Ухвала

від 09.09.2020 по справі 916/1142/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд заяви

"09" вересня 2020 р.Справа № 916/1142/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Майданик Ю.В.

дослідивши матеріали заяви ТОВ ФА Україна про припинення грошових вимог та визнання грошових вимог

у справі

за заявою кредитора: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"

до боржника: Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" (67941, Одеська обл., Окнянський район, с. Антонівка; код ЄДРПОУ 30328979)

про визнання банкрутом

у відкритому судовому засіданні за участі

представників сторін та учасників:

від кредиторів: СТОВ "Мрія" - Величко К.Г.;

ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Дарієнко В.Д.

Історія справи.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 26.06.2018р. (суддя - Лепеха Г.А.) (т.1 а.с.132-135), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018р. (т.2 а.с.199-205) відкрито провадження у справі про банкрутство Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" (далі - МССП "Старт"); визнано грошові вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" до МССП "Старт" у сумі 145 497 678, 45 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном МССП "Старт"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Артеменка О.О.

Ухвалою попереднього засідання від 08.11.2018р. (т.3 а.с.95-97) затверджено реєстр вимог кредиторів МССП "Старт" з вказівкою розміру вимог та черговості їх задоволення, відносно вимог ТОВ ФА Україна визначено 26 762 093,55 грн. - четверта черга задоволення; 5 434 390 вимоги забезпечені заставою.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р.(т.3 а.с.198-208) апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" - задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 у справі №916/1142/18 скасовано в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Україна", прийнято нове рішення, викладено пункт 2 частини першої резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "Визнати кредиторські вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" в сумі 32 196 483,55 грн., як такі, що забезпечені заставою та внести окремо до реєстру вимог кредиторів МССП "Старт"; кредиторські вимоги в сумі 3 524,00 грн. - до першої черги вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. (т.4 а.с.216-220) припинено процедуру розпорядження майном МССП "Старт" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Артеменка О.О.; визнано банкрутом МССП "Старт"; відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру МССП "Старт", передбачену ст. ст. 37-48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; призначено ліквідатором МССП "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020р. (т.8 а.с.75-90) апеляційні скарги задоволено частково; ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.10.2019р. (про затвердження мирової угоди) у справі №916/1142/18 скасовано; у затвердженні мирової угоди у справі №916/1142/18 відмовлено; справу №916/1142/18 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2020р. справу прийнято до свого провадження суддею Грабован Л.І. та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати відповідно до положень Кодексу України з поцедур банкрутства (далі КУзПБ) відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.(т.9 а.с.2-4).

Зміст питань, що розглядаються судом. Заяви учасників.

ТОВ ФА Україна звернулося із заявою від 12.03.2020р. (вх. №ГСОО 3-210/20 від 13.03.2020р.) (т. 10 а.с. 96-98) про перенесення вимог до 4 черги, в якій викладено вимогу про припинення грошових вимог до МССП "Старт" на суму 417 370 грн. внаслідок реалізації предмета застави у процедурі банкрутства; визнання грошових вимог до МССП "Старт" та включення їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі 31 782 637, 55 грн., з яких 3524 грн. - судовий збір до першої черги задоволення вимог кредиторів, 31 779 113, 55 грн. - до четвертої черги. В обґрунтування поданої заяви вказано, що у відповідності до протоколу другого повторного аукціону (відкритих торгів) від 01.10.2019р. нерухоме майно (будівлі та споруди), яке належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.2014р. та перебуває у заставі ТОВ ФА Україна , було реалізовано СВК Ставровський за ціною 417 370 грн. ТОВ ФА Україна було перераховано 388 154, 10 грн. від реалізації заставного майна, про що свідчить платіжне доручення №1 від 07.10.2019р. та винагорода торгової біржі Профі-Т за проведення аукціону склала 29 215, 90 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2019р. Кредитор вказує, що загальний розмір непогашених вимог становить 31 779 113, 55 грн. та вважає, що реалізація забезпеченого майна банкрута призводить до зміни черговості грошових вимог ТОВ ФА Україна та їх переходу до 4 черги задоволення. Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Дарієнко В.Д., у відповідь на заяву кредитора про перенесення вимог до 4 черги, повідомив, що внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва. Кредитор вказує, що МССП "Старт" у даній справі є одночасно і боржником за основним зобов`язанням і майновим поручителем та вважає, що незадоволені його вимоги у розмірі 31 779 113, 55 грн. не є такими, що погашені та повинні бути включені до 4 черги реєстру вимог кредиторів. Заявник посилається на положення п.3 ч.1 ст. 593 ЦК України та робить висновки про те, що:

- дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідками продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 або 6 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі отримував кредити чи надав фінансову поруку і вона не припинилась, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит;

- МССП Старт у даній справі є одночасно і боржником за основним зобов`язанням і майновим поручителем, тому незадоволені вимоги ТОВ ФА Україна у розмірі 31 779 113,55 грн. не є такими, що погашені , тому повинні бути включені в 4 чергу;

- у раз недостатності коштів для повного задоволення забезпечених кредиторських вимог, незадоволені вимоги такого кредитора стають конкурсними з віднесенням їх ліквідатором до 4 черги;

- ані релевантна судова практика, ані умови договору іпотеки від 27.02.2015р., укладеного між ТОВ ФА Україна та МССП Старт не позбавляють права задовольнити непогашені вимоги після реалізації предмета іпотеки.

ТОВ ФА Україна надано письмові пояснення до заяви про перенесення вимог від 27.04.2020р. (вх. №ГСОО 10876/20 від 30.04.2020р.) (т. 11 а.с. 39-43), в яких вказано на те, що ліквідатор безпідставно, з порушенням вимог ч.1 ст. 61 КУзПБ, ухилився від виконання обов`язку, в результаті чого ТОВ ФА Україна було вимушене звернулось до суду із заявою про перенесення вимог до 4 черги. Кредитор посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.10.2019р. по справі №911/2430/14 та вказує, що сформована позиція у справі за складом фактичних обставин максимально подібна до даної справи; позицію викладену у постанові КГС ВС про те, що подібність правовідносин слід встановлювати одночасно за трьом критеріями:суб`єктним, об`єктним, і так би мовити змістовним. При цьому основний критерій, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний. Мова іде про права і обов`язки суб`єктів; положення ч.4 ст. 236 ГПК України про необхідність врахуванням позицій Верховного суду; відсутність нормативно закріпленої можливості відступу від позицій ВС судами нижчих інстанцій На думку кредитора, відмова ліквідатора банкрута є необґрунтованою та не узгоджується ні з нормативно-правовим регулюванням, ні з висновками Верховного Суду.

У запереченнях на відзив ліквідатора і пояснення кредитора (вх. 23643/20 від 7.09.2020р.) (т.12 а.с.122-136) ТОВ ФА Україна вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів учасників справи, обставини зловживання правами ліквідатором та кредитором, безпідставне порушення у зв`язку з цим розумних строків розгляду справи та просить вжити до учасників заходи процесуального примусу.

Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Дарієнком В.Д. надано відзив від 16.03.2020р. (вх. №ГСОО 6546/20 від 16.03.2020р.) (т. 10 а.с. 164-165) на заяву ТОВ ФА Україна до 4 черги, в якому повідомлено, що ухвалою попереднього засідання суду від 08.11.2018р. із врахуванням змін, внесених постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р., затверджено реєстр вимог кредиторів МССП "Старт", до якого у тому числі включені вимоги ТОВ ФА Україна в зальній сумі 32 200 007, 55 грн.: перша черга - 3524 грн., такі, що забезпечені заставою та внесені окремо до реєстру вимог кредиторів - 32 196 483, 55 грн. Ліквідатор банкрута зазначає, що внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва, що підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019р. по справі №915/535/17.

Кредитором СТОВ Мрія надані пояснення щодо заяви ТОВ ФА Україна , в яких викладені заперечення з проханням відмовити у задоволення заяви з наступних підстав:

- ТОВ ФА Україна , на його думку, намагаючись застосувати преюдицію судових рішень, здійснює спроби посилатись на окремі обставини, які були встановлені іншими судами, в рамках розгляду інших судових справ, які не мають відношення до цієї справи;

- питання віднесення вимог забезпеченого кредитора до вимог конкурсного кредитора вже було розглянуто і вирішено по суті постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р. у цій справі та всі вимоги ТОВ ФА Україна визнані забезпеченими та включені до реєстру вимог кредиторів окремо, тому у суду відсутні законні підстави для віднесення кредиторських вимог ТОВ ФА Україна у 4 чергу;

- положення ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено черговість задоволення вимог кредиторів передбачають задоволення у четверту чергу вимог кредиторів, не забезпечених заставою, а всі заявлені ТОВ ФА Україна є забезпеченими, тому відсутні підстави відносити їх до 4 черги;

- відповідно до ст. 17 Закону України Про іпотеку , іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; в матеріалах справи міститься заява ТОВ ФА Україна про визначення розміру предмету іпотеки для її подальшої реалізації на торгах; скарги заяви, заперечення щодо результатів торгів, на яких було реалізовано предмет іпотеки від ТОВ ФА Україна відсутні; таким чином після продажу майна, що було предметом договору іпотеки, всі зобов`язання боржника перед забезпеченим кредитором виконані у повному обсязі.

ТОВ ФА Україна подано клопотання від 08.09.2020о. (вх. №ГСОО 23865/20 від 09.09.2020р.) (т. 12 а.с. 148-149) про розгляд за відсутності кредитора у тому числі заяву про перенесення вимог до 4 черги за наявними матеріалами.

Обставини, встановленні судом

Ухвалою попереднього засідання суду від 08.11.2018р. затверджено реєстр вимог кредиторів МССП "Старт", до якого у тому числі включені вимоги ТОВ ФА Україна в сумі 3524 грн. - перша черга, 26 762 093, 55 грн. - четверта черга, 5 434 390 - забезпечені заставою (т. 3 а.с. 95-97).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р. (т. 3 а.с. 198-208) апеляційну скаргу МССП "Старт" - задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2018р. у справі №916/1142/18 скасовано в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "ФА Україна", прийнято нове рішення, п. 2 ч.1 резолютивної частини якого викладено в наступній редакції: "Визнати кредиторські вимоги ТОВ "ФА Україна" в сумі 32 196 483,55 грн., як такі, що забезпечені заставою та внести окремо до реєстру вимог кредиторів МССП "Старт"; кредиторські вимоги в сумі 3 524,00 грн. - до першої черги вимог кредиторів

Враховуючи те, що ТОВ ФА Україна є забезпеченим кредитором у справі, звертається до суду із заявою про припинення частини вимог у зв`язку із перерахуванням йому коштів, виручених від реалізації заставного майна в ліквідаційній процедурі, та визнання вимог до боржника з віднесенням до четвертої черги (визнання конкурсним кредитором), суд вважає з необхідне дослідити підстави подання первісної заяви, визначення правової природи боргу, результатів її розгляду судом та проведення ліквідаційних заходів щодо продажу майна та задоволення вимог заявника.

Вимоги викладені у заяві ТОВ ФА Україна (вх.3-603/18 від 17.07.18р.) ґрунтувались на рішенні господарського суду Одеської області від 1.12.2017р. у справі №916/3086/16, яким на його користь з боржника було стягнуто 24 522 445 грн. боргу за договором поставки №01/15 від 26.02.2015р. та договорі іпотеки від 27.02.2015р., укладеному в забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки.

При цьому у заяві ТОВ ФА Україна просив визнати його вимоги в загальній сумі 32 200 007,55 грн. із внесенням окремо як забезпечених вимог до реєстру вимог у розмірі 5 434 390 грн. а до четвертої 26 762 093,55 грн. Однак, всі його вимоги були віднесені апеляційним судом до таких, які є забезпеченими.

З матеріалів заяви вбачається, що 26.02.2015р. між ТОВ "ФА Україна" та МССП "Старт" укладено договір поставки № 01/15, в забезпечення виконання зобов`язань якого між кредитором і боржником укладений договір іпотеки від 27.02.2015р., за умовами якого боржник (іпотекодавець) передає в іпотеку в якості забезпечення належного, повного та своєчасного виконання зобов`язань за договором поставки предмет іпотеки: об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 9082351231, загальною площею 4 153 кв.м., що розташований за адресою: с. Нагірне, Красноокнянський район, Одеська обл.; предмет іпотеки включає: зерносховище, А, 668 кв.м.; будинок тваринника, Б, 277,4 кв.м.; стаціонарний блок, В, 153,7 кв.м.; кормоцех, Г, 812,5 кв.м.; приміщення для трьох тракторів, Д, 297,7 кв.м.; котельня, Е, 196,8 кв.м.; зерносховище, Ж, 903,7 кв.м.; вагова, 3, 300,6 кв.м.; споруда АВМ, И, 300 кв.м.; підвал, К, 20,5 кв. м.; сандезблок, Л, 92,1 кв.м.; зернообробний комплекс, М, 130 кв.м.

Відповідно до пункту 2.4 Договору іпотеки, сторони оцінили предмет іпотеки у 5 434 390,00 грн.

Зі звітів ліквідатора банкрута та доданих до них документів вбачається, що Товарною біржею "Профі-Т" був проведений аукціон з продажу майна банкрута МССП "Старт", про що свідчить протокол другого повторного аукціону (відкритих торгів) по лоту №1 (з можливістю зниження початкової вартості) (т. 10 а.с. 88). Відповідно до вказаного протоколу для продажу було запропоновано наступне майно банкрута, яке належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.2004р. серії НОМЕР_2 та реєстраційний номер якого НОМЕР_1 : нерухоме майно загальною площею 4153, 0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Окнянський район, с. Нагірне на земельній ділянці площею 44500 кв.м., та яке складається з: зерносховище, А, 668 кв.м.; будинок тваринника, Б, 277,4 кв.м.; стаціонарний блок, В, 153,7 кв.м.; кормоцех, Г, 812,5 кв.м.; приміщення для трьох тракторів, Д, 297,7 кв.м.; котельня, Е, 196,8 кв.м.; зерносховище, Ж, 903,7 кв.м.; вагова, 3, 300,6 кв.м.; споруда АВМ, И, 300 кв.м.; підвал, К, 20,5 кв.м.; сандезблок, Л, 92,1 кв.м.; зернообробний комплекс, М, 130 кв.м. Переможець аукціону - СВК "Ставровський"; ціна продажу лоту №1 - 417 370 грн.

03.10.2019р. між МССП "Старт" та СВК Ставровський був укладений договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні (т. 10 а.с. 89-90), п. 1.2. якого передбачено, що предметом є передача МССП "Старт" у власність СВК Ставровський придбаного на аукціоні майна у порядку та на умовах, передбачених договором.

02.10.2019р. між МССП "Старт" та СВК Ставровський був підписаний акт про передання права власності на куплене нерухоме майно (т. 10 а.с. 91), згідно якого МССП Старт передав, а СВК Ставровський прийняв у власність наступне майно, визначене як: нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9082351231), загальною площею 4153, 0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Окнянський район, с. Нагірне на земельній ділянці площею 44500 кв.м., та яке складається з: зерносховище, А, 668 кв.м.; будинок тваринника, Б, 277,4 кв.м.; стаціонарний блок, В, 153,7 кв.м.; кормоцех, Г, 812,5 кв.м.; приміщення для трьох тракторів, Д, 297,7 кв.м.; котельня, Е, 196,8 кв.м.; зерносховище, Ж, 903,7 кв.м.; вагова, 3, 300,6 кв.м.; споруда АВМ, И, 300 кв.м.; підвал, К, 20,5 кв.м.; сандезблок, Л, 92,1 кв.м.; зернообробний комплекс, М, 130 кв.м.

Згідно платіжного доручення №1 від 07.10.2019р. (т. 10 а.с. 92) МССП "Старт" було перераховано ТОВ ФА Україна 388 154, 10 грн. в рахунок погашення кредиторської заборгованості.

Відповідно до платіжного доручення №2 від 17.10.2019р. (т. 10 а.с. 93) МССП "Старт" було перераховано ТОВ ФА Україна 3524 грн. в рахунок погашення кредиторської заборгованості. У зв`язку із вказаними обставинами ТОВ ФА Україна подану заяву.

Щодо строків розгляду заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19", з урахуванням внесенням змін згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 02.04.2020р. №211, від 22.04.2020р. №291, від 04.05.2020р. №343, установлено з 12.03.2020р. на усій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020р. №500 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22.05.2020р. до 31.07.2020р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено на всій території України дію карантину, встановленого зазначеними постановами Кабінету Міністрів України, до 31.08.2020р.

На момент розгляду даної заяви п. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Тобто, фактично вказаною нормою строк розгляду справи, у тому числі поданої заяви, продовжувався.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 18.03.2020р., 13.04.2020р., 29.04.2020р., 25.05.2020р., 22.07.2020р., 07.08.2020р. розгляд справи, в тому числі і поданого клопотання, відкладався у зв`язку із наявністю клопотань учасників справи про відкладення судового засідання у зв`язку із встановленням в Україні карантину; необхідністю надання можливості заявнику відповісти на подані учасниками справи пояснення та відзиву.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначити тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Савенков проти України" від 02.05.2013р. "Папазов проти України" від 15.03.2012р. зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку, суд розглянув заяву у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Ч. 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI , оскільки правовідносини між сторонами склались під час дії цього Закону.

За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За ч.2,6,8 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який діяв на час розгляду заяви ТОВ ФА України , забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема заставою.

Визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань (зокрема, ст. 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку").

Так, відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (ч.2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу").

Ч.1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Ч.5,6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до ст. Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст.1 Закону України "Про заставу").

Згідно ст.19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

У відповідності до ч.2 ст.11 Закону України "Про заставу", заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі реалізації предмета застави.

У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв`язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється (абз. 5 ст. 28 Закону України "Про заставу", абз. 3 ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Ч.ч.1, 4 ст. 591 ЦК України передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 24 Закону України Про заставу передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

За положеннями ч.2 ст. 41 Закону про банкрутство передбачено продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом.

Ч.4 ст. 42 цього Закону передбачає, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора з зобов`язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує.

За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (ч.9 ст. 45 Закону про банкрутство).

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справи №902/492/17 (постанова від 15.05.2018), забезпеченими зобов`язаннями в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов`язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 або 6 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.

Аналогічний висновок міститься у постанові КГС ВС у справі №914/3734/15 від 05.06.2018р.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди на припинення, у тому числі заміну зобов`язання або припинення зобов`язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Ці положення корелюються із нормою ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, а також зобов`язання, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну або припинення зобов`язання в інший спосіб.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, законодавець не заборонив подання кредиторських заяв у справах про банкрутство за межами встановленого строку, а визначив наслідки не дотримання цього строку у вигляді позбавлення права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Згідно зі ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

Грошове зобов`язання згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Висновки суду.

Загальне цивільне законодавство та законодавство про іпотеку застосовується у справах про банкрутство з врахуванням особливостей законодавства про банкрутство як спеціального законодавства, що регулює правовідносини сторін у справі про банкрутство.

У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог Закону про банкрутство іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.

З урахуванням положень чинного цивільного і господарського законодавства (ст. ст. 599,601, 604 ЦК України, ст.ст. 198,204 ГК України) способами погашення грошових вимог у процедурі банкрутства можно визнати: оплату боргу; новацію; передання відступного; неможливість виконання, що може набувати судової форми (обумовлена недостатністю майна боржника-банкрута та його примусовою ліквідацією) та законодавчої форми (передбачення законом обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язання, наприклад, списання заборгованості, штрафних санкцій тощо); сплив граничної давності; прощення боргу; залік взаємних вимог.

З огляду на це, грошові вимоги ТОВ ФА Україна в сумі 417 370 грн. є такими , що погашені шляхом задоволення у зв`язку із оплатою за рахунок коштів, виручених при реалізації предмета застави, а не внаслідок реалізації предмета застави, як вказує кредитор, оскільки сама по собі реалізація без задоволення не має наслідком погашення грошових вимог, а іпотека є припиненою.

Щодо решти вимог, які залишились незадоволеними в сумі 31 779 113,55 грн. та які ТОВ ФА Україна просить визнати конкурсними із задоволенням у 4 чергу, суд зазначає наступне.

Кодекс України з процедур банкрутства, є законодавчим актом, який містять норми матеріального і процесуального права, які регулюють взаємовідносини та процесуальну діяльність учасників справи про банкрутство.

Кодексом встановлений порядок розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, і порядок віднесення до черги у реєстрі вимог кредиторів, формування реєстру вимог кредиторів.

Так, передбачено розгляд та віднесення вимог до визначеної черговості в залежності від обставин та строків подання заяв кредитором.

Процедури перенесення вимог кредитора, якого раніше визнано судом до іншої черги не передбачено. Відомості реєстру вимог кредиторів щодо переліку кредиторів і розміру зобов`язань боржника та черговості їх задоволення не можуть бути зміненими під час ліквідаційної процедури, інакше як у спосіб визначений Законом і виключно на підставі судового рішення.

Тому суд розглядає заявлені вимоги кредитора у порядку, передбаченому ст. 45 КУзПБ.

Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів у справі є 26.06.2018р. дата відкриття провадження у справі про банкрутство та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі боржника на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Тридцятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 26.07.2018р.

Заборгованість перед ТОВ ФА Україна виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому заявлені вимоги є конкурсними у відповідності до ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Заява ТОВ ФА Україна про визнання грошових вимог датована 12.03.2020р. та надійшла до Господарського суду Одеської області 13.03.2020р., про що свідчить відтиск штампа вхідної кореспонденції Господарського суду Одеської області.

Таким чином, заява ТОВ ФА Україна подана до Господарського суду Одеської області з пропуском встановленого ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи те, що грошові вимоги ТОВ ФА Україна виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство та є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, суд визнає грошові вимоги в сумі 31 779 113,55 із задоволенням у четверту чергу. При цьому, суд зазначає, що наслідком не дотримання встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника є позбавлення права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства таких підстав не містять.

Враховуючи викладене, задоволення частини вимог забезпеченого кредитора та його бажання змінити статус на конкурсного кредитора не є підставою для автоматичної зміни реєстру вимог кредиторів.

У судовому засіданні 09.09.2020р. судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ ФА Україна викладеного у запереченнях на відзив ліквідатора і пояснення СТОВ Мрія від 04.09.2020р. (вх. 23643/20 від 07.09.2020р.) про вжиття до ліквідатора банкрута та СТОВ Мрія заходів процесуального примусу з тих підстав, що судом не виявлено у діях учасників справи зловживань процесуальними правами, що суперечать завданню господарського судочинства, визначених у ч.2 ст. 43, ч.1 ст. 135 ГПК України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі „Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Трофимчук проти України").

Судові витрати покладаються на заявника у відповідності до ч.3 ст. 45 КУзПБ, ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 45, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Україна від 12.03.2020р. (вх. №ГСОО 3-210/20 від 13.03.2020р.) задовольнити частково.

2. Визнати погашеними шляхом задоволення грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Україна до Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" (67941, Одеська обл., Окнянський район, с. Антонівка; код ЄДРПОУ 30328979) в сумі 417 370 грн. у зв`язку із оплатою за рахунок коштів, виручених при реалізації предмета застави.

3. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Україна до Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" (67941, Одеська обл., Окнянський район, с. Антонівка; код ЄДРПОУ 30328979) у розмірі 31 779 113, 55 грн. із задоволенням в четверту чергу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Україна ( 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 4, кв. 9; код ЄДРПОУ 39360240 ) на користь Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

Ухвала набирає законної сили 09.09.2020р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Повну ухвалу складено та підписано 14.09.2020р.

Копію ухвали надіслати: СТОВ "Мрія" (67942, Одеська обл., Окнянський р-н, с. Новосамарка); ТОВ "ФА Україна" (04071, м. Київ, вул. Хорива,4, кв.9), арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. (65023, м. Одеса, вул. Садова, 18,оф. 5).

Суддя Л.І. Грабован