Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/8194/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/8194/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "МАКСОЛ" (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Людмили Хохленко, 3, кв.59)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ АВАЛОН" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера"Б", оф. 2)

про стягнення 92 000,00 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "МАКСОЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ АВАЛОН" про стягнення 92 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №23 від 20.01.2019, а саме: в частині повної поставки оплаченого позивачем товару, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 92 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8194/20 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача та адресу листування, зазначену позивачем у позовній заяві.

Станом на 30.06.2020 конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 січня 2019 року між ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ АВАЛОН (далі - продавець та/або відповідач) та ТОВ КОМЕРЦІЙНА ФІРМА МАКСОЛ (далі- покупець та/або позивач) було укладено Договір № 23 від 20.01.2019 (далі- договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, характеристики якої викладені у Специфікаціях до цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору товарні характеристики, ціна кожної окремої партії товару, ціна товару за групами, кількість та асортимент товару викладені в Специфікаціях.

У випадку відсутності оригіналу Специфікації товар вважається поставленим за умови, якщо він прийнятий відповідно до п. 4.3. договору, та протягом трьох днів не повернутий продавцю, як такий, що помилково поставлений.

Відповідно до п. 3.1. договору покупець надає телефоном або факсом на адресу продавця замовлення із зазначенням характеристик товару, його кількість та очікуваних строків поставки.

За умовами п. 4.1. договору продавець зобов`язується підготувати товар, відповідно до погодженого замовлення, до відвантаження перевізнику (або безпосередньо покупцю, відповідно до умов Специфікації) впродовж 7 днів з моменту замовлення.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що реалізація товару вважається здійсненою з моменту передачі товару представнику покупця чи призначеному покупцем перевізнику за актом приймання-передачі товару або за фактом підписання представником покупця накладної на отримання товару чи іншого документа про передачу товару.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює оплату товару шляхом попередньої оплати.

Платежі за даним договором здійснюються покупцем на підставі рахунку на оплату, наданого продавцем покупцю на умовах даного договору (п. 5.2. договору).

Пунктом 8.6. договору передбачено, що договір дійсний з моменту його підписання по 31.12.2019. Договір у будь-якому випадку вважається чинним до моменту виконання сторонами усіх грошових зобов`язань за ним (п. 8.8. договору).

Згідно замовлення позивача на поставку товару, відповідачем були виставлені рахунки на оплату №2 від 23.01.2019, №4 від 04.02.2019 та №6 від 25.02.2019, що були повністю оплачені позивачем на загальну суму 520 000,00 грн згідно платіжних доручень №177 від 23.01.2019, №213 від 07.02.2019, №248 від 25.02.2019 та №249 від 26.02.2019.

Після здійснення позивачем попередньої оплати, відповідачем на виконання умов договору було поставлено:

- за видатковою накладною №4 від 26.01.2019 на суму 116 000,00 грн - 10 тон соєвого жмиху за ціною 11 600,00 грн. за тону;

- за видатковою накладною №5 від 12.02.2019 на суму 174 000,00 грн - 15 тон соєвого жмиху за ціною 11 600,00 грн. за тону;

- за видатковою накладною №6 від 27.02.2019 на суму 138 000,00 грн - 12 тон соєвого жмиху за ціною 11 500,00 грн. за тону.

23 квітні 2019 року позивач звертався до відповідача з вимогою вих. №1/04-19 від 23.04.2019, у якій просив останнього поставити протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги залишок товару у кількості 8 тон на загальну суму 92 000,00 грн.

Оскільки, вищевказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 1/06-19 від 03.06.2019 щодо повернення попередньої оплати у розмірі 92 000,00 грн. Проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, дана вимога була також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останнім було надано платіжні доручення на оплату виставлених відповідачем рахунків №2 від 23.01.2019, №4 від 04.02.2019 та №6 від 25.02.2019 на загальну суму 520 000,00 грн.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за видатковими накладними №4 від 26.01.2019, №5 від 12.02.2019 та №6 від 27.02.2019 відповідачем було поставлено позивачу 37 тон соєвого жмиху на загальну суму 428 000,00 грн. Інша частина товару у кількості 8 тон відповідачем не поставлена, сума попередньої оплати у розмірі 92 000,00 грн позивачу не повернута.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 92 000,00 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "МАКСОЛ" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ АВАЛОН" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", оф. 2, ідентифікаційний код 40458488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "МАКСОЛ" (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Людмили Хохленко, буд. 3, кв. 59, ідентифікаційний код 41910302) грошові кошти у розмірі 92 000 (дев`яносто дві тисячі) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.09.2020

Суддя Л. Г. Пукшин