Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/9465/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/9465/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ"

до Фізичної особи-підприємця Радіончика Сергія Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Бізнес"

про стягнення коштів в розмірі 56 643,60 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Атон-ХХІ звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Радіончика Сергія Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю Нео Бізнес про стягнення коштів в розмірі 56 643,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем 1 зобов`язань за Договором фінансового лізингу ФЛО № 048 від 24.12.2019, в частині здійснення розрахунків та надання інформації на виконання умов Договору, належне виконання якого, забезпечено відповідачем 2 за Договором поруки № 24/12/2019 від 24.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву, а позивачу - для подання відповідей на відзиви.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.07.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідачів, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана відповідачем 1 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474278545 - 16.07.2020.

В свою чергу, конверт з ухвалою суду, направлений на адресу відповідача 2, був повернутий відділом поштового зв`язку з поміткою адресат не знаходиться .

В силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 10.07.2020 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу 2 ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2020.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем-1 не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем-2 та повернення його до суду з поміткою адресат не знаходиться є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача 2 щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача 2.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020 розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Таким чином, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України передбачалв, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211, із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291 та від 04.05.2020 № 343, від 20.05.2020 № 392 . установлено з 12 березня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до таких законодавчих актів України пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

17.07.2020 означений Закон набрав чинності.

При цьому, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі строк на подання відзиву закінчується 06.08.2020 (включно).

Зважаючи на те, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Атон-ХХІ (далі - лізингодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Радіончиком Сергієм Вікторовичем (далі лізингоодрежувач, відповідач 1) укладено Договір фінансового лізингу ФЛО № 048 (далі - Договір лізингу), за умовами якого лізингодавець зобов`язується набути у власність гранулятор 30kW 50Hz 380V 599, реєстраційний номер № JB/T9616-1999 з основними параметрами згідно Додатку № 4 (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) (далі - предмет лізингу), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (Додаток № 4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в Додатку № 2 до Договору. Продавець (постачальник) предмет лізингу (в т.ч. його окремих складових частин) (далі - продавець) визначається лізингоодержувачем у замовленні (Додаток № 4) до цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору лізингу строк лізингу становить 12 місяців з дня підписання Акту приймання-передачі предмету лізингу (Додаток № 3).

Сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному у Додатку №1 до Договору про що оформлюються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в частині відшкодування вартості майна та в частині сплати винагороди лізингодавцю. Акти складаються останнім днем кожного місяця протягом дії договору (п. 3.1 Договору лізингу)

У відповідності до п. 3.2. Договору лізингу загальна сума лізингових платежів, термін оплати ( дата платежів ) та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються Договором та в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше дати дати платежу шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця.

Пунктом 3.3. Договору лізингу встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний здійснити на користь лізингодавця попередню оплату лізингових платежів (авансовий платіж) в термін та в сумі визначеній Додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.9 Договору лізингу склад лізингових платежів погоджується сторонами самостійно, з урахуванням положень Закону України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 № 723/97-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, чинних у редакції на дату підписання Договору та включає в себе, зокрема:

- суму, яку відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

- платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати лізингові платежі в обсязі та в строк, передбачені у Додатку № 2 до цього Договору (п. 3.10 Договору лізингу).

У відповідності до п. 4.1 Договору лізингу строк передачі предмету лізингу складає десять робочих днів з моменту перерахування лізингоодрежувачем попередньої оплати лізингових платежів та надання лізингодавцю повного пакету документів згідно Додатку № 5, але в будь-якому разі не раніше отримання лізингодавцем предмету лізингу від продавця (постачальника) та не пізніше двох календарних днів з дня отримання лізингодавцем предмету лізингу.

Згідно з п. 4.2 Договору лізингу місце передачі предмета лізингу - 02088, м. Бортничі, вул. Промислова, буд. 2. Передача предмета лізингу, транспортування здійснюється за рахунок та силами лізингоодрежувача.

