Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/9301/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/9301/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астор і Ко

до Приватного підприємства Укрбалтбуд

про стягнення 207755,10 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю Астор і Ко звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Укрбалтбуд про стягнення 207755,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умови Договору поставки №Б/07/08/19 від 07.08.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 184307,36 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім того, позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 20726,10 грн та 3% річних у розмірі 2721,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.07.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.07.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 06.08.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 31.07.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.07.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474417073 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 15.07.2020.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Астор і Ко (позивач, постачальник) та Приватним підприємством Укрбалтбуд (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №Б/07/08/19 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, товар, найменування, кількість, ціна якого вказані в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. поставка товару здійснюється на основі заявок покупця на відвантаження, прийнятих постачальником до виконання.

Згідно з п.п. 3.4.1., 3.4.2. договору видаткова накладна передається покупцеві протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту поставки товару. Акт надання транспортних послуг постачальник надає покупцеві протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання покупцем таких послуг. Будь-які інші умови можуть бути визначені у специфікації додатково.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна на партію товару, яка буде поставлена постачальником в межах терміну дії договору, вказується в специфікації, що є невід`ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у постачальника. Про зміну ціни постачальник зобов`язаний повідомити покупця не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дати зміни ціни.

Окрім того п. 4.7 договору сторони погодили, що загальна сума договору складає сукупність вартості партій товару, переданого за видатковими накладними по даному договору. Транспортні витрати за поставкою товару відносяться на покупця.

Відповідно до п.п. 4.8.1., 4.8.2. договору встановлено, що покупець оплачує товар на умовах та у строки, визначені у специфікації. Датою здійснення платежу буде дата сплати коштів на поточний рахунок постачальника.

В п. 2.1. специфікацій № 1 від 23.05.2019 року та № 2 від 01.07.2019 року сторони визначили умови оплати товару - відстрочка платежу 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту одержання товару покупцем, за умови, що поточна заборгованість покупця не перевищує 500000 (п`ятсот тисяч) грн.

Відповідно до п. 11.5. договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і діє до 31.12.2019. У разі якщо до закінчення строку дії договору сторони не виявляють бажання розірвати договір, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах, про наміри розірвати договір сторони зобов`язані повідомити один одного за 15 робочих днів до закінчення дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2224200,95 грн, що підтверджується видатковими накладними №10046 від 17.11.2019 на суму 2170,20 грн, №9853 від 16.11.2019 на суму 2466,84 грн, №9930 від 16.11.2019 на суму 2170,20 грн, №9981 від 16.11.2019 на суму 8986,62 грн, №10030 від 16.11.2019 на суму 3505,08 грн, №9883 від 13.11.2019 на суму 61540,86 грн, №9840 від 12.11.2019 на суму 2318,53 грн, №9787 від 11.11.2019 на суму 1576,92 грн, №9750 від 10.11.2019 на суму 2021,88 грн, №9729 від 09.11.2019 на суму 12496,96 грн, №9688 від 08.11.2019 на суму 1873,56 грн, №9640 від 07.11.2019 на суму 1873,56 грн, №9597 від 06.11.2019 на суму 47779,32 грн, №9550 від 05.11.2019 на суму 1873,56 грн, №9496 від 04.11.2019 на суму 1428,60 грн, №9390 від 01.11.2019 на суму 7059,76 грн, №9338 від 31.10.2019 на суму 279322,59 грн, №9292 від 30.10.2019 на суму 34371,96 грн, №9250 від 29.10.2019 на суму 57307,12 грн, №9201 від 28.10.2019 на суму 30801,60 грн, №9052 від 24.10.2019 на суму 291460,20 грн, №8946 від 22.10.2019 на суму 5179,82 грн, №8784 від 18.10.2019 на суму 31891,18 грн, №8737 від 17.10.2019 на суму 15785,82 грн, №8697 від 16.10.2019 на суму 54532,92 грн, №8656 від 15.10.2019 на суму 22908,69 грн, №8574 від 12.10.2019 на суму 13527,82 грн, №8537 від 11.10.2019 на суму 40042,08 грн, №8484 від 10.10.2019 на суму 65838,42 грн, №8386 від 08.10.2019 на суму 26951,40 грн, №8135 від 02.10.2019 на суму 2170,20 грн, №8087 від 01.10.2019 на суму 2170,20 грн, №8032 від 30.09.2019 на суму 2170,20 грн, №8002 від 30.09.2019 на суму 31621,37 грн, №7987 від 29.09.2019 на суму 35859,45 грн, №8032 від 28.09.2019 на суму 2170,20 грн, №7934 від 28.09.2019 на суму 30810,26 грн, №7887 від 27.09.2019 на суму 210921,88 грн, №7915 від 27.09.2019 на суму 3895,44 грн, №7869 від 26.09.2019 на суму 35353,80 грн, №7870 від 26.09.2019 на суму 2170,20 грн, №7833 від 26.09.2019 на суму 52115,53 грн, №7822 від 25.09.2019 на суму 4340,40 грн, №7780 від 25.09.2019 на суму 40846,05 грн, №7771 від 24.09.2019 на суму 2170,20 грн, №7716 від 23.09.2019 на суму 292532,76 грн, №7261 від 12.09.2019 на суму 6944,92 грн, №6357 від 19.08.2019 на суму 202135,50 грн, №6268 від 16.08.2019 на суму 65453,40 грн, №6153 від 13.08.2019 на суму 9063 грн, №6038 від 09.08.2019 на суму 5885,87 грн, №5945 від 07.08.2019 на суму 51015,15 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Окрім того позивачем на виконання умов договору було надано транспорті послуги на загальну суму 1290,90 грн що підтверджується актами наданих послуг №6357 від 19.08.2019 на суму 691,20 грн, №7716 від 23.09.2019 на суму 254,10 грн, №7833 від 26.09.2019 на суму 345,60 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Однак, як стверджує позивач, відповідач поставлений товар та надані послуги оплатив частково, зокрема сплативши на рахунок постачальника 2039893,59 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 184307,36 грн.

Доказів здійснення відповідачем повної оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони у п. 2.1. специфікацій № 1 від 23.05.2019 року та № 2 від 01.07.2019 року сторони визначили умови оплати товару - відстрочка платежу 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту одержання товару покупцем, за умови, що поточна заборгованість покупця не перевищує 500000 (п`ятсот тисяч) грн.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 184307,36 грн відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 184307,36 грн.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 2721,64 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за визначені позивачем періоди, судом встановлено що вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 20726,10 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п. 6.2. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання проти термінів, обумовлених у п. 4.8. договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження термінів, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України; 3% річних від простроченої суми.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до положень укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Укрбалтбуд (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код 35533023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Астор і Ко (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 152; ідентифікаційний код 39812547) 184307 (сто вісімдесят чотири тисячі триста сім) грн 36 коп. заборгованості, 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одна) грн 64 коп. 3% річних, 20726 (двадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн 10 коп пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3116,33 (три тисячі сто шістнадцять) грн 33 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 14.09.2020.

Суддя Я.В. Маринченко