Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/6367/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/6367/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіапрофешинал"

до державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 144 752,67 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Авіапрофешинал" до державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 144 752,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2018 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №УМТЗ-18/366/1.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати позивач звернувся до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 року у справі №910/4260/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2019 року позов задоволено частково, стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіапрофешинал" 484 200,00 грн. основного боргу, 33 894,00 грн. штрафу, 24 210,00 грн. пені, 7 287,21 грн. інфляційних втрат, 3 263,38 грн. 3% річних та 8 292,82 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

18.12.2019 року відповідачем сплачено основний борг в розмірі 484 200,00 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача пені в розмірі 114 513,37 грн., інфляційних втрат в розмірі 19 852,20 грн. та трьох процентів річних в розмірі 10 387,10 грн. за період з 01.04.2019 року по 18.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов.

Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 18.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 71696168.

07.09.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд поновити строк для подання відзиву на позов, долучити даний відзив до матеріалів справи та врахувати його при розгляді справи по суті. Відмовити ТОВ Авіапрофешинал у задоволенні позову про стягнення пені в розмірі 114 513,37 грн. у зв`язку із спливом позовної давності.

Подане клопотання про поновлення строку на подання відзиву мотивоване встановленням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантину, у зв`язку з чим на виконання вимог наказу ДК Укроборонпром №74 від 12.03.2020 року відповідачем, як підприємством учасником концерну, з врахуванням епідеміологічної ситуації в державі наказом підприємства №75 від 30.03.2020 року зі змінами та доповненнями, оголошено простій на ДП Завод 410 ЦА з 06.04.2020 року по 18.09.2020 року.

Частинами 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 " Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від від 26 серпня 2020 р. № 760 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України , якою зокрема внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 р. № 712 і від 27 серпня 2020 р. № 757, продовжено на всій території дію карантину до 31 жовтня 2020 року.

Відповідно до частини 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно з частиною 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З огляду на вищенаведене, суд поновлює позивачу строку для подання відзиву та приймає його до розгляду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

05.10.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіапрофешинал" (продавець) та державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № УМТЗ-18-366/1, відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.3) продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю запасні частини код ДК 021:2015-34731000-0, а покупець прийняти і оплатити такі товари, номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна яких передбачені у Специфікаціях (додатках) до договору (п. 1.4 договору).

Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з моменту його підписання і діє до 31.12.19., а в частині зобов`язань сторін до повного їх виконання.

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили в тому числі і поставку Гідродомкрат креслення ПГ-5000 у кількості 1 шт. вартістю 255.000,00 грн. без ПДВ та Домкрат ДГ-10000 у кількості 1 шт. вартістю 148.500,00 грн. без ПДВ.

Позивач поставив відповідачу товар за договором видатковою накладною № 38 від 20.12.2018 року на суму 484 200,00 грн. з ПДВ, а саме: гідродомкрат креслення ПГ-5000 у кількості 1 шт. та домкрат ДГ-10000 у кількості 1 шт.

Довіреність відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача наявна в матеріалах справи.

Як зазначено позивачем, ним від 01 квітня 2019 року до господарського суду м. Києва подано позовну заяву в якій просив стягнути з відповідача основну сум заборгованості за договором купівлі - продажу №УМТЗ-18/З66/1 укладеним 05 жовтня 2018 року у розмірі 484 200 гривень 00 копійок, а також штрафні санкції за невиконання договірних зобов`язань у розмірі 58 104 п`ятдесят вісім тисяч сто чотири) гривні 00 копійок, з яких: 1) 33 894 гривні 00 копійок - штраф згідно п. 7.3. Договору купівлі - продажу №УМТЗ-18/З66/1 укладеного 05 жовтня 2018 року; 2) 24 210 гривень 00 копійок - пеня за період: з 21 грудня 2018 року по 31 березня 2019 року; та інфляційні витрати у розмірі 11136 гривень 60 копійок за період: грудень 2018 року та січень - лютий 2019 року; а також 3% річних у розмірі 3 979 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 73 копійки за період: з 21 грудня 2018 року по 31 березня 2019 року та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 8 361 гривня 31 копійка та правничої допомоги у розмірі 15 000 гривень 00 копійок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/4260/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіапрофешинал" (10002, м. Житомир, вул. Довженка, б. 47; ідентифікаційний код 37019771) 484 200 грн. 00 коп. основного боргу, 33 894 грн. 00 коп. штрафу, 24 210 грн. 00 коп. пені, 7 287 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 3.263 грн. 38 коп. 3% річних та 8.292 грн. 82 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У вищезазначеному рішенні встановлено, що враховуючи наведені вище умови спірного договору та специфікації № 1 до нього, та враховуючи дату поставки товару, суд дійшов висновку, що строк оплати товару настав 08.01.19.

18.12.2019 року відповідачем сплачено суму основного боргу в розмір 484 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3613 від 18.12.2018 року з призначенням платежу: за запчастини по дог. №УМТЗ-18-366/1 зг. рах. №41 від 19.12.2018 .

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 114 513,37 грн. за період з 01.04.2019 року по 18.12.2019 року, інфляційних втрат в розмірі 19 852,20 грн. за період з березня 2019 року по листопад 2019 року включно та три проценти річних в розмірі 10 387,10 грн. за період з 01.04.2019 року по 18.12.2019 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, за кожен день прострочення у встановленому законом порядку.

Проте, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки першим днем прострочення є 09.01.2019 року, то пеня може бути нарахована за шість місяців, а саме з 09.01.2019 року по 09.07.2019 року.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/4260/19 задоволено вимогу щодо нарахування пені за період з 09.01.2019 року по 31.03.2019 року, тому судом здійснено перерахунок пені по 09.07.2019 року.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 484200.00 01.04.2019 - 25.04.2019 25 18.0000 % 0.099 % 11939.18 484200.00 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 % 19500.66 484200.00 07.06.2019 - 09.07.2019 33 17.5000 % 0.096 % 15321.95 За перерахунком суду загальний розмірі пені становить 46 761,79 грн.

Проте, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності в якій просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені та в зв`язку з цим відмовити у цій частині позову.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява вих. №03 від 06.05.2020 року надійшла до суду 06.05.2020 року.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Оскільки строк нарахування пені за договором починається з 09.01.2019 року, тому строк позовної давності для звернення до суду про стягнення пені сплив 09.01.2020 року.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 06.05.2018 року, тому вимоги щодо нарахування пені за період з 09.01.2019 року по 09.07.2019 року не підлягають задоволенню, у зв`язку із спливом позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 114 513,37 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Також, судом враховано, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційний нарахувань та трьох процентів річних.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 10 387,10 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.03.2019 - 30.11.2019 484200.00 1.027 13152.65 497352.65 За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 13 152,65 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 6 699,55 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

25.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіапрофешинал" (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Ваш надійний адвокат" (адвокатське об`єднання) укладено договір №20 про надання правничої допомоги, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Ваш надійний адвокат" (адвокатське об`єднання) за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір укладений на строк до 25 червня 2019 року та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Після закінчення строку дії даного договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, даний договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому, кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону письмово за 1 (один) місяць (п.7.3 договору).

Додатковою угодою №01 від 25.03.2020 року до договору про надання правничої допомоги №20 від 25.03.2019 року сторони визначили, що даною угодою сторони підтверджують продовження виконання умов вищевказаного договору та вважають його поновленим на невизначений термін на тих самих умовах - пункт 7.3 вищезазначеного договору.

Правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, на підставі виставлених рахунків у відповідності до вартості та обсягу наданої послуги, зазначеної в додатку № 1 до даного договору (п. 4.1 договору).

За результатами надання правничої допомоги складається Акт приймання-передачі виконаних робіт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті приймання-передачі виконаних робіт вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правничої допомоги і її вартість (п. 4.4).

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату №8 від 07.02.2020 року на суму 2 500,00 грн., акт надання послуг №27 від 10.04.2020 року на суму 2 500,00 грн. та платіжне доручення №736 від 10.02.2020 року на суму 2500,00 грн. з призначенням платежу: оплата за послуги зг. рах. №8 від 07.02.2020р. .

В матеріалах справи наявний ордер серія ПТ №181381 про надання правової допомоги від 06.05.2020 року, виданий на ім`я Дегтярьової Оксани Петрівни.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Будь-якого клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи не надано.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що жодних заперечень від відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надходило, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Пунктом 3 ч. 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 406,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, 75, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіапрофешинал" (10002, м. Житомир, вул. Довженка, буд. 47; ідентифікаційний код 37019771) 13 152 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 10 387 (десять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 10 коп. 3% річних та 406 (чотириста шість) грн. 50 коп. витрат на правову допомогу та 353 (триста п`ятдесят три ) грн. 05 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий