Рішення

від 15.09.2020 по справі 739/982/20

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/982/20

Провадження № 2/739/506/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Лукаш Н.Я.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Команської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Команської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (далі - відповідач) про визнання за нею у порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . За життя чоловіка вони разом з останнім набули право власності на житловий будинок та надвірні будівлі, що розташовані за вказаною вище адресою, який належав до колгоспного двору, членами якого вони з чоловіком були. Після смерті чоловіка вона прийняла його спадщину до складу якого входить належна останньому за життя частина вказаного вище житлового будинку, відповідно з урахуванням належної їй частини зазначеного будинку на даний час вона є власником даного будинку в цілому. Водночас, через відсутність правовстановлюючих документів не вона може оформити право власності на вказаний будинок.

У підготовче судове засідання позивачка не з`явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі, з якої вбачається визнання ним позову повністю.

Заяви та клопотання учасників справи

Учасники справи інших заяв та клопотань до суду не подавали.

Процесуальні дії у справі

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Враховуючи те, що представник відповідача позов визнав повністю, згідно статей 200, 206 ЦПК України суд у підготовчому судовому засіданні ухвалив перейти до вирішення питання щодо задоволення позову за наявності для того законних підстав.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Як встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Комань Новгород-Сіверського району Чернігівської області помер ОСОБА_3 (а.с. 4).

З наявної у матеріалах справи довідки виконавчого комітету Команської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 07 лютого 2020 року вбачається, що згідно записів у погосподарській книзі сільської ради станом на 15 квітня 1991 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який відноситься до групи колгоспний двір , проживали позивачка та ОСОБА_3 (а.с. 3).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про одруження позивачка та ОСОБА_3 перебували у шлюбі (а.с. 6).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , 1950 року забудови, веранда літера а , сарай літера Б-1 , та погріб (а.с.7-9). Водночас, право власності на вказаний житловий будинок та надвірні будівлі у порядку, передбаченому законодавством, як позивачкою, так і її чоловіком зареєстроване не було.

Згідно частин третьої та четвертої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

До набрання чинності вказаним законом, державну реєстрацію права власності на житлові будинки та споруди регулював ряд нормативних актів, зокрема такі, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, що втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР , затверджена наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих , затверджена наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та інші.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

При цьому згідно статей 120, 121, 123 ЦК УРСР право власності на індивідуальні будинку в сільській місцевості визначалися за правилами колгоспного двору.

Згідно роз`яснень, що містяться у пункті 6 Постанови пленуму Верховного Суду України про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності №20 від 22 грудня 1995 року спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а

саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени

двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже записи у погосподарських книгах, у період дії вказаних нормативно-правових актів, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином записом в погосподарській книзі Команської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області підтверджується право приватної власності ОСОБА_3 та позивачки, як членів колишнього колгоспного двору, в рівних частинах, по Ѕ частині за кожним з них, на житловий будинок, збудований у 1950 році, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 його спадщина, до складу якої входить частина вказаного вище житлового будинку з надвірними будівлями, була прийнята його дружиною, тобто позивачкою (а.с. 5). При цьому позивачка є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, до позивачки в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 перейшло право власності на 1/2 частину житлового будинку та надвірні будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку, який належав її чоловіку ОСОБА_3 , а також оформити право власності на 1/2 частину вказаного будинку, що належить їй, оскільки відсутні відповідні правовстановлюючі документи.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки судом встановлено, що позивачка, як член колишнього колгоспного двору набула право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 набула у порядку спадкування за законом право власності на належну йому 1/2 частинку зазначеного будинку, однак вказане право не визнається через відсутність правовстановлюючих документів, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для визнання позову відповідачем та у зв`язку з цим для задоволення позову повністю і визнання за позивачкою права власності на вказаний вище житловий будинок.

Стосовно надвірних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , суд враховує, що вони призначені для обслуговування вказаного вище житлового будинку, розташованого за цією ж адресою.

Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки надвірні будівлі є приналежностями головної речі - житлового будинку, то визнання права власності на нього є визнанням права власності на відповідні господарські будівлі, тому окреме визнання права власності на такі будівлі законодавством не вимагається.

Судові витрати

Оскільки спір виник внаслідок того, що позивачка та її спадкодавець за життя не оформили належним чином своє право власності на вказаний вище житловий будинок, відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне повністю покласти на позивачку всі здійснені нею витрати, не стягуючи їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Команської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Команська сільська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області, ЄДРПОУ - 04415382, місцезнаходження: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Комань, вул. Молодіжна, 1а.

Суддя В.В. Чепурко