Рішення

від 11.09.2020 по справі 927/591/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/591/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом

заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури, вул. 1-го Травня,50 А, м. Прилуки, 17500

e-mail: priluki.prok@gmail.com

в інтересах держави в особіпозивача Ічнянської міської ради , площа Т.Г. Шевченка, 1, м. Ічня, Ічнянського району , Чернігівської області, 16703

e-mail: ichnyamr_post@cg.gov.ua

до відповідача Ічнянського національного природного парку, вул. Лісова, 43 м. Ічня, Чернігівської області, 16703

е-mail: ichn_park@ukr.net

про відшкодування шкоди у сумі 25972грн. 00коп.,

без виклику сторін

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача Ічнянської міської ради до Ічнянського національного природного парку про стягнення шкоди у сумі 25972грн.00 коп., з яких 7791 грн. 60коп. шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, 18180грн. 40 коп. шкоди до спеціального фонду місцевих бюджетів, у тому числі 12986 шкоди до міського бюджету Ічнянської міської ради та 2194 грн. 40 коп. шкоди до Чернігівського обласного бюджету.

Поданий позов обґрунтований порушенням вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а сааме незаконної порубки дерев.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/591/20 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 04.08.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповдіача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №171/01-32/20 від 03.08.2020, відповідно до якого вдіповідач щодо позовних вимог заперечив у повному обсязі, вказавши про те, що прокурором в особі позивача не доведено факту порушення інтересу держави, а відповідач не є постійним лісокористувачем. На даний час досудове розслідування триває, особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення не встановлені.

Від прокурора та позивача заяв та клопотань не надійшло.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Відповідно до положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із встановленням карантину з 12.03.2020 на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, а також на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих Положень Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення судом відкладалося.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

08.08.2017 заступник директора Ічнянського національного природного парку звернувся до Ічнянського відділу поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області із заявою про вчинення злочину у вигляді самовільної порубки дерев №01-32/113-17 від 08.08.2017(а.с. 13).

За вказаним фактом Ічнянським ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області 09.08.2017 розпочато кримінальне провадження №12017270120000364 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України (а.с. 12).

У ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що 07.08.2017 на території Хаєнківсько-Заудайського природоохоронного науково-дослідного відділення Ічнянського національного природного парку (зона регульованої рекреації) о 16:50 год. виявлена самовільна рубка дерев сосни звичайної у кількості 6 штук (одна сухостійна та п`ять сироростучих) в кв. 6 вид. 3. (доповідна від 08.08.2017, Акт про правопорушення від 08.08.2017 (а.с. 14-15).

Слідчим СВ Ічнянського відділу поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області у присутності понятих проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події від від 08.08.2017(а.с. 23-24), відповідно до якого виявлено самовільну рубку дерев.

Вищезазначене також підтверджено протоколом допиту представника потерпілогого від 30.08.2017 та протоколом допиту свідка від 05.10.2017 (а.с. 25-30).

Відповідно до розрахунку збитків від 08.08.2017, заподіяних Ічнянському національному природному парку внаслідок незаконного використання, добування, знищення тваринного та рослинного світу та інших порушеннях природоохоронного законодавства в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду України та їх охоронних зон згідно такс Постанови Кабінету Міністрів від 27.07.2013 № 541, сума збитків склала 25972 грн. 00 коп. (а.с. 16).

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищувнаслідок незаконної рубки 5-ти ростучих та 1-го сухостійного деревсосни звичайної на території Хаєнківсько-Заудайськогоприродоохоронного науково-дослідного відділення Ічнянськогонаціонального природного парку (с. Киколи Ічнянського районуЧернігівської області), розмір шкоди становить 25972 грн. 00 коп. (а.с. 17). Обрахування розміру шкоди проведено Держінспектор з ОНПС Чернігівської області по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541, додаток №1 (а.с. 17).

28.12.2018 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом із супровідним листом слідчого СВ Ічнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Генці О. Е від 23.12.2018 № 54/12/124/47.2/-2018 надійшли матеріали кримінального провадження № 12017270120000364 від 09.08.2017 та постанова слідчого СВ Ічнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Генці О. Е від 14.12.2018 про призначення екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270120000364 від 09.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

Відповідно до висновку експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №776/19-48 від 31.01.2020 розмір шкоди завданої незаконною порубкою дерев на території Хаєнківсько-Заудайського природоохоронного науково-дослідного відділення Ічнянського НПП становить 25972 грн. 00 коп. (а.с. 18-22).

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

За доводами прокурора, особу, яка здійснила незаконну порубку дерев на території Хаєнківсько-Заудайського природоохоронного науково-дослідного відділення Ічнянського Національного природного парку в ході досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем, а семе відпоівдачем у справі.

Як зазначив заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури, земельна ділянка, на якій здійснено незаконну рубку дерев, відповідно до Указу Президента України від 21.04.2004 №464/2004 Про створення Ічнянського національного природного парку та акту приймання передачі земельних ділянок від Хаєнківської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Ічнянському національному природному парку від 20.08.2004 перебуває у постійному користуванні Ічнянського Національного природного парку (а.с. 3439).

Відповідно до п. 2.1 Положення про Ічнянський Національного природного парку, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.05.2004 №221 (в редакції наказу мінприроди №349 від 15.08.2013) чинній на момент вчинення правопорушенні) Парк створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних лісостепових природних комплексів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення (а.с. 40-55).

Відповідно до п. 5.1 Положення охорона терирорії парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Відповідно до 5.4 Положення основними завданнями служби держохорони є забезпечення додержання режиму охорони території та природних об`єктів, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Посадовою інструкцією інспектора з охорони природно-заповідного фонду II категорії, затвердженої 16.01.2016 директором Ічнянського національного природного парку інспектор забезпечує збереження земель заповідного фонду від самовільних рубок (а.с. 56-58).

Аналогічні обов`язки щодо забезпечення охорони рослинного світу встановлено Посадовими інструкціями майстра з охорони природи від 18.01.2016 (а.с. 59-61) та Посадовою інструкцією начальника природоохоронного науково-дослідного відділення від 18.01.2016 (а.с. 62-64).

Відповідно до постанови Ічнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про надання дозволу на розголошення

відомостей досудового розслідування від 27.05.2020, надано дозвіл керівнику Прилуцької місцевої прокурати, прокурору Ічнянського відділу Прилуцької місцевої прокуратури та прокурорам управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Чернігівської області на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017270120000364 від 09.08.2017 (а.с. 65-66).

З посиланням посадові інструції, виходячи із системного аналізу Лісового кодексу України, прокурор Прилуцької місцевої прокуратури зазначає, що відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

У листі Ічнянської міської ради Чернігівської області №03-05/1223 від 27.05.2020 (а.с. 69), направленого на адресу Прилуцької місцевої прокуратури, Ічнянська міська рада просить Прилуцьку місцеву прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування представницького характеру для представництва інтересів Ічнянської міської ради у суді (а.с. 69).

Прилуцька місцева прокуратура направила на адресу позивача повідомлення про підготовку позову Прилуцькою місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з відповідача шкоди, заподіяних державі внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 25975 грн. 00 коп. (а.с. 72).

Обґрунтовуючи позов, заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури посилається на те, що внаслідок бездіяльності позивача наявні підстави для звернення до суду. Реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради, оскільки земельні ділянки знаходиться на території сфери дії повноважень Ічнянської міської ради , яка діє від імені та в інтересах територіальної громади (рішення Ічнянської міської ради №666-VII від 23.02.2017 Про добровільне об`єднання територіальних громад в Іччнянську міську обєднану територіальну громаду Чернігівської області) (а.с. 70).

У поданому відзиві на позов відповідач щодо позовних вимог заперечив, вказавши про те, що відповдач не є постійним лісокористувачем та не має ніякого відношення до земельної ділянки на якій відбулося правопорушення. Земельна ділянка є власністю держви і перебуває у постйному користування Ічнянського національного природного парку, тому шкоди позивачу в особі Ічнянської міської ради не завдало і інтереси не порушило. Відповідач вважає, що прокурором не доведено факт скоєння правовопушення працівниками відповдіача, а тому відповідач не вважає себе винним у скоєнні правопорушення, так як неазконної порубки не скоював, а шкода завдана не з його вини.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У підтвердження здійснення повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до позовної заяви додано повідомлення про підготовку позову Прилуцькою місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з відповідача шкоди, заподіяних державі внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 25975 грн. 00 коп. (а.с. 72).

Крім того, позивач у листі №03-05/1223 від 27.05.2020 (а.с. 69), направленого на адресу Прилуцької місцевої прокуратури, просить останнього вжити заходів прокурорського реагування представницького характеру для представництва інтересів Ічнянської міської ради у суді (а.с. 69).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір полягає у відшкодуванні шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Як встановлено судом, земельна ділянка, на якій здійснено незаконну рубку дерев, відповідно до Указу Президента України від 21.04.2004 №464/2004 Про створення Ічнянського національного природного парку та акту приймання передачі земельних ділянок від Хаєнківської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Ічнянському національному природному парку від 20.08.2004 перебуває у постійному користуванні Ічнянського Національного природного парку. Тобто Ічнянський національний природний паркує постійним з лісокористувачем.

Також судом встановлено, що відповідно до 2.1, 5.1, 5.4, Положення про Ічнянський Національного природного парку, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.05.2004 №221 (в редакції наказу мінприроди №349 від 15.08.2013), Посадовою інструкцією інспектора з охорони природно-заповідного фонду II категорії, затвердженої 16.01.2016, Посадовою інструкцією майстра з охорони природи від 18.01.2016) та Посадовою інструкцією начальника природоохоронного науково-дослідного відділення від 18.01.2016 відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Судом зазначено, що доводи відповідача про те, що від не є постійним лісокористувачен спростовуються вищезазначеним.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що 08.08.2017 на території Хаєнківсько-Заудайського природоохоронного науково-дослідного відділення Ічнянського національного природного парку (зона регульованої рекреації) о 16:50 год. виявлена самовільна рубка дерев сосни звичайної у кількості 6 штук (одна сухостійна та п`ять сироростучих) в кв. 6 вид. 3., що підтверджено доповідною від 08.08.2017, Актом про правопорушення від 08.08.2017 (а.с. 14-15), про що слідчим Слідчим СВ Ічнянського відділу поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області у присутності понятих проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події від 08.08.2017(а.с. 23-24), відповідно до якого виявлено самовільну рубку дерев. Крім того, Ічнянським ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області 09.08.2017розпочато кримінальне провадження №12017270120000364 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України.

Відтак суд доходить висновку про наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягала у протиправній бездіяльності у вигляді незабезпечення охорони лісових насаджень від незаконних рубок дерев.

Як свідчать матеріали справи, розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки 5-ти ростучих та 1-го сухостійного деревсосни звичайної на території Хаєнківсько-Заудайського природоохоронного науково-дослідного відділення Ічнянського національного природного парку (с. Киколи Ічнянського району Чернігівської області), становить 25972 грн. 00 коп.

Обрахування розміру шкоди проведено Держінспектор з ОНПС Чернігівської області по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541, додаток №1.

Вищезазначене підтверджено також і висновком експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №776/19-48 від 31.01.2020.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Отже, факт наявності шкоди в заявленій до стягнення сумі підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. В силу статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" також унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони ізбереження закріплених за ним лісів підтверджений матеріалами справи.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особливості застосування цивільно правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на заявника покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

(Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17).

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив незаконну порубку дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісу (навколишньому природному середовищу), яка становить у загальному розмірі 25972 грн. 00 коп.

Станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у сумі 25972 грн. 00 коп.

Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу суми заподіяної шкоди, яку належить стягнути з відповідача, про що зазначено у прохальній частини позовної заяви, суд виходить з такого.

За змістом ч.1,2,4 ст.47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. В свою чергу, державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється також, зокрема, за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності в розмірі 30 відсотків є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів.

Крім того, в силу приписів п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, сума шкоди, заподіяної внаслідок лісового правопорушення, яку належить стягнути з відповідача, має бути зарахована у такому порядку: 7791 грн. 60 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України; 18180 грн. 40 коп. шкоди до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: 12986 грн. 00 коп. до міського бюджету Ічнянської міської ради (50%) шкоди та 5194 грн. 40 коп. до Чернігівського обласного бюджету (20%).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі, тому сума судового збору, сплачена прокурором при зверненні з даним позовом, повністю покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2 .Стягнути з Ічнянського національного природного парку, вул. Лісова, 43 м. Ічня, Чернігівської області, 16703, код 33015993, шкоду у сумі 25972 грн. 00 коп., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, шляхом перерахування орержувачам: до спеціального фонду Державного бюджету України, №UА508999980333129331000025669, отримувач: УК в Ічнян.р-ні/отг м. Ічня/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ): 38030010, номер рахунку отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 24062100) 7791 грн. 60 коп. (30%) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, та 18180 грн. 40 коп. шкоди до спеціального фонду місцевих бюджетів, у тому числі: 12986 грн. 00 коп. до міського бюджету Ічнянської міської ради (50%) шкоди та 5194 грн. 40 коп. до Чернігівського обласного бюджету (20%) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

3. Стягнути з Ічнянського національного природного парку , вул. Лісова, 43 м. Ічня, Чернігівської області, 16703, код 33015993, на користь прокуратури Чернігівської області, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, код 02910114, 2102 грн. 00 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 14.09.2020.

Суддя М.О. Демидова