Рішення

від 03.09.2020 по справі 916/1442/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1442/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. 21 км Житомирське шосе, код ЄДРПОУ 37757186)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» (65026, м. Одеса, площа Грецька, буд. 3/4, офіс 758, код ЄДРПОУ 39064166)

про стягнення, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Коломійчук А.С., адвокат, діє на підставі ордеру

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» про стягнення 332471,06 грн., з яких: 321547,61 грн. основного боргу, 7316,20 грн. пені, 1205,70 грн. 3% річних та 2401,55 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги ТОВ «БОНЕНКАМП» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №KIV-19-607-Р від 10.09.2019.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23.06.2020 о 10:00. У підготовчому засіданні 23.06.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 07.07.2020 о 13:45. 07.07.2020 за вх.№17638/20 та №17639/20 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву. У підготовчому засіданні 07.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 22.07.2020 о 10:45.

21.07.2020 за вх.№19182/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить продовжити строк на подання відзиву, закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 321547,61 грн. за договором поставки №KIV-19-607-Р від 10.09.2019 у зв`язку з відсутністю предмета спору, відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 7316,20 грн. пені, 1205,70 грн. 3% річних, 2401,55 грн. інфляційних втрат та судових витрат по справі, вказуючи на наступне:

- на час дії карантину ТОВ «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» зіткнулась з певними труднощами, що було пов`язано з переведенням працівників на режим віддаленої роботи та невиконанням певними контрагентами взятих на себе зобов`язань. 06.07.2020 ТОВ «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» сплачено на користь позивача 321547,61 грн. боргу за договором №KIV-19-607-Р від 10.09.2019. Отже, існують підстави для закриття провадження у справі №916/1442/20 в частині позовних вимог про стягнення 321547,61 грн. основного боргу;

- позивач всупереч встановленим договором вимогам не повідомив відповідача про наявність спору/суперечки за договором;

- позивач порушив умови договору щодо строків поставки товару;

- у разі задоволення вимог про стягнення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначає, що є підстави для зменшення їх розміру, оскільки причиною неналежного виконання зобов`язання стали процеси, пов`язані з поширенням на території України коронавірусу COVID-19, небажання позивача вирішити спірне питання в позасудовому порядку, негайне добровільне усунення порушення, як стало про це відомо;

- обсяг наданих послуг та складність справи є неспівмірними. При цьому, відповідач не має відношення до ТОВ МАЙНІНГ-МАШИНЕРІ (надане платіжне доручення №29, яке свідчить про перерахування коштів за додатковою угодою №4 від 11.05.2020, тобто за підготовку позовної заяви до ТОВ МАЙНІНГ-МАШИНЕРІ ).

22.07.2020 за вх.№19357/20 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.09.2020 о 17:30.

03.09.2020 за вх.№23321/20 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У наданих поясненнях позивач вказує на наступне:

- відповідач не вживав жодних дій щодо повідомлення позивача про складне матеріальне становище чи необхідність відстрочення оплати товару у зв`язку з обставинами, що від нього не залежали чи вплинули на можливість своєчасного виконання взятого на себе зобов`язання;

- обставини, на які посилається відповідач як на підставу зменшення розміру штрафних санкцій, є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами та не є винятковими та достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій;

- відповідач мав достатньо часу для виконання зобов`язання та вжиття заходів щодо попередження виникнення заборгованості;

- нарахований позивачем розмір штрафних санкцій, трьох відсотків та інфляційних втрат не є значним у порівняні з сумою боргу, їх нарахування здійснено на рівні мінімального розміру, гарантованого державою для захисту сторони, інтереси якої порушені;

- розмір послуг адвоката було погоджено сторонами в додатковій угоді з урахуванням розміру заборгованості, кількості операцій, строку прострочення, а також з урахуванням майнового стану сторін спору, кваліфікації адвоката, а тому є співмірним зі складністю справи;

- відповідачем не доведено жодного обґрунтування (доказу), що погоджена між позивачем та його представником вартість послуг є неспівмірною зі складністю справи та не відповідає фактичним обставинам справи, а така неспівмірність є лише припущенням відповідача.

Ухвалою суду від 03.09.2020 закрито провадження у справі №916/1442/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» про стягнення 321547,61 грн. основного боргу.

У судове засідання 03.09.2020 представник позивача не з`явився, про дату, місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 03.09.2020 представник відповідача просив суд зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та витрати на професійну правничу допомогу з підстав, викладених у поданій до суду процесуальній позиції.

Справа №916/1442/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У визначений Законом України від 18.06.2020 №731-IX строк (до 06.08.2020 включно) сторони не звернулись до місцевого господарського суду з іншими заявами/клопотаннями, окрім тих, що наявні в матеріалах справи, не повідомили суд про намір вчиняти якісь інші процесуальні дії у даній справі та/або про неможливість вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, , господарський суд встановив:

10.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» (покупець, відповідач) укладено договір поставки №KIV-19-607-P, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця шини, диски, колеса та їх комплектуючі для транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, спецтехніки і мототехніки, (товар), окремими партіями відповідно до замовлення покупця (наданого у письмовій або у електронній формі із використанням електронних адрес, які зазначені у договорі), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п.1.2 договору істотними умовами договору є кількість, асортимент, ціна, умови та місце поставки товару, які узгоджуються сторонами шляхом укладення та підписання письмових додатків (специфікацій), а у разі їх відсутності - замовленнях, рахунках і видаткових накладних, по кожній окремій поставці товару в рамках цього договору. Базові умови поставки визначені в п.3.5 цього договору.

За п.п. 3.1-3.5 договору поставка партії товару здійснюється постачальником протягом 120 днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати в розмірі 30% від вартості партії товару. Асортимент (номенклатура), кількість та бажані строки поставки окремої партії товару зазначаються покупцем у замовленні, яке направляється останнім постачальнику. Підтвердження можливості виконання вказаного замовлення покупця є своєчасне (за 30 днів до дати поставки) повідомлення про дату та умови поставки постачальником товару в асортименті та за ціною вказаною покупцем у такому замовленні. У разі якщо замовлення оформлене покупцем засобами телефонного зв`язку або електронною поштою, асортимент та ціна товару за таким замовленням відображається у видаткових накладних. Датою поставки (передачі) товару постачальником у власність покупця, с дата зазначена у видатковій накладній на товар (кожної окремої партії товару). Товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з дати вказаної у видатковій накладній на товар, що свідчить про факт отримання товару. У разі, якщо дата виписки видаткової накладної та дата прийняття товару покупцем не співпадають, дата підписання покупцем видаткової накладної вважається датою поставки товару та переходу права власності. У разі якщо умови поставки, погоджені сторонами, передбачають передачу товару покупцю з залученням транспортної організації Нова Пошта , Ін-Тайм , Делівері , Сат та інші (перевізник), поставка та виконання постачальником своїх зобов`язань підтверджується товарно-транспортною накладною про поставку вантажу (товару) та видатковою накладною. Якщо у видатковій накладній не зазначено іншої дати, датою поставки товару вважається дата складення видаткової накладної. Фактично оформлені видаткові накладні на товар є належним підтвердженням права власності покупця на товар. Базові умови поставки згідно з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс» (2010) - EXW за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця 21 км. Житомирського шосе.

У відповідності до п.6.1 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в письмових додатках, визначених п.1.2 цього договору, у разі їх відсутності - у рахунках і видаткових накладних на кожну окрему партію товару. В тому випадку, якщо курс евро на день оплати зміниться (збільшиться або зменшиться) більше ніж на 3% від курсу евро на день виставлення рахунку (у разі коли рахунок не виставлявся - з дати поставки товару), 100% вартості товару перераховується по актуальному курсу продажу міжбанку на сайті http://minаin.com.ua/currencу/ на день, що передує оплаті. Перерахунок здійснюється покупцем самостійно на дату платежу та не потребує додаткового оформлення.

Відповідно до п.7.2 договору оплата товару покупцем здійснюється частинами: попередня оплата у розмірі 30% від вартості партії товару, що сплачується протягом строку, погодженого сторонами, оплата в розмірі 20% вартості товару - здійснюється в день відвантаження товару зі складу, а решта - 50% вартості партії товару не пізніше 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки відповідного товару (дати, зазначеної у видатковій накладній на товар) за ціною, що зазначена у такому рахунку (видатковій накладній), якщо інше не передбачено додатковими угодами або специфікаціями.

Згідно з п.7.5 договору оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За п.9.5 договору при простроченні оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої оплати за кожен день її прострочення до повного погашення заборгованості. Сторони погодили, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність у 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Якщо після укладання цього договору з`ясується, що будь-яка із сторін не мала права його укладання і його дія має бути припинена, в такому випадку винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні всі витрати, які та понесла у зв`язку з укладанням та виконанням цього договору, а також спричинені такій стороні збитки. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1 цього договору, та закінчується 31.12.2019. Договір автоматично продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до цього договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Якщо жодна із сторін за 30 днів до дати припинення дії договору письмово не заявила про наміри його розірвання, то в такому разі договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік.

На виконання умов договору поставки №KIV-19-607-P від 10.09.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №12262 від 26.11.2019 на суму 761487 грн., №446 від 27.01.2020 на суму 336774,64 грн.

Наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача підтверджується, що 17.09.2019 відповідачем частково сплачено на користь позивача заборгованість за договором поставки №KIV-19-607-P від 10.09.2019.

