Постанова

від 07.09.2020 по справі 910/18885/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/18885/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Козир Т.П.

Куксова В.В.

без повідомлення сторін

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/18885/19 (суддя Чинчин О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ"

про стягнення 127 641,47 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/18885/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" про стягнення 127 641,71 грн. - задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс" заборгованість у розмірі 100 490,80 грн.(сто тисяч чотириста дев`яносто грн. 80 коп.), 3% річних у розмірі 7 243,60 грн. (сім тисяч двісті сорок три грн. 60 коп.), інфляційні втрати у розмірі 19 907,07 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сім грн. 07 коп.), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/18885/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс" відмовити у повному обсязі.

Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Також посилається на те, що роботи на суму 100 490,80 грн. не були виконані позивачем, такі роботи виконувались на об`єкті іншою особою, акти наданих послуг № 129 від 29.12.2017 на суму 75 603,59 грн. та № 7 від 29.12.2017 на суму 24 887,21 грн. позивачем відповідачу на підпис не надавались, а акт №907 від 29.12.2017 на суму 265 799,36 грн. був підписаний відповідачем та оплачений. Щодо зазначеного, вказує на те, що надав суду першої інстанції рахунок на оплату № 682 від 12.10.2017 на суму 115 515,95 грн., видаткову накладну № 1123 від 06.11.2017 на суму 100 569,95 грн., Акт наданих послуг № 1123 від 06.11.2017 на суму 14 946,00грн., видані Товариством з обмеженою відповідальністю "Європроф".

18.05.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №910/18885/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у даній справі.

Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/18885/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11.06.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції в даній справі залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1818/20 від 02.07.2020, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Кизир Т. П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/18885/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Кизир Т. П.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами 27.07.2017 було укладено Договору підряду № 111, на підставі чого, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (стаття 887 Цивільного кодексу України)

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання умов Договору позивач виконав роботи загальною вартістю 366 290,16 грн., на підтвердження чого матеріали справи містять Акти надання послуг № 129 від 29.12.2017 на суму 75 603,59 грн., №907 від 29.12.2017 на суму 265 799,36 грн. та № 7 від 29.12.2017 на суму 24 887,21 грн.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що акти наданих послуг № 129 від 29.12.2017 на суму 75 603,59 грн. та № 7 від 29.12.2017 на суму 24 887,21 грн. не підписані з боку Відповідача.

Скаржник в апеляційній скарзі заперечуючи проти позову посилається на те, що роботи на суму 100 490,80 грн. не були виконані Позивачем, такі роботи виконувались на об`єкті іншою особою; акти наданих послуг № 129 від 29.12.2017 на суму 75603,59 грн. та № 7 від 29.12.2017 на суму 24887,21 грн. позивачем відповідачу на підпис не надавались, а акт №907 від 29.12.2017 на суму 265 799,36 грн. був підписаний відповідачем та оплачений. Щодо зазначеного, вказує на те, що надав суду першої інстанції рахунок на оплату № 682 від 12.10.2017 на суму 115 515,95 грн., видаткову накладну № 1123 від 06.11.2017 на суму 100 569,95 грн., Акт наданих послуг № 1123 від 06.11.2017 на суму 14 946,00грн., видані Товариством з обмеженою відповідальністю "Європроф".

Суд апеляційної інстанції не приймає вказані доводи скаржника, виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Як передбачено п. 5.1 договору, що приймання-здача виконаних робіт виконуються уповноваженими представниками Сторін та оформлюються Актами, які складаються Підрядником і подаються на підпис Замовнику.

У відповідності до умов п. 5.2. Договору 3амовник протягом трьох робочих днів з дня отримання Акта повинен перевірити обсяг, зміст і вартість виконаних робіт, і підписати ці документи, скріпити їх своєю печаткою та один з примірників повернути Підряднику або подати Підряднику свої письмові, мотивовані зауваження.

Якщо в цей строк Акт не буде підписаний Замовником, то при відсутності письмових, мотивованих зауважень зі сторони Замовника протягом всього періоду виконання робіт сума, вказана в Акті, вважається погодженою між Сторонами цього Договору.

В разі відмови Замовником від підписання Акту, про це вказується в Акті і він підписується Підрядником і в такому випадку Акт вважається підписаним. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої Сторони від підписання Акта визнані судом обґрунтовані.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 06.06.2018 та 11.10.2018 позивачем направлені відповідачу вимоги про підписання актів наданих послуг № 129 від 29.12.2017 на суму 75 603,59 грн. та № 7 від 29.12.2017 на суму 24 887,21 грн., а також оплату заборгованості у розмірі 100 490,80 грн., що підтверджується копіями описів вкладення, поштових накладних, фіскальних чеків та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з описів вкладення в цінний лист, що одночасно з вимогами позивачем направлено відповідачу також відповідні акти, які отримані відповідачем 08.06.2017, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 06.06.2018, який наявний в матеріалах справи.

Однак, в порушення умов укладеного сторонами Договору № 111 відповідачем не надано доказів, а матеріали справи не містять на підтвердження направлення позивачеві протягом трьох робочих днів з дня отримання Актів своїх письмових, мотивованих зауважень, крім того, доказів на підтвердження наявності письмових, мотивованих зауважень протягом всього періоду виконання робіт матеріали справи також не містять.

Таким чином, місцевий господарський суд, враховуючи положення абзацу 2 п. 5.2. укладеного сторонами Договору, дійшов вірного висновку про погодження Сторонами суми, вказаних в Актах наданих послуг № 129 від 29.12.2017 на суму 75 603,59 грн. та № 7 від 29.12.2017 на суму 24 887,21 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що вказані роботи виконувались іншим підприємством на підтвердження чого останній подавав до суду першої інстанції Рахунок на оплату № 682 від 12.10.2017 на суму 115 515,95 грн., видаткову накладну № 1123 від 06.11.2017 на суму 100 569,95 грн., Акт наданих послуг № 1123 від 06.11.2017 на суму 14 946,00грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи не можуть бути прийняті за належні докази виконання робіт на об`єкті "Віночок" ДНЗ №785 за адресою: вул. Симиренка, буд. 2-а, м. Київ, у зв`язку з тим, що не містять інформації стосовно адреси, за якою виконувались роботи.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором підряду № 111 становить 100 490,80 грн., а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати вказаної суми відповідачем позивачу.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 100 490,80 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, за загальний період прострочки з 02.08.2017 по 26.12.2019 у розмірі 7 243,60 грн. та інфляційні за період прострочки з серпень 2017 по грудень 2019 включно у розмірі 19 907,07 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як передбачено п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за виконані роботи за Договором за період прострочки з 02.08.2017 по 26.12.2019 у розмірі 7243,60 грн. вважає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)

Вказана позиція міститься в п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з серпня 2017 по грудень 2019 включно у розмірі 19 907,07 грн., вважає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АТЛАНТ-ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" підлягають задоволенню.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/18885/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/18885/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-БУД-ПРОЕКТ" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/18885/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18885/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Т.П. Козир

В.В. Куксов