Постанова

від 14.09.2020 по справі 826/17033/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17033/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Тек" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хай-Тек" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2018 року № 0009821401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.07.2018 року № 0009821401 в частині 1 483 664, 76 грн. основного зобов`язання та 275 950 грн. штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якої зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 р., наказу від 05.05.2018 р. №7905 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Тек" (код 31087909) податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., про що складено акт від 14.06.2018 р. №413/26-15-14-01-01/ 31087909.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення пп. 139.2.1 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140, п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.11. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 21 (П(С)БО 15 "Дохід", п. 22 ПСБО 32 "Інвестиційна нерухомість", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 16 "Витрати", п. 14 П(С)БО 7 "Основні засоби", п. 7 П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість", в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 1 699 159 грн., в т.ч. по періодах: за 2015 р. на суму 595 360 грн., за 2016 р. на суму 9 368 грн., за 2017 р. - на суму 953 658 грн. та за І квартал 2018 р. - на суму 140 773 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 р. № 0009821401, згідно з яким за порушення пп. 139.2.1 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140, п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.11. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 21 (П(С)БО 15 "Дохід", п. 22 ПСБО 32 "Інвестиційна нерухомість", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 16 "Витрати", п. 14 П(С)БО 7 "Основні засоби", п. 7 П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 699 159 грн. основного зобов`язання та 275 950 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження ДФС України прийнято рішення від 24.09.2018 р. за №30997/6/99-99-11-01-01-25, згідно з яким вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з п.77.1, 77.2 ст. 77 Податкового Кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI органи доходів і зборів мають право: 2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Тек" (код 31087909) податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. 31.03.2018 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., про що складено акт від 14.06.2018 р. №413/26-15-14-01-01/ 31087909, проведена відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 р., наказу від 05.05.2018 р. №7905 Головним управлінням ДФС у м. Києві, тобто, з передбачених законодавством підстав.

Згідно з п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.2.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно з пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 22 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 р. №779, сума збільшення або зменшення справедливої вартості інвестиційної нерухомості на дату балансу відображається у складі іншого операційного доходу або інших витрат операційної діяльності відповідно.

Справедлива вартість інвестиційної нерухомості не включає попередньої оплати та нарахованого доходу від фінансової оренди.

Згідно з п. 6, п. 9.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Згідно з п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністра фінансів України від 27.04.2000 р. №92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено його заниження на суму 595 360 грн., за наслідками господарських відносин позивача з ТОВ "Індастріал пропертіз інвестмент" за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.12.2014 р. та з ТОВ "Коралсіті" за договором про надання інформаційно-технічних послуг від 29.05.2015 р. №20150416-1.

При чому, згідно з матеріалами справи висновок контролюючого органу про заниження операційних витрат на суму 3 131 555 грн. ґрунтується на наданій під час перевірки копії звіту ТОВ "Експерт-Альянс", згідно з якою ринкова вартість нерухомого майна становить 19 892 300 грн. без ПДВ, натомість ТОВ "Хай-Тек" оприбутковано на баланс будівлю в розмірі 16 760 744, 65 грн.

Крім того, відповідач дійшов висновку про те, що вказана нерухомість є інвестиційною, оскільки частина приміщення здається в оренду для отримання прибутку, тому на балансі має бути відображена справедлива вартість інвестиційної нерухомості.

Отже, позивачем внаслідок придбання адміністративно-побутового будинку загальною площею 2775, 3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Шепелева Миколи, 2 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.12.2014 р., укладеного позивачем з ТОВ "Індастріал пропертіз інвестмент", його оприбутковано як основні засоби згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби", а також наказом по підприємству від 18.12.2015 р. №18/12-1оз.

При цьому, договірна ціна 19 909 633, 22 грн., в т.ч. 3 318 272, 19 грн. ПДВ (згідно з договором про внесення змін до договору купівлі-продажу від 18.12.2015 р. (реєстр.4785) та видаткової накладної від 18.12.2015 р. №2, копії яких залучені до матеріалів справи, а оприбутковано будівлю на суму 16 760 744, 65 грн. згідно зафіксованих у акті перевірки даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі змістом наданої позивачем копії звіту з незалежної оцінки, складеної ТОВ "Експерт-Альянс" станом на 18.12.2015 р., згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки без ПДВ становить 19 892 300 грн., на який міститься посилання в акті перевірки, то згідно з його змістом він складений з метою укладання договору застави.

Відповідно, зазначена у звіті оцінка майна не може бути визнана саме тією вартістю, за якою майно мало братися на баланс.

Зокрема, в матеріалах справи містяться різні оцінки майна, наприклад, згідно з п. 2.3 договору від 02.12.2014 р. балансова вартість майна становить 1 012 120 грн.; згідно з п. 2.4 договору станом на 24.11.2014 р. ринкова вартість майна становить 1 999 400 грн.

Окремо суд зазначає, що і згідно з п. 7 П(С)БО 7 "Основні засоби", і згідно з п. 9 П(С)БО 32 "Інвестиційна нерухомість" майно зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю; придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю).

Згідно з п. 9 П(С)БО 7 "Основні засоби" та п. 10 П(С)БО 32 "Інвестиційна нерухомість" первісна вартість не включає суми непрямих податків (якщо вони не відшкодовуються підприємству).

Таким чином, незалежно від того, як кваліфікувати будівлю - як основні засоби чи як інвестиційну нерухомість - вона первісно мала братися на баланс саме за первісною вартістю, якою є сплачена за неї сума за вирахуванням ПДВ як непрямого податку (якщо він не відшкодований підприємству).

Згідно з матеріалами справи, зокрема, актом перевірки, інформація про відшкодування позивачу ПДВ відсутня.

За таких обставин позивач мав обліковувати майно на балансі за фактично сплаченою вартістю без врахування ПДВ, що становить 16 591 361, 03 грн.

Фактично майно оприбутковану на суму 16 760 744, 65 грн. (Дт 103 Кт 1521).

З матеріалів справи незрозуміло, чим пояснюється ця різниця, але вказана сума оприбуткування навіть більша, ніж сплачена продавцю (без врахування ПДВ).

За таких обставин, висновок контролюючого органу про заниження операційних витрат за наслідками господарських відносин позивача з ТОВ "Індастріал пропертіз інвестмент" за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.12.2014 р є необґрунтованим.

Щодо віднесення будівлі до основних засобів чи інвестиційної нерухомості суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4, 6 П(С)БО 32 "Інвестиційна нерухомість" інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності; операційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою використання для виробництва, або постачання товарів чи надання послуг, або ж в адміністративних цілях.

Якщо певний об`єкт основних засобів уключає частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу, та іншу частину, що є операційною нерухомістю, і ці частини можуть бути продані окремо (або окремо надані в оренду згідно з договором про фінансову оренду), то ці частини відображаються як окремі інвентарні об`єкти. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, об`єкт основних засобів визнається інвестиційною нерухомістю за умови її використання переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу.

За наявності ознак, за яких об`єкт основних засобів може бути віднесеним і до операційної нерухомості, і до інвестиційної нерухомості, підприємство розробляє критерії щодо їх розмежування.

В даному випадку позивач посилається на факт передачі в оренду більше 50% площі будівлі в оренду, що свідчить про віднесення її до інвестиційної нерухомості, натомість відповідач посилається на використання більшої частини приміщень для власних потреб.

Згідно зі змістом акту перевірки в ньому не наведено переліку орендарів з посиланням на укладені договори оренди та орендовані площі, що надало би можливість визначити, чи перевищує передана в оренду площа 50% (по кожному року відповідно), тоді як в акті міститься посилання лише на один договір оренди - з ФОП ОСОБА_1 30.06.2016 р. №20160630-1, за яким передано в оренду 76, 3 кв.м.

За таких обставин висновок контролюючого органу про віднесення будинку загальною площею 2775, 3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Шепелева Миколи, 2 до інвестиційної нерухомості не може бути визнаний обґрунтованим.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Коралсіті" за договором про надання інформаційно-технічних послуг від 29.05.2015 р. №20150416-1 суд зазначає наступне.

Позивачем залучено до матеріалів справи копію вказаного договору, додатку №1 до нього з визначеним переліком послуг та акту здачі-приймання робіт від 29.05.2015 р. №КС000000243.

При чому, згідно з наданими копіями додатку №1 та акту здачі-приймання в них міститься посилання на договір від 16.04.2015 р., а не 29.05.2015 р.

Будь-яких інших документів на підтвердження реальності наданих послуг суду не надано.

Зокрема, заявлений перелік послуг (інформаційний аудит клієнт-сервісних систем обробки даних, технічне обслуговування системи обробки даних, перевірка системи інформаційної безпеки, модернізація програмно-апаратних комплексів) фактично містить загальні фомулювання і на підтвердження їх надання потребує більш детальної інформації, наприклад, звітів про виконання конкретних послуг, переліку технічного обладнання тощо.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підтвердження реальності вказаної господарської операції та, відповідно, завищення ТОВ "Хай-Тек" адміністративних витрат на загальну суму 176 000 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Коралсіті", незалежно від обґрунтованості посилання в акті перевірки на загальну інформація по підприємству та інформацію з ЄРСР щодо ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2016 р. №760/6919/16-к, від 17.03.2017 р. №761/9118/17.

Згідно з п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України станом на 31.12.2015 р. базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині 563 679, 9 грн. (3 131 555 грн.х18%/100) за 2015 р.

Також згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено його заниження за рахунок віднесення до складу інших операційних витрат за 2015 р. суму податкового кредиту з ПДВ по ТОВ "УК Гранд буд" у розмірі 16 695 грн. згідно з видатковою накладною №270415 від 13.10.2015 р. на загальну суму 100 175 грн., в т.ч. ПДВ 16 695, 93 грн. (податкові накладні №1 від 01.10.2015 р. та №8 від 27.05.2015 р. на вказану суму включено до складу податкового кредиту).

У позовній заяві та поясненнях по справі позивачем не обґрунтовано заперечення на висновок відповідача щодо віднесення до складу інших операційних витрат за 2015 р. суму податкового кредиту з ПДВ по ТОВ "УК Гранд буд" у розмірі 16 695 грн.; в матеріалах справи відсутні докази щодо вказаних правовідносин.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

В іншій частині зазначена у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні сума податку на прибуток сформована за рахунок оподаткування витрат по ремонту будівлі, які віднесено до складу адміністративних витрат, а також витрат на збут та включена до рядку 2180 Звіту про фінансовий результат в загальному розмірі 5 111 027 грн. "Інші операційні витрати", в т.ч., за 2016 р. - 76 500 грн., 2017 р. - 4 252 557 грн. та за І квартал 2018 р. - 781 970 грн.

Вказаний висновок зроблений відповідачем з огляду на те, що, на його думку, для обліку капітального будівництва передбачено субрахунок 151 "Капітальне будівництво" рахунку 15, на якому відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб.

Таким чином, суму витрат на поліпшення на капітальний ремонт, що суттєво впливають на збільшення економічних вимог будівлі, необхідно було віднести на збільшення первісної вартості основного засобу та нарахувати амортизацію, а не відносити на рядок 2180 Звіту.

Згідно з п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністра фінансів України від 27.04.2000 р. №92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з п. 18 П(С)БО 16 "Витрати" до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно з п. 29, 32 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" від 30.09.2003 р. рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Таким чином, в залежності від виду та ступеня поліпшення основних засобів вони витрати на це можуть бути віднесені як до адміністративних витрат на утримання будівлі (ремонт), так і до збільшення первісної вартості основних засобів, і відповідне рішення приймається керівником підприємства.

З посиланням на облікову політику підприємства позивачем віднесено витрати на ремонт, понесені орендарями за рахунок орендної плати, до адміністративних витрат на ремонт основних засобів, яким є будівля.

В акті перевірки контролюючим органом не наведено, чому надані договори на виконання орендарями робіт є не просто ремонтними роботами, що призвели до поліпшення майна, а такі, що спрямовані на підвищення техніко-економічних можливостей майна, тоді як в акті лише міститься посилання на вказані П(С)БО та наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" від 30.09.2003 р.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованим висновок відповідача про необґрунтоване їх віднесення до витрат та зменшення на вказані суми об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Окремо суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів питання щодо реальності понесених витрат на підставі наданих орендарями договорів та доказів понесення відповідних видатків, тому суд окремо це питання не досліджує під час розгляду справи.

Згідно з п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України станом на 2016-2018 р. базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Відповідно у вказаній частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню ((5 111 027 грн.х18/100) = 919 984, 86 грн.

Таким чином, в цілому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині 563 679, 9 грн. + 919 984, 86 грн., що становить 1 483 664, 76 грн. основного зобов`язання.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В даному випадку з розрахунку 1 699 159 грн. основного зобов`язання штрафні санкції мають становити 424 789, 75 грн., натомість, у оскаржуваному рішенні наведено цифру 275 950 грн.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахованих штрафних санкцій підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя В.В.Файдюк