Рішення

від 08.09.2020 по справі 902/540/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2020 р. Cправа № 902/540/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Стафійчук І.С.

За участю представників:

представника позивача Волошенюк О.В., довіреність № б/н від 30.05.2020;

відповідача Чуйко В.В., згідно паспорта, голова згідно ЄДР (з`явився після виходу суду з нарадцої кімнати)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, б. 150, м. Вінниця, 21037)

до : Фермерського господарства "Корделівка" (вул. Кірова, буд. 35, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька обл., 22445)

про стягнення 424979,09 грн

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Корделівка" про стягнення 424979,09 грн заборгованості, з яких 293850,00 грн - основного боргу, 77769,61 грн - 10% річних та 53359,48 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору контрактації сільськогосподарської продукції № ДА-34 від 21.03.2017 в частині проведення розрахунків.

Ухвалою від 27.05.2020 відкрито провадження у справі № 902/540/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.06.2020.

Ухвалою суду від 23.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 11.08.2020.

Ухвалою від 11.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 08.09.2020.

На визначену дату з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача з`явився лише після виходу суду з нарадчої кімнати на оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (позивач, в договорі Сторона1) та Фермерським господарством "Корделівка" (відповідач, в договорі Сторона 2) укладено договір № ДА-34 контрактації сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якого Сторона 1 зобов`язується передати Стороні2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника (надалі іменується Посівний матеріал ).

Сторона2 зобов`язується прийняти Посівний матеріал й використати його за цільовим призначенням, встановленим даним Договором, здійснити за нього розрахунок (п.1.1.2. Договору).

Право власності на Посівний матеріал у Сторони 2 виникає після здійснення за нього розрахунку перед Стороною1 у повному обсязі (п.1.6. Договору).

Сторона1 зобов`язується передати Стороні 2 Посівний матеріал у кількості 50 посівних одиниць з метою його посіву на земельній ділянці розміром 100 га. Ціна одиниці Посівного матеріалу та загальна вартість всієї його партії зазначається у специфікації та/або видатковій накладній (п.2.1.1. Договору).

Сторона2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі прийняти від Сторони1 Посівний матеріал й використати його виключно за цільовим призначенням та оплатити Стороні1 вартість Посівного матеріалу не пізніше 01 жовтня 2017 р. (2.2.1. та 2.2.4. Договору) .

На виконання умов договору між сторонами 21.03.2017 року підписано Специфікація №1, згідно якої позивач має поставити відповідачу Посівний матеріал загальною вартістю 293850,00 грн. дата поставки до 30.04.2017.

06.04.2017 позивач поставив відповідачу посівний матеріал на загальну суму 293850,00 грн, що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною №AV000022405 від 06.04.2017, а відповідач на підставі довіреності №4 від 06.04.2017 отримав даний посівний матеріал.

Як зазначено позивачем в позовній заяві відповідач у визначені договором строки оплати за поставлений позовний матеріал не провів.

З огляду на викладене позивач був змушений звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача 424979,09 грн заборгованості, з яких 293850,00 грн - основного боргу, 77769,61 грн - 10% річних та 53359,48 грн - інфляційних втрат.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 713 Цивільного кодексу України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов`язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 691-693 Цивільного кодексу України на покупця покладений обов`язок оплатити придбаний ним товар.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу посівний матеріал у кількості 50 п.о. на суму 293850,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № АУ000022405 від 06.04.2017, а відповідач отримав Посівний матеріал на підставі довіреності №4 від 06.04.2017 р.

Разом з тим, відповідач в порушення умов договору не оплатив посівний матеріал в строки визначені у договорі а саме не пізніше 01.10.2017 р.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання договору щодо оплати посівного матеріалу в сумі 293850,00 грн. не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати посівного матеріалу, позивачем заявлено до стягнення 77769,61 грн. - 10% річних та 53359,48 грн - інфляційних втрат, за період з 03.10.2017 по 25.05.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.4. Договору при порушенні виконання зобовязань, передбачених підпунктом 2.2.4 пункту 2.2. Договору, Сторона 2 (відповідач) сплачує на користь Сторони 1 (позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу та 10% річних.

Таким чином, оскільки заявлені до стягнення розмір інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 53359,48 грн - інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 % річних підлягають задоволенню частково на суму 77737,50 грн. за період визначений позивачем, відповідно до розрахунку здійсненого судом в системі Ліга Закон . В частині позову про стягнення 32,11 грн - 10% річних слід відмовити.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення повної чи часткової оплати за посівний матеріал.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, слід зазначити, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі ніж встановлено Законом України «Про судовий збір» .

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене позивачу підлягає поверненню з державного бюджету зайво сплачений судовий збір у сумі 3654,94 грн.

Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з позивача 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката, дані витрати підтверджуються Договором про надання правової допомоги №К-13 від 13.05.2020 укладений між позивачем та адвокатом Волошенюк О.В., описом наданих послуг на суму 5000,00 грн, Довіреністю від 30.05.2020, Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН №000116 від 18.01.2017 року та видатковим касовим ордером від 13.05.2020 на суму 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Корделівка" (вул. Кірова, буд. 35, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька обл., 22445, код ЄДРПОУ 37663004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, буд. 150, м. Вінниця, Вінницька обл., 21037, код ЄДРПОУ 13304871) 293850,00 грн. - основного боргу, 53359,48 грн. - інфляційних втрат, 77737,50 грн. - 10% річних, 4999,62 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 6374,21 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення з відповідача 32,11 грн. - 10% річних відмовити.

4. Надлишково сплачені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 3654,94 грн повернути позивачу за окремою ухвалою.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 15 вересня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Пирогова, б. 150, м. Вінниця, 21037)

3 - відповідачу (вул. Кірова, буд. 35, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька обл., 22445)