Пунктом 4.3 Договору лізингу узгоджено, що після прибуття предмету лізингу до місця лізингоодержувач зобов`язаний в присутності лізингодавця перевірити якість, комплектність та технічну справність предмета лізингу, про що сторони складають Акт приймання-передачі предмету лізингу (Додаток №3) - далі Акт , який підтверджує факт передачі предмета лізингу від лізингодавця лізингоодержувачу, комплектність та відповідність предмету лізингу техніко-економічним показникам, передбаченим Договором поставки предмета лізингу.

Згідно з пунктами 8.3.1 та 8.3.2 Договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний за вимогою лізингодавця, протягом п`яти робочих днів надавати інформацію про свій фінансово-економічний стан за формою, встановленою для подачі квартальної податкової звітності та на письмовий запит інформувати лізингодавця про технічний стан предмета лізингу.

Пунктом 10.2.1 Договору лізингу у випадку прострочення термінів сплати лізингових (в тому числі авансового) платежів, передбачених пунктом 3.2 Договору, та інших платежів, передбачених умовами Договору, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за платежами за кожен день прострочки.

Згідно з п. 10.2.4 Договору за неподання інформації про стан предмета лізингу, недопущення до інспектування предмету лізингу на визначених Договором умовах, ненадання у встановлений строк інформації про фінансово-економічний стан лізингоодержувача, порушення інших норм, встановлених розділом 8 цього Договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 5% від вартості предмета лізингу, за кожний відповідний випадок.

Відповідно до п. 10.3 Договору лізингу, під вартістю предмету лізингу , визначеної п. 10.2 мається на увазі вартість предмета лізингу (з ПДВ), визначена в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до цього Договору).

Договір набирає чинності (вважається укладеним) з дня його підписання. Договір діє протягом строку лізингу (п. 2.1 Договору), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору (п. 15.1 та п. 15.2 Договору лізингу).

У відповідності до п. 17.11 Договору лізингу всі повідомлення за Договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або врученні особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Повідомлення вважається врученим, а лізингоодержувач вважається таким, що повідомлений належним у випадку повернення повідомлення відправникові у зв`язку із закінченням терміну зберігання, відсутністю адресата за вказаною адресою, відмовою адресата від одержання та з інших причин, у день проставлення відповідної відмітки відділення поштового зв`язку. У разі неповідомлення або неналежного повідомлення лізингодавця про зміну адреси, листи надсилаються лізингоодержувачу за останньою наданою адресою і вважаються врученими у відповідності до цього пункту. Крім вчинення повідомлень в порядку визначеному цим пунктом, сторони зобов`язуються додатково всі повідомлення за цим Договором надсилати відповідній стороні на електронну адресу, що визначена в пункті 18 цього Договору.

Додатком № 2 до Договору лізингу сторонами узгоджено Графік сплати лізингових платежів.

27 грудня 2019 року сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі (обладнання) за Договором фінансового лізингу без переходу права власності.

24 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Атон-ХХІ (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нео Бізнес (далі - поручитель, відповідач 2) укладено Договір поруки № 24/12/2019 (далі - Договір поруки), за умовами якого, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання Фізичною особою-підприємцем Радіончиком Сергієм Вікторовичем своїх зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, що витікають з Договору фінансового лізингу ФЛО № 047, укладеного між кредитором та боржником 24.12.2019 та Договору фінансового лізингу ФЛО № 048, укладеного між кредитором та боржником 24.12.2019.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, зокрема за сплату лізингових платежів (у тому числі пені, штрафів, якщо такі будуть мати місце), а також інших фінансових зобов`язань боржника, що виникають (можуть виникнути) на підставі Договорів лізингу (п. 1.2 Договору поруки).

Пунктом 1.3 Договору поруки узгоджено, що відповідальність поручителя та боржника перед кредитором є солідарною.

Відповідно до п. 1.6 Договору поруки поручитель гарантує, що:

- для укладення цього Договору він має необхідний обсяг повноважень;

- волевиявлення поручителя на укладення цього Договору є вільним і відповідає його волі;

- до укладення цього Договору поручитель ознайомлений із змістом Договорів лізингу.

З підписання цього Договору поручитель надає згоду виступати поручителем за виконання у повному обсязі зобов`язань за Договором лізингу особою, якій в порядку правонаступництва чи переведення боргу перейдуть зобов`язання (борги) боржника за Договорами лізингу (п. 1.7 Договору поруки).

Пунктами 3.1-3.4 Договору поруки узгоджено, що порука припиняється з припиненням зобов`язань за Договорами лізингу, а також у разі зміни цих зобов`язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку (терміну) виконання зобов`язань за Договорами лізингу кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука надається на 5 років і діє до 24.12.2024.

Порука припиняється і з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Як зазначає позивач, ФОП Радіончик С.В. в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором лізингу, сплату лізингових платежів згідно періоду № 5 в розмірі 15 819,00 грн. (строк оплати настав 20.05.2020) та періоду № 6 в розмірі 15 819,00 грн. (строк оплати настав 20.06.2020) не здійснив, в зв`язку з чим за відповідачем 1 обліковується заборгованість за Договором лізингу в розмірі 31 638,00 грн.

Також позивач зазначає, що на підставі п. 8.3.1 та п. 8.3.2 Договору лізингу, 07.05.2020 позивачем направлено відповідачу 1 на адресу, зазначену у Договорі лізингу та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Вимогу № 06/05/2020-02 від 06.05.2020 про надання інформації, яка відповідачем 1 не задоволена, та з огляду на п. 17.11 Договору лізингу є такою, що отримана відповідачем 1, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф на підставі п. 10.2.4 Договору лізингу в розмірі 25 005,60 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для сторін.

Згідно зі статтею 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

У відповідності до п. 3.2. Договору лізингу загальна сума лізингових платежів, термін оплати ( дата платежів ) та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються Договором та в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше дати дати платежу шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця.

Додатком № 2 до Договору лізингу сторонами узгоджено Графік сплати лізингових платежів, яким узгоджено, що відповідач 1 зобов`язаний сплатити на користь позивача платіж № 5 в розмірі 15 819,00 грн., який включає відшкодування вартості майна в розмірі 11 412,00 грн. та винагороду лізингодавця в розмірі 4 407,00 грн. у строк до 20.05.2020 та платіж № 6 в розмірі 15 819,00 грн., який включає відшкодування вартості майна в розмірі 11 887,00 грн. та винагороду лізингодавця в розмірі 3 932,00 грн. у строк до 20.06.2020.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати означених платежів, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач 1, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором лізингу, оплату лізингових платежів не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем 1 обліковується заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 31 638,00 грн., що відповідачами не спростовано.

Також позивач зазначає, що на підставі п. 8.3.1 та п. 8.3.2 Договору лізингу, 07.05.2020 позивачем направлено відповідачу 1 на адресу, зазначену у Договорі лізингу та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Вимогу № 06/05/2020-02 від 06.05.2020 про надання інформації, яка відповідачем 1 не задоволена, та з огляду на п. 17.11 Договору лізингу є такою, що отримана відповідачем 1, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф на підставі п. 10.2.4 Договору лізингу в розмірі 25 005,60 грн.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.2.4 Договору за неподання інформації про стан предмета лізингу, недопущення до інспектування предмету лізингу на визначених Договором умовах, ненадання у встановлений строк інформації про фінансово-економічний стан лізингоодержувача, порушення інших норм, встановлених розділом 8 цього Договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 5% від вартості предмета лізингу, за кожний відповідний випадок.

Відповідно до п. 10.3 Договору лізингу, під вартістю предмету лізингу , визначеної п. 10.2 мається на увазі вартість предмета лізингу (з ПДВ), визначена в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до цього Договору).

Згідно з пунктами 8.3.1 та 8.3.2 Договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний за вимогою лізингодавця, протягом п`яти робочих днів надавати інформацію про свій фінансово-економічний стан за формою, встановленою для подачі квартальної податкової звітності та на письмовий запит інформувати лізингодавця про технічний стан предмета лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2020 позивач звернувся до відповідача 1 із Вимогою № 06/05/2020-02 від 06.05.2020, у якій вимагав надати інформацію, передбачену пунктами 8.3.1 та п. 8.3.2 Договору лізингу.

Направлення означеної вимоги на адресу відповідача 1 зазначену в Договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком від 07.05.2020, списком відправлень та описом вкладення у цінний лист.

З наявного в матеріалах справи відстеження поштового відправлення вбачається, що означена вимога отримана відповідачем 1 не була, однак, п. 17.11 Договору лізингу сторонами узгоджено, що повідомлення вважається врученим, а лізингоодержувач вважається таким, що повідомлений належним у випадку повернення повідомлення відправникові у зв`язку із закінченням терміну зберігання, відсутністю адресата за вказаною адресою, відмовою адресата від одержання та з інших причин, у день проставлення відповідної відмітки відділення поштового зв`язку. У разі неповідомлення або неналежного повідомлення лізингодавця про зміну адреси, листи надсилаються лізингоодержувачу за останньою наданою адресою і вважаються врученими у відповідності до цього пункту.

Відтак, оскільки означена вимоги, з огляду на узгоджені сторонами умови Договору лізингу на власний розсуд вважається отриманою відповідачем 1 та доказів надання відповіді на таку Вимогу, як і витребуваної інформації, матеріали справи не містять, відповідачем 1 порушено взяті на себе зобов`язання згідно пунктів 8.3.1 та п. 8.3.2 Договору лізингу.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Таким чином, позивач правомірно заявлено до стягнення штраф на підставі п. 10.2.4 Договору лізингу , з огляду на ненадання запитуваної інформації відповідачем 1, в зв`язку з чим, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

З метою забезпечення виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Договором лізингу, 24.12.2019 між позивачем та відповідачем 2 укладено Договір поруки, за умовами якого, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання Фізичною особою-підприємцем Радіончиком Сергієм Вікторовичем своїх зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, що витікають, зокрема з Договору фінансового лізингу ФЛО № 048, укладеного між кредитором та боржником 24.12.2019.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, зокрема за сплату лізингових платежів (у тому числі пені, штрафів, якщо такі будуть мати місце), а також інших фінансових зобов`язань боржника, що виникають (можуть виникнути) на підставі Договорів лізингу (п. 1.2 Договору поруки).

Пунктом 1.3 Договору поруки узгоджено, що відповідальність поручителя та боржника перед кредитором є солідарною.

Відповідно до п. 1.6 Договору поруки поручитель гарантує, що:

- для укладення цього Договору він має необхідний обсяг повноважень;

- волевиявлення поручителя на укладення цього Договору є вільним і відповідає його волі;

- до укладення цього Договору поручитель ознайомлений із змістом Договорів лізингу.

З підписання цього Договору поручитель надає згоду виступати поручителем за виконання у повному обсязі зобов`язань за Договором лізингу особою, якій в порядку правонаступництва чи переведення боргу перейдуть зобов`язання (борги) боржника за Договорами лізингу (п. 1.7 Договору поруки).

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем та відповідачем - 2 було укладено Договір поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед лізингодавцем за зобов`язання лізингоодрежувачем, в разі порушення останнім зобов`язань за Договором лізингу.

Таким чином, оскільки факт порушення лізингоодержувачем зобов`язань за Договором лізингу встановлений судом, а розмір заборгованості та штрафу доведений суду, вимоги позивача до лізингоодержувача та поручителя є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договорами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідачів витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У якості понесених витрат позивач надав суду Договір про надання правової допомоги № 20/06/2020-02 від 20.06.2020, рахунок на суму 2 000,00 грн. від 20.06.2020, Акт виконаних робіт від 25.06.2020 на суму 2 000,00 грн., квитанцію № 0.0.1750525391.2 від 26.06.2020 на суму 2 000,00 грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6792/10 та Ордер серія КС № 788828 від 23.06.2020,

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази понесення позивачем реальних витрат у розмірі 2 000,00 грн., як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року N 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Радіончика Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Нео Бізнес (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 41853184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Атон-ХХІ (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, оф. 19; ідентифікаційний код: 37441008) заборгованість у розмірі 31 638 (тридцять одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 00 коп. та штраф у розмірі 25 005 (двадцять п`ять тисяч п`ять) грн. 60 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Радіончика Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Атон-ХХІ (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, оф. 19; ідентифікаційний код: 37441008) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нео Бізнес (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 41853184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Атон-ХХІ (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, оф. 19; ідентифікаційний код: 37441008) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 15.09.2020

Суддя О.А. Грєхова