Справа № 428/3783/20
Провадження № 2/428/1664/2020
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Шубочкіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Погребної Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Сєвєродонецької Державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 15.07.2017 року № 735/02-31 про відмову у здійсненні нотаріальної дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю Транстар , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 15.07.2017 року № 7335/02-31 про відмову у здійсненні нотаріальної дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який був одним з трьох учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Транстар , статутний капітал якого складав 11174 гривні. Часткова доля статутного капіталу ОСОБА_2 складала 33,11%, тобто 3700 гривень.
Після смерті ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 . Першою Сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою була заведена та зареєстрована спадкова справа, її було визнано спадкоємицею першої черги за законом, і вона отримала свідоцтво про право на спадщину.
В липні 2017 року позивач звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на частку в статутному капіталі ТОВ Транстар , однак постановою державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 15.07.2017 року № 735/02-31 в здійсненні нотаріальної дії було відмовлено. Підставою для відмови зазначена відсутність правовстановлюючих документів ТОВ Транстар .
В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили. До суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю.
В судове засідання державний нотаріус не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи ТОВ Транстар не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надходило.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що сторони та третя особа були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштових відправлень, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність доказів по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, обов`язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
На підставі ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частини 1-4 ст. 77 ЦПК України зазначають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Згідно ст.ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Главою 29 ЦК України (ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 відноситься до першої черги на право у спадкуванні за законом на майно, що залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , і є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину.
З постанови державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) Фесенко О.М. від 15.07.2017 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що при загальному огляді документів, наданих нотаріусу, було виявлено відсутність правовстановлюючих документів на ТОВ Транстар .
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України Про нотаріат № 3425-XII від 02.09.1993, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про нотаріат , нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Як убачається з належно завіреної копії спадкової справи № 38/2017 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкоємцем майна останнього є ОСОБА_1 . Але в матеріалах спадкової справи, які надані Першою Сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою Луганської області і які завірені належним чином, взагалі відсутня постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 15.07.2017 року №735/02-31, але є відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину від 27.06.2017 року № 694/02-31 за відсутністю правовстановлюючих документів на ТОВ Автосервіс і комерція . Жодних документів щодо ТОВ Транстар до суду державним нотаріусом надано не було.
Статтею 4 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
Згідно ст. 5 Закону України Про нотаріат нотаріус зобов`язаний, зокрема: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.
Відповідно частині першій статті 39 цього ж Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Згідно до ст. 46 цього Закону нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 49 Закону України Про нотаріат , нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Статтею 50 Закону України Про нотаріат передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.
Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року № 2, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.
Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Згідно з пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.
Слід зазначити, що нотаріусу необхідно було з`ясувати обставини участі померлого ОСОБА_2 у ТОВ Транстар , для чого необхідно було здійснити відповідні запити до самого підприємства або до відповідних органів. Встановити інше в судовому засіданні не представляється можливим, так як відповідні документи до суду представлені не були. Крім того, в оскаржуваній постанові державного нотаріуса відсутні роз`яснення щодо порядку її оскарження, що суперечить ЗУ Про нотаріат .
З урахуванням викладеного, оскільки державним нотаріусом Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Фесенко О.М. було допущено порушення норм Закону України Про нотаріат та порушення, які полягали у відмові у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на ТОВ Транстар , суд вважає за можливе задовольнити позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 15663 від 05.05.2020 у сумі 840,80 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Першої Сєвєродонецької Державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 15.07.2017 року № 735/02-31 про відмову у здійсненні нотаріальної дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю Транстар , задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Фесенко О.М. від 15.07.2017 року № 735/02-31 про відмову у здійсненні нотаріальної дії ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач: Перша Сєвєродонецька державна нотаріальна контора Луганської області, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренко, буд.10, код ЄДРПОУ 24853992;
- третя особа: ТОВ Транстар , місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул . Новікова, буд. 2, код ЄДРПОУ 21776443.
Суддя Т. В. Шубочкіна
Суд | Сєвєродонецький міський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2020 |
Оприлюднено | 16.09.2020 |
Номер документу | 91547291 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Сєвєродонецький міський суд Луганської області
Шубочкіна Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні