Постанова від 09.09.2020 по справі 922/995/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. Справа № 922/995/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

від позивача - Судаков Д.О. - на підставі розпорядження Харківського міського голови №300/2к від 11.03.2020р., посвідчення №3726;

від відповідача - Пуговкіна А.Є. - на підставі довіреності від 03.01.2020р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№1970 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20 (суддя Лаврова Л.С., ухвалене в м.Харків об 11:28год., дата складення повного тексту - 23.07.2020р.)

за позовом: Харківської міської ради, м.Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ", Харківський район, Харківська область, смт. Васищеве,

про стягнення 1509405,28грн.,

ВСТАНОВИЛА:

01.04.2020р. Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1509405,28грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ "ФОБ" у період з 01.02.2017р. по 31.12.2019р. не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул.Двадцятого Квітня, 1-А у м.Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019р. у справі №922/1306/18, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11 2019р., відмовлено в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ТОВ «ФОБ» про стягнення безпідставно збережених коштів у формі орендної плати у розмірі 1194823,39грн. за період з 01.05.2016р. по 30.11.2018р. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009, що розташована за адресою: м. Харків, вул. 12 Квітня, 1А, рішення набрало законної сили 29.07.2019р.

В межах даної справи позивачем було заявлено до стягнення безпідставно збережені кошти з 01.02.2017р. по 31.12.2019р. тобто за період, що охоплює строк заявлений для стягнення в позовних вимогах по вже розглянутій справі №922/1306/18.

Зважаючи на викладене, відповідач вважав, що позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.02.2017р. по 30.11.2018р. є незаконними та такими, шо порушують принципи правової певності та остаточності судових рішень і право на справедливий суд, отже позивач, скориставшись своїм правом на судовий захист, здійснив зловживання своїм процесуальним правом, а саме заявив вимогу до суду про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період, шо вже був розглянутий господарським судом у справі №922/1306/18.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів в повному обсязі, з огляду на недоведеність розрахунків розміру безпідставно збережених коштів та помилково визначеного періоду, за яке може бути здійснено стягнення, подачу тотожного позову, а також порушення строків позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 676629,98грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10149,45грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, а отже наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Поряд з цим, господарським судом першої інстанції було встановлено, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.02.2017р. по 30.11.2018р. вже були предметом розгляду в межах справи №922/1306/18, зазначене судове рішення набрало законної сили та відповідно відсутні підстави для повторного перегляду вказаних вимог, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За результатами розгляду розрахунків позивача, господарський суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги Харківської міської ради щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.12.2018р. по 31.12.2019р. в розмірі 676629,98грн.

Також, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, враховуючи період нарахування безпідставно збережених коштів, який судом було визнано обґрунтованим, а саме з 01.12.2018р. по 31.12.2019р., оскільки загальний строк позовної давності по таким вимогам на час звернення з позовом до суду не вийшов.

Харківська міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20 в частині відмови про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 832775,30грн. та прийняти нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги Харківської міської ради до ТОВ "ФОБ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 832775,30грн. задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом не було досліджено всіх фактичних обставин справи, а саме нетотожність справи №922/1306/18 та справи №922/995/20, з огляду на наступне.

Так, предметом та підставою позову у справі №922/1306/18 є стягнення 1194823,39грн. з ТОВ "ФОБ " , внаслідок використання відповідачем несформованої як об`єкт цивільних прав земельної ділянки комунальної власності (фактичної землі без меж, площі та конфігурації) по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові без здійснення плати за її використання у розмірі, який визначений чинним законодавством.

Предметом позову у справі № 922/955/20 є стягнення 1509405,28грн. з ТОВ "ФОБ " , внаслідок використання відповідачем земельної ділянки по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові, яка сформована як об`єкт цивільних прав, відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру та їй присвоєний кадастровий номер 6310138200:03:040:0009.

Матеріально-правовою нормою, якою Харківська міська рада обґрунтовує вказану підставу у справі № 922/995/20 є стаття 1212 Цивільного кодексу України (інститут кондикційних зобов`язань) у поєднанні з невід`ємним застосуванням статті 79-1 Земельного кодексу України.

Натомість, обставинами справи №922/1306/18, якими Харківська міська рада обґрунтовувала позовні вимоги - використання несформованої як об`єкт цивільних прав земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, без державної реєстрації права на неї та без здійснення плати за її використання, але обставини справи № 922/995/20 є зовсім іншими, оскільки земельна ділянка у даній справі, стосовно якої є стягнення сформована як об`єкт цивільних прав.

Як наслідок, стаття 79-1 Земельного кодексу України позивачем у справі №922/1306/18 не застосувалась та посилання на неї в обґрунтування позовних вимог міською радою не здійснювалось, тобто, використання земельної ділянки комунальної власності без здійснення плати за її використання, що призвело до безпідставного і збереження коштів за рахунок власника такої земельної ділянки як підстава позову справи № 922/1306/18 інша ніж та, яка розглядається у справі № 922/995/20.

З огляду на вищевикладене, апелянт вважає, що обставини у справі №922/1306/18 та справі № 922/995/20 є зовсім різними та не тотожними, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20; встановлено відповідачу у справі строк до 26.08.2020р. для подання відзиву та письмових пояснень щодо апеляційної скарги з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на "09" вересня 2020 р. о 15:00год.

25.08.2020р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7890), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Харківської міської ради, рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20 залишити без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.09.2020р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20 в частині відмови про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 832775,30грн. та прийняти нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги Харківської міської ради до ТОВ "ФОБ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 832775,30грн. задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали відповідні пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, Харківською міською радою, відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, було здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Зокрема, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 07.02.2020р. здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А розробленого ТОВ «Геодезично-вишукувальний центр» та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 6310138200:03:040:0009) від 15.04.2019р. №714/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області (т.1 а.с.39).

Згідно з вказаним витягом, а також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020р. № НВ-0004417912020 про земельну ділянку по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А (кадастровий номер 6310138200:03:040:0009), площа вказаної земельної ділянки становить - 0,1321га. Дана земельна ділянка зареєстрована як об`єкт цивільних прав. Форма власності - комунальна. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (т.1 а.с.36-37).

За результатами обстеження земельної ділянки по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові складено акт обстеження від 07.02.2020р. (т.1 а.с.44-48).

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1321га по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові кадастровий номер 6310138200:03:040:0009 розташована нежитлова будівля літ. «А-1» , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «ФОБ» .

Позивач зазначав, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.02.2020р. № 199442546 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 59,5кв.м., яка розташована по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові з 12.04.2016р. зареєстровано за ТОВ «ФОБ» на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016р. № 1517, на праві приватної власності належить ТОВ «ФОБ» (т.1 а.с.132-135).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що ТОВ «ФОБ» , набувши право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009, та з урахуванням приписів ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0,0958га з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020р. № НВ-0004417912020.

Як вказує позивач, у період з 01.02.2017р. по 31.12.2019р. відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові, кадастровий номер 6310138200:03:040:0009, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ «ФОБ» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:040:0009) від 15.04.2019р. №714/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вказані обставини, 01.04.2020р. Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1509405,28грн. (т.1 а.с.1-49).

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.137-144).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з ТОВ «ФОБ» , як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що право власності чи право користування на відповідну земельну ділянку було зареєстровано за попереднім власником будівлі, що дало б можливість стверджувати про перехід права власності чи права користування відповідачу на земельну ділянку, на якій вони розміщені, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.02.2020р. № 199442546 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 59,5кв.м., яка розташована по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові з 12.04.2016р. зареєстровано за ТОВ «ФОБ» на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016р. № 1517, на праві приватної власності належить ТОВ «ФОБ» (т.1 а.с.132-35).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020р. № НВ-0004417912020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 площею 0,1321га знаходиться в м. Харкові по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А та належить територіальній громаді міста Харкова на праві власності (т.1 а.с. 36-37).

Таким чином, земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 59,5кв.м. за адресою м. Харків, вул. Дванадцятого Квітня, 1-А та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016р. № 1517, знаходиться у комунальній власності Харківської міської ради.

Отже, як вірно встановленого господарським судом першої інстанції, відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А, у м.Харкові. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Стаття 123 Земельного кодексу України регламентує порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, зокрема, доказів звернення для надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, для оформлення договору оренди землі.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, в матеріалах справи відсутні, сторонами не надано доказів державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Харківська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалась на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 1509405,28грн., зауважила, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.02.2017р. по 31.12.2019р., внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано шкоди у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Господарським судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "ФОБ", правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею літ. «А-1» загальною площею 59,5кв.м. за адресою м. Харків, вул. Дванадцятого Квітня, 1-А на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016р. №1517 користується спірною земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинив, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права на земельну ділянкою ТОВ "ФОБ", зокрема укладення договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права. Перехід до особи права власності на нерухоме майно надає право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ "ФОБ" виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а, отже, без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене ТОВ "ФОБ" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17 та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020р. у справі № 913/169/18.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.02.2020р. у справі № 922/981/18 , для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 922/902/18, від 08.08.2019р. у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019р. у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019р. у справі № 922/3607/18 ).

Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.04.2019р. №714/0/45-19, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові становить 5204846грн.(т.1 а.с.39).

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ «ФОБ» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою саме на підставі вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який як вірно зазначено господарським судом першої інстанції є належним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених відповідачем коштів.

Поряд з цим, судова колегія враховує, що в межах господарської справи №922/1306/18 розглядались позовні вимоги Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 в сумі 1232215,92грн. за період з 01.05.2016р. по 30.11.2018р. , на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від у справі №922/1306/18 залишеним без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019р. та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11 2019р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради, у зв`язку з тим, що у матеріалах справи був відсутній такий доказ, як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, відомості якої є обов`язковими при визначенні орендної плати.

Вказане рішення набрало законної сили, а отже є обов`язковим до виконання.

В межах даної справи №922/995/20 позивачем також було заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 в сумі 1509405,28грн. за період з 01.02.2017р. по 31.12.2019р.

Отже, за наведених вище обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що частина заявлених позовних вимог, а саме вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.02.2017р. по 30.11.2018р. вже були предметом розгляду в межах справи №922/1306/18.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо нетотожності обставин справ №922/1306/18 та №922/995/20, та посилання апелянта на те, що в межах розгляду справи №922/1306/18 спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.02.2020р. № 199442546 відповідно до якої спірна земельна ділянка зареєстрована 08.12.2003р. Харківською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" (т.1 а.с.30-31).

Судова колегія також враховує правову позицію викладену у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява №3236/03) від 03.04.2008р., в якому Суд нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009 за період з 01.02.2017р. по 30.11.2018р. вже були предметом розгляду в межах справи №922/1306/18, відповідне судове рішення набрало законної сили і відсутні підстави для повторного перегляду вказаних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати саме за період з 01.11.2016р. по 31.10.2019р. в сумі 736652,99грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020р. у справі №922/995/20 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2020р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль