Постанова

від 14.09.2020 по справі 640/7842/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7842/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пиво маркет" та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пиво маркет" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пиво маркет" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2018 № 0004694001, № 000471, № 0004724001, № 0004704001, № 0004684001.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 000471 та № 0004704001. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою та посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що На підставі листа від Департаменту промисловості та розвитку підприємництва Київської міської державної адміністрації від 14.05.2018 № 052-3468 (вх. № 16128/9 від 25.05.2018) щодо порушення вимог законодавства в частині реалізації алкогольних напоїв за адресою: м. Київ, вул. Будищанська, 7, працівниками ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід на перевірку на адресу позивача.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2018 № 9642 здійснено виїзд на спірну адресу магазину позивача та за результатами перевірки встановлено, що TOB "Пиво Маркет" здійснює реалізацію алкогольних напоїв на розлив у пластикову тару, на що продавцем не роздруковано та не видано фіскального чеку, чим порушено п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-Р (зі змінами та доповненнями).

Також, позивачем порушено вимоги ст. 11 та ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (зі змінами та доповненнями), оскільки до перевірки позивачем не надано діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Окрім цього, встановлено зберігання алкогольних напоїв без наявності довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру та встановлено факт зберігання в магазині з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.

За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 18.06.2018 № 2388/26-15-40-01/42069866.

Окрім цього, на описаний товар у додатках 1- 3 до вказаного акту перевірки представником позивача не надано супровідних документів, а отже перевіркою встановлено не ведення у встановленому законодавством порядку, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 32 420,00 грн, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-Р (зі змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.08.2018 № 0004684001 про застосування штрафних санкцій на суму 64 840,32 грн, № 0004694001 про застосування штрафних санкцій на суму 1,00 грн, № 0004704001 про застосування штрафних санкцій на суму 17 000,00 грн, № 000471 про застосування штрафних санкцій на суму 31 280,00 грн, № 0004724001 про застосування штрафних санкцій на суму 62 560,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.п. 19-1.1.16 п. 19.1 ст. 19 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до п.1.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 року №251 (далі - Порядок) Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Згідно з п. 7 Порядку передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов`язані повідомити про ці порушення орган, який видав ліцензію на провадження зазначеного виду діяльності. Згідно з пп. 3 п. 5 вказаного Порядку матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Поряд з цим, згідно приписів статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.

Згідно ст. 1 Закону України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Отже, зазначені норми встановлюють обов`язок суб`єктів господарювання саме після отримання ліцензії на продаж алкогольних напоїв зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання, які зафіксовані в Єдиному державному реєстрі місць зберігання.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права вбачається, що обов`язок у суб`єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю "місце зберігання" у розумінні Закону України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Таким чином, оскільки позивач попередньо не отримано ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, а отже останній позбавлений обов`язку щодо внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання алкогольних напоїв, необхідність у чому виникає саме після отримання відповідних дозвільних документів на продаж алкогольних напоїв, у контексті розуміння Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

З наданих до матеріалів справи фотографій встановлених порушень вбачається, що в куточку споживача ТОВ "Пиво Маркет" повідомлено, що ліцензія знаходиться на продовженні у відділі ліцензування за адресою вул. Шолуденка, 18, чим підтверджено відсутність ліцензії на торгівлю алкогольними напоями.

Також зафіксовано факт реалізації алкогольних напоїв на розлив у пластикову тару, а саме пиво "Проскурівське" місткістю 0,5 л за ціною 20,00 грн та сидр "Диня" місткістю 0,5 л за ціною 18,00 грн, що не заперечується позивачем.

Таким чином, позивачем не надано доказів на отримання ліцензії на торгівлю алкогольними напоями в перевіряємий період, отже податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 0004724001 не підлягає скасуванню.

Водночас, податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 000471 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в перевіряємий період не було отримано ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, у зв`язку з чим, позивач був позбавлений обов`язку щодо внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання алкогольних напоїв.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.02.2018 року у справі № 820/2767/17.

Також слід зазначити, що магазин, що належить ТОВ "Пиво Маркет" за своїм цільовим призначенням є місцем реалізації, а не місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру. Крім цього, відсутність ліцензій сама по собі жодним чином не доводить факту зберігання товару у магазині у зазначений період часу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 12.04.2018 року у справі № 2а-2234/10/0770.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (статті 17 Закон № 481/95-ВР).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 226.2 статті 226 ПК визначено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 226.1 статті 226 ПК, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з пунктом 226.6 статті 226 ПК, маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - Положення №1251).

Пунктом 20 Положення №1251 (тут і далі у редакції, чинній на момент проведення перевірки) передбачено, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі розповсюджується на невідкорковані пляшки/упаковки, а технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку передбачає розривання марки акцизного податку під час відкупорювання (розкривання) товару. Застереження щодо обов`язку у суб`єкта господарювання зберігати непошкодженими марки алкогольних виробів, що реалізується на розлив, чинне законодавство не містить.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №810/270/17 (№К/9901/40632/18), яка відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином алкогольні напої, які марковані з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, а саме: марки акцизного податку не наклеєні на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину та відсутність кута марки більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони становить більше ніж 10 міліметрів вважаються такими, що не відповідають вимогам статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Як зазначено в акті перевірки, під час перевірки встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв (перелік згідно додатку №3 до акту перевірки) без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.

Суд наголошує, що висновки контролюючого органу про допущене позивачем правопорушення (зберігання алкогольних напоїв (вино) без марки акцизного податку встановленого зразка) стосуються тари ємністю 10,0 л для реалізації на розлив у магазині позивача.

Водночас, зазначена продукція (вино) поступає позивачу від виробника, у тарі ємністю 10,0 л, яка вже позначена марками акцизного податку. Позивач реалізує вже готову продукцію (вино), а не сировину.

Пунктом 226.3 статті 226 ПК встановлено, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 8 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, марки продаються суб`єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до підпункту 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 ПК, платниками податку є, зокрема, особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Таким чином, позначення алкогольної продукції марками акцизного податку здійснюється виробником такої продукції. Виробник алкогольної продукції придбаває та оплачує вартість марок акцизного податку і є платником акцизного податку.

Отже, з урахуванням викладеного, позивач, як суб`єкт господарювання, здійснюючи реалізацію вин на розлив у тару на винос, не може самостійно (згідно з вимогами законодавства) придбавати та оклеювати марками акцизного податку ПЕТ-тару, в яку здійснюється розлив, оскільки розлив продукції здійснюється з тари, що вже маркована маркою акцизного податку, а акцизний податок з продукції сплачено виробником.

При цьому, контролюючим органом не підтверджено, що вказана алкогольна продукція (додаток №3 до акту перевірки) призначалась для продажу, а не знаходилась на реалізації на розлив, контрольна закупка щодо вказаного товару не проводилась.

З огляду на викладене, контролюючим органом документально не підтверджено факт зберігання та реалізації напоїв без марок акцизного збору.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27.08.2018 № 0004704001 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПК України.

Відповідальність за порушення вимог цього Закону, відповідно статті 17 до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, що вчинене вперше - 1 гривня.

Як зазначалось вище, перевіркою встановлено реалізації алкогольних напоїв на розлив у пластикову тару, а саме пиво "Проскурівське" місткістю 0,5 л за ціною 20,00 грн та сидр "Диня" місткістю 0,5 л за ціною 18,00 грн, фіскальний чек на реалізовану продукцію не виданий.

Позивачем вказане порушення жодним чином не спростовано, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 0004694001.

Відповідно п.1, п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками перевірки контролюючим органом встановлено ненадання супровідних документів на товар на загальну суму 32 420,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів надання під час перевірки відповідних документів, які б підтверджували факт належного обліку товарів по встановленим в акті перевірки конкретним позиціям, що знаходяться на реалізації.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 64 840,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв без дотримання приписів п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які не обліковані у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пиво маркет" та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя В.В.Файдюк