Постанова

від 10.09.2020 по справі 676/7085/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 676/7085/18

Провадження № 22-ц/4820/1238/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Журбіцького В.О.,

учасники справи: ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2020 року (суддя Семенюк В.В.) за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Заяву мотивовано тим, що у провадженні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває на розгляді справа за його позовом до ОСОБА_1 , ФГ Адам , ПрАТ СК Перша про відшкодування майнової шкоди у розмірі 134 042,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 495 000 грн. завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заявник вказував, що під час розгляду справи у суді один із співвідповідачів, ОСОБА_1 , своїми діями намагається уникнути відповідальності за спричинену шкоду не визнає своєї вини.

Крім того, ОСОБА_1 є людиною пенсійного віку, банківські рахунки та інше нерухоме майно, крім двох земельних ділянок, які розташовані на території Гальчинецької та Шибенської сільських рад Теофіпольського району Хмельницької області кадастровий номер 6824782000:05:026:0213, загальною площею 2,3925 га та кадастровий номер 324787000:03:013:0126, загальною площею 1,85025 га, у нього відсутнє. У зв`язку з чим існує нагальна потреба забезпечити даний позов, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Посилаючись на наведене, заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824782000:05:026:0213, загальною площею 2,3925 га та кадастровий номер 324787000:03:013:0126, загальною площею 1,85025 га, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів ОСОБА_3 про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання майбутнього судового рішення. Окрім того, заборона на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передбачена нормами земельного законодавства і мораторій щодо відчуження таких земельних ділянок не скасований.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою його заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилась вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. У оскаржуваній ухвалі не міститься жодних мотивувань щодо відмови у задоволенні вимоги про накладення арешту на земельні ділянки. Апелянт вважає, що накладення арешту на земельні ділянки не перешкоджатиме відповідачу у їх використанні, в тому числі і шляхом надання в оренду, оскільки у разі накладення арешту важливим є лише внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про арешт.

Зазначав, що арешт на земельні ділянки є співмірним заходом забезпечення позову та не порушує права ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що у березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ Адам , ПрАТ СК Перша про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Зі змісту наданої ОСОБА_3 позовної заяви вбачається, що він просив стягнути з ПрАТ СК Перша матеріальну та моральну шкоду в сумі 47 251 грн., що включають 42251,69 грн. відшкодування збитків з урахуванням штрафних санкцій та 5000 грн. моральної шкоди, стягнути з ФГ Адам матеріальну та моральну шкоду, а також додаткові витрати на лікування у сумі 409 028 грн., стягнути з ОСОБА_1 250 000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: 1) загальною площею 2,3925 га кадастровий номер 6824782000:05:026:0213, яка розташована на території Гальчинецької сільської ради Хмельницької області; 2) загальною площею 1,8025 га кадастровий номер 6824787000:03:013:0126, яка розташована на території Шибенської сільської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві щодо невизнання відповідачем ОСОБА_1 позовної заяви, та можливість відчуження ним нерухомого майна, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у забезпеченні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнів по суті висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Положеннями ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2020 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк