Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/10047/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/10047/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10047/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експресс-Транс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ультралайн

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

13 липня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 06.07.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультралайн" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором-заявкою № 5 від 18.02.2020 року на транспортно-експедиційне обслуговування в розмірі 13 532,76 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 76 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором-заявкою № 5 від 18.02.2020 року на транспортно-експедиційне обслуговування, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг з перевезення позивачем вантажу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10047/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Ультралайн за адресою: 03061, м. Київ, вул. Машинобудівна, 35А, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 27.08.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті "за закіненням терміну зберігання" - 22.08.2020 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 16.07.2020 року у справі № 910/10047/20 є 22.08.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 07.09.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Експресс-Транс (надалі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ультралайн (надалі - відповідач, експедитор) укладено договір-заявку № 5 на транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом Нідерланди - м. Харків, Україна, автомобілем Мерседес НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким узгоджено термін на завантаження, включаючи митне оформлення, митне очищення і розвантаження - 72 год., вартість перевезення становить 850 євро в т.ч. ПДВ; безготівковий розрахунок після розвантаження автомобіля та надання оригіналів документів.

На виконання умов договору-заявки № 5 від 18.02.2020 року позивач надав відповідачу обумовлені вказаним договором послуги на загальну суму 23 532,76 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 20.02.2020 року.

Позивачем 12.03.2020 року за експрес-накладною № 59000493995006 служби доставки Нова Пошта було надіслано відповідачу наступні документи: міжнародно товарно-транспортну накладну СMR від 20.02.2020 року, рахунок на оплату № 295 від 04.03.2020 року, договір-заявку № 5 від 18.02.2020 року, акт надання послуг № 295 від 04.03.2020 року, довідку про транспортні витрати № 21/02/2020 від 21.02.2020 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Вказані документи були отримані відповідачем 18.03.2020 року.

Як зазначає позивач, за надані послуги відповідач розрахувався лише частково у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 22 від 14.04.2020 року, № 24 від 23.04.2020 року, № 25 від 05.05.2020 року, № 26 від 14.05.2020 року, № 27 від 25.05.2020 року, № 28 від 02.06.2020 року.

Судом встановлено, що внаслідок неоплати відповідачем наданих послуг з перевезення вантажу 24.06.2020 року позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою № 23/06-1 від 23.06.2020 року про сплату заборгованості у розмірі 13 532, 76 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 24.06.2020 року та описом вкладення у цінний лист. Втім, вказане поштове відправлення не було вручено відповідачу з підстав інші причини , що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 0741600286862.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем оплата за надані позивачем послуги з перевезення вантажу в повному обсязі здійснена не була, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 13 532,76 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, визначають товарно-транспорту накладну як обов`язковий документ, що має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За таких обставин, надана позивачем товарно-транспортна накладна (CMR) приймається судом в якості належного та допустимого доказу виконання позивачем зобов`язань за договором-заявкою № 5 від 18.02.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 13 532,76 грн. в оплату наданих послуг за договором-заявкою № 5 від 18.02.2020 року до суду не надано.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача (замовника) письмових зауважень щодо наданих йому позивачем послуг за договором-заявкою № 5 від 18.02.2020 року, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати за надані позивачем спірні послуги в загальній сумі 13 532,76 грн. матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором-заявкою № 5 від 18.02.2020 року в розмірі 13 532,76 грн.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ультралайн (ідентифікаційний код 40322643, адреса: 03061, м. Київ, вул. Машинобудівн, 35А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експресс-Транс (ідентифікаційний код 33739797, адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната (Червоногвардійська), 5, оф. 4) грошові кошти: заборгованості за договором-заявкою № 5 від 18.02.2020 року - 13 532,76 грн. (тринацять тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 76 копійок) та судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.09.2020р.

Суддя О.В. Котков