Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/8809/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/8809/20

За позовом Приватного підприємства ВАЛЕНТА

до Державного підприємства АНТОНОВ

про стягнення 479 417,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство ВАЛЕНТА (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства АНТОНОВ (відповідач) про стягнення 479 417,00 грн на підставі Договору поставки № 40/05/-18 від 29.05.2019 з яких: 470 124,00 грн основного боргу, 9 293,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання умов наведеного Договору здійснив поставку товару відповідачу на підставі видаткових накладних № 24 від 14.03.2019, № 3 від 02.09.2019, № 12 від 05.09.2019 № 71 від 27.09.2019, проте відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 позовну заяву Приватного підприємства ВАЛЕНТА прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8809/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 про відкриття провадження у справі № 910/8809/20.

07.07.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 про відкриття провадження у справі № 910/8809/20.

23.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31.07.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Згідно відповіді на відзив позивач просив суд стягнути з відповідача 470 124,00 грн основного боргу та 16 941,00 грн 3% річних.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивач фактично збільшив розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Разом з цим, збільшення розміру позовних вимог здійснюється шляхом подання відповідної заяви, що встановлено ч. 2, 5 ст. 46 ГПК України. Приписами ГПК України не передбачено збільшення розміру позовних вимог шляхом подання відповіді на відзив.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 163 ГПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.

З огляду на те, що позивачем не дотримано порядку подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд не приймає до розгляду відповідну заяву Приватного підприємства ВАЛЕНТА , викладену у відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 витребувана у позивача та відповідача належним чином засвідчену копію положення про Філю Антонов-Агро ДП Антонов чинного станом на 29.05.2018; належним чином завірену копію довіреності № 408/253-д від 18.12.2017, що підтверджує повноваження віце-президента виконавчого директора Семенцова Віктора Федоровича діяти від імені ДП Антонов .

07.09.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. В якості додатків до заперечень відповідачем додано копію положення про Філію Антонов-Агро ДП АНТОНОВ , затверджене Президентом О.А. Коцюба, від 01.12.2016 та копію довіреності № 408/253-д від 18.12.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX .

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подали заяви про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

29.05.2018 між Державним підприємством АНТОНОВ (покупець, відповідач) та Приватним підприємством ВАЛЕНТА (постачальник, позивач) було укладено Договір № 40/05/-18 (далі - Договір або Договір № 40/05/-18 від 29.05.2018), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію (далі - продукція) в майбутньому, у терміни і на умовах, визначених в Договорі.

Згідно п. 2.1 Договору постачальник поставляє продукцію на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Місцем передання продукції постачальником покупцю за цим Договором визначається Київська область, Києво-Святошинський район, с. Круглик, вул. Вітянська, 2 склади філії Антонов Агро .

Поставки продукції здійснюється партіями згідно заявок покупця, що надсилаються постачальнику засобами електронного зв`язку, у письмовій формі, чи засобами поштового зв`язку. Поставка продукції здійснюється після перерахування 50 відсотків авансового платежу за партію продукції протягом 3-х календарних днів (п. 2.3 Договору).

Умовами п. 5.1 Договору сторони погодили, що сума Договору складає 3 100 560,00 грн, у тому числі ПДВ 516 760,00 грн.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється наступним чином:

- Передоплата у розмірі 50% від загальної вартості партії продукції протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника.

- Остаточний розрахунок проводиться шляхом перерахунку інших 50% від загальної вартості партії продукції протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання видаткової накладної.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками. Договір діє з дня його підписання та діє до повного виконання зобов`язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 40/05/-18 від 29.05.2018, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 40/05/-18 від 29.05.2018 на підставі видаткових накладних № 24 від 14.03.2019, № 3 від 02.09.2019, № 12 від 05.09.2019 та № 71 від 27.09.2019 позивачем було поставлено на адресу філії відповідача - Філія Антонов-Агро Державного підприємства АНТОНОВ продукцію на загальну суму 682 098,00 грн. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Матеріали справи також містять рахунки-фактури № СФ-00000091 від 14.03.2019 на суму 223 164,00 грн, № СФ-0000394 від 02.09.2019 на суму 54 390,00 грн, № СФ-0000395 від 05.09.2019 на суму 178 752,00 грн та № СФ-0000440 від 27.09.2019 на суму 225 792,00 грн.

Умовами п. 5.3 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється наступним чином:

- Передоплата у розмірі 50% від загальної вартості партії продукції протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника.

- Остаточний розрахунок проводиться шляхом перерахунку інших 50% від загальної вартості партії продукції протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання видаткової накладної.

Зі змісту наявних в матеріалах справи виписки банку за 25.03.2019 по поточному рахунку позивача та довідки АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК № 1787 від 28.07.2020 вбачається, що 25.03.2019 Філією Антонов-Агро ДП АНТОНОВ платіжним дорученням № 564 було здійснено передоплату за шрот соєвий по Договору № 40/05/-18м від 29.05.2018 згідно рахунку № СФ-00000091 від 14.03.2019 в сумі 207 564,00 грн.

З огляду на положення п. 5.3 Договору, відповідач був зобов`язаний провести остаточний розрахунок за продукцію протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання видаткової накладної. Тобто відповідач був зобов`язаний оплати вартість продукції, поставленої згідно:

- видаткової накладної № 24 від 14.03.2019 у строк до 28.03.2019;

- видаткової накладної № 3 від 02.09.2019 у строк до 16.09.2019;

- видаткової накладної № 12 від 05.09.2019 у строк до 19.09.2019;

- видаткової накладної № 71 від 27.09.2019 у строк до 11.10.2019.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач оплатив вартість поставленої позивачем продукції лише частково в сумі 225 792,00 грн.

З огляду на зазначене, позивач у позовній заяві зазначає, що у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 470 124,00 грн, що додатково підтверджується позивачем доданим до позовної заяви актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.11.2019. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, що свідчить про згоду відповідача з розміром наявної в нього заборгованості перед позивачем.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 24 від 14.03.2019, № 3 від 02.09.2019, № 12 від 05.09.2019 та № 71 від 27.09.2019 на суму 470 124,00 грн відповідачем суду не надано.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, подані відповідачем, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В основу заперечень відповідача покладені твердження про те, що спірні правовідносини виникли не з Договору № 40/05/-18 від 29.05.2018. На думку відповідача, позивачем документально не доведено, що поставки згідно видаткових накладних № 24 від 14.03.2019, № 3 від 02.09.2019, № 12 від 05.09.2019 та № 71 від 27.09.2019 здійснювались саме на виконання Договору № 40/05/-18 від 29.05.2018.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість заперечень відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару та факт часткової оплати відповідачем поставленого товару.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 24 від 14.03.2019, № 3 від 02.09.2019, № 12 від 05.09.2019 та № 71 від 27.09.2019 та акт звірки взаєморозрахунків підписані представником відповідача та скріплені його печаткою, що свідчить, зокрема, про згоду відповідача з розміром наявної в нього заборгованості перед позивачем в розмірі 470 164,00 грн. Здійснюючи передоплату за шрот соєвий, відповідач вказував, що передоплата здійснена саме по Договору 40/05/-18 від 29.05.2018.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 470 164,00 грн саме на підставі Договору 40/05/-18 від 29.05.2018.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 470 164,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 9 293,00 грн .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що здійснений позивач розрахунок 3% річних відповідає положенням чинного законодавства України. Суд також зазначає, що позивачем було вірно визначено періоди нарахування 3% річних по кожній видатковій накладній окремо. Однак, при здійснені розрахунку позивачем було допущено арифметичні помилки.

З огляду на зазначене, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга було здійснено перерахунок 3% річних. За розрахунком судом обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 9 277,90 грн.

Враховуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають часткову задоволенню в сумі 9 277,90 грн .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання в повному обсязі взятих на себе зобов`язань за Договором.

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 7 306,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 7 191,02 грн покладається на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства АНТОНОВ (Україна, 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1; ідентифікаційний код 14307529) на користь Приватного підприємства ВАЛЕНТА (Україна, 09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 4; ідентифікаційний код 31952830) 470 124,00 грн (чотириста сімдесят тисяч сто двадцять чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 9 277,90 грн (дев`ять тисяч двісті сімдесят сім гривень 90 коп.) 3% річних та 7 191,02 грн (сім тисяч сто дев`яносто одну гривню 02 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 14.09.2020.

Суддя Гумега О.В.