Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/9462/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/9462/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/9462/20

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БЛ К2 доТовариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН простягнення 33 211,90 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю БЛ К2 (надалі - позивач, ТОВ БЛ К2 ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН (надалі - відповідач, ТОВ ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН ) про стягнення 33 211,90 грн., з яких: 32 454,00 грн. - основна заборгованість, 449,97 грн. - інфляційні втрати та 307,93 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Агентським договором №020120/03 від 02.01.2020р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9462/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, хоча за висновками суду, вказаний учасник судового процесу був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.07.2020р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21Г.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.07.2020р. був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Однак, за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки адресат відсутній за вказаною адресою вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.07.2020р.

При цьому судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.07.2020р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, поважних причин невиконання вимог суду не повідомив, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

02.01.2020р. між ТОВ БЛ К2 (принципал) та ТОВ ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН (агент) було укладено Агентський договір №020120/03 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого агент в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується за винагороду надати принципалу послуги в укладенні та сприянні укладенню угод на реалізацію клієнтам продукції принципала шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок принципала (у подальшому - послуги ).

Послуги агента надаються за допомогою веб-ресурсу агента і включають в себе наступні дії:

- розміщення та оновлення інформації стосовно пропозиції продукції принципала на веб-ресурсі агента;

- приймання замовлень клієнтів через веб-ресурс агента;

- технологічна обробка замовлень клієнтів та їх передання принципалу;

- інформаційно-рекламні послуги щодо продукції принципала;

- інформаційні послуги в мережі інтернет;

- укладення з клієнтами від імені та за рахунок принципала договору з клієнтом у формі публічного договору про реалізацію продукції принципала;

- одержання від клієнтів грошових коштів за продукцію та перерахування їх принципалові в порядку та на умовах, передбачених цим договором;

- надання інформації щодо інших послуг з організації обслуговування населення (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, послуги, передбачені пунктом 1.2 даного договору, надаються принципалу у міру надходження замовлень до агента.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що на підтвердження факту надання агентом принципалу послуг відповідно до умов цього договору сторонами складається акт наданих послуг (у подальшому - акт ) у відповідності з розділом 5 цього договору.

Згідно із п. 1.10 Договору, грошові кошти, які агент отримав від клієнтів за продукцію у зв`язку з виконанням цього договору є власністю принципала за виключенням винагороди, яку агент має право утримати з цих грошових коштів на умовах, визначених цим договором.

За надані послуги принципал здійснює оплату винагороди агенту за кожне замовлення, отримане від агента і прийняте принципалом. (Винагорода не сплачується за замовлення, відхилені принципалом у порядку, встановленому у правилах) (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, винагорода встановлюється у розмірі 28% від вартості замовлення клієнта, з урахуванням ПДВ на суму винагороди (на вартість послуг агента). Винагорода включає в себе всі витрати, які поніс агент за цим договором, у зв`язку з його виконанням.

Принципал зобов`язаний сплатити агентові винагороду у наступні строки:

- за замовлення, отримані принципалом з 01 по 15 число кожного місяця - у строк не пізніше 20 числа відповідного місяця;

- за замовлення, отримані принципалом з 16 по останнє число кожного місяця - у строк не пізніше 05 числа наступного місяця.

Згідно із п. 4.4 Договору, сторони погодили, що агент має право утримувати суми винагороди, що підлягає оплаті, з грошових коштів, отриманих від клієнтів, у момент їх виплати принципалу. У цьому разі датою отримання агентом винагороди за цим договором вважатиметься дата подання в обслуговуючий банк платіжного доручення на перерахування грошових коштів на користь принципала.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що всі платежі згідно договору мають здійснюватися у українській гривні шляхом банківського переказу на рахунок, вказаний агентом в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.8 Договору, агент зобов`язаний передати принципалові суму грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію, за вирахуванням комісії банку та винагороди агента, якщо такі утримуються, у наступні строки:

- грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 01 по 15 число кожного місяця - у строк не пізніше 20 числа відповідного місяця;

- грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 16 по останнє число кожного місяця - у строк не пізніше 05 числа наступного місяця.

Факт наданих агентом принципалові послуг за договором підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг. Агент щомісяця, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, передає принципалу акт наданих послуг, а принципал зобов`язаний підписати його протягом 2 (двох) робочих днів. В разі не підписання принципалом акту у встановлений строк, якщо при цьому на адресу агента не була надана обґрунтована письмова відмова від його підписання, послуги вважаються прийнятими принципалом та підлягають оплаті в повному обсязі та у строки, обумовлені договором, а акт - підписаним (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення його всіма необхідними печатками, та датою початку надання послуг має бути дата набуття чинності договором.

Строк дії договору становить 2 (два) роки з моменту набуття чинності та продовжується автоматично на той самий строк, за умови, що дію договору не буде припинено достроково.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем у період з січня по березень 2020 року було надано позивачу інформаційно-рекламні послуги в мережі інтернет, що підтверджується актами надання послуг: №26 від 31.01.2020р. на суму 5 373,00 грн., №249 від 29.02.2020р. на суму 9 139,20 грн. та №492 від 31.03.2020р. на суму 3 481,80 грн.

За доводами позивача, відповідно до підписаних сторонами Актів надання послуг відповідач був зобов`язаний перерахувати на рахунок позивача грошові кошти, отримані від клієнтів за продукцію в загальному розмірі 46 270,80 грн., проте відповідач свої зобов`язання за Договором виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 13 816,80 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 32 454,00 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю не перерахував позивачу грошові кошти, отримані від клієнтів за надані послуги, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 32 454,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору №020120/03 від 02.01.2020р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором доручення (агентським договором), який підпадає під правове регулювання глави 31 Господарського кодексу України та глави 68 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За приписами статті 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі:

надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

У відповідності до частин 1, 2 статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 1000 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Суд встановив факт надання відповідачем інформаційно-рекламних послуг в мережі інтернет та їх прийняття позивачем, про що свідчать підписані сторонами та скріплені їхніми печатками Акти надання послуг №26 від 31.01.2020р., №249 від 29.02.2020р. та №492 від 31.03.2020р., при цьому, загальна вартість реалізованої продукції позивача за період з січня по 15.03.2020 року, за вирахуванням винагороди відповідача за Договором становить 46 270,80 грн., з яких, як зазначає позивач, відповідачем було оплачено 13 816,80 грн. (за січень 2020 року).

В той же час, пунктом 11.3 Договору сторони погодили, що будь-який документообіг, за даним договором здійснюється в електронній формі за допомогою онлайн-сервісу електронного документообігу Вчасно , розміщеного за адресою https://vchasno.ua в мережі інтернет. Кожна сторона зобов`язується створити обліковий запис та отримати кваліфікований електронний підпис в межах вказаного сервісу.

Так, судом встановлено, що акти надання послуг були долучені позивачем до матеріалів справи у вигляді електронних та паперових копій електронних доказів.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 76 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно із ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Закон України Про електронний цифровий підпис втратив чинність згідно із Законом України від 5 жовтня 2017 року №2155-VIII.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Стаття 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України Про електронні довірчі послуги .

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону України Про електронні довірчі послуги , кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

При цьому, нормами частин 1,2 статті 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Судом встановлено, що надані відповідачем електронні копії документів містять електронний цифровий підпис, як це передбачено чинним законодавством, а отже приймаються судом як належні та допустимі докази по справі .

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.8 Договору агент зобов`язаний передати принципалові суму грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію, за вирахуванням комісії банку та винагороди агента, якщо такі утримуються, у наступні строки:

- грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 01 по 15 число кожного місяця - у строк не пізніше 20 числа відповідного місяця;

- грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 16 по останнє число кожного місяця - у строк не пізніше 05 числа наступного місяця.

Отже, відповідач повинен був перерахувати позивачу грошові кошти, отримані від клієнтів за продукцію в наступні строки:

- за замовлення, отримані позивачем з 01.02.2020р. по 15.02.2020р. - до 20.02.2020р. включно;

- за замовлення, отримані позивачем з 16.02.2020р. по 29.02.2020р. - до 05.03.2020р. включно;

- за замовлення, отримані позивачем з 01.03.2020р. по 15.03.2020р. - до 20.03.2020р. включно.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.8 Договору, строк виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати виконаних робіт, станом на час розгляду справи, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо перерахування позивачу грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію у розмірі 32 454,00 грн., суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором №020120/03 від 02.01.2020р. належним чином доведений та документально підтверджений, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 307,93 грн. та інфляційних витрат у розмірі 449,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 20.02.2020р. по 24.06.2020р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, щодо порядку нарахування інфляційних втрат суд відзначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019р. у справі №910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18.

Водночас, суд зазначає, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено дату початку періоду їх нарахування.

Так, судом вище встановлено, що строк перерахувати позивачу грошові кошти, отриманих від клієнтів за продукцію настав:

- за замовленнями, отриманими позивачем з 01.02.2020р. по 15.02.2020р. - 20.02.2020р. включно;

- за замовленнями, отриманими позивачем з 16.02.2020р. по 29.02.2020р. - 05.03.2020р. включно;

- за замовленнями, отриманими позивачем 01.03.2020р. по 15.03.2020р. - 20.03.2020р. включно., а тому прострочення виконання грошового зобов`язання слід відліковувати з наступного дня - з 21.02.2020р., 06.03.2020р. та з 21.03.2020р. відповідно.

Отже, здійснивши власний перерахунок 3% річних (з урахуванням вірного періоду їх нарахування, а саме з 21.02.2020р. по 24.06.2020р., 06.03.2020р. по 24.06.2020р. та з 21.03.2020р. по 24.06.2020р.), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 305,27 грн.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх розмір становить 609,89 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, отже, вказані позовні вимоги підлягають стягненню у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 449,97 грн.

При цьому, відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю БЛ К2 , з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21Г; ідентифікаційний код 43137727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЛ К2 (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 20в, офіс 26\1; ідентифікаційний код 43403379) основну заборгованість у розмірі 32 454,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 449грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 305 грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 2 101,83 грн.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.09.2020.

Суддя А.І. Привалов