Рішення від 15.09.2020 по справі 917/698/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 Справа № 917/698/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- торгівельна компанія "Крок"

до Лашка Олександра Григоровича

про стягнення 4043,02 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Крок" до Лашка Олександра Григоровича про стягнення 4043,02 грн., у тому числі: 878,70 грн. - 3% річних та 3164,32 грн. - інфляційних, нарахованих на заборгованість за договором поставки продукції з наданням обладнання в оренду № 20576 від 18.06.2012р., на невідшкодовані витрати з оплати третейського збору у справі № 60/56 та судового збору у справі № 917/14/16; а також 2102,00 грн. судових витрат.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач у межах зведеного виконавчого провадження № 55609839 не сплачує суми боргу за договором, витрати з оплати третейського збору та судового збору, визначені в наказі Господарського суду Полтавської області у справі № 917/14/16.

Відповідач у відзиві (вхід.№5708 від 28.05.2020р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- відповідно до договору з надання обладнання в оренду №10576 від 18.06.2012 року ТОВ "КРОК" в договірних відносинах з позивачем (ТОВ "Виробничо- торгівельна компанія "КРОК") він не був;

- йому був переданий в користування морозильний ларь ТМ "Ласка", заводський номер 1827360 по акту приймання-передачі від 18.06.2012 p., де зазначено, що його стан був у вжитку, тобто не новий, вартість його не вказана на момент передачі цього майна. Орендна плата відповідачем за це майно сплачувалася вчасно, заборгованості не було до кінця дії договору;

- у грудні 2015 року відповідачем було припинено підприємницьку діяльність, що проводилася в магазині " Хлібний Дар ", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Все обладнання, що перебувало в оренді для здійснення підприємницької діяльності було повернуто його власникам, окрім морозильного ларю ТМ "Ласка", так як торгові представники торгівельної кампанії "КРОК" відмовилися його забирати, і сказали, що підлягає поверненню не ларь, а грошові кошти в розмірі 6 000 грн. Цю суму відповідач відмовився сплачувати, так як вважав ці дії безпідставними; поверненню згідно договору підлягає орендоване майно, а не грошова сума, яка нічим і не обумовлена. Представник торгівельної фірми "Крок" повідомив про те, що вивезти ларь, після закінчення договору оренди обладнання повинен відповідач; проте після закінчення договору відповідач дзвонив торгівельним представникам, які раніше працювали у ТОВ "КРОК", але ті, сказали, що цієї фірми вже немає і за цією адресою знаходиться інша фірма. Сума, яку виставили за цей морозильний ларь не відповідала вартості передано відповідачу в оренду майна. В договорі оренди №10576 від 18.06.2012 року, укладеного з ТОВ "КРОК", чітко ніде не зазначено, що орендар повинен повернути Орендодавцю майно, вивізши його своїми силами за адресою місця знаходження ТОВ "Крок". Позивачу ніхто не заважав забрати його майно;

- по цей час морозильний ларь ТМ "Ласка", заводський номер 1827360, знаходиться в робочому стані, в якому було його передано та зберігається за місцем проживання відповідача АДРЕСА_2 ; дане майно позивач може забрати самостійно;

- грошових зобов`язань перед ТОВ "КРОК" та ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "КРОК" відповідач ніколи не мав. Морозильний ларь ТМ "Ласка" із заводський номером 1827360 відповідач готовий повернути власникові.

Позивач відповіді на відзив не надав.

Ухвалою суд від 20.05.2020р. було встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 10 днів з дати отримання відзиву.

Згідно даних сайту АТ Укрпошта відзив був вручений позивачу 06.07.2020р.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ Х Прикінцевих положень ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України. який продовжено до 22.06.2020 - постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та до 31.07.2020 - постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500.

В Законі України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-IX) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон № 731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року.

Отже, строк для подачі відповіді на відзив закінчився 07.08.2020.

Позивач відповідь на відзив суду не надав. Клопотання про продовження цього строку не заявив.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.45).

За ухвалою господарського суду від 04.05.2020р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (а.с. 47-48). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.51-58).

Ухвалою суду від 20.05.2020 року відкрито провадження у справі № 917/698/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.61-62).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК сторони суду не надали.

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 22.05.2020р. (а.с.63-66).

Відповідно до ч. 6 ст.176 ГПК України суд направив запит до органів реєстрації місця проживання відповідача - Лашка Олександра Григоровича (а.с.67).

Згідно довідки Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області від 26.05.2020р. за № 800 місце проживання гр. Лашко Олександра Григоровича зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.70).

Суд 10.06.2020 повторно направив відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі від 20.05.2020р., на адресу АДРЕСА_2 , що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 19.06.2020р. (а.с.72-73).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Лашко О.Г. був зареєстрований, як фізична особа-підприємець 12.05.2004 (а.с.59-60).

16.01.2015р. державним реєстратором було внесено до вказаного Реєстру запис № 25670060003000947 про припинення підприємницької діяльності Лашко Олександра Григоровича (а.с.60).

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Отже, з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 р. № 14-144цс18 у справі № 338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

У справі № 917/698/20 позовні вимоги заявлені з підстав невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати грошових коштів, визначених у рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз від 04.12.2015р. № 60/56 про стягнення з фізичної особи - підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь ТОВ Компанія Крок заборгованості за договором поставки продукції, ухвали господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 у справі №917/14/16 про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз від 04.12.2015р. № 60/56.

Враховуючи, що вказані рішення та ухвали постановлені судом щодо Лашка Олександр Григорович як фізичної особи-підприємця, тому спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В зв`язку з введенням карантину та продовженням строку подання заяв по суті справи, необхідністю подання сторонами доказів та пояснень, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення судом відклалося на строк, необхідний сторонам для дачі пояснень по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

18.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Крок" (постачальник) та Лашко Олександром Григоровичем (покупець) укладено договір поставки продукції з наданням обладнання в оренду № 2/0576 від 18.06.2012р. (далі - Договір №210576); (а.с.15-16).

04.12.2015 р. рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз у справі № 60/56 стягнуто із Фізичної особи - підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Крок заборгованість за договором поставки продукції з наданням обладнання в оренду №2_0576 від 18.06.2012 в розмірі 6000грн. 00 коп. - вартість обладнання/низькотемпературний морозильний ларь торгової марки Ласка (заводський №1827360500322)/; 300 грн.00 коп. - третейського збору (а.с.17-22).

Доказів скасування цього рішення сторои суду не надали.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 у справі № 917/14/16 було вирішено видати судові накази на примусове виконання рішення третейського суду від 04 грудня 2015 року по справі № 60/56 Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" :

- про стягнення із Фізичної особи-підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Крок заборгованість за договором поставки продукції з наданням обладнання в оренду №20576 від 18.06.2012, в розмірі 6000 грн. 00 коп. - вартість обладнання /низькотемпературний морозильний ларь торгової марки Ласка (заводський №1827360500322);

- про стягнення із Фізичної особи-підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Крок 300 грн. 00 коп. - третейського збору.

- про стягнення із Фізичної особи-підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Крок 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.23-24).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ця ухвала набрала законної сили 21.01.2016р.

19.01.2018 р. приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55578637 про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської від 21.01.2016 № 917/14/16 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Крок заборгованості за договором поставки продукції з наданням обладнання в оренду №20576 від 18.06.2012, в розмірі 6000 грн. 00 коп. - вартість обладнання /низькотемпературний морозильний ларь торгової марки Ласка (заводський №1827360500322); (а.с.25).

19.01.2018 р. приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55579758 про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 № 917/14/16 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Крок 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.26).

19.01.2018 р. приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55579508 про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської від 21.01.2016 № 917/14/16 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Крок 300,00 грн. - третейського збору (а.с.27).

23.01.2018р. приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 55578637 та № 55579758 у зведене виконавче провадження № 55609839 (а.с.28-29).

23.01.2018р. приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №55579508 до зведеного виконавчого провадження № 55609839 (а.с.30-31).

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень зведене виконавче провадження № 55609839 на даний час не закінчено. Ця інформація є загальнодоступною.

17.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Крок (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Крок" (новий кредитор; позивачем у цій справі) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення від 17.10.2019р.); (а.с.32).

Згідно п.1.1.Договору відступлення від 17.10.2019р. первісний кредитор передає, новий кредитор приймає на себе право грошової вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором, зокрема за договором поставки продукції №20576 з надання обладнання в оренду від 18.06.2012, укладеним між первісним кредитором та фізичною особою - підприємцем Лашко Олександром Григоровичем ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що далі іменується боржник-2.

Згідно п.1.2. Договору відступлення від 17.10.2019р. за цим Договором до Нового кредитора переходять права грошової вимоги первісного кредитора за основним договором в тому числі боргові зобов`язання встановлені, зокрема рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз від 04.12.2015 року по справі № 60/56 та ухвалі Господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 року по справі № 917/14/16, а саме: стягнення із Боржника-2 заборгованості за Договором поставки продукції № 20576 з наданням обладнання в оренду від 18.06.2012, в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок - вартість обладнання/низькотемпературний морозильний ларь торгової марки Ласка (заводський №1827360500322); стягнення із боржника - 2 300 (триста) гривень 00 копійок - третейського збору; стягнення із Боржника-2 609 (шістсот дев`ять) гривень 00 копійок витрат по сплаті судового збору.

Згідно п.1.3. Договору відступлення від 17.10.2019р. за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника-2 належного виконання всіх зобов`язань за основними договорами.

Листом від 21.10.2019р. № 21/10/2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Крок" направило повідомлення Лашко О. Г. про зміну кредитора в зобов`язанні (в Договорі поставки продукції №20576 з наданням обладнання в оренду від 18.06.2012 року). Це підтверджується поштовою квитанцію від 21.10.2019р. (а.с.33-34).

Ухвалою від 14.11.2019р. у справі № 917/14/16 господарський суд Полтавської області замінив стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КРОК (36008, м. Полтава, вул. Гаражна, 7, код ЄДРПОУ 33190936) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія КРОК (36008, м. Полтава, пул. Гаражна, 7, код ЄДРПОУ 11743829) у виконавчих провадженнях №55578637, № 55579758 та № 55579508, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 55609839 з виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 року по справі № 917/14/16 про стягнення Фізичної особи-підприємця Лашко Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Крок (36008, м. Полтава, вул. Гаражна, 7, код ЄДРПОУ 33190936): заборгованості за договором поставки продукції з наданням обладнання в оренду №20576 від 18.06.2012. в розмірі 6000 грн. 00 коп. - вартість обладнання /низькотемпературний морозильний ларь торгової марки Ласка (заводський № 1827360500322), 300 грн. 00 коп. - третейського збору, 609 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с.35-36).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ця ухвала набрала законної сили 14.11.2019р.

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем не виконано рішення третейського суду та накази Господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 № 917/14/16 про стягнення грошових коштів, звернувся до суду з даним позовом про стягнення 878,70 грн. - 3% річних та 3164,32 грн. інфляційних, нарахованих на грошові зобов`язання: з оплати заборгованість за договором поставки продукції з наданням обладнання в оренду №20576 від 18.06.2012, в розмірі 6000 грн. 00 коп. - вартість обладнання /низькотемпературний морозильний ларь торгової марки Ласка (заводський №1827360500322); на 300 грн. 00 коп. - третейського збору та на 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору, що були встановлені у рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз від 04.12.2015 року у справі № 60/56 та ухвалі Господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 року у справі № 917/14/16.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В ч. 5 ст. 11 ЦК України заначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

До вищевказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, що викладено у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц та у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.

У відповідача грошове зобов`язання зі сплати 6000,00 грн. заборгованості з відшкодування вартості обладнання виникло на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз від 04.12.2015р. №60/56 та ухвали господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 у справі № 917/14/16 про видачу судових наказів на примусове виконання рішення третейського суду. Ця ухвала набрала законної сили 21.01.2016. Отже, відповідач повинен був сплатити вказані кошти 22.01.2016р.

Отже, з урахуванням викладеного, позивач має право на стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних з відповідача за весь час невиконання останнім простроченого зобов`язання з оплати 6000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов`язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Оскільки грошове зобов`язання зі сплати коштів в сумі 6000,00 грн. відповідачем не було виконано, позивач правомірно заявив вимоги про стягнення 3% річних за період 22.01.2016 - 21.04.2020 та інфляційних за період лютий 2016 - березень 2020.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що він не був у договірних відносинах з позивачем, а спірне обладнання (морозильний ларь) вартістю 6000,00 грн. знаходиться у нього і готовий до передачі власникові, судом відхиляється з таких мотивів.

В даному випадку предметом спору є стягнення 3% річних та інфляційних в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, яке визначено рішенням третейського суду від 04.12.2015 у справі № 60/56 та ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 у справі № 917/14/19. Рішення третейського суду щодо стягнення 6000,00 грн. вартості обладнання не скасовано в судовому порядку та підлягає виконанню згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.01.2016.

В ч. 5 ст. 11 ЦК України заначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Право вимоги цих коштів позивач набув за наслідком заміни кредитора у спірному зобов`язанні згідно договору про відступлення права вимоги (а.с.32) та ухвали Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі № 917/14/19 про заміну стягувача у виконавчому провадженні (а.с.35).

З огляду на викладене заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими.

Таким чином позовні вимоги про стягнення 2735,97 грн. інфляційних за період лютий 2016 - березень 2020 та 764,75 грн. 3% річних за період 22.01.2016 - 21.04.2020, нараховані на грошове зобов`язання зі сплати 6000,00 грн., є правомірними та підлягають задоволенню (розрахунок суду долучено до матеріалів справи).

У позові в частині вимог про стягнення 428,35 грн. інфляційних та 113,95 грн. - 3% річних, нарахованих на 300,00 грн. третейського збору, 609,00 грн. витрат на сплату судового збору у справі № 917/14/16, суд відмовляє з таких підстав.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Відшкодування витрат на сплату третейського збору під час розгляду справи у третейському суді та відшкодування витрат на сплату судового збору, понесених під час розгляду справи у господарському суді, регулюються нормами відповідного процесуального законодавства.

Витрати на сплату третейського збору та витрати на сплату судового збору не регулються нормами Цивільного кодексу України, тобто не підпадають під регулювання розділом І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Отже, ці витрати не є грошовим зобов`язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, дія цієї статті на них не розповсюджується.

Отже, відсутні підстави для нарахування на витрати на сплату третейського збору та витрати на сплату судового збору інфляційних та 3 % річних.

Таким чином, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 2102,00 грн. та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 2241 від 21.04.2020 (а.с.13). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 22.04.2020 (а.с.46).

Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Належних документальних доказів оплати судових витрат на професійну правову допомогу позивачем суду не надано. Отже, вимоги про відшкодування цих витрат не можуть бути задоволені.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 252, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лашка Олександра Григоровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Крок" (вул. Гаражна, буд. 7, м. Полтава, Полтавська область, 36008; ідентифікаційний код 41743829) 764грн. 75 коп. - 3 % річних, 2735грн. 97 коп. інфляційних, 2102 грн. 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.

Дата складення повного судового рішення: 15.09.2020.

Суддя Т. М. Безрук