Постанова

від 03.09.2020 по справі 920/307/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Справа№ 920/307/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився; від відповідачів: 1. не з`явився;

2. не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 (повний текст складено та підписано 26.06.2020)

у справі № 920/307/20 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОМЕТА"

2. ОСОБА_1

про стягнення солідарно 109 118,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 109 118,26 грн. (з яких: 103 521,82 грн. - заборгованість за кредитом, 5 596,44 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом) за кредитним договором № SUC9LON06680 від 08.09.2015, а також стягнути солідарно з відповідачів судовий збір.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 у справі № 920/307/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить провести розгляд справи за участі представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", викликати його у судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 ц справі № 920/307/20 та прийняти нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, господарський суд першої інстанції, обгрунтовуючи відмову в позові, посилаючись на наявність судового рішення - Заочного рішення Зарічного районного суду міста Сум у справі № 591/5577/16-ц від 13.02.2017, не звернув уваги, що стягнення рішенням частини заборгованості (за тілом кредиту) із поручителя, з урахуванням невиконання такого судового рішення, не призвело до припинення відповідних зобов`язань за договором та не може слугувати підставою для звільнення першого відповідача від відповідної частини зобов`язань за договором.

Скаржник вказує на те, що встановивши, що банк надав першому відповідачу кредит, а перший та другий відповідач його не повернули, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/307/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/307/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 у визначеному складі. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 у справі № 920/307/20 до розгляду у судовому засіданні 03.09.2020.

Представники позивача, першого та другого відповідача у судове засідання 03.09.2020 не з`явились.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, першого та другого відповідачів.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в оскаржуваній позивачем за первісним позовом частині, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, вірно встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, 08.09.2015 між позивачем та першим відповідачем укладено кредитний договір № SUC9LON06680 за умовами якого першому відповідачу надано кредит у розмірі 140 710,04 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами договору.

Також сторонами погоджено, що за користування кредитними коштами перший відповідач сплачує відсотки у розмірі 32,00% річних (пункти А.6 договору), а термін повернення кредитних коштів до 03.09.2016 зазначений у Графіку зменшення поточного ліміту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України унормовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В подальшому, 08.09.2015 між позивачем та другим відповідачем укладено договір поруки № SUC9LON06680/DP1, предметом якого є надання поруки другим відповідачем за виконання зобов`язання першим відповідачем, які випливають з кредитного договору № SUC9LON06680 від 08.09.2015 (п. 1.1. договору поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням першим відповідачем умов договору, станом на 05.12.2019 заборгованість за кредитним договором становить:

- 103 521,82 грн. - заборгованості за кредитом;

- 5 596,44 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом,

- 449 741,05 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахування здійснено за період з 08.09.2015 по 05.12.2019.

Оскільки відповідачі не виконали належним чином договірні зобов`язання позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з не виконанням належним чином грошового зобов`язання за кредитним договором № SUC9LON06680 від 08.09.2015 позивач у 2016 році звернувся до Зарічного районного суду міста Сум з вимогою стягнути з другого відповідача, як поручителя, заборгованість за кредитом, що виникла станом на 30.09.2016 в сумі 103 521,82 грн.

Заочним рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 13.02.2017 у справі № 591/5577/16-ц позов задоволено. Рішення набрало законної сили 11.04.2017.

Згідно із вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк, Банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Однак, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останнім нараховані відсотки за користування кредитом та пеню з 2015р. по 2019р., натомість не враховано того, що в 2017р. вже винесене рішення про стягнення суми кредиту.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суд позбавлений процесуальної можливості самостійно встановлювати період для нарахування стягнень та суми з яких належить здійснювати відповідні нарахування, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника (поручителя) вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, крім того, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, який викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у яких викладено правову позицію, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість за кредитом вирішено заочним рішенням Зарічного районного суду міста Сум у справі № 591/5577/16-ц, зазначене рішення є чинним, однак, позивачем при здійсненні розрахунку не враховано цього факту та не прийнято це до уваги, натомість суду не надано повноважень самостійно встановлювати періоди для нарахування штрафних санкцій, тому позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором не обгрунтованими та доведеними.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи; отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з підстав відсутності належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту порушення прав позивача в суду відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, у зв`язку із чим господарським судом першої інстанції правомірно відхилено заяви першого та другого відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується зі висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", враховуючи наявність заочного рішення Зарічного районного суду міста Сум у справі № 591/5577/16-ц, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 у справі № 920/307/20 та для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 у справі № 920/307/20.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Акціонерне товариства Комерційний банк "Приватбанк", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 у справі № 920/307/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 у справі № 920/307/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

4. Справу № 920/307/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови складено 11.09.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко