плану В1Г та вирівняти межу В1 - Г- Г1 відповідно до кадастрового плану;

частину господарської споруди, яка розташована від точки Г до точки Д (0,38 м), від точки Д до точки Е (2,44 м), що належить ОСОБА_3 площею 0,55 кв.м демонтувати.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) від 10.02.2020 № Л-237/1-0,21-825/6-20 на її звернення, згідно якої за інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, які оприлюднюються на Публічній кадастровій карті, біля земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 7422255100:01:001:0080 та 7422255100:01:001:1428. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 не має спільних меж із земельними ділянками 7422255100:01:001:0080 та 7422255100:01:001:1428 (т. 3 а.с. 148).

Листом від 05.03.2020 за № Л-237/2-0.21-1593/6-20 Держгеокадастр повідомив ОСОБА_1 , що за інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Головне управління), Державним кадастровим реєстратором Відділу у Коропському районі Головного управління (далі - Відділ), відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відомості, які містяться у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 приведено у відповідність до документації із землеустрою в паперовому вигляді, яка стала підставою для формування зазначеної земельної ділянки та зберігається у місцевому Фонді документації із землеустрою Відділу (т. 3 а.с. 150).

Листом від 26.08.2020 № Л-237/2-0.21-1593/6-20 Держгеокадастр повідомив, що за інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Головне управління), відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 внесені до Державного земельного кадастру 14.07.2014 на підставі заяви ОСОБА_1 , державного акту на земельну ділянку серії ЧН № 111611, технічної документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 та електронного документа. Зазначена документація зберігається у місцевому фонді документації із землеустрою. Координати земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, зазначені в технічній документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 , перевірити на відповідність до координат поворотних точок меж вказаної земельної ділянки, що містяться у Поземельній книзі, неможливо, оскільки в технічній документації зазначена умовна система координат. Разом з тим, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, що є складовою Поземельної книги, відповідає плану меж земельної ділянки в державному акті і кадастровому плані технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 . Розбіжностей між вказаним державним актом та відомостями, що внесені до Державного земельного кадастру немає (т. 3 а.с. 151-152)

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самостійно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (стаття 96 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49, 54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника(користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Тобто, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Інструкції власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п.45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі Вассерман проти Росії , згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30.09.2015 у справі № 6-780цс15 та від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17.

У частині 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, вбачається, що фактично між сторонами виник спір щодо відновлення меж земельних ділянок, належних позивачці та відповідачам.

При обстеженні земельної ділянки 06.07.2017 комісією Коропської сільської ради було встановлено, що координати земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, за якими при відновленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 були встановлені межові знаки, внесені до Національної кадастрової системи (далі - НКС) неправильно. Було рекомендовано для внесення в НКС правильних координат земельної ділянки звернутися в районний відділ Держгеокадастру в Коропському районі Чернігівської області (т. 2 а. с. 44-45). За результатами розгляду актів обстеження від 04.05.2017, 06.07.2017, акта приймання-передачі межових знаків на зберігання від 06.07.2017 Коропською селищною радою Чернігівської області тринадцятою сесією восьмого скликання було прийнято рішення від 21.08.2017 № 699 про розгляд земельного спору, відповідно до якого запропоновано ОСОБА_1 звернутися у відділ у Коропському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області для виправлення координат земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в НКС та привести у відповідність межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 із суміжними землевласниками та землекористувачами (т. 2 а.с. 46).

Однак позивачка до відділу у Коропському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області не зверталася, про що нею повідомлено в судовому засіданні апеляційного суду.

Натомість ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції надано відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.02.2020, 05.03.2020 та 26.08.2020, які надані останній на її звернення та носять інформативний характер, відомості у вказаних відповідях викладені за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

У відповіді Держгеокадастру від 26.08.2020 зазначено, що координати земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, зазначені в технічній документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 перевірити на відповідність до координат поворотних точок меж вказаної земельної ділянки, що містяться у Поземельній книзі неможливо, оскільки в технічній документації зазначена умовна система координат. Разом з тим, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, що є складовою Поземельної книги відповідає плану меж земельної ділянки в державному акті і кадастровому плані технічної документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 .

Апеляційний суд критично відноситься до вказаних листів Держгеокадастру зважаючи на те, що при візуальному огляді плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в державному акті серії ЧН №111611 та кадастрового плану вказаної земельної ділянки, що містяться в технічній документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 (2003 р.) (т. 2 а.с. 64 (зворот), 73) вбачається їх невідповідність кадастровому плану земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 (додаток до витягу з ДЗК (т. 1 а.с. 8).

Також колегією суддів критично сприймається висновок експерта судової земельно-технічної експертизи від 25.01.2019 № 41-18 враховуючи наступне.

Експертне дослідження проведене без каталогу координат окружної межі земельної ділянки АДРЕСА_4 , у зв`язку із чим у висновку вказано, що провести відповідність фактичних меж вказаної земельної ділянки з межами, визначеними правовстановлюючим документом не можливо (т. 2 а.с. 132-133).

При вирішенні питання про порушення визначених правовстановлюючими документами меж земельних ділянок між сторонами по справі, досліджуючи земельну ділянку ОСОБА_1 з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 судовим експертом було взято до уваги кадастровий план земельної ділянки з Державного земельного кадастру (додаток до витягу з Державного земельного кадастру, т. 1 а.с. 8) та кадастровий план земельної ділянки, який міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 155 зворот, 209). Однак, судовим експертом не взято до уваги план меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 (т. 1 а.с. 151, т. 2 а.с. 64 зворот) до державного акту серії ЧН №111611 на ім`я ОСОБА_5 , який має відмінності.

При обговоренні судом апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_3 про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, ОСОБА_1 категорично заперечувала проти її проведення, наголошуючи на об`єктивності висновків експерта судової земельно-технічної експертизи від 25.01.2019 № 41-18.

За викладених обставин, коли між сторонами існує спір про межі, позивачкою не доведено, що має місце порушення права власності на належну їй земельну ділянку з боку відповідачів, а тому висновок районного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є вірним.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою № 153-ДК/142/АП/09/01/-17 та приписи головного спеціаліста відділу контролю з використання та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ріпи С.М. від 12.07.2017 року № 153-ДК/0097Пр/03/01/17, № 153-ДК/00981Пр/03/01/17 є належними та допустимими доказами на підтвердження позовних вимог не заслуговують на увагу, зважаючи на наявність між сторонами спору про межі земельних ділянок, а також на їх неналежне оформлення.

Посилання заявниці на розроблену ФОП ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою як доказ самовільного захвату відповідачами частини земельної ділянки ОСОБА_1 не приймаються апеляційним судом, оскільки у пояснювальній записці до вказаної технічної документації ОСОБА_4 зазначено, що зовнішні межі даної земельної ділянки встановлені в натурі (на місцевості) по фактичному їх положенню в присутності (замовника) і узгоджені із суміжними землевласниками (користувачами) землі, про що складено відповідний акт, що не відповідає дійсності.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 року.

Головуюча Судді: