Ухвала

від 09.09.2020 по справі 641/3397/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 641/3397/19

провадження № 61-12656ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу фермерського господарства AURUM на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом фермерського господарства AURUM до ОСОБА_1 про повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року фермерське господарство AURUM (далі - ФГ AURUM ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 40 тис. грн. та вирішити питання щодо судових витрат.

Свої позовні вимоги обґрунтувало тим, що у листопаді 2018 року ОСОБА_1 помилково отримав від ФГ AURUM грошові кошти у розмірі 40 тис. грн. Факт безпідставного отримання майна відповідачем підтверджується видатковим касовим ордером від 16 листопада 2018 року. Про отримання зазначених коштів є його особистий підпис. 22 лютого 2019 року позивач на адресу місця реєстрації проживання відповідача надіслав вимогу про повернення безпідставно набутого майна та попередив, що у разі неповернення майна протягом зазначених строків він буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. 01 березня 2019 року, відповідно до офіційного сайту акціонерного товариства Укрпошта відправлення було вручено: особисто , з того часу і до моменту подання позову до суду відповідач не повернув безпідставно отримані ним грошові кошти.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, у задоволенні позову ФГ AURUM відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що грошові кошти були передані відповідачу на правових підставах і підстава набуття майна згодом не відпала, оскільки орендну плату останній отримав за минулі роки, крім того до 2018 року між сторонами існували правовідносини щодо оренди земельної ділянки.

21 серпня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ФГ AURUM подало касаційну скаргу, що надійшла 26 серпня 2010 року, в якій заявник просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Так відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 40 тис. грн, відтак, станом на 01 січня 2020 року вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200), тому у розумінні ЦПК України ця справа є малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фермерського господарства AURUM на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом фермерського господарства AURUM до ОСОБА_1 про повернення майна відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара