Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/5017/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/5017/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак"

до фізичної особи-підприємця Кирпель Олександра Олександровича

про стягнення 27 039,60 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" до фізичної особи-підприємця Кирпель Олександра Олександровича про стягнення 27 039,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення зворотної тари за договором поставки продукції № 13109 від 01.06.2017, укладеним між відповідачем та ТОВ "Кушнер", право вимоги за яким (договором поставки) набув позивач на підставі укладеного між ним та ТОВ "Кушнер" договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 та додатку № 1 до нього.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 71411791 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.04.2020 року, а саме: 02140, м. Київ, вулиця Руденко, будинок 7, квартира 298.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 15.04.2020 р. повернута до суду у зв`язку з: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5017/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 " Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до частини 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 02.04.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до частини 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно з частиною 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.06.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (постачальник) і фізичною особою-підприємцем Кирпель Олександром Олександровичем (покупець) було укладено договір поставки продукції №13109.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 1 розділу І договору зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язується своєчасно приймати продукцію, оплачувати її вартість на умовах договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо).

Під терміном продукція в даному договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ "Оболонь", ДП ПАТ "Пивоварня Зіберта", ПАТ "Охтирський пивоварний завод", ПАТ "Красилівське", ПАТ "Бершадський пиво комбінат". Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості (п. 2 розділу І договору).

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2020. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов`язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, торгово-рекламного і холодильного обладнання цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов`язань (п. 6 розділу І договору).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ договору постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі та балони (далі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в договорі шляхом підписання акту прийому-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою.

Покупець зобов`язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов`язки по даному договору третім особам.

Заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних. Якщо заставну ціну у накладних по технічним або іншим причинам вказано таким чином, що сторони або інші особи не можуть встановити по ним заставну ціну (ціна або сума не зазначені взагалі, цифри погано пропечатані, розмиті тощо), покупець зобов`язаний письмово повідомити про це постачальника у строк не пізніше 5 календарних днів від дня підписання накладних. Сторони домовилися, що у випадку, якщо покупець не повідомив постачальника про наявність дефектів у накладних, вказаних в другому реченні даного пункту договору, і сторони не можуть встановити по технічним або іншим причинам заставну ціну зворотної тари, вказану у накладних, то заставна ціна встановлюється постачальником в день проведення розрахунків в односторонньому порядку. (п. 3 розділу ІІ договору).

Покупець зобов`язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, бутлі, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 60 діб - для теплих місяців (квітень-вересень); 80 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 60 діб. Покупець зобов`язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі: демонтажу обладнання для розливу пива та напоїв; письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови договору поставки; письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари; дострокового розірвання або припинення строку дії цього договору (п. 6 розділу ІІ договору).

Відповідно до п. 7 розділу ІІ договору ризик випадкового знищення та (або) пошкодження зворотної тари несе покупець з моменту її отримання та до моменту її повернення постачальнику.

Згідно з п. 8 розділу ІІ договору якщо зворотна тара при поверненні має механічні пошкодження (деформацію) та включає подальше використання, то вона не приймається постачальником, про що складається відповідний акт.

При пошкодженні, псуванні, втраті, не поверненні в строк, вказаний в даному договорі або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику подвійну заставну ціну зворотної тари із врахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.

В разі порушення покупцем кінцевого терміну повернення зворотної тари або виявлення нестачі тари, постачальник залишає за собою право на стягнення вартості неповернутої тари, а покупець зобов`язаний її оплатити. Покупець повинен оплатити рахунок вартості неповернутої тари впродовж трьох календарних днів, після закінчення строку на повернення зворотної тари (п. 12 розділу ІІ договору).

Згідно з п. 14 розділу ІІ договору зворотна тара, що передана в тимчасове користування, залишається власністю постачальника.

У відповідності до пункту 4 розділу ІІІ договору розрахунковим документом за повернену зворотну тару є накладна на повернення зворотної тари з відміткою постачальника.

Судом враховано, що договір поставки у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, договір поставки є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі майна №1 від 16.06.17 ТОВ "Кушнер" передало, а відповідач прийняв наступну тару: кега Об. 50 л. в кількості 8 шт вартістю 2 650,00 за штуку без ПДВ, балон 40 кг. в кількості 1 шт вартістю 1 333,00 грн без ПДВ.

Так, відповідно до пункту 6 розділу ІІ договору поставки відповідач був зобов`язаний повернути ТОВ "Кушнер" зворотну тару, отриману за вказаним актам приймання-передачі майна, не пізніше 16.08.2017.

Проте в порушення взятих на себе договірних зобов`язань відповідач зворотної тари не повернув, а саме: кегів Об. 50 л. в кількості 8 шт. та балон 40 кг. в кількості 1 шт.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків по тарі з 01.06.17 по 30.06.17 підписаний ТОВ Кушнер 07.07.2017р. в якому зазначено, що сума заборгованості ФОП Кирпель Олександра Олександровича на 30.06.17 складає 9 одиниць тари (1 балон 40кг та 8 кега Об. 50л). Також, в даному акті заначено, що ФОП Кирпель О.О. на звірку по зворотній тарі не прибув.

Відповідно до видатку тари № РТ-41960 від 16.06.2017 вартість кеги Об.50 л становить 2 650 грн. без ПДВ та балону 40 кг. в кількості 1 шт -1 333,00 грн без ПДВ.

Пунктом 8 розділу ІІ договору поставки передбачено, що при пошкодженні, псуванні, втраті, неповерненні в строк, передбачений договором поставки, або знищенні зворотної тари з вини покупця покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику заставну ціну зворотної тари із врахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору).

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань сума стягнення вартості неповернутої зворотної тари з відповідача складає 27 039,60 грн ((2 650,00 грн х 8) + 1333,00) х 20% ПДВ = 27 039,60грн). Доказів протилежного суду не подано.

23.03.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" (цесіонарій) укладено договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) №4.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною третьою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (цедент) відступає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" (цесіонарій) повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), неповернуте з оренди/суборендар майно, неповернуту зворотну тару, відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені у реєстрі вимог (додаток №1)), що належить цеденту, і стає кредитором за договорами (основними договорами), укладеними цедентом із третіми особами згідно із реєстром вимог, що додається до цього договору і є невід`ємною його частиною.

За цим договором цесіонарій повністю одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за договором у сумі, зазначеній у реєстрі вимог (п.1.2 договору).

Підписанням цього договору сторони підтверджують передачу цедентом цесіонарію всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що одночасно з підписанням цього договору цедент передає цесіонарію повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на цесіонарія.

Загальна вартість відступлення права вимоги становить суму всіх грошових вимог, які передаються за цим договором до цесіонарія (згідно з додатком №1), що станом на 23.03.2018 становить 8 980 321,23 грн (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з додатком №1 до договору №4 від 23.03.2018 (Реєстр вимог №4 станом на 23.03.2018) вбачається, що право вимоги за договором №13109 від 01.06.2017, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" та фізичною особою-підприємцем Кирпель О.О. в розмірі 27 039,60 грн. перейшло від товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" (позивач).

06.06.2018 ТОВ "Уні-Пак" на адресу відповідача надіслало повідомлення вих. №185 від 24.03.2018 року про відступлення права вимоги за договором поставки продукції №13109 від 01.06.2017.

Також, з вищезазначеним повідомленням позивачем направлено відповідачу вимогу (претензію) вих. №185 від 24.03.2018 року про погашення заборгованості за договором №13109 від 01.06.2017 на суму 27 039,60 грн.

Проте відповідач залишив вказані вимоги без відповіді та належного реагування.

В матеріалах справи відсутні докази повернення тари та докази сплати суми вартості неповернутої зворотної.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення 27 039,60 грн вартості неповернутої зворотної тари є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кирпель Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 25, квартира 5, ідентифікаційний код 30371359) 27 039 (двадцять сім тисяч тридцять дев`ять) грн. 60 коп. вартості неповернутої зворотної тари та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий