Постанова

від 15.09.2020 по справі 200/13178/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року справа №200/13178/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Харечко О.П., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 р. у справі № 200/13178/19-а (головуючий І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006141414 від 30.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1382615 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 691307,5 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Донецькій області №0006141414 від 30.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1382615 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 691307,5 грн.; стягнув з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» судовий збір у розмірі 19210 грн.

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року задоволено заяву представника позивача про винесення додаткового рішення по справі, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає у разі здійснення операції з придбавання або виготовлення товарів та послуг. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем ст.1, 4, п. 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в результаті документального оформлення відносин щодо придбання товарів, по яких не підтверджується реальність здійснення приймання-передачі права власності та відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення п.п.14.1.36, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п. а)-в) , п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України з контрагентами - ТОВ «Синтез - Ойл Трейд» у серпні та вересні 2018 року та Приватним підприємством «Алігатор Транс» у червні, липні, серпні, жовтні, листопаді та грудні 2018 року, то вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, замінено в адміністративній справі № 200/13178/19-а відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Головним управління ДФС у Донецькій області на адресу позивача спрямовано запит про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) від 10.12.2018 № 57927/10/05-99-14-14 щодо господарських операцій, виду і якості операцій та розрахунків із ТОВ «Синтез - Ойл Трейд» у серпні 2018 року (т.1 арк. с. 24-26).

21.01.2019 відповідачем спрямовано на адресу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» запит про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) за вих.№ 4748/10/05-99-14-14 щодо господарських операцій, виду і якості операцій та розрахунків із ПП «Аллігатор Транс» у червні, липні, серпні, листопаді 2018 року (т.1 арк. с. 27-29).

31.01.2019 відповідачем спрямовано на адресу позивача запит про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) за вих.№ 8276/10/05-99-14-14 щодо господарських операцій, виду і якості операцій та розрахунків із ТОВ «Синтез - Ойл Трейд» у вересні 2018 року (т.1 арк. с.30-32).

05.03.2019 Головним управління ДФС у Донецькій області на адресу позивача спрямовано запит про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) за вих.№ 57927/10/05-99-14-14 щодо господарських операцій, виду і якості операцій та розрахунків із ПП «Аллігатор Транс» у листопаді, грудні 2018 року (т.1 арк. с. 33-35).

Позивач листами від 03.01.2019 вих. № 01-24/02, від 15.02.2019 №01-24/142, від 04.03.2019 №01-24/197, від 04.04.2019 №01-24/310 надав пояснення та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Синтез - Ойл Трейд» та ПП «Аллігатор Транс» на виконання вищенаведених запитів відповідача (т.1 арк.с. 36-71).

Головним управління ДФС у Донецькій області на підставі наказу № 1098 від 07.06.2019 року, прийнятого відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірча» (ТОВ «Синтез - Ойл-Трейд» на дату здійснення взаємовідносин) за серпень та вересень 2018 року та Приватним підприємством «Алігатор Транс» за червень, липень, серпень, жовтень, листопад та грудень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт № 684/05-99-14-14/32001618 від 04.07.2019 (т.1 а.с. 74-124), яким встановлені порушення п.п. 14.1.36, п.14.1 ст.14. п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1382615 грн., у тому числі: червень 2018 року - 42185 грн., липень 2018 року - 42126 грн., серпень 2018 року - 1083130 грн., вересень 2018 року - 141148 грн., жовтень 2018 року - 29883 грн., листопад 2018 року - 28031 грн., грудень 2018 року -16112 грн.

Головним управлінням ДФС України у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 № 0006141414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1382615 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 691307,5 грн. (т.1, а.с.153).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, а навпаки підтверджено факт здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

У пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1 та 2 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі - Положення № 88), Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Синтез-Ойл Трейд» (постачальник, код ЄДРПОУ 41716596) укладено договір постачання №187/2018 від 04.07.2018 2018 бітуму 60-90.

Згідно п. 1.2 договору кількість товару становить 300 тон (кількість товару є орієнтованою), відповідно до п.3.5 договору ціна за одиницю товару становить 15500 грн. за одну тону з ПДВ.

Відповідно до п.10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 (т.1 арк. с. 156-162).

На виконання вказаного договору постачальником товару виписані наступні видаткові накладні: №57 від 04.08.2018 року на загальну суму з ПДВ - 371336,84 грн., №58 від 04.08.2018 на загальну суму з ПДВ 387326,11 грн., №59 від 05.08.2018 на загальну суму з ПДВ 392087,62 грн., №60 від 05.08.2018 на загальну суму з ПДВ 401191,74 грн., №61 від 11.08.2018 на загальну суму з ПДВ 418574,04 грн., №62 від 11.08.2018 на загальну суму з ПДВ 399018,46 грн., №63 від 11.08.2018 на загальну суму з ПДВ 388956,28 грн., №64 від 12.08.2018 на загальну суму з ПДВ 392417,65 грн., №65 від 12.08.2018 на загальну суму з ПДВ 369123,13 грн., №67 від 14.08.2018 на загальну суму з ПДВ 440588,21 грн., №68 від 14.08.2018 року на загальну суму з ПДВ 443231,48 грн., №69 від 15.08.2018 на загальну суму з ПДВ 406324,08 грн., №70 від 16.08.2018 на загальну суму з ПДВ 429310,8 грн., №71 від 17.08.2018 на загальну суму з ПДВ 351067,63 грн., №72 від 17.08.2018 на загальну суму з ПДВ 402571,13 грн., №78 від 08.09.2018 на загальну суму з ПДВ 412167,84 грн., №79 від 08.09.2018 на загальну суму з ПДВ 434719,44 грн., №71 від 17.08.2018 на загальну суму з ПДВ 351067,63 грн., №71 від 17.08.2018 на загальну суму з ПДВ 351067,63 грн.

Транспортування придбаного товару здійснювалось відповідно до наступних товарно - транспортних накладних: №04/08-1 від 04.08.2018, № 04/08-2 від 04.08.2018, №05/08-2 від 05.08.2018, №05/08-1 від 05.08.2018, №11/08-3 від 11.08.2018, №11/08-2 від 11.08.2018, №11/08-1 від 11.08.2018, №12/08-1 від 12.08.2018, №12/08-2 від 12.08.2018, №14/08-1 від 14.08.2018, №14/08-2 від 14.08.2018, №15/08-1 від 15.08.2018, №16/08-1 від 16.08.2018, №17/08-2 від 17.08.2018, №17/08-1 від 17.08.2018, №08/09-2 від 08.09.2018, №08/09-1 від 08.09.2018.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Синтез-Ойл Трейд (постачальник, код ЄДРПОУ 41716596) укладено договір постачання № 214/2018 від 06.08.2018 бітуму 60-90.

Згідно п. 1.2 договору кількість товару становить 300 тон (кількість товару є орієнтованою), відповідно до п.3.5 договору ціна за одиницю товару становить 15500 грн. за одну тону з ПДВ.

Відповідно до п.10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 (т.1 арк. с. 164-169).

Згідно з додатковою угодою від 14.08.2018 №1 до вказаного договору у зв`язку з збільшенням ринкової вартості за одиницю бітуму 60/90 сторони дійшли згоди про залишок поставки бітуму 60/90 - 229,94 т здійснити по ціні 15900 грн. за одну тону з ПДВ.

Також, між позивачем (покупець) та ПП «Алігатор Транс» (постачальник, код ЄДРПОУ 41122298) укладено договір постачання № 159/2018 від 30.05.2018 порошку мінерального.

Згідно п.1.2 договору кількість товару становить 760 тон.(обсяги придбання товару можуть бути змінені залежно від реальних потреб).

Відповідно до п.3.1 договору ціна цього договору становить 994080 грн.

Згідно п.10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 року (т.1 арк. с. 175-180).

Відповідно до додаткової угоди від 01.09.2018 до договору №159/2018 ціна за одиницю товару становить 1390 грн. за одну тону з ПДВ (т.1 арк.с. 181).

На виконання умов вказаного договору постачальником товару виписано наступні видаткові накладні: №36 від 19.06.2018 на загальну суму з ПДВ -32647,68 грн., №31 від 18.06.2018 на загальну суму з ПДВ - 32595,36 грн., №40 від 20.06.2018 на загальну суму з ПДВ - 32621,52 грн., №34 від 19.06.2018 на загальну суму з ПДВ - 32516,88 грн., №42 від 21.06.2018 на загальну суму з ПДВ - 32595,36 грн., №49 від 16.07.2018 на загальну суму з ПДВ - 32582,28 грн., №47 від 16.07.2018 на загальну суму з ПДВ - 32516,88 грн., №51 від 17.07.2018 на загальну суму з ПДВ - 32477,64 грн., №53 від 18.07.2018 на загальну суму з ПДВ - 32543,04 грн., №55 від 18.07.2018 на загальну суму з ПДВ - 32647,68 грн., №61 від 16.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32608,44 грн., №69 від 21.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32647,68 грн., №65 від 17.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32582,28 грн., №73 від 23.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32634,6 грн., №75 від 23.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32451,48 грн., №63 від 17.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32490,72 грн., №67 від 21.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32556,12 грн., №71 від 22.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32608,44 грн., №59 від 15.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32529,96 грн., №57 від 15.08.2018 на загальну суму з ПДВ - 32464,56 грн., №79 від 09.10.2018 на загальну суму з ПДВ - 34624,9 грн., №81 від 09.10.2018 на загальну суму з ПДВ - 34569,3 грн., №83 від 12.10.2018 на загальну суму з ПДВ - 34638,8 грн., №77 від 09.10.2018 на загальну суму з ПДВ - 34694,4 грн., №87 від 08.11. 2018 на загальну суму з ПДВ - 34638,8 грн., №89 від 08.11. 2018 на загальну суму з ПДВ - 34680,5 грн., №91 від 08.11.2018 року на загальну суму з ПДВ - 34708,3грн., №94 від 23.11.2018 на загальну суму з ПДВ - 34611 грн., №96 від 20.12.2018 на загальну суму з ПДВ - 34652,7грн.

Між позивачем (замовник) та ПП «Алігатор Транс» (перевізник, код ЄДРПОУ 41122298) укладено договір про перевезення № 155/2018 від 30.05.2018.

Згідно з п.1.1 Договору, перевізник зобов`язується надавати транспортні послуги з перевезення власним (орендованим) автомобільним транспортом вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в замовленні на перевезення.

Згідно п.3.1 договору ціна за 1тн/км при перевезенні становить 2,20 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.9.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 29.05.2019 (т.1 арк.с. 170-174).

Виконання умов вказаного договору підтверджується наступники товарно-транспортними накладними: №Р40 від 20.06.2018, №Р36 від 19.06.2018, №Р34 від 19.06.2018, №Р42 від 21.06.2018, №Р31 від 18.06.2018, №Р36 від 19.06.2018, №Р31 від 18.06.2018, №Р49 від 16.07.2018, №Р46 від 16.07.2018, №Р51 від 17.07.2018, №Р53 від 18.07.2018, №Р55 від 18.07.2018, №Р60 від 16.08.2018, №Р68 від 21.08.2018, №Р64 від 17.08.2018, №Р72 від 23.08.2018, №Р74 від 23.08.2018, №Р62 від 17 .08.2018, №Р66 від 21.08.2018, №Р70 від 22.08.2018, №Р58 від 15.08.2018, №Р56 від 15.08.2018, №Р84 від 12.10.2018, №Р82 від 09.10.2018, №Р78 від 09.10.2018, №Р80 від 09.10.2018, №Р88 від 08.11.2018, №Р90 від 08.11.2018, №Р92 від 08.11.2018, №Р95 від 23.11.2018, №Р96 від 20.12.2018.

Крім того, між сторонами договору складено та підписано наступні акти наданих послуг: № 39 від 20 червня 2018 року - сума з ПДВ - 12345,3 грн., №35 від 19 червня 2018 року - сума з ПДВ - 27071,62 грн., № 33 від 19 червня 2018 року - сума з ПДВ - 20126,66 грн., №41 від 21 червня 2018 року - сума з ПДВ - 13706 грн., №32 від 18 червня 2018 року - сума з ПДВ - 16885,79 грн., №54 від 18 липня 2018 року - сума з ПДВ - 13728 грн., №50 від 17 липня 2018 року - сума з ПДВ - 26930,62 грн., №46 від 16 липня 2018 року - сума з ПДВ - 16845,14 грн., №48 від 16 липня 2018 року - сума з ПДВ - 20167,14 грн., №52 від 18 липня 2018 року - сума з ПДВ - 12315,6 грн., №74 від 23 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 12280,95 грн., №72 від 23 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 13722,5 грн., №70 від 22 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 20183,33 грн., №66 від 21 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 26995,69 грн., №64 від 17 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 13700,5 грн., №62 від 17 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 12295,8 грн., №68 від 21 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 16912,9 грн., №60 від 16 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 27039,08 грн., №56 від 15 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 16818,03 грн., №58 від 15 серпня 2018 року - сума з ПДВ - 20134,75 грн., від 12 жовтня 2018 року - сума з ПДВ - 28762,6 грн., №82 від 09 жовтня 2018 року - сума з ПДВ - 28724,85 грн., №78 від 09 жовтня 2018 року - сума з ПДВ - 27071,62 грн., №80 від 09 жовтня 2018 року - сума з ПДВ - 13700,5 грн., №88 від 08 листопада 2018 року - сума з ПДВ - 20175,23 грн., №90 від 08 листопада 2018 року - сума з ПДВ - 27060,77 грн., №92 від 08 листопада 2018 року - сума з ПДВ - 16919,6 грн., №95 від 23 листопада 2018 року - сума з ПДВ - 13695 грн., №97 від 20 грудня 2018 року - сума з ПДВ - 13711,5 грн.

Розрахунки за договором №187/2018 від 04.07.2018, укладеним між позивачем та ТОВ «Сінтез - Ойл Трейд» , підтверджуються наступними платіжними дорученнями: №5461 від 10.08.2018 року на суму 324026,78 грн., №5571 від 07.09.2018 року на суму 2000000 грн., №5669 від 17.09.2018 року на суму 1500000 грн., №5733 від 21.09.2018 року на суму 500000 грн., № 5789 від 26.09.2018 року на суму 100000 грн., № 5829 від 05.10.2018 року на суму 100000 грн., №5896 від 16.10.2018 року на суму 100000 грн., №6000 від 24.10.2018 року на суму 228066,33 грн.

Розрахунки за договором №214/2018 від 06.08.2018, укладеним між позивачем та ТОВ «Сінтез - Ойл Трейд» , підтверджуються наступними платіжними дорученнями: №5800 від 01.10.2018 на суму 1500000 грн., №5999 від 24.10.2018, № 6108 від 14.11.2018 на суму, №6393 від 21.12.2018 на суму 500000 грн., №6475 від 27.12.2018 на суму 500000 грн., №6697 від 01.02.2019 на суму 50000 грн., № 6775 від 08.02.2019 на суму 50000 грн., № 7040 від 02.04.2019 на суму 308606,18 грн., № 7263 від 07.05.2019 на суму 300000 грн.

Розрахунки за договором №155/2018 від 30.05.2018, укладеним між позивачем та ПП «Аллігатор Транс» , підтверджуються наступними платіжними дорученнями: №5345 від 03.08.2018 на суму 150000 грн., №5369 від 07.08.2018 на суму 30121,87 грн., №5809 від 01.10.2018 на суму 150000 грн., № 6221 від 30.11.2018 на суму 19295,14 грн., №6293 від 10.12.2018 на суму 100000 грн., №6479 від 28.12.2018 на суму 88753,1 грн. Станом на 28.01.2020 року заборгованість за договором складає 11869,83 грн.

Розрахунки за договором №159/2018 від 30.05.2018, укладеним між позивачем та ПП «Аллігатор Транс» , підтверджуються наступними платіжними дорученнями:№ 5752 від 21.09.2018 на суму 200000 грн., №5368 від 07.08.2018 на суму 72632,15 грн., №5555 від 29.08.2018 на суму 20000 грн., №5752 від 21.09.2018 на суму 200000 грн., № 5995 від 24.10.2018 на суму 200000 грн., №6220 від 30.11.2018 на суму 180704,86 грн., №6480 від 28.12.2018 на суму28877,25 грн., № 5139 від 27.06.2018 на суму 253112,17 грн. Станом на 28.01.2020 року заборгованість за договором складає 7818,07 грн.

Використання придбаного товару у господарській діяльності підтверджується договором №4/18 від 15.01.2018 року про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання, укладеного між позивачем (виконавець) та Департаментом розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації щодо будівництва, влаштування фундаменту та покриття шосе, доріг, експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Донецькій області (замовник), виконання якого підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року.

Також, підтверджується договором про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання №2-1 від 09.01.2018 року, укладеного між позивачем (виконавець) та Службою автомобільних доріг у Донецькій області щодо надання послуг з будівництва, влаштування фундаменту та покриття шосе, доріг, з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Донецькій області (замовник), виконання якого підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року та жовтень 2018 року.

Крім того, підтверджується наданими відповідачу на запит: матеріальними звітами; актами переробки; реєстрами приходних документів.

Вищезазначені документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, які були надані у тому числі на запити.

Отже, твердження відповідача про ненадання позивачем на запит та до перевірки первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій спростовується самим змістом акта та змістом апеляційної скарги, відповідно до яких відповідачем вони досліджувались.

Суд зазначає, що відповідачем первинні документи (ТТН інші) були безпідставно, з посиланням на порушення правил їх заповнення та неналежне оформлення проігноровані при оцінці податкових наслідків господарських операцій. Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Отже, формальні помилки або інші недоліки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Здійснення господарських операцій підтверджується вищезазначеними документами наявними в матеріалах справи. Також, порушення заповнення документів, не свідчать про їх невідповідність та відповідно не може впливати на формування податкової звітності.

Щодо посилання апелянта на порушення в заповненні ТТН, суд зазначає, що неповне заповнення документів (наявність помилок) не може бути самостійним доказом нездійснення господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару та здійснення послуг, підтверджується іншими документами, які наявні в матеріалах справи. Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Не надання дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів параметри яких перевищують нормативні, дозволів органу ДАІ на перевезення небезпечного вантажу,не може свідчити на нереальність господарських операцій за наявністю інших документів які підтверджують факт постачання та перевезення. Крім того, податковий орган у межах своїх повноважень визначених ПК України має право здійснювати запит до державних органів за наданням інформації, у тому числі наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів параметри яких перевищують нормативні.

Щодо твердження апелянта на те, що надані ТТН щодо транспортування бітуму заповнені без дотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства палива та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496), суд зазначає, що порушення правил, встановлених Інструкцією, Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин. До того ж, придбані у контрагентів товари (нафтопродукти - бітум) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності, що узгоджується з основними видами господарської діяльності та спрямована на досягнення статутних цілей підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №823/3874/14.

Щодо посилання апелянта на не надання паспорту якості заводу-виробника на постачання бітуму дорожнього в`язкого 60/90, що унеможливлює підтвердження відповідності якості матеріалів документами, суд зазначає, що апелянт у скарзі зазначав про надання позивачем на запит сертифікатів відповідності, які є підтверджуючими документами відповідності якості матеріалів. Крім того, не додержання постачальником вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України в частині додання до перевізних документів паспортів якості нафти або нафтопродукту є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин.

Суд звертає увагу, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд не приймає посилання апелянта на відсутність у позивача документів щодо здійснення процедури для відбору постачальників журнал реєстрації проведення вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, оскільки вказаний журнал ведеться з метою обліку нафти і нафтопродуктів із записом, які зберігаються у резервуарах, для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною, отже, не може вважатись документом первинного бухгалтерського обліку що підтверджує здійснення господарських операцій за договорами перевезення та постачання бітуму.

Щодо посилання апелянта на не надання інформації та документів в підтвердження факту погодження збільшення ціни на товар з уповноваженим органом - ПАТ ДАК Автомобільні дороги України , суд зазначає, що апелянтом у скарзі самостійно зазначено, що позивачем на запит контролюючого органу було надано лист позивача до ПАТ ДАК Автомобільні дороги України про узгодження підвищення ціни за договором та лист відповідь, що спростовує посилання апелянта.

Суд не приймає посилання апелянта на відсутність у позивача обліку робочого часу працівників на об`єктах будівництва, актів приймання будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідка вартості виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, розрахунки загальновиробничих витрат, підсумкова відомість ресурсів, кошторис на будівельні роботи, календарний графік робіт, проектно-кошторисна документація будівельних робіт по взаємовідносинам з контрагентами, рішення комісії з приймання робіт, розрахунки з замовниками за роботи, для виконання яких придбавався бітум 60/90 у контрагента "Синтез-Ойл Трейд", журнали-ордери по рахунках 90, 91, розрахунки з замовниками із відповідними субрахунками та первинними документами (платіжні доручення, касові ордери, векселі та ін.), регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів по коштах, розрахунках і поточних зобов`язань, оскільки вказані документи не відносяться до первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами за договорами перевезення та постачання щодо яких здійснювалась перевірка, а стосуються інших господарських операцій щодо проведення будівельних робіт з іншими контрагентами.

Щодо посилання відповідача на зареєстроване кримінальне провадження за фактом здійснення фіктивної підприємницької діяльності контрагентом - ТОВ Синтез-Ойл Трейд , суд зазначає, що вирок у вказаному кримінальному проваджені відсутній, посадових осіб позивача не звинувачено в отриманні податкової вигоди по взаємовідносинах з цим підприємством. Оцінку належності та допустимості цих доказів має бути надано судом під час розгляду кримінальної справи у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи. Суд звертає увагу, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а постанова від 18.09.2018.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Посилання апелянта щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Також, суд зазначає, що відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

Також, суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

Також, як суд зазначав, відповідачем зустрічних перевірок контрагента позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум ПДВ, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 р. у справі № 200/13178/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 р. у справі № 200/13178/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 15 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць