Рішення

від 02.09.2020 по справі 908/3361/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 908/3361/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Варухи Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/3361/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацький гранітний кар`єр" (Україна, 71754, Запорізька обл., Токмацький район, с. Трудове, вул. Трудівська, буд. 1; ідентифікаційний код: 32196083)

до Запорізької обласної державної адміністрації (Україна, 69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 164; ідентифікаційний код: 00022504)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області

(Україна, 71202, Запорізька обл., Чернігівський р-н, смт. Чернігівка, вул. Соборна, буд. 401; ідентифікаційний код: 02126395)

про визнання поновленим договору оренди

Представники учасників справи :

від позивача: Бутенко І.О., довіреність від 27.01.2020;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Токмацький гранітний кар`єр" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки № 040928100087 від 10 квітня 2009 року, зареєстрованого в Токмацькому МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 квітня 2009 року за № 040928100087, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах в редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, належним чином виконує обов`язки за вказаним договором, сплачує орендну плату, впродовж місяця після закінчення строку його дії від відповідача не надходило заперечень щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки, а відповідач зволікає з укладенням Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки, відтак, з огляду на положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у позивача виникло право вимагати визнання Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах укладеною, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3361/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2020.

28.01.2020 до Господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що повноваження щодо розпорядження землями промисловості належать обласній державній адміністрації, відтак розпорядження Голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області № 398 від 15.10.2008, на підставі якого було передано позивачу земельну ділянку в оренду є таким, що видано з перевищенням визначених статтею 122 Земельного кодексу України повноважень та відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним. З огляду на викладене, на думку відповідача, визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки є неможливим.

03.02.2020 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, щодо порушення Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області чинного на дату укладення Договору оренди земельної ділянки законодавства України, вказує, що третя особа діяла в межах своїх повноважень та чинного законодавства України, а відповідачем не доведено незаконність дій третьої особи щодо передачі земельної ділянки позивачу в оренду, при цьому розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області не було скасовано чи визнано незаконним.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 матеріали справи № 908/3361/19 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.02.2020 справу № 908/3361/19 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 справу № 908/3361/19 прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернігівську районну державну адміністрацію Запорізької області, підготовче засідання призначено на 25.03.2020.

02.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Господарського суду Запорізької області надійшов лист від 26.02.2020 № 908/3361/19, відповідно до якого повідомляється, що 25.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла апеляційна скарга позивача на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 у цій справі, у зв`язку з чим Господарський суд Запорізької області просить надіслати матеріали справи № 908/3361/19 для подальшого їх скерування до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2020 провадження у справі № 908/3361/19 було зупинено до перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 в порядку апеляційного провадження. Матеріали справи № 908/3361/19 надіслано до Господарського суду Запорізької області для подальшого їх скерування до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2020 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 у справі № 908/3361/19 залишено без змін.

26.05.2020 матеріали справи № 908/3361/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 поновлено провадження у справі № 908/3361/19, підготовче засідання призначено на 01.07.2020.

22.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні 01.07.2020 на 16:15 год. в режимі відеоконференції у справі № 908/3361/19.

У підготовче засідання 01.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, проте 30.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 01.07.2020 судом було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

У підготовчому засіданні 01.07.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву на 29.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача та третю особу було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 908/3361/19 призначено на 29.07.2020.

У підготовче засідання 29.07.2020 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, проте 21.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 судом було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

21.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні 02.09.2020 на 16:15 год. в режимі відеоконференції у справі № 908/3361/19.

У судове засідання 02.09.2020 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У судовому засіданні 02.09.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2009 року Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області (далі - орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмацький гранітний кар`єр" (далі - орендар, позивач) було укладено Договір оренди землі № 040928100087, який зареєстрований в Токмацькому МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 квітня 2009 року за № 040928100087 (далі - Договір оренди земельної ділянки), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка надана на підставі розпорядження Голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області №398 від 15.10.2008, та знаходиться на території Стульневської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, за рахунок земель промисловості в контурі № 346.

Згідно з пунктом 2 Договору оренди земельної ділянки в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,3427 га, у тому числі 2,3427 га під залізничною колією.

Договір укладено на 6 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 Договору оренди земельної ділянки).

У пункті 43 Договору оренди земельної ділянки сторони домовились, що Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту приймання-передачі земельної ділянки за Договором оренди земельної ділянки від 10.04.2009 третя особа передала, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку, загальною площею 2,3427 га.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 05.05.2015 (вхідний номер 110-11 у третьої особи) позивач звернувся до Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області з листом вих. № 189 від 05.05.2015, в якому повідомив третій особі про необхідність надати відповідачу інформацію про те, що по закінченню терміну дії Договору оренди земельної ділянки третя особа не направляла позивачу повідомлення із запереченнями щодо його поновлення.

Листом № 01-11/0311 від 08.05.2015 третя особа повідомила позивачу, що Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області було направлено відповідачу лист про те, що по закінченню терміну дії Договору оренди земельної ділянки позивачу не направлялось листа-повідомлення із запереченнями щодо його поновлення.

Як зазначає позивач, листом вих. 613 від 04.07.2018 ним було направлено відповідачу проект Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки.

Листом вих. 845 від 24.09.2018 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки.

Листом № 09168/08-40 від 30.10.2018, у відповідь на лист позивача вих. 845 від 24.09.2018, відповідач повідомив позивачу про необхідність подання додаткових документів.

Листом вих. 1006 від 13.11.2018 позивач надав відповідачу зазначені у листі №09168/08-40 від 30.10.2018 додаткові документи.

Листом № 09168/08-40 від 10.01.2019, у відповідь на листи позивача вих. 845 від 24.09.2018, вих. 1006 від 13.11.2018, відповідач запропонував позивачу надати документальне обґрунтування площі запитуваної земельної ділянки.

Листом вих. 78 від 31.01.2019 позивач, у відповідь на лист відповідача № 09168/08-40 від 10.01.2019, повідомив відповідачу, що на вказаній земельній ділянці знаходиться під`їзна залізнична колія, яка належить позивачу, на підтвердження чого надав відповідачу Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №154433095.

Листом вих. 128 від 22.02.2019 позивач надав відповідачу копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2305468952019.

Зважаючи на те, що позивач продовжує користуватись вказаною земельною ділянкою, належним чином виконує обов`язки за Договором оренди земельної ділянки, сплачує орендну плату, впродовж місяця після закінчення строку його дії від відповідача не надходило заперечень щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки, а відповідач зволікає з укладенням Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки, з огляду на положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у позивача виникло право вимагати визнання Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах укладеною, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

За приписами частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Аналогічні положення закріплені в статтях 1, 5 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

При цьому, підстави для поновлення Договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1 - 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані між собою.

Правова позиція щодо розрізнення цих підстав підтверджується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постанові Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/600/18 та від 31.10.2019 у справі № 903/734/18.

У контексті поновлення Договору оренди земельної ділянки з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення Договору оренди земельної ділянки на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення Договору оренди земельної ділянки згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі" і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення договір є поновленим автоматично, в силу закону, а орендар з метою приведення правовідносин оренди у відповідність до вимог чинного законодавства має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, що безпосередньо випливає з частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд встановив, що позивач протягом 2018 - 2019 років звертався до відповідача з листами щодо необхідності укладення Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення орендованої позивачем земельної ділянки відповідачу після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки, сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, зокрема за період з 2015 по 2019 роки (аркуші справи 49 - 106 Том 1).

Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області, станом на 08.11.2019, заборгованість позивача з орендної плати за землю по Чернігівському району відсутня.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

За твердженнями позивача, що не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, від відповідача у передбачений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" строк будь-які заперечення щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки до позивача не надходили.

Листом № 01-11/0311 від 08.05.2015 третя особа повідомила позивачу, що Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області було направлено відповідачу лист про те, що по закінченню терміну дії Договору оренди земельної ділянки позивачу не направлялось листа-повідомлення із запереченнями щодо його поновлення.

За приписами ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В силу положень ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 7 - 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

За змістом статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як стверджує позивач, вказані вище обставини, в розумінні ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", є зволіканням відповідача з укладенням Додаткової угоди щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки та з огляду на положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у позивача виникло право вимагати визнання Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах укладеною в судовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18) зазначено, що норми Господарського кодексу України визначають загальний порядок укладення господарських договорів, натомість відносини щодо передачі земельних ділянок в користування (оренду) із земель комунальної власності та укладення відповідних договорів оренди регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в Земельному кодексі України та Законі України "Про оренду землі". Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

За змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У поданій до суду позовній заяві позивач, з посиланням на норми законодавства, яке регулює питання щодо поновлення строку дії Договору оренди земельної ділянки, у запропонованій ним редакції Додаткової угоди просить замінити сторону Договору оренди земельної ділянки - орендодавця з Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області на орендодавця - Запорізьку обласну державну адміністрацію, при цьому, як зазначалось вище, договір оренди землі поновлюється автоматично, в силу закону, а орендар лише приводить правовідносин оренди у відповідність до вимог чинного законодавства України, відтак вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що розпорядження Голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області щодо передачі позивачу земельної ділянки в оренду є таким, що видано з перевищенням визначених статтею 122 Земельного кодексу України повноважень та відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, суд відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними. Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Частинами 1, 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

В рішенні у справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04) від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntег аlіа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб.

Доказів на підтвердження скасування або визнання незаконним розпорядження Голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області №398 від 15.10.2008, на підставі якого позивачу було передано земельну ділянку в оренду, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим посилання відповідача на нікчемність вказаного розпорядження є безпідставним.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача та визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки в редакції, викладеній позивачем у прохальній частині позовної заяви, за виключенням пункту першого Додаткової угоди щодо заміни орендодавця з Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області на орендодавця - Запорізьку обласну державну адміністрацію.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 440,75 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта судового збору, в зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати поновленим Договір оренди земельної ділянки № 040928100087 від 10 квітня 2009 року, зареєстрований в Токмацькому МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 квітня 2009 року за № 040928100087, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах в наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення дії Договору оренди землі від 10 квітня 2009 року, зареєстрованого в Токмацькому МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 квітня 2009 року за № 040928100087

м. Запоріжжя "___"

---

20___ р.

Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м, Запоріжжя, проспект Соборний, 164, ідентифікаційний код: 00022504 в особі

---

, який (а) діє на підставі

---

, іменований в подальшому Орендодавець, з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Токмацький гранітний кар`єр" (71754, Запорізька обл., Токмацький район, село Трудове, вул. Трудівська, 1, ідентифікаційний код: 32196083, в особі

---

, що діє на підставі Статуту, іменований в подальшому Орендар, з другого боку, уклали дану Додаткову угоду про наступне:

1. Поновити дію Договору оренди землі від 10 квітня 2009 року, що зареєстрований в Токмацькому МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 квітня 2009 року за № 040928100087, загальна площа земельної ділянки 2,3427 га, цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості в контурі № 346, строком на шість років.

2. Всі інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними.

3. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 10 квітня 2009 року, зареєстрованого в Токмацькому МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 квітня 2009 року за № 040928100087.

Реквізити сторін:

Орендодавець Запорізька обласна державна адміністрація ідентифікаційний код: 00022504 69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164

---

Голова Запорізької ОДА Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Токмацький гранітний кар`єр" ідентифікаційний код: 32196083 71754, Запорізька обл., Токмацький район, с. Трудове, вул. Трудівська, 1

---

директор". 3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути із Запорізької обласної державної адміністрації (Україна, 69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 164; ідентифікаційний код: 00022504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацький гранітний кар`єр" (Україна, 71754, Запорізька обл., Токмацький район, с. Трудове, вул. Трудівська, буд. 1; ідентифікаційний код: 32196083) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 440,75 (одну тисячу чотириста сорок) грн 75 коп.

5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 480,25 грн покласти на позивача.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.09.2020

Суддя О.В. Нечай