Несплата відповідачем решти наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Під час розгляду судом господарської справи відповідачем сплачено на користь позивача 321547,61 грн. основного боргу, у зв`язку з чим ухвалою суду від 03.09.2020 закрито провадження у справі №916/1442/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» про стягнення 321547,61 грн. основного боргу.

Таким чином, на розгляді суду залишились позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» про стягнення 7316,20 грн. пені, 1205,70 грн. 3% річних та 2401,55 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором поставки №KIV-19-607-P від 10.09.2019, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем у розмірі 321547,61 грн., який в подальшому сплачено під час розгляду господарської справи, у зв`язку з чим судом закрито провадження у справі №916/1442/20 в частині основного боргу.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вище встановлено судом, пунктом 9.5 укладеного між сторонами договору передбачено, що при простроченні оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої оплати за кожен день її прострочення до повного погашення заборгованості. Сторони погодили, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність у 3 (три) роки.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на суму 7316,20 грн., господарським судом встановлено вірність його обрахунку.

Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків саме у зв`язку з простроченням сплати відповідачем за поставлений товар за договором.

З матеріалів справи вбачається, що сплата відповідачем позивачу вартості поставленого товару була здійснена майже одразу після звернення позивача до господарського суду, враховуючи не надання позивачем до суду доказів дотримання ним претензійного порядку, який у спірних правовідносинах не є обов`язковим, між тим, вказаний факт оцінюється судом у розрізі встановлення фактичних обставин та дій сторін у спірних правовідносинах.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи не надання позивачем доказів завдання йому збитків саме внаслідок дії відповідача в окреслених у цій справі правовідносинах, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача, до 1000 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних на суму 1205,70 грн. та інфляційних втрат на суму 2401,55 грн., господарським судом встановлено вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1000 грн. пені, 1205,70 грн. 3% річних та 2401,55 грн. інфляційних втрат, в решті позову слід відмовити.

Іншого сторонами не доведено.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

08.04.2019 між ТОВ «БОНЕНКАМП» (клієнт) та адвокатом Яремчук Вітою Вікторівною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №4, відповідно до якого клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, у будь-яких справах, що розглядаються у порядку цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства у місцевих судах та апеляційних судах всіх видів, Верховному Суді.

11.05.2020 між ТОВ «БОНЕНКАМП» (клієнт) та адвокатом Яремчук Вітою Вікторівною (адвокат) укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №4 від 08.04.2019, в якій визначено, зокрема, вартість послуг, а саме: ознайомлення з документами клієнта, що стосується предмета додаткової угоди - 2 години (4000 грн.), підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ Майнінг-Машинері - 4 години (8000 грн.).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту наданих послуг від 15.05.2020 адвокатом відповідно до договору про надання правової допомоги №4 від 08.04.2019 надано, а клієнтом прийнято послуги на загальну суму 12000 грн., які сплачено ТОВ «БОНЕНКАМП» в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №29 від 15.05.2020 на суму 12000 грн.

Згідно з ч.5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Здійснюючи розподіл витрат на оплату послуг адвоката, суди керуються практикою Європейського суду з прав людини, у рішеннях якого у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 pоку, "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009 року, "Двойних проти України" від 12.10.2006 pоку, "Меріт проти України" від 30.03.2004 pоку, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 pоку ЄСПЛ вказував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився із доводами сторони, що подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, і зменшив їх із заявлених 26500 грн. до 3000 грн., при цьому застосувавши критерій необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат з реальністю таких витрат, вказавши, зокрема, на незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та тривалість судових засідань. Про все це йдеться у додатковій ухвалі КГС ВС від 21.07.2020 у справі №915/1654/19.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд вважає, що оскільки при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціни позову, а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи, з урахуванням сплати відповідачем основного боргу, приймаючи до уваги не надання позивачем до суду якісно складених документів на підтвердження правових підстав надання адвокатських послуг саме у даній справі №916/1442/20, а надана до суду Додаткова угода від 11.05.2020 (а.с. 41), єдина яка передбачає послуги саме за справою №916/1442/20, містить зазначення іншого контрагента - ТОВ Майнінг-Машинері замість відповідача у господарській справі №916/1442/20, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу за заявою відповідача навпіл та стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн. на оплату послуг адвоката, з урахуванням співмірності та збалансованості інтересів сторін у справі, в решті заявлених витрат на професійну правничу допомогу судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ «ІНГУС» (65026, м. Одеса, площа Грецька, буд. 3/4, офіс 758, код ЄДРПОУ 39064166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. 21 км Житомирське шосе, код ЄДРПОУ 37757186) 1000 /одну тисячу/ грн. пені, 1205 /одну тисячу двісті п`ять/ грн. 70 коп. 3% річних, 2401 /дві тисячі чотириста одну/ грн. 55 коп. інфляційних втрат, 2102 /дві тисячі сто дві/ грн. судового збору та 6000 /шість тисяч/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 14 вересня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля