Рішення

від 08.09.2020 по справі 915/679/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Справа № 915/679/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

позивач (представник позивача) в судове засідання не з`явився

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес", 18034, Черкаська область, м.Черкаси, вул.Онопрієнка, буд.10, код ЄДРПОУ 00709557

до відповідача: Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове", 57107, Миколаївська область, Миколаївській р-н, с.Степове, вул.Козацька, 39, код ЄДРПОУ 00854995

про: стягнення 28 930,00 грн

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 13.05.2020 про стягнення з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" заборгованості в сумі 33 088,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач здійснив позадоговірну поставку товару відповідачу. Відповідач відповідно до листа від 14.11.2019 №178 гарантував позивачу погасити заборгованість з оплати поставленого товару у розмірі 28 930,00 грн. до 20.12.2019, але не виконав зобов`язання в зазначений строк. Із посиланням на приписи ст.ст. 22, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 222 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 33 088,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2020 позовну заяву №б/н від 13.05.2020 Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" залишено без руху. Вказаною ухвалою Приватному акціонерному товариству "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2020 отримало 02.06.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 40500182.

09.06.2020 від Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява №65 від 04.06.2020 про усунення недоліків позовної заяви з новою редакцією позовної заяви, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" завдані збитки - заборгованість за поставлений товар розмірі 28 930,00 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року позовну заяву (у новій редакції) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/679/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 06.07.2020 року, зобов`язано позивача у строк до 29.06.2020 року надати до суду докази направлення на адресу відповідача позовної заяви в новій редакції.

26.06.2020 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2020 року надав докази направлення на адресу відповідача позовної заяви в новій редакції (а.с. 45-46).

Ухвалою суду від 06.07.2020 року розгляд справи відкладено на 08.09.2020 року.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 06.07.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 59).

07.09.2020 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином ухвалою суду від 06.07.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 58).

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20 травня 2020 року № 392 (з урахуванням змін встановлених постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020) продовжено дію карантину до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 року № 641 (з урахуванням змін встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 712 від 12.08.2020, №760 від 26.08.2020 року) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 жовтня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020):

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином."

Беручи до уваги, що відповідач жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину до суду не надав, то суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно матеріалів справи між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки позивачем на користь відповідача товару.

Відповідно до зазначеної домовленості, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних:

№РН-00004180 від 27.12.2018 року на суму 4 593,00 грн з ПДВ (а.с. 21);

№РН-00000228 від 12.02.2019 року на суму 7 110,00 грн з ПДВ (а.с. 20);

№РН-00000468 від 02.04.2019 року на суму 7 341,00 грн з ПДВ (а.с. 19);

№РН-00000740 від 14.05.2019 року на суму 7 605,00 грн з ПДВ (а.с. 18);

№РН-00001012 від 02.07.2019 року на суму 4 281,00 грн з ПДВ (а.с. 17);

№РН-00001784 від 13.11.2019 року на суму 4 158,00 грн з ПДВ (а.с. 16).

Позивач у позовній заяві зазначає що відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав частково, та залишок заборгованості становить 28930,00 грн.

Листом №178 від 14.11.2019 року, адресованим позивачу, відповідач підтвердив наявність станом на 14.11.2019 року заборгованості за товар в сумі 28 930,00 грн та гарантував оплату до 20.12.2019 року (а.с. 12).

03.01.2020 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №2 від 02.01.2020 року щодо оплати заборгованості за поставлений товар (а.с. 13).

26.02.2020 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №25 від 26.02.2020 року щодо оплати заборгованості за поставлений товар. Зазначену претензію відповідач отримав 29.02.2020 року (а.с. 14-15).

Відповідач відповіді на претензії не надавав, грошові кошти в сумі 28 930,00 грн не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу (ГК) України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу (ЦК) України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, а всі істотні умови договору були узгоджені у видаткових накладних.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, відповідач мав оплатити поставлений товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як зазначено вище, відповідач листом №178 від 14.11.2019 року за підписом директора Ільчевої О.А. підтвердив наявність станом на 14.11.2019 року заборгованості за товар в сумі 28 930,00 грн (а.с. 12).

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу (ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 28 930,00 грн. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір у сумі 2 102,00 грн відповідно до ст.129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська область, Миколаївській р-н, с.Степове, вул.Козацька, 39, код ЄДРПОУ 00854995) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" (18034, Черкаська область, м.Черкаси, вул.Онопрієнка, буд.10, код ЄДРПОУ 00709557, IBAN: НОМЕР_1 , АТКБ "Приватбанк", ІПН: 007095523250) заборгованість за поставлений товар у сумі 28 930,00 грн та судовий збір у сумі 2 102,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.09.2020.

Суддя Н.О. Семенчук