Рішення

від 10.09.2020 по справі 906/429/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/429/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25"

про стягнення 42 109,37грн

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" про стягнення 42 109,37грн боргу, із яких: 25 714,39грн основного боргу, 2 522,46грн 3% річних, 9 060,11грн пені, 4 812,14грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неповне та несвоєчасне виконання відповідачем обов`язків згідно умов договору постачання природного газу №5184/1718-ТЕ-10 від 06.10.2017 та додаткових угод до нього в частині оплати поставленого природного газу.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.509, 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.175, 193, 216, 230, 231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 28.04.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.06.2020.

Ухвалою суду від 09.06.2020 розгляд справи по суті відкладено на 07.07.2020.

03.07.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Вказано, що НАК "Нафтогаз України" позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

19.06.2020 до суду повернулася ухвала суду від 09.06.2020, яка направлялась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, з відміткою поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання" ( а.с. 130-132).

Згідно з ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" судом здійснено електронний запит та роздруковано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006868876 від 07.07.2020 щодо відповідача, згідно якого місцезнаходження юридичної особи - 10001, м.Житомир, провул. 1-й Київський, 25.

Ухвалою суду від 07.07.2020 розгляд справи відкладено на 06.08.2020.

06.08.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач зазначає, що відповідачем здійснено погашення суми основного боргу. Штрафні санкції, 3% річних, інфляційні відповідачем не сплачені.

Ухвалою суду від 06.08.2020 відкладено розгляд справи по суті на 10.09.2020.

08.09.2020 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення позивача, згідно яких вказано, що відповідач здійснив оплату основного боргу по договору, а саме: 25.03.2020 здійснено платіж на суму 11 000,00грн та 12.05.2020 на суму 14 714,39грн.

В судове засідання сторони уповноважених представників не направили.

10.09.2020 на електронну пошту від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

19.08.2020 до суду повернулася ухвала суду від 06.08.2020, яка направлялась відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з відміткою поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 147-149).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №5184/1718-ТЕ-10 (далі Договір) (а.с.15-24).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

За умовами п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.2 договору сторони, зокрема, погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Підпунктом 2 п. 6.3 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 312 881,96грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 30.09.2018 (а.с. 31-42).

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору. В обґрунтування своїх вимог, позивач надав опис операцій по підприємству, в якому відображено дати надходження від відповідача платежів та послідовність їх зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості (а.с. 44-45) та виписки по рахунку позивача (а.с.46-109). У позовній заяві позивач вказує, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за поставлений газ становила 25 714,39грн.

За умовами п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п`ять) років.

У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням зобов`язань згідно договору постачання природного газу №5184/1718-ТЕ-10 від 06.10.2017, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 25 714,39грн основного боргу, 2 522,46грн 3% річних, 9 060,11грн пені, 4 812,41грн інфляційних втрат.

08.09.2020 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення позивача, згідно яких вказано, що відповідач здійснив оплату основного боргу по договору, а саме: 25.03.2020 здійснено платіж на суму 11 000,00грн та 12.05.2020 на суму 14 714,39грн.

2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу №5184/1718-ТЕ-10 від 06.10.2017, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, судом встановлено факт належного виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки природного газу відповідачу у жовтні 2017 року - вересні 2018 року на загальну суму 312 881,96грн.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось судом, у п. 6.1 договору сторони визначили строки проведення розрахунків за отриманий природний газ, а саме оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав на загальну суму 287 167,57грн, однак з порушенням умов, встановлених п. 6.1 договору, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивачем у поясненнях по справі №39/5-1702-20 від 08.09.2020 зазначено, що заборгованість за договором на суму 25 714,39грн погашено відповідачем, а саме: 25.03.2020 здійснено платіж на суму 11 000,00грн та 12.05.2020 - на суму 14 714,39грн (а.с.153).

Таким чином, заборгованість у розмірі 11 000,00грн погашено відповідачем до звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заборгованість у сумі 14 714,39грн погашено відповідачем 12.05.2020, тобто після відкриття провадження у справі.

Зважаючи на вищевикладене, провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача 14 714,39грн підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16.4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно Додаткової угоди №1 від 15.01.2018 до договору постачання природного газу від 06.10.2017 №5184/1718-ТЕ-10 (а.с.25-26), яка набула чинності з дати підписання та діє з 01.01.2018, сторони домовились п.8.2. Договору викласти в наступній редакції: У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за отриманий від позивача природний газ, є порушенням зобов`язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку (а.с.9-14), за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню:

- 335,02грн - за зобов`язаннями жовтня 2017 року з 28.11.2017 по 27.12.2017;

- 156,49грн - за зобов`язаннями листопада 2017 року із 26.12.2017 по 08.02.2018;

- 306,38грн - за зобов`язаннями грудня 2017 року з 26.01.2018 по 13.02.2018;

- 787,07грн - за зобов`язаннями січня 2018 року з 27.02.2018 по 22.04.2018;

- 864,65грн - за зобов`язаннями лютого 2018 року з 27.03.2018 по 04.06.2018;

- 2527,49грн - за зобов`язаннями березня 2018 року з 26.04.2018 по 25.10.2018;

- 556,66грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року з 26.05.2018 по 25.11.2018;

- 912,57грн - за зобов`язаннями травня 2018 року з 26.06.2018 по 25.12.2018;

- 660,49грн - за зобов`язаннями червня 2018 року з 26.07.2018 по 25.01.2019;

- 812,81грн - за зобов`язаннями липня 2018 року з 28.08.2018 по 27.02.2019;

- 428,35грн - за зобов`язаннями серпня 2018 року з 26.09.2018 по 25.03.2019;

- 712,13грн - за зобов`язаннями вересня 2018 року з 26.10.2018 по 25.04.2019.

За розрахунком позивача загальна сума нарахованої пені склала 9 060,11грн. Суд вважає вказаний позивачем розрахунок пені вірним, а вимогу про її стягнення такою, що підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2 522,46грн 3% річних та 4 812,41грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.9-14), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині на загальну суму 2 522,46грн, із яких:

- 61,28грн - за зобов`язаннями жовтня 2017 року з 28.11.2017 по 27.12.2017;

- 30,09грн - за зобов`язаннями листопада 2017 року із 26.12.2017 по 08.02.2018;

- 60,07грн - за зобов`язаннями грудня 2017 року з 26.01.2018 по 13.02.2018;

- 154,32грн - за зобов`язаннями січня 2018 року з 27.02.2018 по 22.04.2018;

- 169,55грн - за зобов`язаннями лютого 2018 року з 27.03.2018 по 04.06.2018;

- 502,18грн - за зобов`язаннями березня 2018 року з 26.04.2018 по 27.12.2018;

- 128,13грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року з 26.05.2018 по 27.12.2018;

- 213,64грн - за зобов`язаннями травня 2018 року з 26.06.2018 по 31.01.2019;

- 139,82грн - за зобов`язаннями червня 2018 року з 26.07.2018 по 13.02.2020;

- 463,39грн - за зобов`язаннями липня 2018 року з 28.08.2018 по 13.02.2020;

- 234,80грн - за зобов`язаннями серпня 2018 року з 26.09.2018 по 13.02.2020;

- 365,19грн - за зобов`язаннями вересня 2018 року з 26.10.2018 по 13.02.2020.

При здійсненні перевірки поданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань суд зауважує, що позивачем окремі нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, суд зазначає, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає тільки основний борг, без врахування суми, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення із відповідача 4 783,75грн інфляційних втрат, із яких:

- 101,85грн - за зобов`язаннями листопада 2017 року з 01.01.2018 по 31.01.2018;

- 385,73грн - за зобов`язаннями січня 2018 року з 01.03.2018 по 31.03.2018;

- 361,33грн - за зобов`язаннями лютого 2018 року з 01.04.2018 по 31.05.2018;

- 107,64грн - за зобов`язаннями березня 2018 року з 01.05.2018 по 30.11.2018;

- 313,78грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року з 01.06.2018 по 30.11.2018;

- 723,03грн - за зобов`язаннями травня 2018 року з 01.07.2018 по 31.01.2019;

- 604,32грн - за зобов`язаннями червня 2018 року з 01.08.2018 по 31.01.2020;

- 1100,00грн - за зобов`язаннями липня 2018 року з 01.09.2018 по 31.01.2020;

- 473,05грн - за зобов`язаннями серпня 2018 року з 01.10.2018 по 31.01.2020;

- 613,02грн - за зобов`язаннями вересня 2018 року з 01.11.2018 по 31.01.2020.

У задоволенні вимоги про стягнення 28,66грн інфляційних втрат суд відмовляє.

3. Висновок господарського суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи погашення заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі, а саме 12.05.2020 на суму 14 714,39грн, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В частині стягнення 11 000,00грн основного боргу суд відмовляє, оскільки вказана заборгованість була сплачена ОСББ "Затишна оселя 25" 25.03.2020, тобто до відкриття провадження у справі та фактично не існувала на момент звернення до суду.

Зважаючи на докази, які містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 060,11грн пені, 2 522,46грн - 3% річних, 4 783,75грн - інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 28,66грн інфляційних втрат суд відмовляє.

4. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 с.129 ГПК України).

Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, а л е н е м е н ш е 1 р о з м і р у п р о ж и т к о в о г о м і н і м у м у для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень, встановлених ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102,00грн.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись п.2 ч.1 ст.231, статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 14 714,39грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (10001, м. Житомир, провул. 1-й Київський, буд. 25, ідентифікаційний код 35169576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 9 060,11грн пені;

- 2 522,46грн 3% річних;

- 4 783,75грн інфляційних втрат;

- 2 102,00грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.09.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)