Рішення

від 14.09.2020 по справі 904/3003/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3003/20 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФЕРРО"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ КРАНОБУДІВНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 154861,31грн., з яких 129999,98грн. основної заборгованості; 18838,89грн. пені; 2722,45грн. трьох відсотків річних; 3299,99грн. інфляційних втрат (договір поставки №28/02-17-3-Сн від 28.02.2017), з урахуванням заяви від 21.07.2020 за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФЕРРО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ КРАНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) про стягнення 164861,31грн., з яких 139999,98грн. основної заборгованості; 18838,89грн. пені; 2722,45грн. трьох процентів річних; 3299,99грн. інфляційних втрат (договір поставки №28/02-17-3-Сн від 28.02.2017).

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3003/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020.

Ухвалою від 10.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 10.07.2020.

06.07.2020 (електронною поштою) та 10.07.2020 (Укрпоштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 06.07.2020 за вих.№б/н про розгляд справи за відсутності представника.

10.07.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 08.07.2020 за вих.№176 у якому просить суд зменшити розмір позовних вимог з урахуванням оплат . Відзив від 08.07.2020 за вих.№176 прийнято до розгляду.

27.07.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 21.07.2020 за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог у якій просить суд стягнути 154861,31грн., з яких 129999,98грн. основної заборгованості; 18838,89грн. пені; 2722,45грн. трьох відсотків річних; 3299,99грн. інфляційних втрат.

Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2472,93грн. та витрат на правничу допомогу покласти на відповідача.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Оцінивши заяву від 21.07.2020 за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд констатує зменшення кількісного показника основної заборгованості та залишених без змін показників пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Отже, заяву позивача від 21.07.2020 за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд визнав такою, що підлягає прийняттю до розгляду.

06.08.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 03.08.2020 за вих.№194 про зменшення розміру позовних вимог у якій зазначає, що 20.07.2020 відповідач сплатив позивачу заборгованість у розмірі 30000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №4316 від 20.07.2020. Заяву від 03.08.2020 за вих.№194 прийнято до розгляду.

31.08.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 21.08.2020 за вих.№207 про зменшення розміру позовних вимог у якій зазначає, що 21.08.2020 відповідач сплатив позивачу заборгованість у розмірі 40000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №4464 від 21.08.2020. Заяву від 21.08.2020 за вих.№207 прийнято до розгляду.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі , якщо судове засідання не проводиться.

Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 , а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."

Проте, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX, яким внесено зміни, зокрема, до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

При цьому, у пункті 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Господарський суд констатує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX набрав чинності 17.07.2020, а двадцятиденний строк сплив 06.08.2020.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Беручи до уваги фактичні обставини, господарський суд визнав за справедливе вирішити спір в порядку спрощеного позовного провадження без переходу у загальне.

Отже, строк розгляду справи не є пропущеним.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

14.09.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

27.02.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір №28/02-17-3-Сн про поставку товару.

На виконання умов договору, позивачем 30.09.2019 поставлено відповідачу товар на загальну суму 285359,98грн., що підтверджується видатковою накладною №255 від 30.09.2019.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за період прострочення з 04.10.2019 по 04.04.2020 на суму 18838,89грн.;

- три проценти річних за період прострочення з 04.10.2019 по 27.05.2020 на суму 2722,45грн.;

- інфляційні втрати за період прострочення з жовтня 2019 року по квітень 2020 року на суму 3299,99грн.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач визнає поставку товару за видатковою накладною №255 від 30.09.2019 на суму 285359,98грн.

Доводи позивача на відзив.

Відповідь на відзив не надійшла.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Факт поставки товару.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

5. Правомірність нарахування пені.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

28.02.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №28/02-17-3-Сн (далі - договір).

Предметом договору. Постачальник зобов`язується постачати, а покупець приймати товар (фероматеріали - далі - товар), і здійснювати оплату його вартості на умовах, викладених у договорі (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Загальна сума договору складає суму, визначену на підставі сумарних даних вартості товару фіксованих у видаткових накладних (пункт 1.4 договору).

Строк. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (пункт 7.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт поставки товару.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №255 від 30.09.2019 на суму 285359,98грн.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.1 договору визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем в порядку та строки, визначені пунктом 2.2 договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно виставлених рахунків та здійснюється іншими формами розрахунків, які передбачені діючим законодавством України.

Оплата за товар, відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору, здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати виставлення постачальником рахунку для оплати.

Позивач виставив відповідачу рахунок №263 від 27.09.2019 на суму 285359,98грн.

За видатковою накладною №255 від 30.09.2019 на суму 285359,98грн. строк оплати настав 03.10.2019.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати є таким, що настав.

Відповідач частково розрахувався за товар, що підтверджується:

1. Платіжним дорученням №3143 від 30.09.2019 на суму 145360,00грн.

2. Платіжним дорученням №4186 від 18.06.2020 на суму 5000,00грн.

3. Платіжним дорученням №4227 від 23.06.2020 на суму 5000,00грн.

4. Платіжним дорученням №4316 від 20.07.2020 на суму 30000,00грн.

5. Платіжним дорученням №4464 від 21.08.2020 на суму 40000,00грн.

Доказів оплати товару в сумі 59999,98грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 59999,98грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, з позовною заявою позивач звернувся до господарського суду 03.06.2020, що підтверджується штампом Укрпошти на конверті в якому надійшла позовна заява до суду.

Ухвалою від 10.06.2020 відкрито провадження у справі.

Предметом позову визначено основну заборгованість у розмірі 129999,98грн., з урахуванням заяви від 21.07.2020 за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог.

Платіжним дорученням №4316 від 20.07.2020 на суму 30000,00грн. та платіжним дорученням №4464 від 21.08.2020 на суму 40000,00грн. відповідач погасив суму основного боргу у розмірі 70000,00грн.

Господарський суд констатує, що сплата 70000,00грн. здійснена після відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 70000,00грн. основної заборгованості.

5. Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар за даним договором, відповідно до пункту 4.5 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за період прострочення з 04.10.2019 по 04.04.2020 на суму 18838,89грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та виявив помилки, які вплинули на результат.

Відтак, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 18767,90грн.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (статті 525, 526 Цивільного кодексу України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з 04.10.2019 по 27.05.2020 на суму 2722,45грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав ; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з жовтня 2019 року по квітень 2020 року на суму 3299,99грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що позивачем не враховано , що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, правомірним періодом для нарахування інфляційних втрат є період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, а сума до стягнення складає 1963,47грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

В резолютивній частині заявлених позовних вимог позивач визначив, що до складу судових витрат відноситься судовий збір у розмірі 2472,93грн. та витрати на правничу допомогу.

Беручи до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу позивач не конкретизував вказані вимоги, господарський суд залишив без розгляду.

Господарський суд встановив, що ціна позову, з урахуванням заяви від 21.07.2020 за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог, становить 154861,31грн.

Правильним розміром судового збору , з урахуванням заяви від 21.07.2020 за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог та Закону України "Про судовий збір", є 2322,92грн.

Фактично сплачено судовий збір у розмірі 2472,93грн., що підтверджується платіжним дорученням №2991 від 31.05.2020 на суму 2472,93грн.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1242,23грн., з урахуванням того, що 98,34% позовних вимог позивача судом задоволено.

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Господарський суд констатує, що провадження у справі в частині стягнення 70000,00грн. основної заборгованості закрито, у зв`язку з відсутністю предмету спору, а отже судовий збір сплачений за даною вимогою може бути повернутий позивачу за клопотанням останнього.

Відтак, судовий збір у розмірі 1059,72грн., сплачений позивачем може бути повернутий позивачу з Державного бюджету України за клопотанням останнього.

Роз`яснення щодо можливості повернути судовий збір.

Також , господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 2 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФЕРРО" (70002, Запорізька обл., Вільнянський район, місто Вільнянськ, ПРОВ.ГНАРОВСЬКОЇ, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38103007) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ КРАНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (53207, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ВУЛИЦЯ К.ЛІБКНЕХТА, будинок 169; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37837224) про стягнення 154861,31грн., з яких 129999,98грн. основної заборгованості; 18838,89грн. пені; 2722,45грн. трьох процентів річних; 3299,99грн. інфляційних втрат (договір поставки №28/02-17-3-Сн від 28.02.2017), з урахуванням заяви від 21.07.2020 за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ КРАНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (53207, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ВУЛИЦЯ К.ЛІБКНЕХТА, будинок 169; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37837224) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФЕРРО" (70002, Запорізька обл., Вільнянський район, місто Вільнянськ, ПРОВ.ГНАРОВСЬКОЇ, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38103007) 59999,98грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 98 коп.) основної заборгованості; 18767,90грн. (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят сім грн. 90 коп.) пені; 2722,45грн. (дві тисячі сімсот двадцять дві грн. 45 коп.) трьох процентів річних; 1963,47грн. (одна тисяча дев`ятсот шістдесят три грн. 47 коп.) інфляційних втрат; 1242,23грн. (одна тисяча двісті сорок дві грн. 23 коп.) судового збору.

В частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ КРАНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (53207, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ВУЛИЦЯ К.ЛІБКНЕХТА, будинок 169; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37837224) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФЕРРО" (70002, Запорізька обл., Вільнянський район, місто Вільнянськ, ПРОВ.ГНАРОВСЬКОЇ, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38103007) 70000,00грн. основної заборгованості провадження закрити.

В частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ КРАНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (53207, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ВУЛИЦЯ К.ЛІБКНЕХТА, будинок 169; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37837224) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФЕРРО" (70002, Запорізька обл., Вільнянський район, місто Вільнянськ, ПРОВ.ГНАРОВСЬКОЇ, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38103007) 70,99грн. пені та 1336,52грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 14.09.2020.

Суддя І.В. Петренко